вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/155/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО", вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код - 38309199
до: Фермерського господарства "ШАМА", вул. Енгельса, буд. 49, смт Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, 22870, код - 39660653
про визнання права власності та повернення товару
за участю представників:
позивача: Чорнобровкіна Юлія Вікторівна
відповідача: Тиховський Микола Олегович
08.02.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 08.02.2025 року) (вх. № 162/25 від 10.02.2025 року) Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" до Фермерського господарства "ШАМА" про визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, вирощеного Фермерським господарством "Лемешівка-Агро" у 2022 році на земельних ділянках площею 17 га, розташованих на території Брацлавської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та зобов'язання Фермерського господарства "ШАМА" повернути сільськогосподарську продукцію - 37 944 кг соняшникового насіння.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі № 902/155/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.03.2025 року.
07.03.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н та без дати) (вх.канц. № 01-34/2458/25 від 07.03.2025 року).
Ухвалою суду від 11.03.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання. також судом витребувано для огляду у судовому засіданні матеріали кримінального провадження.
У судовому засіданні 09.04.2025 року постановлено протокольну ухвалу про продовження судового провадження передбаченого ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів та оголошено перерву до 23.04.2025 року.
Супровідним листом від 14.04.2025 року секретаря судового засідання долучено до матеріалів справи копії матеріалів кримінального провадження № 12022020180000325.
21.04.2025 року ухвалою суду забезпечено участь представника Фермерського господарства "ШАМА", адвоката Бойко Артура Миколайовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
05.05.2025 року супровідним листом секретарем судового засідання долучено до матеріалів справи копію постанови старшого дізнавача Чорного М.Ю.
06.05.2025 року до суду від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 115273-2025.
13.05.2025 року від представника позивача на виконання вимог ухвали надійшла заява з додатками (б/н від 12.05.2025 року).
Також, 13.05.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 13.05.2025 року) (вх.канц. № 01-34/5072/25) про долучення до матеріалів справи доказів.
У судовому засіданні 13.05.2025 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 902/155/25 та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.2025 року.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
У судовому засіданні 29.05.2025 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.06.2025 року.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
11.06.2025 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 0-20.6-3295/2-25 від 11.06.2025 року.
В судовому засіданні 18.06.2025 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.07.2025 року.
У судовому засіданні 21.07.2025 року прийняли участь представники позивача та відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що користуванні у Фермерське господарство "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" перебувають земельні ділянки, розташовані в с. Брацлав Тульчинського району Вінницької області загальною площею загальною площею 42,0517 га на підставі договорів оренди: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,5491 га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0014 (2,0215 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192 га), 0523055300:03:001:0022 (2,7125 га), 0523055300:03:001:0023 (2,8181 га), 0523055300:03:001:0092 (0,5103 га), 0523055300:03:001:0117 (2,7328 га), 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га), 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га); 0523055300:03:001:0122 (1, 4127 га).
Вказані земельні ділянки в 2022 використовувались Позивачем для вирощування соняшника на земельних ділянках в смт. Брацлав Тульчинського району Вінницької області на площі 90 га.
Позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма Агро" насіння соняшника Карлос (105) Екстра у кількості 10 міш. на загальну суму 60 963,20 грн. та здійснив посів соняшника на вищенаведених земельних ділянках.
За твердження позивача, група осіб на чолі з головою Фермерського господарства "Шама" Дончиком С.Ф. здійснила протиправне заволодіння урожаєм соняшника на полі що знаходиться на території Брацлавської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та на земельних ділянках які перебувають в користуванні ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО".
За даного факту позивачем було викликано працівників Тульчинського районного відділку поліції та дізнавачем Чорним М.Ю. складено протокол огляду місця події та опитано учасників події.
Позивачем здійснено розрахунок кількості урожаю втраченого насіння соняшника, яке зібране відповідачем, вага якого складає 37 944 кг.
З метою захисту своїх прав позивачем подано позов до Фермерського господарства "ШАМА" про визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, вирощеного Фермерським господарством "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" у 2022 році на земельних ділянках площею 17 га, розташованих на території Брацлавської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та зобов'язання Фермерського господарства "ШАМА" повернути сільськогосподарську продукцію - 37 944 кг соняшникового насіння (т. 1 а.с. 1-5).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, зазначаючи про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі на землекористувачам» від 19.04.1993 №284.
При цьому, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що йому як землекористувачу були заподіяні збитки діями відповідача.
Однак, на підтвердження своїх вимог позивачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував нарахування компетентним органом завданих збитків При цьому, також відсутні підтверджуючі документи, які б свідчили про здійснення посівів соняшника, внесення добрив відбувалося саме на спірних земельних ділянках.
Надані до матеріалів справи позивачем копії фінансово-господарської документації на підтвердження понесення витрат на придбання добрив, дизпалива, обробіток та посів зернових культур соняшника, не містять посилання на те, що зазначені витрати були понесені Фермерським господарством "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на посіви соняшника на спірних земельних ділянках. Переїзд тракторів, автомашин та іншої сільськогосподарської техніки до с. Брацлав Немирівського району не підтверджує здійснення посівів соняшника саме на спірних земельних ділянках (т. 1, а.с. 55-61).
У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що твердження відповідача є помилковими та не відповідають дійсності, з огляду на те, що позивачем не пред'являється позовна вимога про відшкодування завданих діями відповідача збитків.
Натомість позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, вирощеного Позивачем у 2022 році на земельних ділянках площею 17 га, розташованих на території Брацлавської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та зобов'язання Відповідача повернути сільськогосподарську продукцію - 37 944 кг соняшникового насіння.
Отже до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не підлягає застосуванню положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі на землекористувачам» від 19.04.1993 №284.
Обраний спосіб захисту зумовлений тим, відповідач набув майно за рахунок позивача без належних правових підстав.
Факт збирання відповідачем врожаю насіння соняшника із земельних ділянок підтверджується протоколом огляду від 11.10.2022. При цьому відповідачем даний факт не спростовується.
Також, позивач зазначає, що в межах розгляду судової справи №902/1340/22 за позовом Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" до Фермерського господарства "Шама" про стягнення 588 132,00 грн Господарським судом Вінницької області було встановлено факт протиправної поведінки зі сторони відповідача, що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдицією (т. 1, а.с. 117-119).
У запереченнях поданих на відповідь на відзив відповідач заперечує проти позову та стверджує, що позивачем самостійно без належного обґрунтування, простим математичним методом здійснено розрахунок щодо теоретичного майбутнього врожаю, який не відповідає дійсності. Зазначені розрахунки є теоретичними та ґрунтуються на статистичних даних щодо урожайності, ринкової вартості соняшника (без будь-якого врахування сорту, категорії, класу якості, вологості, урожайності зібраного соняшника) та не підтвердженому обсязі врожаю (37 944 кг).
Разом з тим, відповідач зазначає, що дійсно голова ФГ "Шама" здійснював обробіток земельних ділянок на підставі договорів про співпрацю з власниками цих земельних ділянок. Предметом вказаних договорів про співпрацю була організація у сфері обробітку та використання земельних ділянок між ФГ "Шама" та власниками земельних ділянок.
Проте позивачем ненадано належних доказів в обґрунтування наявності неодержаних доходів у формі упущеної вигоди та протиправної поведінки з боку відповідача (т. 1, а.с. 157-158).
Із наявних матеріалів справи, оглянутих матеріалів кримінального провадження №12022025180000157, судом встановлено наступне.
У 2022 році ФГ «Лемешівка-Агро» було орендарем дев'ятнадцяти земельних ділянок загальною площею 42,0517 га, за слідуючими кадастровими номерами: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,549 га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1.9692 га); 0523055300:03:001:0014 (2.0215 га); 0523055300:03:001:0022 (2.7125 га); 0523055300:03:001:0092 (0.5103 га); 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0122 (1,4127 га); 0523055300.03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192га); 0523055300:03:001:0023 (2,8181 га); 0523055300:03:001:0117 (2,7328 га) ; 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га). 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га), що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1 а.с. 6-24).
Протягом травня 2022 року ФГ «Лемешівка - Агро» здійснено посів насіння соняшника на вказаних вище земельних ділянках.
11.10.2022 року Фермерське господарство «Шама» здійснено збирання урожаю соняшника на полі, що знаходиться на території Брацлавської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та на земельних ділянках, які перебували в користуванні ФГ «Лемешівка - Агро».
Зі змісту протоколу огляду від 11.10.2022 року вбачається, що дізнавачем Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Чорним М.Ю. в присутності понятих встановлено, що на момент проведення огляду на 40 земельних ділянках з кадастровими номерами 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,5491га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0007 (1,9697 га); 0523055300:03:001:0008 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0010 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0011 (2,3045 га); 0523055300:03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0013 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0014 (2,0215 га); 0523055300:03:001:0015 (1,3338 га); 0523055300:03:001:0017 (2,1519 га); 0523055300:03:001:0018 (2,1127 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192 га); 0523055300:03:001:0020 (2,8244 га); 0523055300:03:001:0118 (2,8395 га); 0523055300:03:001:0016 (1,0342 га); 0523055300:03:001:0134 (0,9177 га); 0523055300:03:001:0135 (0,9010 га); 0523055300:03:001:0133 (0,8949 га); 0523055300:03:001:0022 (2,7125 га), 0523055300:03:001:0023 (2,8181 га), 0523055300:03:001:0092 (0,5103 га), 0523055300:03:001:0116 (2,7078 га), 0523055300:03:001:0117 (2,7328 га), 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га), 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0027 (2,8252 га); 0523055300:03:001:0028 (2,8253 га); 0523055300:03:001:0029 (2,8172 га); 0523055300:03:001:0030 (2,8253 га); 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га); 0523055300:03:001:0122 (1,4127 га); земельних ділянках без кадастрових номерів площею 1,6519 га та площею 2,8253 га, загальна площа поля соняшника становить 85,7216 га.
Протоколом огляду місця події від 11.10.2022 року зафіксовано, на момент закінчення огляду останніми зібрано врожай соняшника на земельних ділянках площею 60 га вагою 59 300 кг (т. 1 а.с. 38-40, т. 2 а.с. 16, 17).
11.10.2022 року Постановою Старшого дізнавача сектору дізнання Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Чорного М.Ю. насіння соняшника вагою 59 300,00 кг визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022025180000062, залишивши на відповідальне зберігання ФГ «ШАМА» (т. 2 а.с. 23-25).
Прийняття продукції на зберігання підтверджується розпискою керівника ФГ «ШАМА» Дончика С.Ф., у відповідній розписці також підтверджено обставини збирання врожаю з 60 га земельних ділянок (т. 2 а.с. 18).
За фактом вчинення наведених дій внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстровано кримінальне провадження №12022025180000157 від 13.10.2022 на підставі заяви ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (т. 1 а.с. 211-217).
18.04.2024 року Постановою Старшого дізнавача сектору дізнання Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Чорного М.Ю. закрито кримінальному провадженні №12022025180000157 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 241-244).
ФГ «Лемешівка-Агро» у присутності працівників поліції зібрано залишки врожаю соняшника на тому ж полі, але на площі 25 га вагою 55 800 кг, про що складено відповідний протокол огляду місця події від 12.10.2022 року (т. 1 а.с. 40-42).
З урахуванням встановлених фактичних обставин, судом застосовано норми матеріального права до предмету спірних правовідносин.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 775 ЦК України право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою в найм, належать наймачеві.
Аналогічні норми закріплені в ст.95 ЗК України, згідно з якою землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають, зокрема, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути проти-правно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Частиною другою статті 189 ЦК України передбачено, що продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
При цьому статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Главою 83 ЦК України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення гл.83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Верховний Суд зауважує, що для виникнення зобов'язання, передбаченого ст.1212 ЦК, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої воно відбулося (Постанова КГС ВС від 13 листопада 2024 року у справі № 911/2593/23).
Основна умова ч. 1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання (Постанова Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №916/3575/23).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент вчинення відповідачем дій зі збирання врожаю, ФГ «Лемешівка-Агро» було належним користувачем земельних ділянок, маючи чинні та зареєстровані у державному реєстрі речових прав на не нерухоме майно права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,5491 га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0014 (2,0215 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192 га), 0523055300:03:001:0022 (2,7125 га), 0523055300:03:001:0023 (2,8181 га), 0523055300:03:001:0092 (0,5103 га), 0523055300:03:001:0117 2,7328 га), 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га), 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га); 0523055300:03:001:0122 (1, 4127 га), загальною площею 42,0517 га.
Обставини чинності договорів оренди ФГ «Лемешівка-Агро» доведено дослідженими судом матеріалами поземельних книг, відповідно до яких строк дії речового права позивача був чинними станом на жовтень 2022 року, речові права ФГ «ШАМА» зареєстровано та набрали чинності лише у грудні 2023 року (т. 2 а.с. 87 - Лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.06.2025 року (вх. №01-34/6278/25 від 11.06.2025 року), з додатками на 2386 аркушах у електронному примірнику матеріалів судової справи).
Відповідачем не надано належним чином оформлених договорів оренди, які станом на жовтень 2022 року надавали б йому право збирання врожаю.
Суд також відхиляє надані відповідачем договори про співпрацю між громадянами (власниками земельних ділянок) та ФГ «Шама» на підтвердження обставин виникнення орендних правовідносин (т. 1 а.с. 159-186).
Оскільки умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).
За своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети (Постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17).
Відносини ж, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору).
Відсутність у договорі викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.
Верховний Суд у численних постановах зазначив також те, що договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21).
Відповідні правові висновки є усталеними у судовій практиці.
Отже, у межах розгляду даної справи не спростовано висновки щодо належного використання ФГ «Лемешівка-Агро» спірних земельних ділянок, а також відсутності у відповідача прав володіння ними, а також повноважень збирання врожаю у жовтні 2022 року, що призвело до протиправного заволодіння продукцією соняшника.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час розгляду справи №902/1340/22 (т. 2 а.с. 53-60) між тими ж сторонами у правовідносинах щодо відшкодування збитків за тими ж фактичними обставинами збирання відповідачем врожаю встановлено, що: «позивачу на підставі права користування належить 19 земельних ділянок загальною площею 42,0514 га, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Представниками ФГ «Лемешівка - Агро» в присутності працівників поліції зібрано залишки врожаю соняшника на тому ж полі, але на площі 25 га вагою 55 800 кг, про що складено відповідний протокол огляду місця події від 12.10.2022.
Згідно протоколу допиту свідка від 30.11.2022, а саме голови ФГ «Шама» зі змісту якого слідує, що господарством були здійснені роботи зі збору урожаю соняшника на спірних земельних ділянках, при цьому заперечується той факт, що позивач є належним землекористувачем та управненою стороною, яка має право на збір даного врожаю.
Таким чином, судом встановлено, що за доводами позивача через протиправні дії відповідача ФГ «Лемешівка - Агро» недоотримано врожай соняшника з земельних ділянок площею 17 га (42,0517 га які перебувають у користуванні ФГ «Лемешівка-Агро» за вирахуванням 25 га. з яких зібрано соняшник позивачем 12.12.2022) з врожайністю 2 232 кг з одного гектару зібраного ФГ «Лемешівка-Агро» (55 800 кг./25 га.). З урахуванням чого позивачем стверджується, що за таких обставин загальна маса врожаю соняшника яку за звичних обставин отримав би позивач становить 37 944 кг. (17 га. * 2 232 кг) де 17 га площа земельної ділянки яка перебуває в користування ФГ «Лемешівка-Агро» з якої соняшник зібрав відповідач та 2 232 кг - врожайність з одного гектару отримана ФГ «Лемешівка-Агро».
Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що містяться в матеріалах справи, підтверджено законне користування Позивачем спірними земельними ділянками, а Відповідачем не заперечується факт обробітку в тому числі, цих самих земельних ділянок.
Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції про доведеність наявності першого елементу складу цивільного правопорушення протиправної поведінки зі сторони ФГ «Шама».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, зазначила, що преюдиційне обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11 не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Визначення у заяві про визнання кредиторських вимог меншої суми заборгованості не порушує прав та інтересів боржника.
На підставі викладеного, при розгляді даної справи суд вважає обґрунтованими доводи позивача відносно необхідності врахування преюдиційних обставин вчинення відповідачем протиправних дій стосовно збирання належного позивачу врожаю.
Передача слідчими органами майна на зберігання особи не підтверджує виникнення права власності та не надає прав розпорядження чужим майном.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212- 1214 ЦК України).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (Постанова КЦС ВС від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19).
Таким чином, обов'язок ФГ «ШАМА» повернути позивачу безпідставно збережене та реалізоване майно (сільськогосподарську продукцію - соняшникове насіння) випливає з самого факту визнання протиправних дій та встановлених обставин при розгляді справи №902/1340/22, які є преюдиційними і не підлягають доведенню, внаслідок набрання законної сили Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 липня 2023 року по справі №902/1340/22 (т. 2 а.с. 53-60).
Визначення мети, мотивів, обізнаності щодо прав позивача на продукцію зі сторони ФГ «ШАМА» не впливає на можливість задоволення позову.
З приводу вирішення питання про обрання позивачем ефективного способу порушеного в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути продукцію, суд виходив з наступного.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.
Можливість пред'явлення вимог про повернення безпідставно збереженого майна прямо передбачена положеннями ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
У кондикційних правовідносинах момент виникнення в особи (набувача майна) обов'язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна визначається як у випадку відсутності підстав набуття, збереження чужого майна, так і у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, виходячи з аналізу та оцінки обставин, за яких особа набула, зберегла чуже майно (обставин відпадіння правової підстави набуття майна), тобто з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність отримання майна (п. п. 101, 197 Постанови ВП ВС від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21).
Згідно встановлених обставин, відповідачу продукцію передано на зберігання, питання щодо припинення зберігання внаслідок закриття кримінального провадження не вирішувалось.
Відповідачем не доведено вірогідними доказами наявності прав на збирання відповідного врожаю, тому зі спливом проміжку часу відповідач не набував прав на розпорядження відповідним майном.
Тобто, внаслідок закриття кримінального провадження (т. 1 а.с. 241-244) та припинення строку зберігання майна, у відповідача виникло зобов'язання з повернення продукції належному володільцю - ФГ «Лемешівка-Агро», як орендарю земельних ділянок, на яких зібрано врожай.
Питання застосування положень ч. 2 ст. 1213 ЦК України міститься у п. 197 Постанови ВП ВС від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21, зокрема субсидіарна реалізація механізму, передбаченого частиною другою статті 1213 ЦК України, у ситуації, коли рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння неможливо виконати з причин втрати такого майна після ухвалення рішення суду, допускається як у порядку, визначеному розділом VI ЦПК України, через подання заяви про зміну способу виконання судового рішення, так і шляхом пред'явлення окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна.
Тобто, позивач має право альтернативного вибору способу захисту: як шляхом подання позову про повернення майна, так і відшкодування вартості безпідставно збереженого майна.
Задоволення позову про повернення майна, у випадку встановлення його фактичної відсутності або невиконання відповідачем обов'язку з повернення, надає право змінити спосіб виконання судового рішення.
Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду станом на момент розгляду справи узгоджуються з чинними нормами ГПК України.
Так, частину третю статті 331 ГПК України доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024 року, який набав чинності 19.12.2024 року.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Отже, інтереси позивача захищено чинними нормами процесуального законодавства.
Аналогічний висновок стосовно можливості обрання способу захисту шляхом покладення обов'язку з повернення зібраної продукції, яка перебувала на зберіганні, викладено у Постанові КЦС ВС від 01 вересня 2021 року у справі № 540/427/17.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду, змісту ст. ст. 1212, 1213 ЦК України стосовно повернення безпідставно набутого майна, а також на основі приписів ч. 3 ст. 331 ГПК України, які надають право визначити вартість відсутнього майна на стадії виконання судового рішення, суд вважає, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушених прав шляхом покладення на відповідача обов'язку повернути сільськогосподарську продукцію.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) зауважує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон (Постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Враховуючи встановлення під час розгляду іншої судової справи протиправних дій відповідача щодо збирання врожаю не чужих земельних ділянках, керуючись засадою справедливості, суд доходить висновку, що права позивача є порушеними і підлягають судовому захисту.
Вирішуючи питання відносно кількості соняшникового насіння, яке підлягає поверненню позивачу, судом оцінено долучені до справи докази на предмет їх вірогідності.
Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
При обчисленні кількості продукції, яка підлягає поверненню, позивачем використано середні статистичні показники врожайності, показники врожайності, отримані ФГ «Лемешівка-Агро» 12.10.2022 року під час збору врожаю соняшника з площі 25 га сусідніх земельних ділянок, інформацію Головного управління статистики у Вінницькій області про середню врожайність соняшника за 2022 рік по Тульчинському району Вінницької області обсягом 22,3 ц/га.
Тобто, позивач обчислив кількість продукції, яка підлягає поверненню, на основі обсягу зібраного самостійно на сусідніх земельних ділянках врожаю соняшника та враховуючи спів падіння із середнім показником врожайності по Тульчинському району Вінницької області (т. 1 а.с. 45 зворот).
Тому, вважав, що таку ж кількість врожаю протиправно зібрав відповідач із земельних ділянок площею 17 га.
Подібні докази критично оцінено під час розгляду справи №902/1340/24, в аспекті визначення розміру завданих збитків.
При вирішенні даної справи суд також критично оцінює обраний позивачем спосіб обчислення кількості зібраного врожаю.
Оскільки предметом спору є повернення конкретної кількості зібраного врожаю з чітко визначених позивачем земельних ділянок, ототожнення середнього показника врожайності з обсягом врожаю на спірних земельних ділянках є невиправданим.
Водночас, матеріали справи містять не спростовані та визнані обома сторонами докази відносно кількості зібраного ФГ «ШАМА» врожаю на земельних ділянках, які перебували у користуванні позивача.
Протоколом огляду місця події від 11.10.2022 року зафіксовано, на момент закінчення огляду останніми зібрано врожай соняшника на земельних ділянках площею 60 га вагою 59 300 кг (т. 2 а.с. 16, 17).
Протиправні дій відповідача щодо збирання врожаю встановлено при розгляді справи №902/1340/22 саме стосовно наведеного переліку земельних ділянок, частина яких перебувала у користуванні позивача загальною площею 42,0517 га, та які входять до складу ділянок, обстежених органами дізнання 11.10.2022 року.
Також, відповідний протокол підписано представниками сторін, продукцію на зберігання отримано ФГ «ШАМА» саме в кількості, визначеній відповідним протоколом огляду (т. 2 а.с. 18).
Отже, суд вважає наведені у відповідному письмовому доказі відомості щодо кількості зібраного врожаю на належних позивачу земельних ділянках вірогідними, допустимими доказами, не спростованими відповідачем.
Тому, при визначенні кількості продукції, яка підлягає поверненню слід враховувати вірогідні відомості, які включено до протоколу огляду місця події 11.10.2022 року Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, достовірність яких не заперечено сторонами.
Оскільки, відповідачем зібрано 59 300 кг із земельних ділянок площею 60 га, то середня кількість зібраного врожаю становить: 59 300 : 60 = 988,33 кг/га.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, у межах предмету та підстав поданого позову стосовно самостійного збирання позивачем врожаю з 25 га, а також збирання відповідачем врожаю із земельних ділянок площею 17 г, якими володів позивач, обсяг протиправно зібраного врожаю соняшника, який підлягає поверненню позивачу становить: 988,33 х 17 = 16 801,67 кг.
Таким чином, з урахуванням оцінених вірогідних доказів, суд вважає частково помилковими та завищеними розрахунки позивача.
Здійснивши самостійно розрахунок зібраного врожаю з належних позивачу земельних ділянок, на основі вірогідних доказів, суд вважає достатньо обґрунтованими вимоги позову в частині зобов'язання ФГ "ШАМА" повернути Фермерському господарству "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" сільськогосподарську продукцію - 16 801,67 кг соняшникового насіння.
Водночас, позовні вимоги в частині повернення 21 142,33 кг соняшникового насіння є безпідставними.
Стосовно вимог про визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, суд зауважує наступне.
Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Вирішуючи господарський спір суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).
Суд також звертається до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню (Постанова КГС ВС від 18 липня 2023 року у cправі № 908/1845/21).
Суд враховує, що предметом позовних вимог є поновлення прав позивача стосовно володіння сільськогосподарськими культурами, які є продукцією у розумінні ст. 189 ЦК України.
Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 189 ЦК України).
Тобто, в силу прямої вказівки в законі діє презумпція права власності на продукцію, наявність такого права не вимагає державної реєстрації або іншого посвідчення.
Тому, достатнім для захисту прав позивача є встановлення у мотивувальній частині судового рішення юридичного факту належності саме позивачу відповідної сільськогосподарської продукції, яка є предметом спору.
Крім того, спірні правовідносини врегульовано ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України, які не передбачають необхідності визнання права власності з метою захисту порушених прав у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Належним та ефективним способом захисту прав у спірних правовідносинах є вимоги про повернення потерпілому безпідставно набутого майно в натурі (ч. 1 ст. 1213 ЦК України), які частково задоволено судом.
Тобто, такий спосіб захисту, як визнання права власності на продукцію, одночасно з вирішенням судом питання про її повернення належному володільцю не передбачено нормами законодавства, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту прав в частині вимог про визнання права власності.
Підсумовуючи, позовні вимоги в частині визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння не підлягають задоволенню внаслідок обрання неефективного способу захисту порушених прав.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням викладених вище мотивів.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10-15, 18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фермерське господарство "ШАМА" (вул. Енгельса, буд. 49, смт Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, 22870, код - 39660653) повернути Фермерському господарству "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код - 38309199) сільськогосподарську продукцію - 16 801,67 кг соняшникового насіння.
3. Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 05.08.2025 року о 10:00 у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (3-й поверх, зал №1).
5. Встановити сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
6. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: позивачу - murafam@ukr.net, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - fg_shama2015@ukr.net, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 30 липня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)
3 - відповідачу (вул. Енгельса, буд. 49, смт Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, 22870)