вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2025 р. Справа№ 910/19524/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.07.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025
у справі №910/19524/23 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до: 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6
7. ОСОБА_7
8. ОСОБА_8
9. ОСОБА_9
10. ОСОБА_10
11. ОСОБА_11
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк",
2) Національний банк України,
про стягнення 877 925 316,10 грн,
Короткий зміст рішення ухвали першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 клопотання ОСОБА_4 про призначення судової економічної експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 910/19524/23 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських (Смоленська), 6).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі № 910/19524/23 скасувати. Справу №910/19524/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що питання визначення обсягу та належності доказів, поданих учасниками справи на підтвердження тих чи інших обставин, є прерогативою суду та відноситься до його безпосередніх обов'язків під час встановлення фактичних обставин справи. Саме тому встановлення обставин одо визначення певного кола доказів не може бути покладено на судового експерта у жодній сфері.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/19524/23. Призначити до розгляду на 05.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкладено розгляд справі №910/19524/23 на 10.07.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_4 у своєму відзиві, наданому до суду 27.05.2025, зазначає, що ухвалу суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і ухвалу слід залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що Північний апеляційний господарський суд у справі за аналогічних (тотожних) правовідносин прийшов до вірного висновку про те, що встановлення факту заподіяння і розміру збитків від конкретних операцій вимагає дослідження великої кількості первинної документації, а залучення спеціальних знань у відповідній сфері є необхідним.
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_8 у своєму відзиві, наданому до суду 27.05.2025, зазначає, що ухвалу суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і ухвалу слід залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що висновки суду про необхідність залучення спеціальних знань у відповідній сфері, відповідають вимогам ст.ст. 99, 100 ГПК України, Інструкції про порядок ризначення і проведення судових експертиз та рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, з урахуванням предмету доказування у цій справі, тому є обгрунтованими.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотань
У судове засідання 10.07.2025 з'явилися представники позивача, відповідачів-4, -5, -8, -9, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 10.07.2025 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належних чином, як шляхом направлення кореспонденції на всі відомі поштові адреси учасників апеляційного провадження, так і шляхом виставлення на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду оголошення щодо проведення судового засідання 10.07.2025.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/19524/23 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про солідарне стягнення 877 925 316,10 грн, а саме:
- про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заподіяну ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" шкоду від кредитування за договором № 87 в розмірі 6 037 527,32 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заподіяну ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" шкоду від кредитування за договорами №№ 80, 89 в розмірі 54 723 000,15 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяну ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" шкоду від кредитування за договорами №№ 7, 59 в розмірі 110 592 251,51 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заподіяну ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" шкоду від кредитування за договором № 78 в розмірі 91 412 428,03 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 заподіяну ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" шкоду від кредитування за договором № 41 в розмірі 7 898 511,99 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заподіяну ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" шкоду від кредитування за договорами №№ 66, 67 в розмірі 189 402 784,60 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заподіяну ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" шкоду від кредитування ТОВ "УПТ-ІНВЕСТ" в розмірі 417 858 812,50 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
29.07.2024 до суду від відповідача-4 надійшли: клопотання про витребування доказів від Національного банку України; клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказав, що визначити обставини стосовно неналежного фінансового стану позичальників може виключно особа, яка володіє спеціальними знаннями та може проаналізувати показники платоспроможності та фінансово-господарської діяльності юридичної особи - позичальника, так само як і визначити чи було достатнім забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами з урахуванням показників їх ризикованості та виду заставленого майна.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у цій справі є вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов'язаних з Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" осіб про відшкодування завданих банку збитків (шкоди), внаслідок прийняття рішень щодо здійснення ризикових активних операцій, які явно суперечили інтересам банку.
У свою чергу в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що керівники банку неналежним чином перевірили фінансовий стан позичальників, прийняли рішення про погодження кредитних операцій під недостатнє та неліквідне забезпечення, що є неналежним виконанням власних фідуціарних обов'язків як керівників банку. Наведене, на думку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, призвело до завдання банку майнової шкоди у розмірі 877 925 316,10 грн, яка, як вказує позивач у позові, відповідає розміру списаної банком у збиток заборгованості від кредитних операцій з пов'язаних компаній.
Водночас, відповідачі 4, 5, 8, 9, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися, зокрема, на такі обставини: під час погодження кредитних операцій ними не вчинялись дії всупереч інтересам банку; позивачем не доведено неналежного фінансового стану позичальників, розміру нібито заподіяної шкоди банку та не надано розрахунку заборгованості за кредитними договорами; будь-які негативні наслідки від погодження кредитних операцій (навіть у випадку їх наявності) були покриті за рахунок додаткових коштів акціонерів внаслідок проведення докапіталізації банку, що свідчить про відсутність заподіяної банку шкоди на момент пред'явлення позивачем позову; банком з метою зменшення ризику неповернення кредитних коштів взято належне забезпечення (договори іпотеки, застави, поруки тощо), що відповідало розміру грошового зобов'язання за кредитними договорами.
Так, із заявлених позовних вимог вбачається, що предметом доказування у даній справі та обставинами, які складають предмет дослідження є спричинення відповідачами збитків банку від конкретних правочинів з кредитування ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-Тел", ТОВ "УПТ-Інвест".
При цьому, питання щодо належного фінансового стану позичальників, належного розміру забезпечення по кредитах, дотримання відповідачами фідуціарних обов'язків у відносинах сторін є спірними.
При вирішенні питання щодо призначення експертизи у цій справі судом враховано, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Водночас, виходячи з принципу диспозитивності господарського судочинства, господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання експерта, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед ним ряд питань.
Експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України", заява № 61679/00 від 01.06.2006).
З урахуванням викладеного, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність призначення у даній справі судової економічної експертизи.
Відповідно до п.п. 1.2.2, 1.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, основними видами експертизи є, зокрема, економічна, до якої належить експертиза фінансово-господарської діяльності та фінансово-кредитних операцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
За приписам частин 3, 4, 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Так, відповідач-4 на вирішення судової економічної експертизи просить поставити такі питання:
1) Чи підтверджується документально достатність коштів, внесених акціонерами до статутного капіталу ВАТ "ВіЕйБі Банк" шляхом додаткового розміщення акцій протягом 2009-2013 років, для поповнення власного капіталу банку на суму, не меншу за розмір пред'явлених позовних вимог у справі № 910/19524/23?
2) Чи підтверджується документально належність кредитних операцій ВАТ "ВіЕйБі Банк" з надання протягом 2007-2008 років кредитів (фінансування акредитивів) позичальникам ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-Тел", ТОВ "УПТ-Інвест" перед ВАТ "ВіЕйБі Банк" до стандартних кредитних операцій або таких, що є "під контролем" відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року за № 279?
3) Чи підтверджується документально (або значеннями фінансових показників) неналежний фінансовий стан ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-Тел", ТОВ "УПТ-Інвест" як позичальників за кредитними угодами станом на дату отримання кредитів (фінансування акредитивів) у ВАТ "ВіЕйБі Банк" протягом 2007-2008 років відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року за № 279?
4) Чи підтверджується документально надання позичальниками ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-Тел", ТОВ "УПТ-Інвест" прийнятного забезпечення у розмірі, достатньому для покриття кредитних ризиків за кредитами (фінансуванням акредитивів), отриманими в ВАТ "ВіЕйБі Банк" протягом 2007-2008 років?
5) Чи підтверджується документально та розрахунково зазначений у позовній заяві Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.12.2023 р. загальний розмір заборгованості позичальників перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" станом на 24.01.2019 р. у сумі 463 661 413,25 грн. (у т.ч. заборгованість ТОВ "Луксор" за кредитним договором № 87 від 08.10.2008 р. - 3 633 719,16 грн., дебіторська заборгованість ТОВ "Луксор" за Договором №4 про відкриття документарного акредитива від 08.02.2008 р. - 2 456 941,10 грн., заборгованість ТОВ "Луксор" за кредитним договором № 7 від 08.02.2008 р. 26 491 210,81 грн., дебіторська заборгованість ТОВ "Луксор" за Договором №25 про відкриття документарного акредитива від 08.10.2008 р. - 6 820 933,17 грн., заборгованість ТОВ "Луксор" за кредитним договором № 80 від 22.09.2008 р. - 39 214 422,80 грн., заборгованість ТОВ "Луксор" за кредитним договором № 78 від 16.09.2008 р. - 92 228 292,02 грн., заборгованість ТОВ "Трініті Інвест Компані" за кредитним договором № 89 від 15.10.2008 р. -10 504 904,47 грн., дебіторська заборгованість ТОВ "Трініті Інвест Компані" за Договором № 27 про відкриття документарного акредитива від 15.10.2008 р. -5468 414,68 грн., заборгованість ТОВ "Трініті Інвест Компані" за кредитним договором № 41 від 11.05.2007 р. - 7 955 725,75 грн., заборгованість ТОВ "Трініті Інвест Компані" за кредитним договором № 66 від 01.08.2008 р. - 67 405 779,62 грн., заборгованість ТОВ "Трініті Інвест Компані" за кредитним договором № 67 від 01.08.2008 р. - 123 351 829,88 грн., заборгованість ТОВ "І-ТЕЛ" за кредитним договором № 59 від 21.07.2008 р. - 78 129 239,79 грн.), а також заборгованість ТОВ "УПТ- ІНВЕСТ" за кредитним договором № 24-08 від 29.09.2008 р. у сумі 419 471 037,41 грн. станом на 26.02.2020 року?
При цьому, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається, визначаються судом виходячи з обставин, які необхідно встановити для вирішення позовних вимог.
Так, у даному випадку судом першої інстанції, виходячи із предмету та підстав даного позову, вірно прийнято запропоновані відповідачем-4 у підпунктах 3, 4 пункту 2 прохальної частини клопотання питання (щодо неналежного фінансового стану ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-Тел", ТОВ "УПТ-Інвест" та щодо надання позичальниками ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-Тел", ТОВ "УПТ-Інвест" прийнятного забезпечення у розмірі, достатньому для покриття кредитних ризиків за кредитами), як такі, що входять до предмета доказування та матимуть значення для правильного вирішення даного спору, з огляду на доводи та заперечення сторін даної справи.
Відхиляючи доводи апеляцяційної скарги, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що визначити обставини стосовно неналежного фінансового стану позичальників може виключно особа, яка володіє спеціальними знаннями та може проаналізувати показники платоспроможності та фінансово-господарської діяльності юридичної особи - позичальника, так само як і визначити чи було достатнім забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами з урахуванням показників їх ризикованості та виду заставленого майна.
Разом з тим, враховуючи, що предметом доказування у даній справі є і розмір завданої відповідачами, як пов'язаними із банком особами, шкоди, то колегія суддів зазначає, що доцільним буде поставлення на вирішення експертизи запропонованого відповідачем-4 у підпункті 5 пункту 2 прохальної частини клопотання про призначення експертизи питання у такій редакції:
"Чи підтверджується документально завдання Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" збитків внаслідок кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" за кредитними договорами № 87 від 08.10.2008, № 80 від 22.09.2008, № 7 від 08.02.2008, № 78 від 16.09.2008? Якщо підтверджується, то у якому розмірі?
Чи підтверджується документально завдання Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" збитків внаслідок кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Компані" за кредитними договорами № 89 від 15.10.2008, № 41 від 11.05.2007, № 66 від 01.08.2008 та № 67 від 01.08.2008? Якщо підтверджується, то у якому розмірі?
Чи підтверджується документально завдання Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" збитків внаслідок кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тел" за кредитним договором № 59 від 21.07.2008? Якщо підтверджується, то у якому розмірі?
Чи підтверджується документально завдання Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" збитків внаслідок кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТ-Інвест" за кредитним договором № 24-08 від 29.09.2008? Якщо підтверджується, то у якому розмірі?".
Водночас, інші запропоновані відповідачем-4 питання для проведення судової експертизи (підпункти 1, 2 пункту 2 прохальної частини клопотання) вірно не прийнято судом першої інстанції, оскільки питання внесення достатньої кількості коштів акціонерами до статутного капіталу банку не входить до предмету доказування у даній справі, а відповідні висновки щодо належності чи неналежності спірних кредитних операцій можуть бути самостійно зроблені судом за результатами оцінки наданих в матеріали справи доказів, у тому числі, висновків експертів.
Щодо запропонованих відповідачем-4 судових експертів, яким слід доручити проведення експертизи у даній справі, суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.
Однак, судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що визначені відповідачем-4 судові експерти не є фахівцями державних спеціалізованих установ, у зв'язку з чим судом першої інстанції вірно відхилено пропозиції відповідача-4 щодо доручення проведення експертизи експертам Болоніній І.В. та Гершману Ю.В.
Враховуючи відсутність інших запропонованих учасниками справи експертних установ, судом вірно доручено проведення судової економічної експертизи у даній справі Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських (Смоленська), 6).
Водночас, витрати, пов'язані з попередньою оплатою судової експертизи покладаються на Домуз Олену Олександрівну, як ініціатора проведення експертизи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку призначення судом експертизи провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що фактично єдиним інструментом у цьому випадку є призначення і проведення судом економічної експертизи, якою і може бути підтверджено/спростовано факт заподіяння та розмір заподіяної Банку шкоди внаслідок спірних операцій, про яку стверджує Фонд у поданому позові.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувану ухвалу прийнятог з повним дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/19524/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/19524/23 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/19524/23 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/19524/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст складено та підписано 31.07.2025. (після виходу суддів з відпустки)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім