ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2025Справа № 910/4307/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ПЛЮС"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання права власності.,
За участі представників сторін:
від позивача: Бойко Є.Г. за ордером від 02.05.2025 року серії АІ № 1886737;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ПЛЮС" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, Банк) про визнання права власності на автомобіль ГАС 721ZP; номер шасі - НОМЕР_1 , 2020 року виробництва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство належним чином виконало умови укладеного між сторонами 21.12.2020 року договору № HAVKFLO108561 про фінансовий лізинг, сплативши всі лізингові платежі. Проте, позивачу було відмовлено у державній реєстрації за ним права власності на вищевказаний транспортний засіб, оскільки Банк є боржником у 179 виконавчих провадження, у зв'язку з чим перереєстрація автомобілів не здійснюється відповідно постанови КМУ від 07.09.1998 року № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів". Оскільки право власності Товариства на означений транспортний засіб, на його думку, є оспорюваним, останнє звернулося до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.04.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4307/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 07.05.2025 року.
18.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Банку від 17.04.2025 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Товариства з огляду на те, що за умовами укладеного між сторонами договору після закінчення строку лізингу до лізингоодержувача перейшло право власності на предмет лізингу. 19.12.2023 року сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності та Акт приймання - передачі транспортних засобів. Тобто, Банк виконав усі істотні умови та вимоги договору, а на момент передачі транспортного засобу не існувало жодних претензій до відповідача. У той же час, Банк не заперечує право власності позивача на транспортний засіб, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобіля з боку Банку було підписано та передано Товариству.
Крім того, Банк звернув увагу на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, а Товариством обрано неефективний спосіб захисту його прав.
05.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 05.05.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості пред'явлених до Банку вимог у даній справі.
У підготовчому засіданні 07.05.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 19.05.2025 року, а також відклав підготовче засідання на 28.05.2025 року.
У підготовчому засіданні 28.05.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/4307/25 на 30 днів.
Ухвалою від 28.05.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/4307/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 09.07.2025 року.
У судовому засіданні 09.07.2025 року оголошувалася перерва до 24.07.2025 року.
11.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.
17.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 17.07.2025 року № 17/07-25, в якому останній відмовився від стягнення на його користь з відповідача судового збору в розмірі 19 347,34 грн.
У судовому засіданні 24.07.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у призначене на 24.07.2025 року судове засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 24.07.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
21.12.2020 між Банком та Товариством був укладений договір фінансового лізингу № HAVKFLO108561 (далі - Договір лізингу), за умовами якого Банк зобов'язався набути у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі плюс" предмет(и) лізингу (майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем Специфікацій (Додаток № l) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що визначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язався сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначені цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 Договору лізингу строк лізингу - 20.12.2023 року.
Загальна вартість майна за цим договором становить 2 149 704,37 грн., ПДВ - 429 940,87 грн., усього до сплати: 2 579 645,24 грн., у тому числі вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 5 045,24 грн. (пункт 2.1 Договору лізингу).
За змістом пункту 2.2 Договору лізингу розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором і Додатком № 2 до нього.
Пунктом 3.4 Договору лізингу передбачено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов'язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання. Банк не несе відповідальності перед третіми особами, в т.ч. за завдані майном смерть, шкоду здоров'ю або псування майна третіх осіб в результаті експлуатації майна.
У пунктах 4.1, 4.3 Договору лізингу сторони погодили, що протягом усього строку цього договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу. Цей договір є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається.
Оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства України документів у зв'язку з переходом права власності на майно до лізингоодержувача здійснюється за його рахунок (пункт 4.4 Договору лізингу).
Відповідно пунктів 6.2.1, 6.2.3 Договору лізингу Банк зобов'язується придбати у зазначеного лізингоодержувачем в заявці продавця у власність майно, передати його в платне користування лізингоодержувачу на умовах цього договору відповідно до Додатку № 1, в обумовлені цим договором строки, а також після сплати всієї суми лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача, з урахуванням умов, передбачених пункту 4.1 цього договору; за необхідності зареєструвати майно в органах державної реєстрації в строк та у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
За умовами пункту 11.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним.
У Специфікації майна (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили характеристики предмета лізингу, а саме: автомобіль ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер шасі: НОМЕР_2 , 2020 року виробництва, вартістю 1 287 300,00 грн., а також автомобіль ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер шасі: НОМЕР_1 , 2020 року виробництва, вартістю 1 287 300,00 грн. Загальна вартість майна становить 2 574 600,00 грн.
У Додатку № 2 до Договору лізингу Банк та Товариство погодили Графік лізингових платежів, відповідно до якого лізингоодержувач зобов'язався щомісячно до 25 числа місяця (крім передостаннього та останнього (42 950,24 грн.) платежів, які підлягали сплаті 10.11.2023 року та 20.12.2023 року відповідно) сплачувати лізингові платежі на суму 43 053,00 грн. у період з січня 2021 року по грудень 2023 року.
19.12.2023 між Банком (продавець) та Товариством (покупець) на виконання Договору лізингу був укладений договір купівлі-продажу предмету лізингу № HAVKFLO108561 (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого, у зв'язку з повним розрахунком між покупцем і продавцем за предмет лізингу до дати укладення цього договору шляхом виплати покупцем усієї вартості предмета лізингу за Договором лізингу, продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, що вказаний в Таблиці № 1, а покупець зобов'язався прийняти товар на умовах, визначених цим договором.
У пункті 1.2 Договору купівлі-продажу продавець (Банк) підтвердив, що товар на момент укладення даного договору належить йому на праві власності, товар не новий та був у використанні, що у відношенні його, на момент укладення даного договору, немає прав третіх осіб, товар не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає яких-небудь інших існуючих зобов'язань та обтяжень.
За інформацією, зазначеною в Таблиці № 1, товаром є автомобіль ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер шасі: НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, а також автомобіль ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер шасі: НОМЕР_1 , рік виробництва - 2020.
Згідно з пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцю товар у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання даного договору.
Пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Угоди (Акту) про перехід права власності на ТЗ, який підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі. Покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього договору здійснити перереєстрацію товару на своє ім'я.
Загальна вартість товару становить 1 549 805,24 грн. з урахуванням ПДВ (пункт 4.1 Договору купівлі-продажу).
Відповідно до пункту 7.1 Договору купівлі-продажу останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
З матеріалів справи також вбачається, що 19.12.2023 року Банк та Товариство склали і підписали акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № HAVKFLO108561, в якому зафіксували, що всі зобов'язання сторін відповідно до Договору лізингу було належним чином виконано, претензій стосовно цього договору та зобов'язань за ним сторони не мають. Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу - автомобіль ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер кузова: НОМЕР_1 , разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.
Крім того, матеріали справи містять копію акту приймання-передачі транспортного засобу від 19.12.2023 року № HAVKFLO108561, за яким сторони здійснили приймання-передачу транспортного засобу марки ГАС 721ZP (на базі Renault Master), кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане TSC 6341.
З метою реєстрації придбаного Товариством автомобіля 26.03.2025 року позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС № 8047 із заявою щодо перереєстрації на Товариство вищевказаного автомобіля, який був об'єктом Договору лізингу, та долученням відповідного пакету документів, визначеним Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), а також довідки про перебування транспортного засобу на військовому обліку, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідки про зняття транспортного засобу з військового обліку від 27.12.2023 року, а також довідки про перебування транспортного засобу на військовому обліку від 11.01.2024 року № 01/1-9.
Проте, листом від 26.03.2025 року Територіальний сервісний центр МВС № 8047 відмовив Товариству в перереєстрації транспортного засобу ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер шасі: НОМЕР_1 , посилаючись на те, що на момент звернення Товариства власником даного транспортного засобу був Банк, про якого в Єдиному державному реєстрі боржників міститься 179 записів про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення коштів.
Враховуючи порушення прав позивача, як власника транспортного засобу ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер шасі: НОМЕР_1 , та позбавлення його можливості зареєструвати за собою означений автомобіль і, відповідно, розпоряджатися ним, Товариство вирішило звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого доказами права власності на майно та порушення (невизнання або оспорювання) зазначеного права іншою особою.
Подібні правові висновки викладені в пунктах 78, 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року в справі № 909/337/19.
Відповідно до частин 1, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Тотожні правові висновки викладені в пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду 14.09.2021 року в справі № 359/5719/17.
Для набуття права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 Цивільного кодексу України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.
Сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.
Постановою від 05.04.2023 року в справі № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" і ухвалила в цій справі нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" та Банку про визнання права власності на гусеничні екскаватори Caterpillar і зняття з них арешту, накладеного 30.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем.
Мотивуючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що як положеннями частини першої статті 334 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності в конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком, викладеним у постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року в справі № 278/3640/18, в якій, аналізуючи положення статті 334 Цивільного кодексу України та статті 34 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух", суд зазначив: "…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує". Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-XII викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 13.12.2018 року в справі № 910/11266/17, від 21.05.2019 року в справі № 912/1426/18 та від 30.07.2019 року в справі № 905/1053/18.
Як було зазначено вище, відповідно до умов Договору лізингу (пункт 6.2.1) Банк зобов'язаний передати об'єкт лізингу у власність лізингоодержувача з урахуванням пункту 4.1 Договору.
У пункті 4.1 Договору лізингу зазначено, що протягом усього строку цього договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
19.12.2023 року Банк та Товариство склали і підписали акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № HAVKFLO108561, в якому зафіксували, що всі зобов'язання сторін відповідно до Договору лізингу було належним чином виконано, претензій стосовно цього договору та зобов'язань за ним сторони не мають. Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу - автомобіль ГАС 721ZP (на базі Renault Master), номер кузова: НОМЕР_1 , разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.
Крім того, матеріали справи містять копію акту приймання-передачі транспортного засобу від 19.12.2023 року № HAVKFLO108561, за яким сторони здійснили приймання-передачу транспортного засобу марки ГАС 721ZP (на базі Renault Master), кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане TSC 6341.
Таким чином 19.12.2023 року право власності на спірний автомобіль перейшло до Товариства.
У той же час, сторонами у справі не заперечується, що внаслідок знаходження Банку в Єдиному державному реєстрі боржників, зняття вищенаведеного автомобіля з обліку та перереєстрація його за позивачем не є можливою.
У відзиві на позовну заяву Банк вказував про визнання ним права власності Товариства на відчужений останньому автомобіль та відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оспорювання або не визнання права на майно може полягати не тільки у претензіях, заснованих на твердженні, що майно не належить позивачу, а й вчиненні будь-яких дій (у певних випадках бездіяльності), якщо такі дії/бездіяльність перешкоджають власнику у повній мірі реалізовувати власні правомочності власника.
Вирішуючи питання наявності обставин перешкоджання Банком у реалізації набутого позивачем права власності на автомобіль, суд враховує порядок та наслідки вчинення державної реєстрації транспортних засобів.
Так, правила реєстрації та обліку транспортних засобів визначені статтею 34 Закону України "Про дорожній рух", частини перша та друга якої передбачають, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України (частини дев'ята та одинадцята статті 34 Закону України "Про дорожній рух").
Статтею 34-1 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною.
Таким чином, в силу зазначених норм закону перереєстрація автомобіля повинна здійснюватися відповідно до Порядку № 1388.
Згідно пунктом 27 Порядку № 1388 транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
Пунктом 7 Порядку № 1388 визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Перехід права власності за Договором лізингу та/або Договором купівлі-продажу є саме підставою для внесення змін до реєстраційних документів (перереєстрації транспортних засобів).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Пунктом 15 Порядку № 1388 визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, який не пов'язаний із набуттям майна за договором лізингу.
Таким чином, відповідно до Порядку № 1388 позивач зобов'язаний зареєструвати автомобіль за собою, а до такої перереєстрації його експлуатація заборонена, тоді як знаходження Банку в реєстрі боржників виключає можливість такої перереєстрації та як наслідок правомірності експлуатації транспортного засобу. Тимчасове продовження допустимого строку експлуатації транспортного засобу без перереєстрації на час воєнного стану не змінює стану речей щодо обмеження прав власника автомобіля.
Враховуючи призначення автомобіля, яке полягає в його експлуатації шляхом переміщення людей/товарів автодорогами, заборона експлуатації транспортного засобу (через порушення обов'язку із перереєстрації) є обставиною, яка унеможливлює повну реалізацію прав власника щодо такого майна.
Разом із тим, знаходження особи (продавця автомобіля) в Єдиному реєстрі боржників є наслідком дій такої особи та не знаходиться під безпосереднім впливом позивача, а відтак знаходженням у такому реєстрі Банк обмежує право власності Товариства на спірний автомобіль, що полягає у неможливості виконати вимоги нормативно-правових актів щодо перереєстрації відповідного транспортного засобу для правомірної експлуатації автомобіля.
Суд встановив, що записи у Єдиному реєстрі боржників не стосуються арешту спірного транспортного засобу. Докази, які свідчать про зворотне, у матеріалах справи відсутні.
Суд дослідив та врахував обставини перебування Банку в Єдиному реєстрі боржників через наявність, зокрема, поточних виконавчих проваджень великого банку, що, на думку відповідача, виключає його умисні винні дії щодо обмеження прав позивача.
У той же час, відчуження Банком спірного у даній справі автомобіля на користь Товариства здійснено на підставі Договору купівлі-продажу (укладеного на виконання Договору лізингу), відповідно до пункту 2.3 якого на покупця покладено обов'язок у десятиденний строк з дня підписання договору здійснити перереєстрацію означеного товару на своє ім'я.
Зміст цього зобов'язання фактично дублює норми Порядку № 1388 та, як встановлено судом, не є можливим у разі знаходження Банку (особи, за якою здійснено реєстрацію транспортного засобу) в реєстрі боржників.
При цьому, сутність передбаченого пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу обов'язку покупця знаходиться у взаємозв'язку з обов'язками Банку сприяти (не перешкоджати) у виконанні такого обов'язку.
Судом встановлено, що перебування Банку у реєстрі боржників заважає (перешкоджає) покупцю зареєструвати спірний транспортний засіб у реєстрі на своє ім'я, що становить перешкоду у повноцінній реалізації права власності щодо такого майна.
За наведених обставин, враховуючи суперечності у правозастосуванні положень Закону № 3353-XII та Порядку № 1388 в частині неможливості здійснення реєстрації транспортних засобів за лізингоодержувачем, який сплатив всі платежі, через перебування лізингодавця в реєстрі боржників, суд дійшов висновку про існування перешкод у реалізації права власності позивача на транспортний засіб ГАС 721ZP; номер шасі - НОМЕР_1 , 2020 року виробництва.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Товариства у даній справі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Разом із тим, враховуючи наведені приписи господарського процесуального закону, суд дійшов висновку про покладення у даному випадку витрат по сплаті судового збору на позивача, оскільки спір у даній справі (порушення прав Товариства) виник не через незаконні (неправильні) дії Банку.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк Плюс" (61038, Харківська область, місто Харків, Салтівське шосе, будинок 43; код ЄДРПОУ 43594211) право власності на автомобіль ГАС 721ZP; номер шасі - НОМЕР_1 , 2020 року виробництва.
3. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 30.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака