ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2025Справа № 910/6827/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 167 837,51 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач) про стягнення 167 837,51 грн., у тому числі: 150 137,51 грн - матеріальної шкоди, 4 700,00 грн - витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, 13000,00 грн - витрат за надання послуг з проведення транспортно-товарознавчої експертизи.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 6 серпня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, транспортному засобу позивача було завдано шкоди в розмірі 150 137,51 грн, а також підприємством понесено витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу в розмірі 4700,00 грн та витрати з проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6827/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 20.06.2025 в системі «Електронний суд» сформував відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись, що Висновок експерта від 01.12.2024 №23/24 є неналежним доказом, складеним з порушенням вимог пунктів 7.18 та 7.20 Методики, та не може бути використаний для визначення фактичної вартості транспортного засобу у пошкодженому стані. Зазначивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася 06.08.2024, натомість експертне дослідження щодо вартості транспортного засобу було проведене лише 01.12.2024, тобто майже через чотири місяці після настання події. Звернувши увагу, що значний проміжок часу транспортний засіб міг зазнати додаткових пошкоджень, бути частково розукомплектований, перебувати в неналежних умовах зберігання або піддаватися сторонньому втручанню, що суттєво впливає на результати експертного дослідження.
Окрім того, у поданому відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.
Розглянувши клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
За статтею 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, характер доказів у справі та предмет доказування у справі, що свідчить про її незначну складність, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи відсутня необхідність у розгляді справи з викликом сторін.
Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи, суд не вбачає підстав для його задоволення, у зв'язку з необґрунтованістю.
Позивач 25.06.2025 подав до суду відповідь на відзив.
07.07.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення Позивачем ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» витрат на професійну правову допомогу в орієнтовному розмірі 50 000,00 грн.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Як слідує з матеріалів справи, 6 серпня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «"Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд", та трамвая з бортовим номером 321, що перебуває у власності Комунального підприємства «Київпастранс» і знаходився під керуванням ОСОБА_1
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2024 у справі №761/31239/24 встановлено порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
05.09.2024 на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов запит Товариства з обмеженою відповідальністю «"Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" №03/09-24 № від 03.09.2024 на проведення автотехнічної експертизи транспортного засобу після ДТП.
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив позивача, що в зв'язку з понадмірним поточним завантаженням експертів КНДІСЕ судовими експертизами за постановами та ухвалами судів і слідчих органів прокуратури, ДБР, НАБУ, СБУ експерти не мають можливості забезпечити проведення зазначеного дослідження в передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 терміни.
З урахуванням викладеного запропонувало звернутися до інших суб'єктів судово-експертної діяльності передбачених Законом України «Про судову експертизу».
За твердженням позивача, починаючи з 12 серпня 2024 року Позивач здійснював дії з пошуку страховика по дорожньо-транспортній пригоді що сталася 6 серпня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17.
Для визначення розміру збитків, завданих внаслідок ДТП, позивачем 07.11.2024 укладено з судовим експертом Баранковим В.О. договір.
Відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання провести транспортно-товарознавчу експертизу автомобіля «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Акт огляду означеного пошкодженого транспортного засобу в матеріалах справи відсутній та суду не надано.
Згідно з висновком експерта №23/24 від 01.12.2024 вартість матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд", як власнику транспортного засобу «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в результаті пошкодження в ДТП, яка сталась 06 серпня 2024 р., станом на дату ДТП становить 277 425, 15 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 06 серпня 2024 р., станом на дату ДТП становить 282 969,19 грн.
Ринкова вартість КТЗ «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 без урахування аварійних пошкоджень на момент ДТП, яка сталася 06 серпня 2024 р., станом на дату ДТП становить 277 425,15 грн.
Ринкова вартість КТЗ «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням аварійних пошкоджень на момент ДТП, яка сталася 06 серпня 2024 р., станом на дату ДТП становить 127 287,64 грн.
Відповідальність власника транспортного засобу - трамвая з бортовим номером 321 станом на дату настання ДТП не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З метою відшкодування завданого матеріального збитку, позивач звертався до відповідача з заявою №02-10/12-24 №5 від 10.12.2024 щодо оплати матеріального збитку.
Відповідач у своїй відповіді, викладеній у листі №053/01/02-2810 від 26.12.2024 повідомив позивача про відсутність підстав для її задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 150 137,51 грн - матеріальної шкоди, 4 700,00 грн - витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, 13000,00 грн - витрат за надання послуг з проведення транспортно-товарознавчої експертизи.
Факт скоєння 06.08.2024 ДТП відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач на момент ДТП володів транспортним засобом - трамваєм з бортовим номером 321 (використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку) та використовував його у своїй господарській діяльності, а водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов'язки, тому саме відповідач, як роботодавець, повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків джерелом підвищеної небезпеки відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи з положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлюваного ремонту.
Вбачається, що розмір матеріального збитку автомобіля «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 позивач обґрунтовує лише висновком експерта №23/24 від 01.12.2024 та ремонтною калькуляцією №23/24 від 06.08.2024.
Висновок є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням суми матеріального збитку є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18.
Поряд з цим у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок ДТП, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 21.12.2020 у справі №911/286/20.
Суд зазначає, що позивачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактичної вартості ремонту транспортного засобу «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , як-то рахунку-фактури станції технічного обслуговування, платіжного доручення тощо.
Поряд з цим, матеріали справи не містять розширеної довідки про ДТП з зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень транспортного засобу, а також довідки про реєстрацію і обставини ДТП (схема ДТП), виданої уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень транспортного засобу, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану транспортного засобу.
За відсутності вказаних документів не вбачається за можливе встановити факт того, що пошкодження описані у висновку експерта №23/24 від 01.12.2024 стосуються саме ДТП, яке сталося 06.08.2024. Характер пошкоджень автомобіля «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 06.08.2024, не описано і в постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2024 у справі №761/31239/24, згідно якої визнано вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення.
Частиною 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
При ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд вважає, що позивач, всупереч зазначеним нормам ГПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заподіяної йому шкоди та доказів фактично понесених витрат.
Тоді як розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля виплачується стягується судом після надання документів про такі витрати.
З огляду на встановлені обставини справи, надані позивачем докази не підтверджують понесення позивачем фактичних витрат згідно з висновком експерта №23/24 від 01.12.2024 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 150 137,51 грн.
Отже, позивачем документально не доведено причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженнями, отриманими під час ДТП 06.08.2024 та розміром завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" матеріального збитку.
Наведені обставини є тією підставою, що виключає можливість покладення на відповідача обов'язку відповідно до приписів ч.ч. 1 ст. 1172, 1187, 1192 ЦК України відшкодувати позивачу шкоду, тому суд дійшов висновку про необгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 150 137,51 грн - матеріальної шкоди та відмову в його задоволенні.
Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 700,00 грн - витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу та 13000,00 грн - витрат за надання послуг з проведення транспортно-товарознавчої експертизи, є похідними від основної вимоги, у задоволенні якої відмовлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині.
Враховуючи наведені обставини, суд не вбачає правових відстав надати судовий захист Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" та відмовляє у позові повністю.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА