ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2025Справа № 910/6103/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Фарм Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларето" про стягнення 169 000,00 грн. збитків, без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 166 066,58 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкової накладної, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит у розмірі 166 066,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спір виник у зв'язку з тим, що внаслідок нездійснення відповідачем реєстрації податкової накладної позивач втратив право на формування податкового кредиту на суми податку у розмірі 169 000,00 грн., чим завдано позивачу збитки, які має відшкодувати відповідач.
Судом встановлено, що 04.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Фарм Трейдінг" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларето" (відповідач, продавець) укладено Договір № 0403/01/24 купівлі-продажу/поставки автомобіля (Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець, керуючись рішенням покупця, який вибрав необхідний йому автомобіль 2018 року випуску, марки Land Rover Discovery Sport номер VIN: НОМЕР_1 , якісні та технічні характеристики якого мають відповідати положенням Акту приймання-передачі, далі по тексту цього Договору - автомобіль, зобов'язується передати у власність покупцеві автомобіль, а покупець зобов'язується прийняти переданий автомобіль та оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим Договором. При складанні Акту приймання-передачі використовуються позначення, які прийняті виробником автомобіля. При укладанні цього Договору покупцю роз'яснено суть всіх літерно-цифрових позначень, які використані при складенні Акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 2.6 Договору після передачі автомобіля за актом приймання-передачі продавець втрачає право власності на автомобіль, а покупець приймає автомобіль у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається автомобілем та зобов'язаний зареєструвати автомобіль в уповноважених .державних органах та оформити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль у порядку та в строки, визначені діючим законодавством.
Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна автомобіля на дату укладення цього Договору складає: без ПДВ - 845 000,00 грн., ПДВ - 169 000,00 грн., разом з ПДВ - 1 014 000,00 грн.
На виконання умов Договору 09.08.2022 року покупець відповідно до платіжної інструкції № 412 від 13.03.2024 року сплатив на користь продавця, вартість/ціну отриманого автомобіля в сумі 1 014 000,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) в сумі 169 000,00 грн., актом приймання-передачі автомобіля за № 1303/01/24 від 13.03.2024 року автомобіль було передано від продавця до покупця.
Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.04.2024 року за № 9078885052 реєстрація податкової накладної від 13.03.2024 року за № 16 на суму 1 014 000,00 грн. зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням пояснень та відповідних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної з вини відповідача.
27.03.2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 0403/1/АО про зобов'язання продавця виконати обов'язок щодо реєстрації податкової накладної, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
14.04.2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 0403/2/АО про зобов'язання сплатити збитки за невиконання обов'язку щодо реєстрації податкової накладної, проте вказана вимога також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відтак, як вбачається з викладеного вище, на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання позивача на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
У порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України відповідач належним чином не оформив податкову накладну за вищевказаною господарською операцією та не зареєстрував її у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 26 013,74 грн.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 року у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 року Податковий кодекс України не встановлює для платника податку на додану вартість механізм, який би дозволяв йому включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник податку на додану вартість також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 року у справі № 910/3338/21.
Судом встановлено, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкової накладної за № 16 від 13.03.2024 року за фактом здійснення господарської операції, сума ПДВ за такою накладною становить 169 000,00 грн., що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.
За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати відповідну податкову накладну становить прямий причинно-наслідковий зв'язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 169 000,00 грн. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 169 000,00 грн. збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано належні та допустимі докази, а саме: Договір № 14/25 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді від 26.03.2025 року та Акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 (опис робіт/наданих послуг) від 12.05.2025 року на суму 25 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №912/1025/20).
З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 25 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат до суми 17 000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларето" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, кабінет 713; ЄДРПОУ: 43159075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Фарм Трейдінг" (61007, місто Харків, вулиця Біблика, будинок 1В, офіс 60; ЄДРПОУ: 44591693) 169 000 (сто шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. збитків, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна