вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2996/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ, в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат", Дніпропетровська область, м. Вільногірськ
про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування вантажних перевезень №017-2 від 17.01.24 у загальному розмірі 526 196,07 грн.
Представники:
від позивача: Скоробогатова Д.В., адвокат;
від відповідача: Кулик С.А., адвокат (поза межами суду).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс", через систему "Електронний суд", звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" заборгованість за договором транспортного експедирування вантажних перевезень №017-2 від 17.01.24 у загальному розмірі 526 196,07 грн., що складається з: основний борг у розмірі 438 348,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 274,01 грн., штрафні санкції у вигляді облікової ставки НБУ у розмірі 25 550,33 грн., 3% річних у розмірі 5 188,00 грн., штраф 10% від суми перевезення у розмірі 43 834,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.07.2025 о 10:20 год.
24.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
01.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 заява представника Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 виправлено описку, допущену у вступній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025, а саме замість “Суддя Бєлік В.Г., розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІГРАН" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі:» правильним вважати “Суддя Бєлік В.Г., розглянувши клопотання представника Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі:».
У призначене підготовче судове засідання 02.07.2025 представник відповідача не з'явився.
У підготовчому судовому засіданні 02.07.2025 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025 о 10:15 год.
07.07.2025 від представника відповідача, через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відпустці та неможливістю участі представника Відповідача - Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на слуханні справи, керуючись ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України та у відповідності до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а також для забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, прошу розгляд справи відкласти на іншу дату для забезпечення можливості прийняти участь у розгляді справи представникові Відповідача - Акціонерного товариства “Об'єднана гірничохімічна компанія»
Представник відповідача у судове засідання 16.07.2025 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.04.2024 об 11:30 год.
Водночас у резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 зазначено замість "2. Оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 23.07.2025 об 12:20 год." помилково зазначено "2. Оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.04.2024 об 11:30 год. ".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025, а саме замість “ 2. Оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.04.2024 об 11:30 год.» правильним вважати “ 2. Оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 23.07.2025 об 12:20 год.».
22.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 задоволено заяву представника відповідача - Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання, яке призначене на 23.07.2025 о 12 год. 20 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
У призначеному судовому засіданні 23.07.2025 оголошено перерву до 24.07.2025 о 14:30 год., а також вирішено проводити проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача, про що занесено до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини п'ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.07.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором транспортного експедирування вантажних перевезень №017-2 від 17.01.24, щодо повної та своєчасної оплати послуг експедитора. На суму боргу позивачем було нараховано штрафні санкції, передбачені договором, а також втрати від інфляції та 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач визнає наявність простроченої заборгованості за договором транспортного експедирування вантажних перевезень №017-2 від 17.01.24 не заперечує.
Відповідач посилається на те, що листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України. Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовження функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов'язків за чинними контрактами. Прострочення виконання зобов'язання за Договором відбулось за незалежних від Відповідача причин.
Відповідач заявив клопотання щодо можливості зменшення пені, інфляційних втрат та 3% вічних на 70%, агрументуючи підстави для зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних Відповідач посилається на те, що він потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України. Тому ухвалення рішення, якою буде покладено на Відповідача сплату пені. Штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі по цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість Відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Також зазначає, що оскільки мова може йти про обороноздатність держави під час воєнного стану, принцип пропорційності у даному випадку є визначальним.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між ТОВ “Сейв Про Солюшинс» (далі по тексту - Експедитор, Позивач) та Акціонерним товариством “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі по тексту - Замовник, Відповідач) укладено договір транспортного експедирування вантажних перевезень № 017- 2 від 17 січня 2024 року (далі по тексту - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з Заявками Замовника (надалі - послуги транспортного експедирування, або послуги), а Замовник зобов'язаний оплатити надані Експедитором послуги. Експедитор також може здійснювати перевезення власним транспортом.
На виконання даного Договору, Експедитор зобов'язаний від свого імені та за рахунок Замовника укласти договір перевезення з Перевізником та з іншими можливими учасниками транспортного процесу, вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, та залучати третіх осіб до декларування вантажу, зберігання його на митному ліцензійному складі, страхування вантажу, у разі вимоги Замовника (п. 1.2. Договору).
Перевезення здійснюються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (СМК. 1956 р. з подальшими змінами і доповненнями). Митна Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з із застосуванням МДП (ТІК, 1975р.), Європейської угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄСТР, 1970 р. з подальшими змінами і доповненнями), Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АОК), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, положень та вимог І8ОРА, ЕРТСО, СМР+, Правил про транспортування негабаритних вантажів та чинного законодавства України (п. 1.3. Договору).
Для здійснення кожного перевезення Замовник у строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає Експедитору Заявку у двох примірниках (по одному для кожної із Сторін), що складена у довільній формі. Заявка повинна бути засвідчена підписом та печаткою Замовника. Заявка вважається узгодженою, якщо вона підписана обома Сторонами (їх уповноваженими представниками). Заявка обов'язково повинна містити наступну інформацію:
- адреси завантаження й розвантаження вантажу (адреси пунктів відправлення та призначення);
- дата та час подачі автомобіля на завантаження/розвантаження;
- повну, точну і достовірну інформацію щодо виду, найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення (це може бути вага, об'єм, номенклатура та загальна вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки, тощо):
- адреси відправника й отримувача вантажу;
- адреси проведення митного оформлення в місцях завантаження і розвантаження;
- строк доставки вантажу:
- визначення комплектності документів та вимоги до їх оформлення;
- вказівки щодо страхування вантажу;
- інструкції (вказівки) Замовника щодо кріплення, упаковки та розміщення вантажу (у разі відсутності відповідних інструкцій, Експедитор на власний розсуд контролює процес кріплення, розміщення вантажу та перевіряє якість (належність) упаковки);
- інші вказівки Замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов'язаний вчинити Експедитор на виконання цього Договору (п. 2.1. Договору).
Не пізніше ніж за 24 годин до подачі транспортного засобу під завантаження Експедитор повинен підтвердити підписом та печаткою прийняття Заявки до виконання на умовах, що викладені в ній. або. при неможливості здійснення перевезення на умовах, викладених у Заявці, запропонувати Замовнику інші умови здійснення перевезення. В підтвердженій Заявці Експедитор додатково повідомляє Замовнику:
- вартість перевезення. Для міжнародних перевезень вартість зазначається від пункту навантаження за межами території України до пункту пропуску через митний кордон України та вартість від пункту пропуску через митний кордон України до пункту розвантаження на території України та загальну вартість послуг, що надаються відповідно до Заявки:
- реєстраційні номери транспортного засобу та данні водія, який буде здійснювати перевезення, в тому числі засоби зв'язку з водієм (п. 2.2. Договору).
Узгоджена Заявка є Додатком до Договору і є його невід'ємною частиною, оформленою
відповідно до вимог цього Договору. Заявка, відправлена електронною поштою, має юридичну силу оригіналу до того часу, поки оригінал не буде підписаний та отриманий сторонами. Сторони повинні здійснити обмін оригіналами до моменту завершення перевезення. У випадку відсутності на момент початку здійснення перевезень підписаного договору Сторони визнають Заявку як документ, регламентуючий господарчі відношення сторін щодо визначеного перевезення (п. 2.3. Договору).
Замовник має право відкликати Заявку без будь-яких санкцій з боку Експедитора не пізніше, ніж за 24 годин до запланованої дати завантаження згідно з Заявкою (п. 2.4. Договору).
Замовник має право вносити зміни в заявку на перевезення вантажу не пізніше, ніж за 24 годин до часу відправлення вантажу. Повідомлення про зміни в заявці, підписане уповноваженою на те особою Замовника і скріплене печаткою Замовника, направляється Експедитору за допомогою месенджера ViЬег, Теlegram, WhatsАрр, що буде відповідно прив'язаний до офіційних номерів телефону Сторін зазначених в Заявці (та/або п.9 Договору) або в сканованому вигляді по електронній пошті та є невід'ємною частиною основної Заявки (п. 2.5. Договору).
Якщо інформація, що міститься в заявці, недостатня для належного виконання Експедитором цього договору. Експедитор зобов'язаний негайно вимагати від Замовника інформацію, якої бракує, а Замовник зобов'язаний надати цю інформацію протягом 3 (трьох) годин з моменту отримання запиту Експедитора. Запит Експедитора складений в довільній формі в сканованому вигляді або в форматі електронного листа (повідомлення) надсилається
на офіційну адресу електронної пошти Замовника, що зазначена у п.9 Договору (п. 2.6. Договору).
Експедитор організовує перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом, для чого укладати договори перевезення від свого імені за Заявками (дорученнями) Замовника і за його рахунок; представляти інтереси Замовника протягом усього часу здійснення перевезення вантажу від пунктів відправлення до пунктів призначення (п. 3.1.1. Договору).
Замовник зобов'язаний не пізніше ніж за 48 годин до початку перевезення відправити Експедитору за офіційною адресою електронної пошти, що вказана в реквізитах цього Договору Заявку. Замовник зобов'язаний підписати та направити поштою оригінал підтвердженої Заявки не пізніше 12 (дванадцяти) годин після її надходження від Експедитора. Замовник зобов'язаний у письмовій формі, не пізніше, ніж за 24 години до передачі вантажу, інформувати Експедитора про всі зміни у комплектації вантажу, зміни пункту призначення та інші, ніж зазначені в Заявці на перевезення вантажів, умови (п. 3.2.1. Договору).
Сума Договору, відповідно до п. 5.1. Договору складається з сукупної вартості наданих послуг протягом строку дії даного Договору та в будь-якому випадку становить не більше ніж 500 000 (п'ятсот тисяч) 00 грн. з ПДВ.
Розрахунки за даним Договором проводяться Сторонами у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Замовника на рахунок Експедитора (п. 5.2. Договору).
Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора, зазначений у Договорі (п. 5.3. Договору).
Загальна сума оплати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами в Заявці, вона включає в себе плату всім учасникам транспортного процесу та плату Експедиторові (винагорода за надані послуги транспортного експедирування) (п. 5.4. Договору).
Експедитор має право на відшкодування в погоджених із Замовником обсягах додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні Договору, якщо останні здійснювалися в інтересах Замовника та попередньо письмово погоджені з ним. Відшкодування витрат здійснюється в тому розмірі, в якому були понесені витрати і є підтверджуючі документи, та в плату за його послуги не включається (п. 5.5. Договору).
Підтвердженням витрат Експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання Договору, або органами влади (п. 5.6. Договору).
Строк проведення розрахунків за Договором, тобто за кожне здійснене перевезення, складає 7 робочих днів з моменту отримання Замовником фотокопії рахунку направленного
на електронну пошту Замовника зазначену в п.9 цього договору, оригіналів актів наданих послуг та належно оформлених СМК, якщо інший строк та порядок оплати не погоджено сторонами в заявках (п. 5.7. Договору).
За кожним організованим перевезенням Сторонами підписується акт наданих послуг. У
випадку, якщо відправлений Експедитором Замовнику акт наданих послуг останнім не підписаний, а Експедитором не одержано аргументованої письмової відмови від підписання акту, впродовж 5 робочих днів з моменту його отримання Замовником, він вважається прийнятим без змін в день його складання Експедитором (п. 5.8. Договору).
Даний Договір, відповідно до п. 10.1. Договору, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. При відсутності пропозицій про припинення дії цього Договору за 30 календарних днів до дня закінчення його строку, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах.
Кожна із Сторін має право достроково розірвати Договір, письмово попередивши про це іншу Сторону за один календарний місяць до бажаної дати його розірвання (п. 10.2. Договору).
Зміст надання послуг зокрема оформлено заявкою №4 від 18.11.2024 року до Договору за якою здійснено ряд перевезень.
Так, відповідно до заявок на транспортне перевезення Експедитор здійснив перевезення товару за маршрутом м. Вільногірськ (Україна) - Нідерланди (Роттердам), найменування вантажу - “Концентрат рутиловий». Адреса завантаження: АТ “ОГХК», Філія “ВГМК» АТ “ОГХК» вул. Стенова 1, Вільногірськ, 51700, Україна, Митний пост Ягодин. Умови оплати: 35 календарних днів з моменту отримання Замовником фотокопії рахунку направленого на електронну пошту Замовника, оригіналів актів надання послуг та належного оформлення СМR, вартість перевезень 2530 Євро на день завантаження по курсу НБУ. Всього за заявкою №4 було здійснено п'ять перевезень, за чотирма з який обліковується заборгованість з оплати послуг Експедитора.
Факт належного надання послуг позивачем відповідно до Договору та Заявкою №4 підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними з відмітками вантажоодержувача та актами надання послуг №2296 від 03.12.2024 року, №2297 від 03.12.2024 року, №2325 від 06.12.2024 року, №2324 від 10.12.2024 року, №2355 від 10.12.2024 року підписаними Експедитором та Замовником без зауважень.
Позивач зазначив, що Відповідачем проведено часткову оплату за відповідною заявкою на суму 108771,54 грн за актом №2296 від 03.12.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №259875 від 14.01.2025 року., в наслідок чого обліковується прострочення з оплати послуг Експедитора за вищезазначеними актами:
• За актом №2297 від 03.12.2024 року з 08.01.2025 року на суму 108771,54 грн;
• За актом №2325 від 06.12.2024 року з 11.01.2025 року на суму 110818,31 грн;
• За актом №2324 від 10.12.2024 року з 15.01.2025 року на суму 109987,45 грн;
• За актом №2355 від 10.12.2024 року з 15.01.2025 року на суму 108771,54 грн., що і стало причиною звернення до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою господарські відносини між Експедитором та Замовником характеризуються характерні для договору транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору перевезення, починається з моменту складення транспортної накладної на перевезення вантажу.
Враховуючи, що сторонами погоджено строк виконання обов'язку з оплати за надані послуги в оформленій заявці, боржник (Позивач) мав виконати такий обов'язок в строк 35 календарних днів з дати отримання оригіналів актів наданих послуг, передбачений домовленістю сторін.
Зміст надання послуг зокрема оформлено заявкою № 4 від 18.11.2024 року до Договору за якою здійснено ряд перевезень.
Так, відповідно до заявок на транспортне перевезення Експедитор здійснив перевезення товару за маршрутом м. Вільногірськ (Україна) - м. Роттердам (Нідерланди), найменування вантажу - “Концентрат рутиловий». Адреса завантаження: АТ “ОГХК», Філія “ВГМК» АТ “ОГХК» вул. Стенова 1, Вільногірськ, 51700, Україна, Митний пост Ягодин. Умови оплати: 35 календарних днів з моменту отримання Замовником фотокопії рахунку направленого на електронну пошту Замовника, оригіналів актів надання послуг та належного оформлення СМR, вартість перевезень 2530 Євро на день завантаження по курсу НБУ.
Всього за заявкою № 4 було здійснено п'ять перевезень, за чотирма з яких обліковується заборгованість з оплати послуг Експедитора.
Факт належного надання послуг позивачем відповідно до Договору та Заявкою N 4 підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними з відмітками вантажоодержувача та актами надання послуг №2296 від 03.12.2024 року, №2297 від 03.12.2024 року, №2325 від 06.12.2024 року, №2324 від 10.12.2024 року, №2355 від 10.12.2024 року підписаними Експедитором та Замовником без зауважень.
Відповідачем проведено часткову оплату за відповідною заявкою на суму 108771,54 грн за актом № 2296 від 03.12.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 259875 від 14.01.2025 року.
На даний час обліковується заборгованість з оплати послуг Експедитора за актами:
За актом №2297 від 03.12.2024 року з 08.01.2025 року на суму 108771,54 грн;
За актом №2325 від 06.12.2024 року з 11.01.2025 року на суму 110818,31 грн;
За актом №2324 від 10.12.2024 року з 15.01.2025 року на суму 109987,45 грн;
За актом №2355 від 10.12.2024 року з 15.01.2025 року на суму 108771,54 грн.
Залишок заборгованості складає 438 348,84 грн.
Відповідач не заперечує проти сплати заборгованості в розмірі 438 348,84 грн.
Відповідач підтверджує, що:
- 28.01.2025 Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про сплату заборгованості №1, яка отримана Відповідачем 17.02.2025.
- Відповідачем направлено відповідь на вимогу від 20.02.2025 року №234/412 в якій нашим підприємством визнано наявність простроченої заборгованості та з проханням погодити графік погашення заборгованості, а саме: Березень 2025 року - 146 113,28 грн; Квітень 2025 року - 146 116,28 грн; Травень 2025 року - 146 116,28 грн.
- Зазначений графік було погоджено про, що повідомлено Відповідача листом від 29.03.2025 року.
- Позивачем було скеровано лист-вимогу про сплату заборгованості за графіком №1 від 28.04.2025 року в якому було запропоновано Відповідачу наступний графік оплат: в сумі 219 174,42 грн до 31.05.2025 року та в сумі 219 174,42 грн до 30.06.2025 року та повідомлено, що у разі відсутності оплати за графіком до 31 травня 2025 року, ТОВ “Сейв Про Солюшинс» анулює домовленості щодо реструктуризації боргу та ініціює звернення до суду.
Судом встановлено, що погашення даної заборгованості згідно графіку не відбулось.
Доказів сплати суми боргу повністю або частково під час розгляду справи відповідачем не надано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг Експедитора у розмірі 438 348,84 грн визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені та штрафу
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.5.7. Договору передбачено що у випадку прострочення строків оплати наданих Експедитором послуг Замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку, якщо строк прострочення перевищив 20 календарних днів Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми перевезення..
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 550,33 грн. за загальний період прострочення з 08.01.2025 по 05.06.2025 та штраф у розмірі 43 834,89 грн.
Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок є вірним, пеня розрахована відповідно до умов п. 4.5.7 Договору, не суперечить вимогам наведених вище положень чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач нарахував та заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 188,00 грн за період з 08.01.2025 по 05.06.2025 та інфляційні втрати у розмірі 13 274,01 грн за період з лютого по квітень 2025 року.
Щодо заперечень Відповідача стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що вони здійснені правильно та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку клопотанню відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходить із такого.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Суд бере до уваги, що до матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого майнового стану. Надані копії наказів про оголошення простою не є такими доказами.
Також, суд враховує, що штрафні санкції були нараховані Позивачем на заборгованість. Тобто, порушення умов Договору з боку відповідача в частині своєчасної оплати за отриманий товар, в тому числі з урахуванням наданої позивачем розстрочки, що не зменшує ступеня вини відповідача та свідчить про те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні із зобов'язанням за Договором зі сплати за отриманий товар, яке не виконувалось належним чином.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3%річних на 70%
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.
Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини які унеможливили виконання зобов'язання Відповідачем за Договором.
Впродовж дії Договору Відповідач не заявляв про настання для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) впродовж: трьох календарних днів з моменту їх настання як це передбачено п. 6.5 Договору, що само по собі позбавляє його права посилатися на вищевказані обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (п. 6.6 Договору).
Крім того звертаємо увагу Відповідача, що Договір містить п. 6.7 відповідно до якого Сторони визнають, що цей Договір укладено в умовах існуючої обставини непереборної сили, а саме під час військової агресії російської федерації проти України та підтверджують, що жодна зі Сторін не буде посилатися на ці обставини як такі, що запобігають виконанню зобов'язань за цим Договором, крім випадку безпосереднього знищення, пошкодження або захоплення Товару, що був об'єктом перевезення внаслідок військових дій або іншим безпосереднім впливом, що унеможливить виконання зобов'язань Сторін за цим Договором.
Отже, посилання Відповідача на такі обставини за наявності прямої умови в Договорі щодо їх неврахування можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами з метою затягування судового процесу.
Щодо ж посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022, відповідно до якого Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, - зазначаємо наступне.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк,
аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення Відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов'язання.
Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що повязане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для Відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Крім того, вважаємо за необхідне зазначити про те, що Відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, які настали 24.02.2022, не враховує, що Договір між сторонами було укладено 17.01.2024, тобто вже після вторгнення російської федерації та введення в Україні воєнного стану, що окрім іншого взагалі унеможливлює застосування положень щодо форс-мажорних обставин.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 6 314,35 грн. (526 196,07 х 1,5 х 0,8)
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 6 389,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4133 від 04.06.2025.
Суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору у сумі 75,30 грн (6 389,65 грн - 6 314,359 грн) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 6 314,35 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39389830) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" (49106, Дніпропетровська область, м. Дніпро, про-т Героїв, буд. 46, корпус 2, приміщення Б; код ЄДРПОУ 42201246) основну заборгованість у розмірі 438 348,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 274,01 грн., штрафні санкції у вигляді облікової ставки НБУ у розмірі 25 550,33 грн., 3% річних у розмірі 5 188,00 грн., штраф 10% від суми перевезення у розмірі 43 834,89 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 314,35 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 31.07.2025.
Суддя В.Г. Бєлік