ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2025Справа № 910/5672/25
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, ідентифікаційний код 35868601)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТОРГ СИСТЕМ" (04070, м. Київ, вул. Братська, 6, ідентифікаційний код 44502520)
про стягнення 202 533,33 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕО-ТРАНС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СИСТЕМ» про стягнення суми неповерненої оплати за договором поставки № 24/12/2024-1 від 24.12.2024 у розмірі 202 533,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕО-ТРАНС» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СИСТЕМ» (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №24/12/2024-1 про постачання комп'ютерної техніки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар, найменування якого визначено у специфікаціях, які є додатком до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар i оплатити його в порядку та на умовах договору та специфікацій (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість, ціна, вимоги щодо якості товару та його технічні характеристики та інша інформація щодо товару, наведені у специфікації, що є додатком до договору.
Відповідно до п.3.5 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем впродовж строку, зазначеного у специфікації, на підставі належно оформленої видаткової накладної або акту приймання-передачі товару, за умови реєстрації постачальником до дати оплати в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином складеної податкової накладної та за умови відсутності неусунених постачальником зауважень покупця до змісту та форми зазначених документів.
Згідно з п.3.6 договору якщо у строки, встановлені договором для оплати товару, постачальник не здійснить реєстрацію податкової накладної a6o зареєструє податкову накладну, складену з порушенням діючого порядку її заповнення, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах, визначених договором, у розмірі 80 (вісімдесяти) відсотків від вартості поставленого товару.
Оплата залишкової суми у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості поставленої партії товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати реєстрації Постачальником усіх належних чином складених податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Згідно з п.3.8 договору моментом здійснення оплати за кожну партію товару вважаться дата виконання обслуговуючим банком покупця його доручення щодо перерахування відповідної суми на користь постачальника, що підтверджується відповідною позначкою банку, зазначеною у розрахунковому документі в реквізиті «Дата виконання».
Оплата відповідно до п.3.9 договору здійснюється в національній валюті України, у безготівковій формі. Покупець, в обов'язковому порядку, вказує номер та дату договору в розрахунковому документі.
За п.4.1 договору поставка товару здійснюється згідно з правилами IHKOTEPMC (в редакції 2020 року на умовах - DDP) у місце поставки, що визначено у специфікації та зазначене в заявці покупця. Постачальник здійснює поставку товару, вимоги до дати виготовлення якого визначаються в специфікації.
Згідно з п.4.2 договору поставка товару здійснюється постачальником партіями, за заявкою, підписаною уповноваженою особою покупця, у строк, що передбачений у специфікації. Заявка є невід'ємною частиною договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки тощо.
Постачальник зобов'язаний своєчасно, але не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дві до дати поставки, повідомити покупця про дату поставки товару у спосіб, визначений умовами договору, із зазначенням у повідомленні дати поставки, місця поставки та кількості піддонів.
Відповідно до п. 4.3 договору заявка, повідомлення або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, який оформлюється сторонами, подається одна одній одним із таких способів:
- шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту, визначену в розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» договору, відповідної сторони з додаванням до такого листа сканованої копії відповідного документу, підписаного стороною, у форматі PDF a6o в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У цьому випадку відповідний документ вважається отриманим стороною з дати його направлення на електронну адресу відповідної сторони, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення сторона, що направила документ. Цей спосіб не застосовується для обміну первинними документами та документами, що мають бути підписані обома сторонами в оригіналі (власноручно);
- шляхом направлення відповідного електронного документу за допомогою сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим стороною з моменту присвоєння сервісом статусу документу «Відправлений». Документ направлений за допомогою сервісу підписується шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено договором. Доказом належного отримання документів за допомогою сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з сервісу з поміткою зазначеного статусу документа а6о лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за сервісом, з відповідним підтвердженням;
- шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу сторони, зазначену в розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» договору, та/або передачі її уповноваженому представнику сторони, що підтверджується власноручним підписом такого представника.
Відповідно до п.4.4 договору у випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання стороною документу вважається найбільш рання дата отримання документу.
Згідно з п.4.5. договору постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження товару до його передачі покупцю згідно з умовами договору.
Відповідно до п.4.6 договору датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на нього є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника відповідно до умов договору на підставі належно оформлених первинних документів. Обов'язки постачальника з передачі партії товару покупцю вважаються виконаними належним чином з моменту своєчасної поставки товару та передачі супровідних документів, підписання сторонами належним чином оформлених первинних документів без зауважень сторін, за умови відсутності в подальшому аргументованих (підтверджених) претензій покупця щодо якості товару.
Згідно з п.4.15 договору приймання товару по якості здійснюється на предмет відповідності поставленого товару вимогам договору, наявності механічних пошкоджень тощо.
Відповідно до п.5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.
За п.5.4 договору у разі невиконання постачальником зобов'язань, визначених п.п. 1.8-1.11, 4.9 договору, постачальник відшкодовує покупцю всі збитки, понесені останнім у зв'язку з цим, та додатково сплачує штраф у розмірі ціни товару, поставка якого не була здійснена належним чином постачальником або використання якого було обмежено (неможливо) для покупця через такі порушення постачальника.
Згідно з п.5.9. договору його сторони звільняються від відповідальності за невиконання а6о неналежне виконання зобов'язань, якщо таке невиконання/неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сталось внаслідок непереборної сили (надзвичайних і невідворотних обставин). Відсутність у боржника коштів, потрібних для виконання зобов'язань за договором, або відсутність у сторони відповідних дозвільних документів, необхідних для виконання договору, не є непереборною силою.
Відповідно до п.5.10 договору сторона, яка не може виконувати свої зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, в порядку передбаченому умовами договору, повідомити іншій стороні про їх настання/припинення та про їх наслідки, але у будь-якому випадку, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня (моменту) настання чи припинення зазначених обставин відповідно.
Такі письмові повідомлення повинні бути підтверджені документом, виданим ТПП або уповноваженою нею регіональною ТПП, в якому повинно бути зазначено про початок та/або закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом не більше ніж 21 (двадцяти одного) робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення (про настання чи припинення вказаних обставин).
У будь-якому випадку сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, після закінчення ix дії повинна протягом вищенаведеного терміну надати іншій стороні документ виданий ТПП або уповноваженою нею регіональною ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який повинен містити інформацію про весь період їx дії.
Недотримання стороною вищезазначеного порядку повідомлення (з наступним підтвердженням) про обставини непереборної сили, у тому числі несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались зазначені обставини іншої сторони, веде до втрати права відповідної сторони посилатись на обставини непереборної сили, як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно з п.6.1 договору він набирає чинності з дня його підписання/підписання шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено договором (у залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) уповноваженими представниками сторін та діє до дати, зазначеної у специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін віл обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором.
Відповідно до п.6.2 договору датою його укладання є дата його підписання/підписання шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено договором (в залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) уповноваженим представником сторони, який останнім підписав договір. У разі укладання договору у формі електронного документу, останній є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами у порядку, визначеному договором.
На виконання умов договору №24/12/2024-1 було складено:
- додаток №1 - специфікація щодо поставки Ноутбуків ASUS ExpertBook B1 B1502CV A-BQ2127X (90NX06X1-M02KP0) Star Black в кількості 3 одиниці вартістю 24 111,11грн на загальну суму з ПДВ 86 800,00грн (ПДВ - 14 466,67грн).
Відповідно до умов специфікації (додаток №1) та вимог п.3.5 договору №24/12/2024-1 оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 50% авансового платежу, решта 50% протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Відповідно до умов специфікації (додаток №1) та вимог п.4.2 договору №24/12/2024-1, постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання заявки.
- додаток №2 - специфікація щодо поставки Ноутбуків ASUS ЕхрегіВоок B1 B1502CV A-BQ2127X (90NX06X1-M02KP0) Star Black в кількості 4 одиниці вартістю 24 111,11грн на загальну суму з ПДВ 115 733,33грн (ПДВ - 19 288,89грн).
Відповідно до умов специфікації (додаток №2) та вимог п.3.5 договору №24/12/2024-1 оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 50% авансового платежу, решта 50% протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Відповідно до умов специфікації (додаток №2) та вимог п.4.2 договору №24/12/2024¬1, постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання заявки.
Загальна сума поставки відповідно до вказаних специфікацій - 202 533,33 грн.
На виконання умов договору №24/12/2024-1, ТОВ «ОЙЛ ТОРГ СИСТЕМ» на адресу ТОВ «НЕО-ТРАНС» виставлено рахунки на оплату товару від 24.12.2024 №47189 та №47192.
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що вартість товару відповідно до вказаних специфікацій (додаток №1 та додаток №2 до договору №24/12/2024-1) та рахунків сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями:
- від 28.02.2025 №16576 на загальну суму - 115 733,33грн (в тому числі ПДВ - 19 288,89 грн);
- від 03.03.2025 №16641 на загальну суму - 86 800,00грн (в тому числі ПДВ - 14 466,67 грн).
Водночас, позивач стверджує, що постачальник, отримавши заявку на поставку партії комп'ютерної техніки за переліком відповідно до додатку №1 та додатку №2 до договору №24/12/2024-1 та оплату, не виконав свої обв'язки та не передав у власність покупця відповідний товар.
Вимогою від 24.04.2025 вих.№24/04-1 позивач, як кредитор відповідача за договором №24/12/2024-1, звернувся до нього з вимогою щодо повернення на банківський рахунок ТОВ «НЕО-ТРАНС» протягом семи днів з дня отримання такої вимоги вартості оплаченого товару в сумі 202 533,33грн.
Вказана вимога була направлена засобами електронного зв'язку на адресу, вказану відповідачем у договорі №24/12/2024-1.
Проте, станом на дату звернення до суду з цим позовом, грошові кошти, сплачені позивачем в рамках договору №24/12/2024-1, як оплата вартості товару в сумі 202 533,33грн, ТОВ «ОЙЛ ТОРГ СИСТЕМ» на рахунок ТОВ «НЕО-ТРАНС» не повернені.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що ТОВ «ОЙЛ ТОРГ СИСТЕМ» не поставлено на адресу ТОВ «НЕО-ТРАНС» оплаченого товару на суму 202 533,33грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла та рахується прострочена заборгованість в сумі 202 533,33 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого товару на суму 334 267,80 грн протягом року (з 13.07.2021) з моменту здійснення позивачем передплати, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, умовою застосування наведеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А, у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
В даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред'явлення вимоги у встановленому законом порядку.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару.
Вказану правову позицію викладено в постанові від 13.09.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним погодженого сторонами товару, зокрема, Ноутбуків ASUS, на суму 202 533,33 грн згідно з умовами укладеного між ними правочину поставки та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини та доказів повернення грошових коштів на вказану суму.
В матеріалах справи відсутнє повідомлення щодо постачання вказаного товару та необхідності здійснення його приймання-передачі ТОВ «НЕО-ТРАНС», в порядку, передбаченому п.4.2. договору №24/12/2024-1; відсутнє повідомлення/інформації про неможливість здійснити поставку товару на умовах договору №24/12/2024-1 (в тому числі через виникнення обставин непереборної сили).
Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 202 533,33 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijа V. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99. п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТОРГ СИСТЕМ" (04070, м. Київ, вул. Братська, 6, ідентифікаційний код 44502520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, ідентифікаційний код 35868601) 202 533 (двісті дві тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 33 коп. попередньої оплати та судовий збір у розмірі 3 037 (три тисячі тридцять сім) грн 99 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.07.2025
Суддя І.О. Андреїшина