ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа №910/12869/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед"
до Антимонопольного комітету України
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод"
про визнання недійсним рішення №07/206-р від 07.08.2024,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" про визнання недійсним рішення №07/206-р від 07.08.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Антимонопольного комітету України, оформлене розпорядженням №07/206-р від 07.08.2024 підлягає скасуванню, оскільки є таким, що прийняте без повного дослідження всіх наданих заявником документів, та, відповідно, без їх опису у спірному рішенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 прийнято до розгляду справу №910/12869/24 та призначено підготовче засідання на 20.11.2024.
Через систему "Електронний суд" 20.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з тих підстав, що суть позовної заяви зводиться до незгоди позивача із позицією Комітету, а не необґрунтованості розпорядження.
Протокольною ухвалою суду від 20.11.2024 відкладено підготовче засідання на 11.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 долучено до матеріалів справи відзив Антимонопольного комітету України від 20.11.2024; задоволено клопотання Антимонопольного комітету України від 20.11.2024 про розгляд справи №910/121869/24 у закритому судовому засіданні; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані" від 20.11.2024 про вступ у справу №910/121869/24 у статусі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" від 11.12.2024 про залучення до розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" у статусі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача; вирішено розгляд справи здійснювати в закритому судовому засіданні; залучено до участі у справі №910/121869/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані" у статусі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача; залучено до участі у справі №910/121869/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" у статусі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання на 22.01.2025.
Через діловодство суду 20.01.2025 від представника позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідач формально поставився до заяви ТОВ "ЛВН Лімітед" про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, оскільки ним не досліджено той факт, що всі макети етикеток мають спільний штрих код, який зареєстровано за заявником з 28.07.2014 та стосуються одного і того ж товару, що підтверджує перебування горілки особливої "Пшениця українська відбірна" в обігу задовго до 01.08.2023.
Протокольною ухвалою суду від 22.01.2025 відкладено підготовче засідання на 19.02.2025.
Через систему "Електронний суд" 19.02.2025 від представника ТОВ "Збаразький горілчаний завод" надійшли пояснення, в яких зазначено, що пляшка використана при виробництві продукції Миронівська не містить жодних написів окрім тисненного трикутного комірця біля горлечка та є добре відомою на ринку України з 2006 року, доступна для продажу будь-якому виробнику алкогольних напоїв; оформлення словесних позначень на етикетці було рекомендоване ТОВ «Беверідж Трейдінг Компані» з урахуванням відповідності такого оформлення діючим торговельним маркам «Миронівська», «Миронівська Пшенична нива», які зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства; слова «пшениця», «пшенична» як характеризуючий елемент продукції, використовується багатьма виробниками алкогольних напоїв, оскільки традиційно спирт для подальшого виробництва горілки видобувають з пшениці.
Через систему "Електронний суд" 19.02.2025 від представника ТОВ «Беверідж Трейдінг Компані» надійшли пояснення, у яких зазначено про відсутність порушеного права позивача, оскільки надані позивачем договори поставки, сертифікати відповідності готової продукції та інші документи не підтверджують першості введення ТОВ "ЛВН Лімітед" продукції Немирівська у заявленому оформленні упаковки.
Протокольною ухвалою суду від 19.02.2025 відкладено підготовче засідання на 26.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані" строк для подання доказів та долучено до матеріалів справи докази надані 19.02.2025; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025.
Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 відкладено підготовче засідання на 21.05.2025.
Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
В судовому засіданні 23.07.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані" заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові в повному обсязі.
Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином; причин неявки суду не повідомив.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
23.07.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" звернулось до Антимонопольного комітету України із заявою №108-1 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
У заяві від 18.03.2024 №108-1 виклали власні виявлені ознаки порушення в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" законодавства про захист економічної конкуренції, а саме:
"1. Відповідач використовує оформлення упаковки Продукції «Миронівська «Пшенична Нива», що схоже з оформленням упаковки Продукції «Немирівська» (в певних випадках ця назва зазначається латиницею «Nemirovskaya»), зокрема, продукції «Немирівська «Пшениця Українська Відбірна», яку Заявник почав використовувати на території України задовго до початку його використання Відповідачем.
2. Пакування продукції Відповідача в цілому (характерної форми пляшки з розміщеними на них етикетками та схожим чином оформленими пробками) схоже на пакування продукції Заявника. Також, етикетки продукції Відповідача оформлені таким чином, що їх дизайн, кольорова гамма, розміщення окремих словесних та зображувальних елементів тощо створюють загальне зорове враження тотожне або близьке з таким, що створюють етикетки Продукції «Немирівська «Пшениця Українська Відбірна».
3. Заявник випускає цілу лінійку продукції «Немирівська» / «Nemirovskaya», одною з яких є продукція «Немирівська «Пшениця Українська», з 2014 року, в однакових характерних пляшках з однаковим загальним оформленням етикеток. В результаті, споживач при ознайомленні з продукцією - міцним алкогольним напоєм (горілкою), в таких пляшках з схожим оформленням етикеток, асоціює таку продукцію саме з заявником та в цілому групою «Nemiroff». Використання Відповідачем оформлення упаковки продукції «Миронівська «Пшенична Нива» вводить в оману споживачів щодо виробника товару, зокрема створює враження, що продукція Відповідача виготовлена Заявником або пов'язаною з ним особою.".
Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 №07/206-р відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" у розгляді справи за заявою від 18.03.2024 №108-1, у зв'язку з невиявленням у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані" ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", оскільки заявником не підтверджено введення в господарський обіг Горілки Немирівської в оформлені упаковок, яке заявник вважає схожим на Горілку Миронівську, раніше за Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод".
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" не погоджуючись із відмовою Антимонопольного комітету України у розгляді справи, оформленою розпорядженням від 07.08.2024 №07/206-р, звернулось до суду з даним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" не погоджується з підставами викладеними в розпорядженні відповідача, які слугували для відмови в розгляду справи, а саме з тим, що заявником не доведено факт введення в господарський обіг Горілки Немирівської в оформлені упаковок, яке заявник вважає схожим на Горілку Миронівську, раніше за Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод".
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" наголошує, що Комітет надав формальну відповідь про відмову в розгляді справи, оскільки ним не досліджувалися та не описувалися сертифікати відповідності, макети етикеток затверджені у період з 2015 року по 2023 рік; договори на виготовлення та поставку поліграфічної продукції та первинні бухгалтерські документи до них; договори на виготовлення та поставку пляшок та первинні бухгалтерські документи на них; договори дистрибуції та первинні бухгалтерські документи до них; накази про затвердження переліку продукції що випускається ТОВ "ЛВН Лімітед", звіти про роботу ліній та накладні про передачу готової продукції в склад готової продукції; інформацію про обсяги реалізації продукції Немирівська "Пшениця українська відбірна" за 2022 - 2023 роки.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.
Згідно з абзацом 1 пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5 у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
За приписами частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.
Перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Суд у розгляді даного спору звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2019 у справі №922/1966/18 згідно з яких: "розглядаючи позов про визнання недійсним Рішення АМК, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку Товариства, а зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним (стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Крім того, обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є вчинення нею дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності".
Отже, саме до повноважень органів АМК віднесено вирішення питання щодо початку розгляду справи, здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об'єктивної його сторони. А на суд покладено обов'язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності /доведеності/ обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону № 2210, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (близька за змістом правова позиція суду є послідовною та викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19).
Частиною першою статті 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
Виходячи з положень статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", її структура складається з наступних частин:
- юридичний факт використання певних позначень;
- встановлення факту схожості спірних позначень;
- відсутність дозволу особи, яка є уповноваженою надавати дозвіл на таке використання;
- належність позначень, щодо яких виникає спір, до особи має засвідчуватись документом, який підтверджує факт використання позначення у господарській діяльності;
- встановлення факту першості використання позначення у господарському обігу суб'єктом господарювання, що вважає свої права порушеними;
- асоціативний зв'язок позначення з діяльністю суб'єкта господарювання, що вважає свої права порушення;
- можливість змішування діяльності суб'єктів господарювання між якими виник спір щодо відповідних позначень.
Суд зазначає про те, що з огляду на те, що спір у справі виник у сфері конкурентних правовідносин, до предмета доказування у цій справі входять обставини, пов'язані з підтвердженням документально факту використання чужого позначення у господарській діяльності; доведення факту першості заявника у використанні позначення у господарському обігу та здобуття ним репутації на певному ринку; відсутність дозволу особи, яка має право на використання позначення та право забороняти використання позначення іншим особам; можливість змішування товарів і діяльності порушника з товарами і діяльністю заявника (тобто, здійснення господарської діяльності на одному чи суміжному ринку на території України).
Відсутність доказів стосовно хоча б однієї складових ознак правопорушення, унеможливлює застосування статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" до тих правовідносин, які виникають у зв'язку з використанням будь-якого позначення. При цьому між відповідними суб'єктами господарювання обов'язкова наявність відносин конкуренції та/або наміри відповідача у антимонопольній справі щодо набуття конкурентних переваг на відповідному ринку.
Відповідно до висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 13.10.2020 у справі № 908/3340/19, органи Комітету самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного й об'єктивного з'ясування обставин справи та які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Рішення органів Комітету мають містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Положення законодавства про захист економічної конкуренції стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема щодо наведення доказів), не обмежують цих осіб у наданні суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду органами Комітету справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, постанова Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, дискреційні повноваження органу АМК не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
Рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати мотиви його ухвалення. Підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень (відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19).
Тобто, саме на орган АМК покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у рішенні АМК. Близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20.
Отже, саме до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в, тому числі, і його об'єктивної сторони.
Рішення про початок розгляду справи - це дискреційні повноваження органів АМК України, на які суд впливати не вправі.
В той же час на суд покладено обов'язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (вказаний висновок базується на правовій позиції суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19).
Кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями (ця позиція послідовно викладається у всіх справах за участю АМК про що свідчить судова практика).
Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).
З огляду на приписи статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
За результатами розгляду заяви Комітетом встановлено, що заявником не надано документального підтвердження дати введення в господарський обіг Горілки Немирівської в оформленні упаковок, зокрема з використанням у маркуванні продукції етикеток, які були надані експерту під час складання висновку 1 та респондентам під час проведення соціологічного опитування.
Також, відповідачем встановлено, що оригінал-макет етикеток (номер 3260301000010445 згідно з макетом) для горілки Немирівської, які використані в маркуванні продукції горілки Немирівської з домінуючим позначенням NEMIROVSKAYA (фотокопії 4,5) затверджено 28.04.2023. Однак з договору 3 та видаткової накладної до нього від 09.10.2023 №2385 вбачається, що перша операція з отримання замовником готової партії етикеток за номером 3260301000010445 місткістю продукції 0,5 л здійснена 09.10.2023. Доказів щодо замовлення, виготовлення або отримання етикеток за номером 3260301000010445 місткістю продукції 0,25 л (фотокопія 4) ТВ "ЛВН лімітед" не надало. Інших доказів на підтвердження першості введення в господарський обіг етикеток, що використовується в маркуванні упаковки горілка Немирівської, ТВ "ЛВН лімітед" не надало. Водночас ТОВ "Збаразький горілчаний завод" підтвердив введення в господарський обіг горілки Миронівська з 01.08.2023.
Вказане свідчить, що заявником не підтверджено введення в господарський обіг Горілки Немирівської в оформлені упаковок, яке заявник вважає схожим на Горілку Миронівську, раніше за Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод".
За наведених обставин Комітетом не виявлено у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», оскільки відсутність однієї з обставин визначеної даною статтею щодо кваліфікуючих ознак порушення унеможливлює притягнення особи до відповідальності.
Суд погоджується із доводами відповідача стосовно того, що:
- сертифікати відповідності не можуть бути належним підтвердженням введення в господарський обіг горілки Немирівської "Пшениця українська відбірна", зокрема в оформленні упаковки, що була надана як зразок до заяви;
- зразки макетів етикеток, договори на виготовлення та поставку поліграфічної продукції та первинні бухгалтерські документи до них не підтверджують введення в господарський обіг горілки Немирівської "Пшениця українська відбірна", оскільки є підтвердженням виключно отримання готових етикеток;
- всі інші надані документи не підтверджують реалізацію продукції в упаковках, зразки якої надано Комітету, а самим заявником не заперечувався той факт, що зовнішнє оформлення етикеток, що використовувалися для пакування горілки Немирівської "Пшениця українська відбірна" змінювалось.
Суд відхиляє наданий позивачем висновок експерта від 10.06.2024, оскільки на розгляд експерта було поставлене наступне пиання: "чи присутня між офорленням фронтальної сторони упаковки такого товару, як горілка "Миронівська "Пшенична нива" 0,25 л. виробництва ТОВ "Збаразький горілчаний завод" (код ЄДРПОУ 41139214) та оформленням фронтальної сторони упаковки такого товару, як горілка "Немирівська "Пшениця українська відбірна" 0,25 л. виробництва ТОВ ЛВН лімітед" (код ЄДРПОУ 39195903) така схожість, яка може призвести до змішування діяльності ТОВ "Збаразький горілчаний завод" з діяльністю ТОВ ЛВН лімітед"?", оскільки в межах даної справи не досліджуться наявність в діях ТОВ "Збаразький горілчаний завод" ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а перевіряється дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Враховуючи те, що саме до повноважень Антимонопольного комітету України віднесено визначення та встановлення наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд не може втручатися в такі повноваження Відділення.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення, яке оформлено розпорядженням від 07.08.2024 №07/206-р, АМК України діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Правила доказування у господарському процесі визначені у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову та інші витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" до Антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж трейдінг компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький горілчаний завод" про визнання недійсним рішення №07/206-р від 07.08.2024 - відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 30.08.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна