ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2025Справа № 910/6248/25
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65091, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Косовська, будинок 2-Д; ідентифікаційний код 25830211)
до Повного товариства "Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28; ідентифікаційний код 36376792)
про стягнення 4 542,55 грн,
Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Повного товариства «Ломбард ТОВ «Столичний» і Компанія» про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат за проведення демонтажу та транспортування протиправно розміщених рекламних засобів у сумі 1 180,00 грн та збитків у вигляді витрат на зберігання демонтованих рекламних засобів у сумі 3 362,55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду від відповідача відзив на позов не надходив.
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Виконавчий комітет Одеської міської ради своїм рішенням № 434 від 22.04.2008 затвердив Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (далі по тексту - Правила № 434), які регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих Правил.
Згідно п. 1.5. Правил № 434, в якості робочого органу визначено Управління реклами Одеської міської ради, яке уповноважене Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси, а КУ «Одесреклама» - Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, створена для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.
За змістом п. 3.1. Правил № 434 робочий орган в межах своїх завдань та повноважень, зокрема, реєструє та видає дозволи на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Одеської міської ради; забезпечує контроль за дотриманням цих Правил фізичними та юридичними особами; видає направлення на здійснення фіксації дотримання цих Правил; надає фізичним та юридичним особам обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів; видає направлення на здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів.
Згідно з п. 4.1. Правил № 434 КУ «Одесреклама» в межах покладених на неї завдань та функцій, зокрема, здійснює, в тому числі за направленням робочого органу, обстеження місць розміщення рекламних засобів щодо відповідності виданим дозволам, дотримання вимог цих Правил, Концепції розвитку зовнішньої реклами у місті Одесі, схем комплексного розміщення зовнішньої реклами та надає робочому органу матеріали фіксації відповідних порушень; на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів.
Розділом 13 Правил № 434 також передбачено, що демонтаж рекламного засобу організовується КУ «Одесреклама» на підставі направлення, що видається робочим органом. Демонтовані рекламні засоби транспортуються для подальшого зберігання на територію, що знаходиться у віданні КУ «Одесреклама». Витрати, пов'язані з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, відшкодовуються власником демонтованого рекламного засобу.
Як зазначає позивач, 20.03.2023 в ході проведення обстеження місць розміщення зовнішньої реклами головним фахівцем відділу інспекційної роботи КУ «Одесреклама» Новіковим О.В. встановлено, що ПТ «ЛОМБАРД ТОВ «СТОЛИЧНИЙ» І КОМПАНІЯ» за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 32, розміщує рекламний засіб на фасаді розміром 1.5м х 0,7 м х 2 сторони у кількості 1 шт., вивіску (технічно-складну) розміром 1 м х 3.5 м х 1 сторону у кількості 1 шт., з порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», абз. 1 п. 6.1 Правил № 434, а саме: без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, та без зареєстрованого, у встановленому порядку, технічного паспорта, про що складено акт фіксації № 001447/23 від 20.03.2023.
Позивач також зазначає, що при складанні вищезазначеного акта фіксації від працівника відповідача було отримано інформацію, що саме ПТ "Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія" здійснює підприємницьку діяльність на даному об'єкті та рекламні засоби належать їй, вказана інформація була підтверджена копіями документів на здійснення підприємницької діяльності.
На підставі акта фіксації Управлінням реклами Одеської міської ради винесено приписи про усунення порушень № 01-20/1561 від 28.03.2023, № 01-20/1560 від 28.03.2023 з вимогою здійснити демонтаж протягом п'яти днів з моменту отримання даних приписів (копії додаються). Приписи було вручено працівнику за місцем здійснення господарської діяльності.
Водночас, як зазначає позивач, відповіді на приписи від ПТ "Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія" не надходило, вимоги щодо самостійного демонтажу протиправно розміщеного рекламного засобу відповідачем не виконані.
У зв'язку з невиконанням вимог приписів у встановлений термін Управління реклами Одеської міської ради видало направлення КУ «Одесреклама» № 57/01-21 від 29.04.2024 на проведення демонтажу протиправно розміщених конструкцій.
01.05.2024 КУ «Одесреклама» здійснила демонтаж рекламного засобу та технічно- складної вивіски за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 32, що підтверджується актом проведення демонтажу № 348 від 01.05.2024.
Демонтовані рекламні засоби, що належать ПТ "Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія", транспортовано до приміщень складу за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 9/1, які належать КУ «Одесреклама» на праві оренди.
Крім того, 15.02.2024 між КУ «Одесреклама» та Фізичною особою-підприємцем Свєтловою Валентиною Григорівною укладено договір № 15/02/2024, предметом якого є надання Виконавцем комплексних інженерних послуг за кодом ДК 021:2015-71340000-3 (послуги з демонтажу та транспортування рекламних конструкцій за замовленнями), замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Таким чином, як зазначає позивач, фактично понесені витрати на демонтаж та транспортування згідно розрахунку витрат на демонтаж за рекламний засіб, площа - 3,2 кв. м. - 640,00 грн, + за демонтаж технічно-складної вивіски, площа - 1,28 кв. м. - 540,00 грн, складають 1 180,00 грн (за 2 шт.).
Проведення демонтажу рекламних засобів у травні 2024 року підтверджується підписаним сторонами Актом наданих послуг № 150224 від 20.05.2024.
Згідно з платіжною інструкцією № 1072 від 20.05.2024 КУ «Одесреклама» сплатила на рахунок ФОП Свєтлової Валентини Григорівни по акту наданих послуг № 150224 від 20.05.2024 суму 212 826,10 грн, у тому числі 1 180,00 грн за демонтаж конструкції відповідача.
Крім того, між КУ «Одесреклама» (орендар) та ТОВ «ВІ-ТАЛ» (орендодавець) було укладено договір оренди:
- № 30/24 від 19.01.2024 (термін дії з 19.01.2024 по 31.12.2024, застосовується до відносин між сторонами з 01.01.2024);
- № 47/25 від 21.01.2025 (термін дії з 21.01.2025 по 31.12.2025, застосовується до відносин між сторонами з 01.01.2025).
За умовами п. 1.1. укладених договорів орендодавець передає орендареві за плату, на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності.
Об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 250,00 кв.м., що розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 9/1.
Пунктом 3.1. договорів встановлено, що розмір орендної плати за користування всім приміщенням за місяць оренди становить 15 000,00 грн на місяць без урахування ПДВ (застосовується з 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно до укладених договорів).
Виходячи з розміру орендної плати та площі орендованого складу, позивач розрахував вартість одного дня зберігання 1 кв.м рекламної конструкції, яка складає 1,97 грн.
Таким чином, помножуючи вартість зберігання 1 кв.м. рекламного засобу на площу 2-х конструкцій та на кількість днів їх зберігання, позивач розрахував вартість зберігання конструкцій ПТ "Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія" у період з 01.05.2024 по 16.05.2025, яка складає 4 542,55 грн.
КУ «Одесреклама» на підтвердження понесених витрат надає копії актів надання послуг, підписаних КУ «Одесреклама» і ТОВ «ВІ-ТАЛ», та платіжних інструкцій, що свідчать про оплату послуг оренди за період з 01 травня 2024 року по 16 травня 2025 року включно.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що загальна сума витрат на демонтаж, транспортування та зберігання рекламної конструкції, які належать ПТ"Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія", що підлягають відшкодуванню складає 4 542,55грн, з яких: вартість демонтажу та транспортування рекламної конструкції у сумі 1 180,00 грн та вартість зберігання демонтованої рекламної конструкції у сумі 3 362, 55 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" (далі - Закон) розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 були затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила) (із змінами та доповненнями), які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Згідно з пунктом 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 24 Типових правил передбачено, що лише виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відносини, які виникають у зв'язку із: наданням дозволів на розміщення зовнішньої реклами у місті Одеса та процедурою їх переоформлення, зміною й анулюванням, визначення вимог до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умов користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів врегульовано Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції" від 22 квітня 2008 року № 434 (далі - Правила).
Дія вказаних Правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об'єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Правила є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси (пункт 1.3. Правил).
Згідно з пунктом 1.5. Правил Управління є робочим органом, який уповноважений Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси, а Установа - є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади міста Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.
За змістом пункту 3.1. Правил робочий орган в межах своїх завдань та повноважень, зокрема: реєструє та видає дозволи на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Одеської міської ради; забезпечує контроль за дотриманням цих Правил фізичними та юридичними особами; видає направлення на здійснення фіксації дотримання цих Правил; надає фізичним та юридичним особам обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів; видає направлення на здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів.
Відповідно до пункту 4.1. Правил Установа в межах покладених на неї завдань та функцій здійснює, зокрема, за направленням робочого органу, обстеження місць розміщення рекламних засобів щодо відповідності виданим дозволам, дотримання вимог цих Правил, Концепції розвитку зовнішньої реклами у місті Одесі, схем комплексного розміщення зовнішньої реклами та надає робочому органу матеріали фіксації відповідних порушень; на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів.
Пунктами 6.1., 6.2. Правил передбачено що розміщення зовнішньої реклами в межах міста Одеса провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом згідно відповідного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення рекламного засобу.
Протиправно розміщеним рекламним засобом вважається, зокрема, такий рекламний засіб, який розміщується без виданого у встановленому порядку дозволу (пункт 1.5. Правил).
Відповідно до пунктів 13.1., 13.3., 13.4., 13.5. Правил демонтаж рекламних засобів здійснюється Установою за направленням робочого органу. Демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у таких випадках: рекламний засіб є протиправно розміщеним; рекламний засіб розміщується з порушенням вимог, передбачених розділом 6 цих Правил, або технічний стан рекламного засобу не відповідає вимогам безпеки, а також якщо відповідні порушення чи недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу; рекламний засіб перебуває у неналежному санітарному та/або технічному стані (забруднений, погано пофарбований, містить несправні конструктивні елементи тощо), а також, якщо відповідні недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу. Для виконання цих функцій Установа може використовувати послуги суб'єктів господарювання на підставі відповідних договорів. У випадках, визначених абзацом "а" пункту 13.2. цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється його власником за приписом робочого органу в термін, визначений приписом. Про виконання припису власник рекламного засобу зобов'язаний письмово повідомити робочий орган не пізніше наступного дня від дати демонтажу рекламного засобу. У разі невиконання зазначеного припису в установлений робочим органом термін, демонтаж рекламного засобу здійснюється Установою. Демонтаж рекламного засобу організовується Установою на підставі направлення, що видається робочим органом. Демонтовані рекламні засоби транспортуються для подальшого зберігання на територію, що знаходиться у віданні Установи. Витрати, пов'язані з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, відшкодовуються власником демонтованого рекламного засобу. Установа вправі вимагати відшкодування таких витрат у судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом згідно з вимогами чинного законодавства.
З вищевказаних приписів чинного законодавства вбачається, що розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються Управлінням згідно відповідного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради. Виключно виданий у встановленому законом порядку дозвіл є підставою для розміщення рекламного засобу. У разі протиправного розміщення рекламних засобів Установа на підставі направлення Управління організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів. Витрати, пов'язані з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, відшкодовуються власником демонтованого рекламного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що Установа у визначеному Правилами № 434 порядку вчинила заходи, пов'язані з порушенням відповідачем розміщення зовнішньої реклами, та понесла у зв'язку з цим витрати в загальному розмірі 4 542,55 грн.
Слід зазначити, що обставини щодо кількості демонтованих рекламних засобів, їх розмірів, а також факт належності спірних рекламних засобів відповідачу останнім не заперечувались і не були спростовані в установленому законом порядку. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В свою чергу, пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Приписами частин 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
У свою чергу, статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Приписами статті 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положеннями частин 1 та 2 стаття 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками.
Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Судом встановлено, що в діях відповідача наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання Установі збитків, а саме: неправомірна поведінка - розміщення відповідачем рекламних засобів без наявності дозвільних документів за адресою: місто Одеса, вул. Степова, 32; наявність збитків - понесення Установою витрат у загальному розмірі 4 542,55грн, з яких: вартість демонтажу та транспортування рекламної конструкції у сумі 1 180,00 грн та вартість зберігання демонтованої рекламної конструкції у сумі 3 362, 55 грн (правомірність розрахованих позивачем сум відповідачем не заперечувалась, власного контррозрахунку розміру збитків останній до суду не подав); причинний зв'язок між неправомірною поведінкою відповідача та збитками в результаті нездійснення останнім демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів власними силами, у зв'язку із чим Установа була вимушена здійснити демонтаж самостійно. Факт наявності вини відповідача у протиправному розміщенні рекламних засобів презумується і відповідачем у встановленому законом порядку цей факт спростований не був.
Зважаючи на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування на його користь збитків у розмірі 4 542,55грн за рахунок Повного товариства "Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія", у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин та відшкодування завданих позивачу збитків.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Повного товариства "Ломбард ТОВ "Столичний" і Компанія" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28; ідентифікаційний код 36376792) на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65091, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Косовська, будинок 2-Д; ідентифікаційний код 25830211) збитки у розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн 55 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.07.2025
Суддя І.О. Андреїшина