ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа № 910/1757/25
За позовомДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
доДочірнього підприємства "ВОДОГРАЙ"
простягнення 1 245 447,79 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Калашнік Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Бондар-Дякуновська О.Г.;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1757/25 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - позивач, Департамент) до Дочірнього підприємства "ВОДОГРАЙ" (далі також - відповідач, ДП "ВОДОГРАЙ") про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у сумі 1 245 447,79 грн, з яких 809 784,00 грн - пайовий внесок, 362 783,23 грн - інфляційні втрати, 72 880,56 грн - 3% річних на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
22.05.2025 відповідачем подано відзив на позов.
Зважаючи на подання 22.05.2025 відзиву, суд керуючись ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишив його без розгляду, про що зазначено в ухвалі від 22.05.2025.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.07.2025.
16.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення, яке мотивоване необхідністю надання судом додаткового часу для примирення сторін.
17.07.2025 відповідач подав клопотання про перерву в судовому засіданні до отримання офіційної відповіді позивача щодо укладення мирової угоди.
Позивач, у свою чергу, 17.07.2025 надав письмові заперечення проти клопотань відповідача та повідомив, що 16.07.2025 було складено відмову у погодженні запропонованого проекту мирової угоди.
Безпосередньо в судовому засіданні 17.07.2025 представник позивача заперечив проти відкладення та наполягав на задоволенні заявленого позову.
Зважаючи на відмову позивача від підписання мирової угоди та на наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відмову відповідачу у відкладенні (оголошенні перерви).
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.07.2011 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю видано декларацію про початок виконання будівельних робіт за № КВ08311013207 за проєктом «Будівництво закладу громадського харчування по Броварському проспекту, 16-А у Дніпровському районі м. Києва», замовником якого є Дочірнє підприємство «ВОДОГРАЙ».
03.02.2020 ДП «ВОДОГРАЙ» звернулося до Департаменту з листом № 09-778 стосовно надання висновку щодо необхідності вирішення питання пайової участі у зв'язку з будівництвом закладу громадського харчування по Броварському проспекту, 16-А у Дніпровському районі м. Києва загальною площею 1 477,1 кв. м, зокрема, було надано Департаменту технічний паспорт Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна від 25.04.2014 (інвентаризаційна справа № 59175).
На підставі наданих документів, Департаментом було направлено відповідачу лист від 14.02.2020 за № 050/08-1104 та проект договору пайової участі у зв'язку із будівництвом закладу громадського харчування.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що оформлений договір та розрахунки до Департаменту не повернулись, а кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва не перераховувались.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначає, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Судом досліджено правову природу заявлених позивачем до стягнення з відповідача коштів у розмірі 809 784,00 грн, збережених, на думку позивача, без достатньої правової підстави й встановлено наступне.
Абзацом 2 пункту 4.1 «Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 (далі також - Порядок) (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) передбачено, що залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником (далі - договір про пайову участь).
Частиною 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-ІХ), підпунктом 3 пункту 13 якого виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020.
Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону зазначено, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Вказаний Закон не скасував самого інституту пайового внеску, а лише змінив порядок його сплати з 01.01.2020 для об'єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020.
Як уже було зазначено вище, відповідач є замовником будівництва за проєктом «Будівництво закладу громадського харчування по Броварському проспекту, 16-А у Дніпровському районі м. Києва».
Підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону зазначається, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта), зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
У пункті 11 Порядок № 461 зазначається, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
З наявних у справі доказів вбачається, що Департаментом з питань державного архітектурного-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.02.2022 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за проєктом: «будівництво закладу громадського харчування» за адресою: проспект Броварський, 16-А у Дніпровському районі м. Києва
Згідно з інформації з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:0405-7670-4236-9332 та технічного паспорту Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна від 25.04.2014 (інвентаризаційна справа № 59175) загальна площа будівель за літ. «В», «Г», «Д», «Є», «Ж», «З» становить 1 477,10 кв. м, а за літ. «К», «Л», «М» становить 22,50 кв.м.
Пунктом 11 Порядку № 466 зазначається, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Абзац 2 пункту 4.1 Порядку та абзац 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону мають імперативний характер та їх виконання не залежить від волі Замовника.
Однак, наявними у справі фактичними даними підтверджується, що відповідач не звернувся із заявою про визначення розміру пайової участі щодо будівництва об'єкта протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення його в експлуатацію, а кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом закладу громадського харчування по Броварському проспекту, 16-А у Дніпровському районі м. Києва не перерахував.
Таким чином, відповідач умисно ухилився від обов'язку сплатити пайовий внесок у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, внаслідок чого він без достатньої правової підстави та за рахунок територіальної громади міста Києва зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок.
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (п. 33. постанови ВПВС від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).
У постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 916/1740/18 зроблено висновок: «невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою».
У зв'язку з відмовою забудовника (замовника) від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеним і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
У такому разі суд виходить з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Отже, враховуючи на недотримання відповідачем вимог законодавства щодо сплати пайової участі, у позивача виникло право вимагати стягнення таких коштів в судовому порядку.
Для вирішення спору в даній справі в частині стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в розмірі 809 784,00 грн необхідно дослідити правильність проведеного позивачем розрахунку.
Об'єктом за розрахунком є будівництво закладу громадського харчування, а саме: нежитлової будівлі літ. «В» загальною площею 1 414,30 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Г» загальною площею 11,20 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 14,60 кв. м, нежитлової будівлі загальною площею літ. «Є» загальною площею 14,60 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Ж» загальною площею 11,20 кв. м, нежитлової будівлі літ. «З» загальною площею 11,20 кв. м, альтанки літ. «К» площею забудови 7,50 кв. м, альтанки літ. «Л» площею забудови 7,50 кв. м, альтанки літ. «М» площею забудови7,50 кв. м (за даними технічного паспорту Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та інформації з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації TI01:0405- 7670-4236-9332).
Підставою є Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстрована Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.02.2022 за № КВ101220203965; декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 06.07.2011 за № КВ08311013207; пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX.
Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Позивачем під час розрахунку розміру пайової участі застосовано норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об'єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13 500,00 грн/кв.м.
Вказаний норматив передбачений у п. 6.4.Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, в редакції рішення КМР від 19.12.2019 № 460/8033.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено обґрунтований розрахунок розміру пайової участі, який відповідає вимогам законодавства, а позовні вимоги про стягнення 809 784,00 грн підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 362 783,23 грн та 3% річних в розмірі 72 880,56 грн за загальний період нарахування з 18.02.2022 по 17.02.2025.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 362 783,23 грн.
Крім того, перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 72 880,56 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "ВОДОГРАЙ" (02002, м. Київ, проспект Броварський, 16; код ЄДРПОУ 24254337) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423) безпідставно збережені кошти пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в розмірі 809 784,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 362 783,23 грн, 3% річних в розмірі 72 880,56 грн та судовий збір в розмірі 14 945,37 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко