ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 липня 2025 року Справа № 924/1147/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Верещук А.В.
за участю представників сторін:
позивача: Рахімова А.А. представника, відповідно до витягу з ЄДР
відповідача 1: Чуба С. В., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1262690 від 26.05.2024
відповідача 2: Оніщука Є.О., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ №1098836 від 11.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 15.04.25р. суддею Яроцьким А.М. о 11:54 у м.Хмельницькому, повний текст складено 16.04.25р. та на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025, ухвалене о 10:52, повний текст складено 25.04.25 у справі № 924/1147/24
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"
до 1. Приватного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
30.12.2024 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.04.2025 у позові відмовлено.
В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 15, 16, 188, 316, 317, 321, 387, 388 ЦК України, ст. 41 Конституції України, постанови Верховного суду від 31.07.2023 у справі №906/986/21, від 15.09.2023 у справі №910/2722/22, від 25.07.2023 у справі №914/106/22, від 27.06.2023 у справі №916/2851/17, від 05.03.2024 у справі №924/1351/20, від 05.10.2022 у справі №910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 02.04.2025 у справі №906/243/24, від 01.03.2023 у справі №915/690/19, від 09.02.2023 у справі №904/4140/21, від 21.03.2023 у справі №925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22, від 09.08.2023 у справі №910/9990/21, від 30.08.2023 у справі №909/171/21, від 30.11.2022 у справі №906/779/21, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, докази наявні в справі вказав, що база ТЕМ, як складна річ у відповідності до ст. 188 ЦК України, у складі з зборочною площадкою та розміщеним на ній козловим краном КСК 30-42, вибула з власності позивача та з його відома на підставі договору купівлі-продажу майна, яке знаходиться в податковій заставі від 26.03.2003, що також констатовано у податковій накладній від 31.03.2003 №69/401 та інвентаризаційній карточці звітності основних засобів №86.
Подальше відображення позивачем у інвентаризаційній звітності облікової інформації про спірне майно не спростовує факту переходу права власності на нього до іншої юридичної особи. Відтак, позивачем не надано до матеріалів справи доказів, на підтвердження незаконності набуття переможцем проведених 24.03.2003 ДУТБ "Поділля-Центр" прилюдних торгів з подальшим укладенням договору купівлі-продажу майна, яке знаходилось в податковій заставі від 26.03.2003 спірного майна, а тому ВАТ "Теплоенергомонтаж" є добросовісним набувачем за наявності правової підстави.
За наведеного, судом вказано, що не встановлено порушення права чи інтересів позивача на спірне майно, оскільки відсутні належні та достатні докази наявності у Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" права власності на козловий кран КСК 30-42, що розташований на земельній ділянці за адресою: вул. Промислова, 4 м. Нетішин Хмельницької області, а тому вказане виключає можливість застосування статті 387 Цивільного кодексу України. відповідно у позові слід відмовити.
Крім того, суд зазначив, що враховуючи відмову в позові з підстав необґрунтованості, питання щодо застосування позовної давності судом не розглядається.
17.04.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "Дельта-Інжиніринг" - адвоката Оніщука Є.О. про прийняття додаткового рішення про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025 заяву представника відповідача - адвоката Оніщука Є.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування додаткового рішення, суд з посиланням на ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, ст.ст. 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», умови договору про надання правничої (правової) допомоги №120 від 24.01.2025, додатку до договору, ст. 28 Правил адвокатської етики, постанови Верховного Суду, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, докази наявні у справі, враховуючи характер спору, предмет позову, позицію викладену у відзиві, участь адвоката в судових засіданнях, прийшов до висновку, що вартість вищевказаних послуг наданих адвокатом Оніщуком Є.О. під час розгляду справи №924/1147/24 є завищеним, та належним є розмір 8000,00 грн, а тому частково задоволив заяву представника відповідача - адвоката Оніщука Є.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із винесеним рішенням та додатковим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.04.2025 у справі №924/1147/24 та ухвалити нове рішення, яким витребувати у ПрАТ "Теплоенергомонтаж" та ТОВ “Дельта - Інжиніринг», належний для АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “Хмельницька АЕС» кран козловий КСК 30- 42, розташований за адресою вул. Промислова, 4, м. Нетішин.
Скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025 у справі №924/1147/24 про стягнення з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь ТОВ “Дельта-Інжиніринг» 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та винести нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру. Поновити строк на подання доказів, як такий, що пропущений з поважних причин та долучити нові докази на підтвердження обставин, на які посилається АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “Хмельницька атомна електрична станція» до матеріалів справи.
Так, скаржник вказує, що починаючи з 1984 року у власності і на балансі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька атомна електрична станція", правонаступником якого на разі є АТ "НАЕК" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" перебував кран козловий КСК 30-42, як складова частина об'єкта інв. №58/62 "Два козлових крана КСК з підкрановими шляхами на базі ТЕМа", що знаходився на базі ВАТ "Теплоенергомонтаж" (наразі - ПрАТ "Теплоенергомонтаж") підрядника, що виконував роботи на будівництві енергоблоків ВП ХАЕС та здійснював експлуатацію об'єкта "База ТЕМ" по вул. Промислова, 4, у м. Нетішин.
Відповідно до акту від 30.12.1984 крани козлові було прийнято в експлуатацію в складі закінченого будівництвом об'єкта "База "ТЕМ", що входив до складу будівельної бази ХАЕС. Зазначений об'єкт будівництва у бухгалтерському обліку ВП ХАЕС обліковувався за УКБ ВП ХАЕС під інвентарним №49.
28.12.1984 Хмельницька АЕС передала Управлінню будівництва ХАЕС, яке в свою чергу передало Хмельницькому монтажному управлінню тресту "Теплоенергомонтаж", на підставі актів приймання-передачі в оренду площадку №39, 40 з двома кранами КСК 30-42 та КСК 32-42 строком до 1990 року. Після закінчення строку оренди крани козлові залишилися перебувати на базі ХМУ "Теплоенергомонтаж". Договір відповідального зберігання козлових кранів не укладався.
Відповідно до інвентарної картки №58 обліку основних засобів до складу вказаного об'єкта з інвентарним №49 "База "ТЕМ" (з кранами КСК 30-42 і КСК 32-42)" входили: 1) цех передмонтажних робіт, 2) службово-побутовий корпус, 3) матеріальний склад, 4) закрита стоянка спец. машин, 5) зборочна площадка №39, 40 з двома кранами КСК 30-42 і КСК 32- 42, 6) склад технологічних ГСМ.
У 2003 році Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ (далі - НВ Славутської ОДПІ) через Дунаєвецьку універсальну торгову біржу "Поділля - Центр" з метою погашення податкової заборгованості ВП ХАЕС перед бюджетом проводився продаж майна ВП ХАЕС, яке перебувало у податковій заставі. Відповідно до вказаного акта придбання майна з прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів від 24.03.2003 №22 та договору купівлі-продажу майна, яке знаходиться у податковій заставі від 26.03.2003, Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ на ДУТБ "Поділля - Центр" продано ВАТ "Теплоенергомонтаж" "будівлю цеху підготовчих робіт з зборочною площадкою (будівельна площа приміщення - 5 184 м.кв., корисна площа приміщення - 5098 м.кв., будівельний об'єм приміщення - 58579 м.куб.)" за 157 244,40 грн., де були розташовані крани КСК 30-42, КСК 32-42. Серед такого майна було також майно ВП ХАЕС, яке знаходилося на об'єкті "База "ТЕМ". Однак зі змісту вказаних документів, а також інших трьох протоколів проведення прилюдних торгів від 24.03.2003 №21, №23, №27 та укладених на їх виконання трьох договорів купівлі продажу від 26.03.2003 і акта прийому-передачі бази "ТЕМ" від 07.06.2003 позивач не вбачає, що до складу реалізованого покупцю майна входили два козлових крани, які розміщувались на зборочній площадці (Кран КСК 32-42 та кран КСК 30-42), а тому вони покупцеві не були продані.
Скаржник зауважує, що в період з 05.10.2020 по 07.10.2020 інвентаризаційною комісію за місцем розташування об'єктів інвентаризації по вул. Промислова, 4 у м. Нетішин проведено інвентаризацію козлових кранів в УКБ ВП ХАЕС, в результаті проведення якої встановлено факт відсутності крана козлового КСК 32-42, що входив, як складова частина, до об'єкта інв. №58/62 "Два козлових крана КСК з підкрановими шляхами на базі ТЕМа", при цьому козловий кран КСК 30-42 присутній. Філією "ВП ХАЕС" у зв'язку з вибуттям крану козлового КСК 32-42 з свого володіння ВП ХАЕС у протиправний спосіб, тобто в результаті вчинення невстановленими особами дій або бездіяльності, передбачених статтями 185, 191 та іншими КК України подано заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від 30.11.2020 №45-30-1326/12230 до Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції ГУНП у Хмельницькій області.
Вказує, що судом, в порушення норм процесуального права, було взято до уваги як належний та допустимий доказ, паспорт долучений до відзиву на позовну заяву ПрАТ «Теплоенергомонтаж», який є паспортом від крану козлового КСК 32-42 (крану щодо відсутності якого здійснюється досудове розслідування), а не від витребоваваного Позивачем крану козлового КСК 30-42. Акт про якість монтажу крану від 06.09.1983 також відповідає крану козловому КСК 32-42, що є відмінним від предмета спору.
Вважає, що ПрАТ «Теплоенергомонтаж» не надано жодних належних та допустимих доказів права власності на кран, що є предметом спору, зокрема, щодо документального відображення кранів козлових у записах бухгалтерського обліку, які повинні були бути відображені в первинних бухгалтерських документах після покупки вищевказаних кранів на прилюдних торгах.
Звертає увагу суду, що крани козлові КСК 30-42 та КСК 32-42 є самостійним об'єктом рухомого майна, оскільки можуть бути демонтовані та перенесені для використання в інше для роботи місце. Підтвердженням цього факту є долучений відповідачем - 1 Акт про якість монтажу крану козлового КСК 32-42 від 06.09.1983, що свідчить про те, що кран козловий спеціальний серії КСК є розбірним та підлягає як монтажу так і демонтажу у іншому місці.
Крім того, вважає, що суд дійшов помилкового висновку що «зборочна площадка із кранами козловими КСК» є складною річчю.
Враховуючи вищенаведене, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що з огляду на вірогідність доказів, відсутні належні та достатні докази наявності у Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» права власності на козловий кран КСК 30-42, що розташований на земельній ділянці за адресою: вул. Промислова, 4 м. Нетішин Хмельницької області та неможливість застосування статті 387 Цивільного кодексу України.
Крім того, не погоджується із додатковим рішенням господарського суду Хмельницької області, вказує, що предметом спору в справі №924/1147/24 є витребування майна із чужого незаконного володіння.
Вказує, що фактично представником ТОВ «Дельта-Інжиніринг» було підготовлено лише відзив на позовну заяву, а правова позиція по суті спору не змінювалася та була сталою.
Враховуючи вищенаведене, вважає заявлені ТОВ «Дельта-Інжиніринг» розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений представником, є неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та є завищеним.
На думку скаржника, стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, в зв'язку з чим його відшкодування становить надмірний характер та наявні підстави для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Дельта-Інжиніринг» наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 квітня 2025 року по справі № 924/1147/24 без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025 - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Теплоенергомонтаж" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.04.2025 та додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025 у справі №924/1147/24 без змін.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.
Представники ТОВ «Дельта-Інжиніринг» та ПрАТ "Теплоенергомонтаж" заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в її задоволенні.
Щодо долучених до скарги нових доказів суд апеляційної інстанції зауважує таке.
Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Позивач в обґрунтування своїх вимог разом із апеляційною скаргою надав до суду апеляційної інстанції копію Акту о приемке в експлуатацию рабочей комиссией законченного строительством отдельно строящего здания, сооружения, встроенного или пристроенного помещения производственного и вспомагательного назначения входящего в состав обьекта» від 30.12.1984 та копію акту приймання-передачі активів від 19.02.2003 та просить поновити строк на подання доказів, як такий, що пропущений з поважних причин та долучити нові докази на підтвердження обставин, на які посилається АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька атомна електрична станція» до матеріалів справи.
За наведеного слід вказати, що, також, не заперечується самим скаржником, звертаючись із позовом він вказаних документів не подавав, отже, подані документи, які позивач просить долучити до суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не досліджувалися.
Одночасно суд бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
За наведеного, колегія суддів не бере до уваги подані додаткові докази, неповажні причини пропуску, оскільки скаржник не надав доказів неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з актом приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом окремо розташованої будівельної будівлі, затвердженим директором Хмельницької АЕС 26.03.1985, прийнято в експлуатацію відкриту площадку з двома козловими кранами (КС-5042Б КС-50-42Б). Окремо додано акт про якість монтажу крана КСК-32-42 зав. №110 від 06.09.1983.
Відповідно до розшифровки вартості Баз ТЕМ, підписаної головним бухгалтером УКС та керівником УКС, база ТЕМ №49 на будівельній базі (введення - грудень 1984) у своєму складі включає, в тому числі збірну площадку №39, 40 з двома кранами.
До матеріалів справи додано інвентаризаційні карточки звітності основних засобів:
- №58, у якій вказано, що до Бази ТЕМА входить зборочна площадка №39, 40 з двома кранами КСК 30-42 і КСК 32-42;
- №86, у якій вказано про складові елементи Бази ТЕМА з кранами КСК 50-42 та КСК 32-42 з відміткою про те, що 07.2003 продано ХМУ "ТЕМ" м. Харків;
- №5 від 15.12.2023, у якій зазначено про два козлові крани КСК 32-42 (рік випуску 1983) балансовою вартістю 0,00 (нестача) та КСК 30-42В (рік випуску 1982) з балансовою вартістю 24300,00;
- №49/1 від 04.03.2023 про кран козловий КСК 32-42 з визначенням дати введення в експлуатацію згідно акту - 01.10.2020;
- №49/2 від 04.03.2023 про кран козловий КСК 30-42В з визначенням дати введення в експлуатацію згідно акту - 01.12.1983.
Згідно з актом опису майна від 19.02.2003 за наказом Славутської ОДПІ від 28.02.2003 №92 на підставі рішення начальника Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 18.02.2003 №30 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків ВП "ХАЕС" ДП КАЕС "Енергоатом" код 21313677 в рахунок погашення його податкового боргу до майна включено площадку з кранами. Акт складено уповноваженою особою Нетішинського відділення Славутської ОДПІ за участю заступника генерального директора ВП "ХАЕС" ДП КАЕС "Енергоатом".
Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів №22 від 24.03.2003 Дунаєвецької універсальної товарної біржі "Поділля-Центр" (далі ДУТБ "Поділля-Центр") назва лота - 7 - Будівля цеху підготовчих робіт №49/1 з зборочною площадкою (інв. №49/2), переможець торгів - ВАТ "Теплоенергомонтаж".
За змістом протоколів проведення прилюдних торгів №21, №23, №27 від 24.03.2003 ДУТБ "Поділля-Центр" назва лота - 12 - будівля матеріального складу, лот 6 - будівля службово-побутового корпусу (інв. №49/2), лот 8 - будівля закритої стоянки з газовим господарством та складом ПММ.
У акті про придбання майна з прилюдних торгів, затвердженому Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ, вказано, що згідно акту приймання-передачі майна від 19.02.2003 звернуто стягнення на майно боржника згідно наведеному переліку, у тому числі будівлю цеху підготовчих робіт з зборочною площадкою. Водночас на підтвердження реалізації будівлі цеху підготовчих робіт з зборочною площадкою додано договір купівлі-продажу майна, яке знаходиться в податковій заставі від 26.03.2003.
За змістом доданого акту прийому - передачі бази ТЕМ, затвердженого генеральним директором ВП "ХАЕС" 07.06.2003, на підставі протоколів №21, 22, 23, 27 від 24.03.2003 проведення аукціону на товарній біржі ДУТБ "Поділля-Центр" ВП "ХАЕС" передано, а ВАТ "Теплоенергомонтаж" прийнято продану базу ТЕМ, яка була описана Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ 19.02.2003 в податкову заставу для подальшої реалізації з направленням коштів на погашення податкової заборгованості ВП "ХАЕС" перед бюджетом та державними цільовими коштами. У акті визначено ціну продажу - 294 203,00 грн.
У податковій накладній від 31.03.2003 №69/401 відображено продаж на товарній біржі ДУТБ "Поділля-Центр" бази ТЕМ по переліку вказаному в протоколах проведених торгів №21, 22, 23, 27 від 24.03.2003 на суму 245169,17 грн. та 49033,83 грн. ПДВ.
Відповідно до Протоколу про результати земельних торгів з продажу земельної ділянки від 20.12.2022 року №LSЕ001-UА-20221111-55238 ТОВ "Біржа Подільська" визначено такими, що відбулись земельні торги лота - земельна ділянка несільськогосподарського призначення кадастровий номер 6810500000:02:007:1016 площею 2,3680 га, переможцем торгів визнано ТОВ "Дельта-Інжиніринг".
За змістом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2023, укладеного між Нетішинською міською радою Хмельницької області та ТОВ "Дельта-Інжиніринг", продавець на підставі Рішення дев'ятнадцятої сесії Нетішинської міської ради Хмельницької області VIII скликання від 11 лютого 2022 №19/1392, Протоколу про результати земельних торгів з продажу земельної ділянки від 20.12.2022 року №LSЕ001-UА-20221111-55238, зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність з усіма обмеженнями земельну ділянку кадастровий номер 6810500000:02:007:1016 за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, загальною площею 2,3680 га, та сплатити за неї суму коштів, яка вказана в п. 2.1 цього договору.
Земельна ділянка, призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, вид використання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, передається у власність на умовах дотримання покупцем діючого законодавства та даного договору. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6801028772022 від 26.12.2022 року відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані (п.п. 1.3, 1.4 договору). У п. 9.1 договору передбачено, що продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом даного договору, належить до земель, що можуть бути приватизовані згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб.
Згідно зі змістом висновку експертизи №40010145-177/М-21, затвердженого директором ТОВ "Солар Вейв Енерджи" 07.06.2021, експертне обстеження проведене з метою визначення доцільності приведення до робочого стану крана козлового спеціального КСК 30-42/3 на підставі договору №206 від 17.05.2021, укладеного між ТОВ "СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ" та ВП "Хмельницька АЕС". У висновку зазначено, що комісія вважає можливою подальшу експлуатацію металоконструкція крана козлового спеціального КСК 30-42В (обладнання, що не підлягає заміні) за результатами експертного обстеження.
Відповідно до ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.05.2024 у справі №688/1809/24 СВ Шепетівським РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12020240080000232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, за фактом виявлення у відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" нестачі двох козлових кранів КСК 30-42 і КСК 32-42, відомості про яке 05 грудня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначено ухвалою постанову старшого слідчого СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 від 08 вересня 2023 року про закриття кримінального провадження №12020240080000232 від 05 грудня 2020року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.191КК України, скасовано.
Згідно з інвентаризаційним описом №2 від 12.11.2024 до основних засобів цеху 622 Управління капітального будівництва з місцем розташування: вул. Лісова, 6 включено козлові крани КСК 30-42В, КСК 50-42Б з визначенням їх балансової вартості.
До матеріалів справи додано перелік активів Управління капітального будівництва, протокол оцінки станом на 31.12.2024 та довідку, відповідно до яких на балансі АТ "НАЕК "Енергоатом" філії "ВП "Хмельницька АЕС" обліковується об'єкт основних засобів козловий кран КСК 30-42В інвентарний номер №49/2, дата введення в експлуатацію - грудень 1983 року.
До матеріалів справи додано листи від 20.01.2023 №1-01-23, від 25.01.2023 №25/01, від 16.05.2024 №45-30-3221/10450, від 03.06.2024 №21, від 06.06.2024 №11977, від 29.08.2024 №45-30-4071/17951 та №45-30-4072/17948, від 16.09.2024 №27, від 16.10.2024 №45-30-4455/21736 та №45-30-4455/21, від 22.10.2024 №1/10, від 24.10.2024 №35, дублікат паспорта крану козлового електричного спеціального КСК 30-42В, рецензію на звіт про оцінку земельної ділянки від 21.01.2022 складену ТОВ "Експертно-консалтингова фірма", сертифікат від 02.02.2021 №69/21, ліцензію від 02.11.2022, кваліфікаційне свідоцтво, посвідчення від 21.11.2021, адвокатські запити від 10.02.2025, паспорт крану вантажопідйомного 1983 року.
Оскільки спірне майно на думку позивача не входило до майна ВП ХАЕС, яке перебувало у податковій заставі та було продано у 2003 році та з огляду на знаходження останнього у відповідачів, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних та невизнаних прав як власника козлового крану КСК 30-42В.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, ст. 1 Першого протоколу до неї /1952р./ передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майно, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, предметом позову є вимога про витребування у відповідачів майна - крану козлового КСК 30-42, що розташований за адресою вул. Промислова, 4, м. Нетішин, Хмельницька область, з чужого незаконного володіння.
За ст. 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з акту приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом окремо розташованої будівельної будівлі, затвердженого директором Хмельницької АЕС 26.03.1985, прийнято в експлуатацію відкриту площадку з двома козловими кранами (КС-5042Б, КС-50-42Б).
Відповідно до розшифровки вартості Баз ТЕМ, підписаної головним бухгалтером УКС та керівником УКС, інвентаризаційної карточки звітності основних засобів №58, база ТЕМ №49 на будівельній базі (введення - грудень 1984) у своєму складі включає, в тому числі зборочну площадку №39, 40 з двома кранами: КСК 30-42 і КСК 32-42.
Отже, з викладеного можна зробити висновок про те, що кран козловий КСК 30-42 експлуатувався у складі бази ТЕМ, розташовувався на зборочній площадці та перебував на балансі ВП ХАЕС.
В подальшому, площадку з кранами згідно з актом опису майна від 19.02.2003 за наказом Славутської ОДПІ від 28.02.2003 №92, на підставі рішення начальника Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 18.02.2003 №30 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків ВП "ХАЕС" ДП КАЕС "Енергоатом" код 21313677, в рахунок погашення його податкового боргу, включено до майна, яке підлягає реалізації. Акт складено уповноваженою особою Нетішинського відділення Славутської ОДПІ за участю заступника генерального директора ВП "ХАЕС" ДП КАЕС "Енергоатом".
Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів №22 від 24.03.2003 Дунаєвецької універсальної товарної біржі "Поділля-Центр" (далі ДУТБ "Поділля-Центр") виставлено для продажу лот - 7 - Будівля цеху підготовчих робіт №49/1 з зборочною площадкою (інв. №49/2), переможець торгів - ВАТ "Теплоенергомонтаж".
У акті про придбання майна з прилюдних торгів, затвердженому Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ та договорі купівлі-продажу майна, яке знаходиться в податковій заставі від 26.03.2003 вказано, що згідно акту приймання-передачі майна від 19.02.2003 звернуто стягнення на майно боржника згідно наведеному переліку, у тому числі будівлю цеху підготовчих робіт з зборочною площадкою.
За змістом доданого акту прийому - передачі бази ТЕМ, затвердженого генеральним директором ВП "ХАЕС" 07.06.2003, на підставі протоколів №21, 22, 23, 27 від 24.03.2003 проведення аукціону на товарній біржі ДУТБ "Поділля-Центр" ВП "ХАЕС" передано, а ВАТ "Теплоенергомонтаж" прийнято продану базу ТЕМ, яка була описана Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ 19.02.2003 в податкову заставу для подальшої реалізації з направленням коштів на погашення податкової заборгованості ВП "ХАЕС" перед бюджетом та державними цільовими коштами. У податковій накладній від 31.03.2003 №69/401 відображено продаж на товарній біржі ДУТБ "Поділля-Центр" бази ТЕМ по переліку вказаному в протоколах проведених торгів №21, 22, 23, 27 від 24.03.2003 на суму 245169,17 грн. та 49033,83 грн ПДВ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістю захистити свої права в спосіб, визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикації.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Відповідно до приписів частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2023 у справі №906/986/21.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №910/2722/22, від 25.07.2023 у справі №914/106/22, від 27.06.2023 у справі №916/2851/17, від 05.03.2024 у справі №924/1351/20.
З урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 02.04.2025 у справі №906/243/24.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №915/690/19, від 09.02.2023 у справі №904/4140/21, від 21.03.2023 у справі №925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №910/9990/21, від 30.08.2023 у справі №909/171/21, від 30.11.2022 у справі №906/779/21.
Отже, як убачається із матеріалів справи, база ТЕМ, як складна річ у відповідності до ст. 188 ЦК України, у складі з зборочною площадкою та розміщеним на ній козловим краном КСК 30-42, вибула з власності позивача та з його відома на підставі договору купівлі-продажу майна, яке знаходиться в податковій заставі від 26.03.2003, що також констатовано у податковій накладній від 31.03.2003 №69/401 та інвентаризаційній карточці звітності основних засобів №86.
При цьому, колегія суддів зауважує, що подальше відображення позивачем у інвентаризаційній звітності облікової інформації про спірне майно не спростовує факту переходу права власності на нього до іншої юридичної особи. Відтак, позивачем не надано до матеріалів справи доказів, на підтвердження незаконності набуття переможцем проведених 24.03.2003 ДУТБ "Поділля-Центр" прилюдних торгів з подальшим укладенням договору купівлі-продажу майна, яке знаходилось в податковій заставі від 26.03.2003 спірного майна, а тому ВАТ "Теплоенергомонтаж" є добросовісним набувачем за наявності правової підстави, що спростовує доводи скаржника про протилежне.
Крім того, слід вказати, що за результатом проведення ТОВ "Біржа Подільська" земельних торгів з продажу земельної ділянки (протокол від 20.12.2022 року №LSЕ001-UА-20221111-55238) ТОВ "Біржа Подільська" визначено переможцем земельних торгів, зокрема лота - земельна ділянка несільськогосподарського призначення кадастровий номер 6810500000:02:007:1016 площею 2,3680 га, ТОВ "Дельта-Інжиніринг".
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.01.2023, укладеного між Нетішинською міською радою Хмельницької області та ТОВ "Дельта-Інжиніринг", у власність відповідачу 2 передано земельну ділянку кадастровий номер 6810500000:02:007:1016 за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, загальною площею 2,3680 га, призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, у п. 9.1 якого передбачено, що продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом даного договору, належить до земель, що можуть бути приватизовані згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб.
Як стверджує відповідач 2, останній став законним володільцем майна, водночас ТОВ "Дельта-Інжиніринг" не заперечує щодо передачі спірного майна власнику та не претендує на вказане майно, а спір про право власності існує лише між позивачем та відповідачем 1.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З викладеного, судом не встановлено порушення права чи інтересів позивача на спірне майно, оскільки відсутні належні та достатні докази наявності у Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" права власності на козловий кран КСК 30-42, що розташований на земельній ділянці за адресою: вул. Промислова, 4 м. Нетішин Хмельницької області, що виключає можливість застосування статті 387 Цивільного кодексу України.
За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про відмову у позові.
Разом з тим , колегія суддів погоджується із судом першої інстанції , відповідно до ст.ст. 256, 267 ЦК України, постанов Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14г14, у постанов Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі №904/841/18, від 20.01.2020 у справі №924/774/18, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19, від 13.10.2021 у справі №914/687/20, що у зв'язку із відмовою в позові з підстав необґрунтованості, питання щодо застосування позовної давності судом не розглядається.
За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.04.2025 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.
Щодо додаткового рішення, слід вказати таке.
17.04.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "Дельта-Інжиніринг" - адвоката Оніщука Є.О. про прийняття додаткового рішення про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. До заяви додано договір про надання правничої (правової) допомоги №120 від 24.01.2025, додаток №1 до вказаного договору від 24.01.2025, платіжні доручення №2769 від 24.01.2025 та №5 від 15.04.2025, акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2025.
Ухвалою суду від 18.04.2025 вищевказану заяву відповідача 2 призначено до розгляду в судовому засіданні на 10:30 год. 24 квітня 2025 року. Запропоновано позивачу подати письмову позицію з приводу заяви ТОВ "Дельта-Інжиніринг" про покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. у справі №924/1147/24 в строк до 24.04.2025.
Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025 заяву представника відповідача - адвоката Оніщука Є.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на позов відповідачем 2 повідомлено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "Дельта-Інжиніринг" очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 20 000,00 грн, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
17.04.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "Дельта-Інжиніринг" - адвоката Оніщука Є.О. про прийняття додаткового рішення про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. До заяви додано договір про надання правничої (правової) допомоги №120 від 24.01.2025, додаток №1 до вказаного договору від 24.01.2025, платіжні доручення №2769 від 24.01.2025 та №5 від 15.04.2025, акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2025.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За змістом п. 1.1 укладеного між ТОВ "Дельта-Інжиніринг" та Адвокатським бюро "Євгена Оніщука" договору про надання правничої (правової) допомоги №120 від 24.01.2025, клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати йому правничу (правову) допомогу як позивачу, відповідачу, третій особі, боржнику, стагувачу, іншому учаснику судового Процесу в порядку цивільного процесуального, господарського процесуального, адміністративного законодавства, представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в судах всіх інстанцій України з усіма правами заявника, позивача, кредитора, відповідача, боржника, третьої особи тощо, без будь-яких обмежень.
У п. 2.6 договору визначено, що для надання правничої (правової) допомоги клієнту, Адвокатське бюро призначає адвоката Оніщука Євгена Олександровича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000227 від 13.03.2019 року).
Відповідно до п. 4.1 договору правничу (правову) допомогу, що надається Адвокатським бюро, клієнт оплачує у формі гонорару в розмірі 1 500,00 (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.) гривень за одну годину роботи адвоката, якщо інших розмір гонорару не вказаний у додатках до договору, шляхом здійснення попередньої оплати, якщо про інше не домовлено сторонами. За виконання доручень/звернень клієнта, гонорар адвоката може бути визначений сторонами в додатках до договору у фіксованому розмірі.
При розрахунку вартості правничої (правової) допомоги, враховується час, витрачений Адвокатським бюро на виконання робіт та перебування в дорозі для прибуття до місця виконання робіт (приміщення суду, органу державної влади, тощо). Адвокатське бюро надає правничу (правову) допомогу, передбачену умовами даного договору, клієнту в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 години у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання Адвокатським бюро правничої (правової) допомоги, на вимогу клієнта, в неробочий час, Адвокатське бюро має право на оплату такої правничої (правової) допомоги на підставі окремого рахунку, за тарифами, вказаними в прайс-листі Адвокатського бюро (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору за результатами надання правничої (правової) допомоги Адвокатським бюро складається Акт наданих послуг, що підписується сторонами. У Акті наданих послуг вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правничої (правової) допомоги і її вартість.
Кошти, вказані в п. 4.1 договору та в Актах наданих послуг (виконаних робіт), є гонораром Адвокатського бюро за надання правничої (правової) допомоги та поверненню не підлягають (п. 4.5 договору).
У п. 7.1 передбачено, що даний договір укладений на строк до 31 грудня 2025 року та набирає чинності з моменту його підписання.
Також, 24.01.2025 між сторонами підписано Додаток до договору про надання правничої (правової) допомоги №120 від 24.01.2025, у п. 1 якого передбачено, що відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за надання правничої (правової) стосовно представництва інтересів клієнта в Господарському суді Хмельницької області як відповідача у справі №924/1147/24 становить 20 000,00 (двадцять тисяч грн. 00 коп.) гривень без ПДВ, що включає роботу адвоката при підготовці процесуальних документів (відзиву на позов, за необхідності заперечення на відповідь позивача на відзив, додаткових пояснень, клопотань, заяв, інших необхідних процесуальних документів), участі в судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області, підготовки та направлення адвокатських запитів, ознайомлення з матеріалами справи, які клієнт зобов'язаний сплатити Адвокатському бюро в наступному порядку: 10 000,00 грн. на умовах попередньої оплати протягом 10-ти банківських днів після підписання даного Додатку, а решту 10 000,00 грн. на протязі 2-х банківських днів після підписання сторонами Акту наданих послуг, який підписується в день ухвалення рішення у справі №924/1147/24.
Договір про надання правничої (правової) допомоги №120 від 24.01.2025 та Додаток №1 до нього від 24.01.2025 підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, (далі по тексту - Правила адвокатської етики).
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеним у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Дельта-Інжиніринг" сплатило Адвокатському бюро "Євгена Оніщука" 20000,00 грн. з призначенням платежу "за надання правничої (правової) допомоги згідно зг. дод. №1 до дог. №120 від 24.01.2025 без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №2769 від 24.01.2025 та №5 від 15.04.2025.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частин п'ятої, шостої статті 126 та частин п'ятої - сьомої, дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.
Крім того, слід вказати, що до суду першої інстанції, 21.04.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 4000,00 грн, в якому зазначено, що заявлений ТОВ “Дельта-Інжиніринг» розмір витрат на оплату послуг адвоката, є неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та є завищеним. На думку позивача, фактично представником ТОВ "Дельта-Інжиніринг" було підготовлено лише відзив на позовну заяву, а правова позиція по суті спору не змінювалася та була сталою. Відтак, наявні передбачені законом підстави для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ТОВ “Дельта-Інжиніринг» у цій справі, що підлягатимуть стягненню з позивача до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру, який на думку позивача не може перевищувати 4 000,00 грн. Про вказані підстави незаконності додаткового рішення вказує і скаржник у своїй апеляційній скарзі в суді апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №904/5726/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 906/513/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).
Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
Оніщук Є.О. представляв інтереси ТОВ "Дельта-Інжиніринг" у Господарському суді Хмельницької області під час розгляду справи №924/1147/24 згідно ордеру на надання правничої допомоги від 29.01.2025 виданого АБ "Євгена Оніщука" на підставі договору про надання правничої допомоги №120 від 24.01.2025.
Судом встановлено, що матеріали справи №924/1147/24 містять такі документи за підписом адвоката Оніщука Є.О.: відзив на позовну заяву від 07.02.2025 та клопотання про відкладення розгляду справи від 17.02.2025.
Представник відповідача 2 - адвокат Оніщук Є.О. брав участь у судових засіданнях 04.03.2025, 20.03.2025, 01.04.2025 та 15.04.2025, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.
Таким чином, представником відповідача 2 згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання ТОВ "Дельта-Інжиніринг" послуг правової допомоги під час розгляду справи №924/1147/24 у Господарському суді Хмельницької області.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо судових витрат суд, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на позивача всі витрати в сумі 20000,00 грн.
На підставі та на виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги №120 від 24.01.2025 та Додатку №1 до нього від 24.01.2025, сторонами підписано Акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2025, згідно зі змістом якого:
- 04.02.2025-07.02.2025 - збір матеріалів, підготовка та подання до Господарського суду Хмельницької обл. через систему Електронний Суд відзиву Клієнта на позовну заяву у справі № 924/1147/24 на 15 cтop. з 16 електронними додатками - витрачено 15 год.;
- 04.03.2025, 20.03.2025, 01.04.2025, 15.04.2025 - прибуття та участь в судових засіданнях Господарського суду Хмельницької обл. з розгляду справи № 924/1147/24 - 4 судових засідання.
Гонорар (вартість послуг) - 20000,00 грн.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та частково необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним із складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Крім того, слід вказати, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, судом враховується, що за своєю категорією (витребування з чужого незаконного володіння) дана справа не є спором значної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не потребує значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Отже, колегія суддів зауважує, що з обсягу підготовленого адвокатом Оніщуком Є.О. відзиву на позовну заяву (16 стор.), останній містить правове обґрунтування з посиланням на документи додані ним до відзиву та судову практику. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що належним розміром наданих послуг за підготовку і подання до суду відзиву на позовну заяву є 3000,00 грн, а за участь у судових засідань, належним розміром наданих послуг правничої допомоги адвокатом Оніщуком Є.О. є 5000,00 грн.
Враховуючи характер спору, предмет позову, позицію викладену у відзиві, участь адвоката в судових засіданнях, на переконання суду апеляційної інстанції, вартість вищевказаних послуг наданих адвокатом Оніщуком Є.О. під час розгляду справи №924/1147/24 є завищеним, та належним є розмір 8000,00 грн.
Під час розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу судом враховується, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Таким чином, дослідивши надані представником відповідача 2 - адвокатом Оніщуком Є.О. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих послуг, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, з огляду на відмову в позові, складність справи та клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на користь ТОВ "Дельта-Інжиніринг" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №924/1147/24. У стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу у задоволенні заяви представника відповідача 2 слід відмовити.
Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.25 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.04.25 та на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025 у справі № 924/1147/24 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.04.25 та додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 24.04.2025 у справі № 924/1147/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.
4. Справу № 924/1147/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "30" липня 2025 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.