ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/13213/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/13213/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі Рітейл" (Україна, 69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 90; ідентифікаційний код: 38526354)
до Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32-А; ідентифікаційний код: 26199097)
про визнання укладеним договору
Представники учасників справи:
від позивача: Венгаренко Т.А., ордер АР №1097302;
від відповідача: Поліщук М.В., самопредставництво;
від третьої особи: Васильєва С.М., самопредставництво.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парі Рітейл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач), в якій просить суд визнати укладеним договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем, з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13213/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 04.12.2024.
15.11.2024 представником третьої особи сформовано в системі "Електронний суд" пояснення щодо позову, які 18.11.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
20.11.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на пояснення третьої особи, яку 20.11.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
02.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, які 02.12.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
04.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 04.12.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 04.12.2024 з'явились представники учасників справи.
У підготовчому засіданні 04.12.2024 судом було прийнято до розгляду письмові пояснення третьої особи щодо позову та відповідь позивача на пояснення третьої особи, долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача, залишено без розгляду письмові пояснення відповідача та оголошено перерву до 15.01.2025.
06.01.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення копії рішення, яку 06.01.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 15.01.2025 з'явились представники учасників справи.
У підготовчому засіданні 15.01.2025 судом було долучено до матеріалів справи надану позивачем копію рішення та оголошено перерву до 12.02.2025.
07.02.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 07.02.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 12.02.2025 з'явились представники учасників справи.
У підготовчому засіданні 12.02.2025 судом було долучено до матеріалів справи надані позивачем докази та оголошено перерву до 12.03.2025.
У підготовче засідання 12.03.2025 з'явились представники учасників справи.
У підготовчому засіданні 12.03.2025 було оголошено перерву до 09.04.2025.
У підготовче засідання 09.04.2025 з'явились представники учасників справи.
У підготовчому засіданні 09.04.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
У судове засідання 21.05.2025 з'явились представники учасників справи.
У судовому засіданні 21.05.2025 було оголошено перерву до 18.06.2025.
У судове засідання 18.06.2025 з'явились представники учасників справи.
У судовому засіданні 18.06.2025 було оголошено перерву до 16.07.2025.
У судове засідання 16.07.2025 з'явились представники учасників справи.
Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.
Представник третьої особи надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.
У судовому засіданні 16.07.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №26626699 від 10.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Парі Рітейл" є власником нерухомого майна (адміністративної нежитлової будівлі) площею 9951,3 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,3252 га по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва з 2014 року, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2014, номер запису про право власності: 6408115 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 41239438000).
Зазначений об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,3252 га з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2308937292021 від 23.03.2021 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003, площею 0,3252 га, за адресою: вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва проведена 23.03.2021 Міжрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.03.2020, з кодом виду цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку). Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Види використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
У 2013 році позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - Департамент) з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Нижній Вал, 51, у м. Києві в оренду для експлуатації та обслуговування розміщених на ній адміністративних будівель.
06.02.2019 позивачем було повторно подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Нижній Вал, 51, у м. Києві в оренду, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).
21.01.2020 на засіданні земельної комісії Київської міської ради було прийнято рішення про надання ТОВ "Парі Рітейл" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки К-37921.
ТОВ "Парі Рітейл" була розроблена технічна документація, присвоєний кадастровий номер 8000000000:85:328:0003, внесено земельну ділянку до Державного реєстру речових прав 23.03.2021 та разом з відповідною заявою 13.01.2022 подані через ЦНАП м. Києва для прийняття рішення Київською міською радою стосовно передачі в оренду ТОВ "Парі Рітейл" зазначеної земельної ділянки із земель комунальної власності.
02.11.2023 Київська міська рада прийняла Рішення № 7240/7281 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Парі Рітейл" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва" (далі - Рішення), яким вирішено, зокрема, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Товариству з обмеженою відповідальністю "Парі Рітейл" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі м. Києва, а також передати Земельну ділянку ТОВ "Парі Рітейл", за умови виконання пункту 3 Рішення, в оренду на 10 років.
Водночас, пп. 3.9 п. 3 Рішення передбачено, що ТОВ "Парі Рітейл" має сплатити кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки.
На підставі Рішення Департаментом підготовлено проект договору оренди земельної ділянки та попередній розрахунок орендної плати і відповідно суми коштів, що підлягають сплаті ТОВ "Парі Рітейл" згідно з п. 3.9 Рішення.
У зв'язку із виникненням розбіжностей між сторонами щодо формулювання окремих умов зазначеного договору оренди земельної ділянки, ТОВ "Парі Рітейл" неодноразово зверталось із заявами щодо зміни та узгодження його окремих умов.
За результатами опрацювання звернень ТОВ "Парі Рітейл" Департамент повідомив наступне:
- листами Департаменту від 06.02.2024 № 05716-1660, від 09.04.2024 № 05716-4837 повідомлено, що розрахунок коштів за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, передбачений пунктом 3.9 Рішення, може бути здійснений Департаментом після укладення договору оренди цієї земельної ділянки з відповідним обов'язком для Товариства щодо такого розрахунку у договорі оренди;
- листом Департаменту від 06.02.2024 № 05716-1660 повідомлено, що оскільки ТОВ "Парі Рітейл" надано витяг № НВ-9900128052024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований 03.01.2024, Департаментом вживаються заходи для отримання витягу з урахуванням коефіцієнта індексації за 2023 рік;
- листом від 23.02.2024 № 05716-2498 повідомлено, що Департаментом підготовлено проект договору та здійснено розрахунок розміру орендної плати за цю земельну ділянку від 15.02.2024 № НГО/2024-62429, а також направлено позивачу зазначений проект договору оренди земельної ділянки та розрахунок розміру орендної плати;
- листом Департаменту від 02.04.2024 № 05708-4447 щодо врахування попередньо сплачених коштів за користування земельною ділянкою до суми остаточного розрахунку повідомлено, що Департамент не є контролюючим органом у сфері оподаткування, уповноваженим на проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, контроль своєчасності подання платниками податків передбаченої законом звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів згідно з положеннями статті 191 Податкового кодексу України.
На підставі Рішення та звернення позивача Департаментом було підготовлено проект договору оренди Земельної ділянки, який було направлено позивачу листом №05716-2498 від 23.02.2024.
Позивач зазначає, що підпунктом 4.2.2 проекту договору орендарю визначено як ультимативну вимогу сплатити кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку. Для цього орендарю протягом 10 днів з дня укладення договору оренди земельної ділянки необхідно звернутись до Департаменту для здійснення розрахунку відповідно до п. 3.9 Рішення.
ТОВ "Парі Рітейл" листом від 29.04.2024 (№212) звернулось до Департаменту з власним проектом договору оренди Земельної ділянки, який не було погоджено останнім.
З огляду на викладене, а також посилаючись на порушення відповідачем законодавства в частині включення до Рішення та проекту договору оренди Земельної ділянки вимог про сплату коштів за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати укладеним договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем, з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом статей 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з п. в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, належить зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", стаття 1 якого визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
За приписами частини 2 статті 122 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
В силу вимог частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Умовами частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів. Таким чином, підставою укладення договору оренди землі комунальної власності є відповідне рішення органу місцевого самоврядування.
Як встановлено судом раніше, спір між сторонами виник щодо включення до проекту договору оренди Земельної ділянки умов про обов'язок орендаря сплатити грошові кошти за користування землею в період з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна до моменту державної реєстрації права оренди на Земельну ділянку, на підставі пп. 3.9 п. 3 Рішення.
Таким чином, запропонована позивачем у прохальній частині позовної заяви редакція проекту договору оренди не містить спірного пункту.
Укладення договору оренди Земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у запропонованій позивачем редакції не відповідатиме вимогам Рішення та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Окрім того, враховуючи добровільну сплату позивачем плати за користування Земельною ділянкою у період, що охоплюється пп. 3.9 Рішення, а також факт стягнення частини плати за землю рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6404/24 від 05.12.2024 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025), включення спірних умов до договору оренди Земельної ділянки не створює надмірного тягаря для орендаря.
Так, позивач визнає свій обов'язок вносити плату за користування земельною ділянкою. Водночас, ані пп. 3.9 п. 3 Рішення, ані спірний пункт договору оренди, запропонований Департаментом, не визначають конкретну суму коштів, які має сплатити позивач за користування земельною ділянкою за період до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку.
Досліджуючи правову природу коштів, що підлягають сплаті позивачем на підставі спірних умов договору оренди, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки позивач не був власником або постійним землекористувачем Земельної ділянки у спірний період, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Окрім того, суд звертає увагу, що неналежне виконання своїх обов'язків з боку відповідача щодо укладення договору оренди земельної ділянки не є підставою для звільнення позивача від обов'язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).
Отже відповідач, як власник Земельної ділянки, має право вимагати повернення йому безпідставно утриманих коштів у формі плати за землю, в тому числі шляхом включення відповідних умов до договору оренди.
При цьому, підпункт 3.9 пункту 3 Рішення містить посилання, що така сума коштів буде визначена в розрахунку, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, а відтак розрахунок здійснюється безпосередньо в процесі укладення договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ "Парі Рітейл".
Таким чином, твердження позивача про кондикційний характер зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування Земельною ділянкою до укладення відповідного договору оренди не позбавляє відповідача права включити вимогу щодо сплати належних йому грошових коштів до договору.
Окрім того, суд враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №320/17677/24 було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення в цій частині, яким відмовлено ТОВ "Парі Рітейл" у визнанні протиправним та скасуванні підпункту 3.9. пункту 3 рішення Київської міської ради II Сесії IX Скликання "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Парі Рітейл" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва" від 02.11.2023 року №7240/7281, наступного змісту: "сплатити кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки".
Відтак, зважаючи на чинність пп. 3.9 п. 3 Рішення, подальше укладення договору оренди Земельної ділянки можливе виключно з урахуванням зазначеного пункту Рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на невідповідність запропонованого позивачем проекту договору оренди Рішенню Київської міської ради від 02.11.2023 №7240/7281 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Парі Рітейл" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва", суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.07.2025.
Суддя О.В. Нечай