Рішення від 30.07.2025 по справі 910/16870/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2025Справа № 910/16870/23 (361/3207/22)

За позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди

в межах справи № 910/16870/23

Суддя Івченко А.М.

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Броварського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 справу № 361/3207/22 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/16870/23.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2024, справу № 361/3207/22 передано судді Івченко А.М.

Позивач, відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.12.2012 відповідно до наказу № 520/п позивача прийнято на роботу до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (надалі - Відповідач, Роботодавець) на посаду другого пілота льотної служби.

31.07.2019 згідно наказу ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» «Міжнародні Авіалінії України» № 879/п ОСОБА_1 переведено на посаду командира повітряного судна.

13.06.2022 згідно наказу ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» № 454-1/п від 10.06.2022 р. на підставі заяви позивача звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з виплатою компенсації за 61 невикористаний день щорічної відпустки.

Підставою для подання зазначеної заяви стали систематичні затримки у виплаті заробітної плати, а ті виплати, які здійснювалися роботодавцем, не давали можливості забезпечувати себе та сім'ю позивача необхідними для проживання потребами.

18.07.2022 р. на запит адвоката ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» надано відповідь № 01-19-99 з прикладенням розрахунково-платіжної відомості працівника ОСОБА_1 за формою п-6 за червень, згідно якої станом на липень борг підприємства перед працівником по заробітній платі становить 263 213,65 грн.

У поданому відзиві, відповідач зазначає, що станом на 15.11.2022 ним погашенно заборгованість перед позивачем в повному обсязі по заробітній платі у розмірі 263 213,65 грн.

30.11.2022 позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що відповідач погасив заборгованість по заробітній платі у розмірі 263 213,65 грн, а тому просить суд стягнути з відповідача лише заборгованість по стягненню середнього заробітку за весь час затримки по виплаті заробітної плати у розмірі 156 572,45 грн та 50 000,00 грн моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Посилання відповідача на положення Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та на військову агресію рф проти України, як на обставину що звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання щодо здійснення виплат передбачених ст. 116 КЗпП України, судом відхиляються, оскільки саме по собі посилання на ч. 3 статті 10 вищезазначеного закону не може слугувати такою підставою.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Разом з тим посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-71 не є тим доказом, що підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією рф проти України та відсутністю можливості у відповідача виконати зобов'язання перед позивачем.

Проте, позивач зазначає, що заборгованість по стягненню середнього заробітку за весь час затримки по виплаті заробітної плати складає 156 572,45 грн за період з 14.06.2022 по 22.07.2022.

Як вже було зазначено, відповідач погасив заборгованість по заробітній платі 14.11.2022. Платежі здійснено у період з 18.07.2022 по 14.11.2022. день фактичного розрахунку - 14.11.2022.

Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені складає 124 178,15 грн (23 робочих дні).

Щодо позовної вимоги стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Так, позивач зазначає, що внаслідок зазначених дій відповідача він отримував заробітну плату впродовж 1 року з постійними затримками, у зв'язку з чим позивач зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки, був змушений економити на харчах. Також позивач вказує, що у зв'язку з порушенням його законного права з боку відповідача на заробітну плату, зазнав приниження честі та гідності, ігнорування його прав, втратою у зв'язку із цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (абзац перший частини третьої статті 23 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий вказаної частини).

Особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди.

Позивач не довів належними доказами, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Зазначення загальних словосполучень які характеризують глибину людських страждань не можуть сприйматись судом як доказ завдання позивачу моральних страждань та як підстава для стягнення моральної шкоди.

За усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи встановлені обставини недоведення позивачем причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та наявністю моральної шкоди, про яку стверджує позивач, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (код ЄДРПОУ 14348681, 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в розмірі 124 178,15 грн та судовий збір в розмірі 1 241,78 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.07.2025

Суддя А.М. Івченко