ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа № 910/5189/25
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Сервіс Інвест»
про стягнення 1 682 247,42 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Сервіс Інвест» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:62:008:0108 площею 0,2001 га та кадастровим номером 8000000000:62:008:0109 площею 0,1324 га на проспекті Володимира Маяковського (проспект Червоної Калини), 47-б у Деснянському районі м. Києва за період з 12.03.2020 до 17.04.2025 у сумі 1 682 247,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не сплачував орендну плату за користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:62:008:0108 площею 0,2001 га та кадастровим номером 8000000000:62:008:0109 площею 0,1324 га на проспекті Володимира Маяковського (проспект Червоної Калини), 47-б у Деснянському районі м. Києва, що є підставою для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 12.03.2020 до 17.04.2025 у сумі 1 682 247,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 21.05.2025.
Через систему "Електронний суд" 12.05.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав:
- позивачем нараховано суму орендної плати за період, який перевищує 3 роки;
- позивачем помилково враховано увесь 2022 рік для здійснення розрахунку, оскільки м. Київ протягом цього періоду відносилось до територій на яких ведуться або велись бойові дії, а тому відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов'язку по сплаті орендної плати за землю у цей час;
- використання позивачем під час математичних розрахунків коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки шляхом ділення жодним чином не свідчить про правильність визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок в розрізі 2020-2025 років.
Через систему «Електронний суд» 16.05.2025 від Київської міської ради надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено про те, що твердження відповідача про витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за кожен рік з того періоду, за який ним було зроблено розрахунок, абсолютно не відповідає положенням земельного законодавства, технічно є неможливим до виконання; відповідно до положень земельного та податкового законодавства відповідач не може бути платником земельного податку, а тому при розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою було використано розмір орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за умови оформлення земельних правовідносин в установленому законом порядку; Київська міська рада правомірно включила період з 24.02.2022 по 30.04.2022 (як і до 31.12.2022, про який помилково зазначає відповідач) до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не являвся власником, постійним користувачем або орендарем земельної ділянки.
Через систему «Електронний суд» 19.05.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких акцентувалась увага на тому, що з 01.03.2022 по 31.12.2022 відповідач не повинен був платити плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладання ним договору оренди чи без нього.
Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 18.06.2025.
Протокольною ухвалою суду від 18.06.2025 закінчено підготовче засідання та призначено судовий розгляд справи на 23.07.2025.
Через систему «Електронний суд» 22.07.2025 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №320/2423/24.
Вказане клопотання мотивоване наступним.
Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві», в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22, земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, буд. 47, на яких розташовані належні на праві власності ТОВ «Маяк сервіс інвест» нежитлові будівлі, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс», згідно пункту 114, розділу Деснянський район, таблиці №1 до додатку 5, даного рішення.
Зазначене рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві», в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22 є предметом розгляд в адміністративній справі №320/2423/24.
На думку представника відповідача, розгляд справи №910/5189/25 об'єктивно є неможливим до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №320/2423/24, оскільки в адміністративній справі встановлюється обставини (факти), що мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, оскільки стосуються фактичного користування ТОВ «Маяк сервіс інвест» земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:62:008:0108 площею 0,2001 га та кадастровим номером 8000000000:62:008:0109 площею 0,1324 га на проспекті Володимира Маяковського (проспект Червоної Калини), 47-б у Деснянському районі м. Києва.
Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, з огляду на предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про відсутність обставин неможливості вирішення спору в даній справі до розгляду Київського окружного адміністративного суду № 320/2423/24, а тому протокольною ухвалою суду від 23.07.2025 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні 23.07.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
23.07.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» є власником нежитлових будівель (літ. А, Б, В) загальною площею 46,9 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності серії та номер №27055520 від 19.09.2014.
Зазначені об'єкти нерухомого майна знаходяться в межах двох земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:62:008:0108 площею 0,2001 га та кадастровим номером 8000000000:62:008:0109 площею 0,1324 га на проспекті Володимира Маяковського (проспект Червоної Калини), 47-б у Деснянському районі м. Києва.
Відповідно до Витягу з бази даних міського земельного кадастру за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест», як землекористувачем, обліковані земельні ділянки з кодами: 62:008:0108 та 62:008:0109, з цільовим призначенням: 02.09 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид користування: для експлуатації та обслуговування будівель та споруд автостоянки.
Речові права на земельну ділянку з кадастровими номерами 8000000000:62:008:0108 та 8000000000:62:008:0109 за товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» не зареєстровані, між позивачем та відповідачем відсутній договір оренди вказаної земельної ділянки.
За ст. 289 Податкового кодексу (далі - ПК) України для визначення розміру податку за землю та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:008:0108 становила:
за 2024 рік - 7 556 958,41 грн (8 463 793,42 / 1,12);
за 2023 рік - 7 190 255,39 грн (7 556 958,41 / 1,051);
за 2022 рік - 6 252 395,98 грн (7 190 255,39 /1,15);
за 2021 рік - 5 683 996,35 грн (6 252 395,98 /1,1);
за 2020 рік - 5 683 996,35 грн (5 683 996,35 / 1).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:008:0109 становила:
за 2024 рік - 5 000 206,37 грн (5600231,13 / 1,12);
за 2023 рік - 4 757 570,29 грн (5 000 206,37 / 1,051);
за 2022 рік - 4 137 017,64 грн (4 757 570,29 /1,15);
за 2021 рік - 3 760 925,13 грн (4 137 017,64 /1,1);
за 2020 рік - 3 760 925,13 грн (3 760 925,13 / 1).
Вказаний розрахунок здійснений з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель: за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1,0, за 2022 рік 1,0, за 2023 рік - 1,051, за 2024 рік - 1,12.
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру земельну ділянку №HB-0007109002021 від 05.07.2021 земельні ділянки належать до земель з видом цільового призначення 02.09 «для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови».
Ставка орендної плати за користування земельними ділянками визначається таким чином:
за період з 12.03.2020 - 31.12.2020 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 456/8029;
01.01.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 №24/24;
01.01.2022 - 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 №3704/3745;
01.01.2023-31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 №5828/5869;
01.01.2024-06.06.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 №7531/7572;
01.01.2025 - 17.04.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 №426/10234.
У вказаних додатках до рішень Київської міської ради визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) і до земель з видом цільового призначення - 02.09 «для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови», застосовується ставка орендної плати - 3%.
Представник позивача стверджує, що відповідач із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно, проте останнім безпідставно збережено кошти за період з 12.03.2020 по 17.04.2025 за користування земельними ділянками у загальній сумі 1 682 247,42 грн.
Враховуючи зазначене, вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 12.03.2020 по 17.04.2025 за користування земельною ділянкою у загальній сумі 1 682 247,42 грн, яка розрахована наступним чином:
- за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:008:0108 у загальній сумі 1 012 384,09 грн:
з 12.03.2020 по 31.12.2020 5 683 996,35 *3%/366*295 днів = 137 440,90 грн;
з 01.01.2021 по 31.12.2021 5 683 996,35 *3%/365*365 днів = 170 519,89 грн;
з 01.01.2022 по 31.12.2022 6 252 395,98 *3%/365*365 днів - 187 571,88 грн;
з 01.01.2023 по 31.12.2023 7 190 255,39 *3%/365*365 днів = 215 707,66 грн;
з 01.01.2024 по 31.12.2024 7 556 958,41 *3%/366*365 днів = 226 708,75 грн;
з 01.01.2025 по 17.04.2025 8 463 793,42 *3%/365*107 днів = 74 435,01 грн,
- за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:008:0109 у загальній сумі 669 863,33 грн:
з 12.03.2020 по 31.12.2020 3 760 925,13 *3%/366*295 днів = 90 940,40 грн;
з 01.01.2021 по 31.12.2021 3760 925,13 * 34%/365*365 днів = 124 110,53 грн;
з 01.01.2022 по 31.12.2022 4 137 017,64 *3%/365*365 днів = 124 110,53 грн;
з 01.01.2023 по 31.12.2023 4 757 570,29 *3%/365*365 днів = 142 727,11 грн;
з 01.01.2024 по 31.12.2024 5 000 206,37 *3%/366*365 днів = 150 006,19 грн;
з 01.01.2025 по 17.04.2025 5 600 231,13*3%/365*107 днів = 49 251,35 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання щодо безпідставності збереження цих коштів суд виходить з такого.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом (далі - ЗК) України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).
За Земельним кодексом України користування земельною ділянкою може носити постійний характер та строковий. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 ЗК України), строкове користування є право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» не належить до осіб, які можуть набути право постійного користування земельною ділянкою (ч. 2 ст. 92 ЗК України).
Орендар набуває право оренди землі на підставі відповідного договору оренди для виникнення права оренди земельної ділянки є відповідний договір оренди За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/22.
Отже, незважаючи на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» зареєстрованого речового права на земельну ділянку з кадастровими номерами 8000000000:62:008:0108 та 8000000000:62:008:0109 та договорів оренди між позивачем та відповідачем щодо вказаних земельних ділянок, останній є землекористувачем у розумінні Земельного кодексу України.
Одним із обов'язків землекористувача є обов'язок сплачувати земельну плату або податок (ст. 96 ЗК України).
В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведені висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).
Таким чином, положення глави 15 (Право користування землею), статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Таким чином, із дня набуття права власності на майно товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест», як власник такого майна (з 2018 року), став фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташоване це майно, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Правові підстави використання товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» засновані на втіленому у Земельному кодексі України принципі єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (ст. 120 ЗК України), земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:008:0108 та 8000000000:62:008:0109 є сформованими.
При визначенні розміру відшкодування доходів, пов'язаних із безпідставним збереженням майна, суд виходить з такого.
Відповідно до статтей 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно зі статтею 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Положеннями пунктів 288.5.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку (3 відсотків їх нормативної грошової оцінки) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки).
З огляду на це суд погоджується з запропонованим позивачем механізмом визначення розміру відшкодування доходів, пов'язаних із безпідставним збереженням майна.
Що стосується заперечень відповідача на те, що позивач помилково врахував увесь 2022 рік для здійснення розрахунку, оскільки м. Київ протягом цього періоду відносилось до територій на яких ведуться або велись бойові дії, а тому відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов'язку по сплаті орендної плати за землю у цей час, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 № 1364, визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, у п. 2.11 «Вся територія міста Києва» була віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.
Із граматичного тлумачення норми вбачається, що період пільги визначається з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року та не ставиться в залежність від періоду дії активних бойових дій, а обумовлена фактом проведенням на території активних бойових дій або тимчасової окупації.
Здійснюючи систематичне тлумачення, суд вважає необхідно порівняти формулювання аналогічної пільги 2022 року із пільгою 2023 року, яка закріплена в наступному абзаці цього пункту.
Так, згідно абз. 2 п. 69.14 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення. Податкового кодексу України починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Відтак, законодавець у 2023 році, запроваджуючи аналогічну пільгу, використав інакше формулювання норми, чітко вказавши обмеження періоду дії пільги. Така пільга у 2023 році обмежена періодом календарного місяця, в якому на території відбувалися активні бойові дії або територія була тимчасово окупована.
Використані судом методи тлумачення норми закону усувають сумнів у тому, що норма закону спрямована на звільнення наймачів (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) земельних ділянок державної та комунальної власності від сплати плати за землю за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Таким чином, за вказаний період відповідач не повинен був платити плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладення ним договору оренди чи без нього, тому територіальна громада міста Києва не могла набути майно (кошти) в якості орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:62:008:0108 та 8000000000:62:008:0109 за період з 01 березня 2022 по 31 грудня 2022 року на суму 261 321,73 грн, яке б міг безпідставно зберегти відповідач про що вірно зазначив відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» в частині стягнення 1 420 925,69 грн тобто, за виключенням з розрахунку періоду з 01 березня 2022 по 31 грудня 2022 на суму 261 321,73 грн.
З приводу посилань відповідача на те, що позивачем нараховано суму орендної плати за період, який перевищує 3 роки, то суд вказує, що відповідно до ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Строк позовної давності для стягнення з відповідача боргу не було пропущено, виходячи з такого:
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дія карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 неодноразово продовжувалась.
Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651 з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та досі діє.
Законом "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2023, Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Згідно із п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку із наведеним, станом на час подання позовної заяви строк позовної давності не закінчився, а звернення з даним позовом відбулось у межах позовної давності. При цьому позивач має право на отримання безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за весь період користування відповідачем земельною ділянкою, внаслідок чого доводи відповідача про обмеження у періоді нарахування є помилковими.
Згідно висновків, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 420 925,69 грн, в іншій частині позовних слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю розрахунку.
Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Київської міської ради - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Сервіс Інвест» (02222, місто Київ, проспект Володимира Маяковського, будинок 47-Б, код ЄДРПОУ 39183856) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:62:008:0108 площею 0,2001 га та кадастровим номером 8000000000:62:008:0109 площею 0,1324 га на проспекті Володимира Маяковського (проспект Червоної Калини), 47-б у Деснянському районі м. Києва за період з 12.03.2020 до 17.04.2025 у сумі 1 420 925 (один мільйон чотириста двадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн 69 коп., та витрат зі сплати судового збору у розмірі 17 051 (сімнадцять тисяч п'ятдесят одну) грн 11 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде складено 30.07.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна