вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" липня 2025 р. Справа№ 920/1331/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім -Суми»
на рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2025 року (повний текст рішення складено 05.05.2025)
у справі № 920/1331/24 (суддя - Жерьобкіна Є.А.)
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім -Суми»
про визнання недійсними пунктів рішення загальних зборів, -
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Сумської області з позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми», відповідно до якого просить суд:
1) визнати недійсним п. 5.3 додатку № 1 (Порядок сплати та визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів об'єднання) до Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» від 09.12.2021 в частині: Правління ОСББ має право нарахування неустойки в вигляді штрафу та пені.
2) визнати недійсним п. 5.6 додатку № 1 (Порядок сплати та визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів об'єднання) до Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» від 09.12.2021.
3) визнати недійсним п. 5.7 додатку № 1 (Порядок сплати та визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів об'єднання) до Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» від 09.12.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірні пункти додатку № 1 до Статуту щодо права ОСББ на нарахування неустойки у вигляді пені та штрафу суперечить вимогам законодавства. Крім того, між позивачем та відповідачем відсутні укладені правочини.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.04.2025 у справі № 920/1331/24 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним п. 5.3 додатку № 1 (Порядок сплати та визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів об'єднання) до Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» від 09.12.2021 в частині: «Правління ОСББ має право нарахування неустойки в вигляді штрафу та пені».
Визнано недійсним п. 5.6 додатку № 1 (Порядок сплати та визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів об'єднання) до Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» від 09.12.2021.
Визнано недійсним п. 5.7 додатку № 1 (Порядок сплати та визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів об'єднання) до Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» від 09.12.2021.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» 2 422, 40 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2025 у справі №920/1331/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання саме з умовами їх встановлення за договором. Натомість, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання умови їх встановлення актами цивільного законодавства.
Рішення загальних зборів ОСББ «Мій дім - Суми», яким затверджено нову редакцію Статуту та додаток № 1 «Порядок сплати та визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів Об'єднання» прийнято більшість голосів співвласників та не оспорюється встановлення штрафних санкцій за невиконання обов'язківпо сплаті внесків. Таким чином, встановлення Статутом ОСББ штрафних санкцій за несплату та/або несвоєчасну сплату внесків за управління будинком є законним та обгрунтованним.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» та призначено до розгляду на 30.07.2025.
12.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Кизименко Катерини Олегівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивачка просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивачка зазначає, що частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлюється договором або законом. Статут відповідача не є ні законом, ні договором, отже судом вірно зроблено висновок, що Статутом не можна встановлювати штрафи чи пеню за невиконання зобов'язання.
Крім того, позивачка зауважує, що штраф та пеня є одним видом відповідальності, а згідно із ст. 61 Конституції України заборонена подвійна відповідальність за одне і те саме правопорушення. Тому п. 5.7 Додатку №1 до Статуту є незаконним.
Представники сторін у судове засідання 30.07.2025 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа. При цьому, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 30.07.2025.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в АДРЕСА_1 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми».
Позивач - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу /ВРР/174193/28.03.2012).
09.12.2021 рішенням загальних зборів ОСББ «Мій дім - Суми» затверджено нову редакцію Статуту та додаток № 1 «Порядок сплати та визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів Об'єднання».
Протягом 15 днів після загальних зборів проведено письмове опитування співвласників, які не брали особисту участь у зборах та голосуванні, що підтверджується робочою редакцією протоколу загальних зборів № 11 від 09.12.2021. 23.12.2021 лічильною комісією здійснено підрахунок результатів особистого та письмового голосування.
Враховуючи, що частина протоколу загальних зборів, проведених 09.12.2021 не підлягала державній реєстрації та не була включена до нотаріально посвідченого примірника протоколу № 11 від 24.12.2021, 29.12.2021 нотаріально посвідчено протокол загальних зборів з повним переліком питань порядку денного зазначених загальних зборів, якому присвоєно № 11-1. Зміст зазначених протоколів повністю відповідає робочій редакції протоколу загальних зборів № 11 від 09.12.2021, з урахуванням протоколу засідання лічильної комісії за результатами опитування від 23.12.2021.
Порядок починає діяти з моменту затвердження його рішенням загальних зборів, як частини Статуту Об'єднання (п. 8.2 Порядку).
Згідно ч. 3 розділу ІІ Статуту «Мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання», завданням та предметом діяльності Об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території з належною якістю за обґрунтованою вартістю витрат на управління будинком; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами (при наявності договору, укладеного між Об'єднанням та Управителем); забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю Об'єднання.
Згідно п. 2 розділу ІV Статуту «Джерела фінансування, порядок використання майна та коштів Об'єднання», сплата встановлених загальними зборами Об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів, є обов'язковою для всіх співвласників у розмірах і в строки, що встановлені відповідно до додатку № 1 до цього Статуту «Порядок сплати та визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів Об'єднання», якщо інше не встановлене загальними зборами.
Внески (регулярні та нерегулярні) сплачуються щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інші періодичність і термін сплати не визначені загальними зборами Об'єднання. Відмова від сплати (не внесення), несвоєчасна сплата (порушення термінів внесення), сплата не в повному обсязі (внесення в розмірі, який менший за розмір, визначений загальними зборами) внесків є неналежним виконанням співвласником цього Порядку. У випадках неналежного виконання співвласником цього Порядку, правління має право застосувати до відповідного співвласника дії, визначені розділом 5 цього Порядку (п. 4.5, 4.11, 4.12 Порядку).
Відповідно до п. 5.3 додатку № 1 до Статуту, до власників та користувачів житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку Об'єднання, які не сплачують або несвоєчасно сплачують внески, визначені відповідно до розділу 3 цього Порядку, правління ОСББ має право застосувати наступне:
- нарахування неустойки в вигляді штрафу та пені;
- нарахування інфляційних відсотків на суму боргу;
- нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми;
- обмеження у користуванні спільним майном.
Відповідно до п. 5.6 додатку № 1 до Статуту, штраф застосовується як вид забезпечення виконання зобов'язання співвласників Об'єднання з першого календарного дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати грошового зобов'язання відповідно до п. 4.5 цього Порядку, у вигляді неустойки (суми коштів в грошовому еквіваленті), яка становить відсоткове значення у розмірі 10% від несплаченого простроченого грошового зобов'язання у вигляді несплаченого або несвоєчасно сплаченого внеску (регулярного таабо нерегулярного) за утримання та обслуговування будинку, прибудинкової території та іншого спільного майна, у тому числі відрахувань до ремонтного та резервного фондів та нарахованих штрафів (без урахування пені) за кожні 30 календарних днів прострочення сплати заборгованості.
Нарахування штрафу полягає в збільшенні простроченої заборгованості за суму коштів, яка становить 10% (десять відсотків) від суми несплаченої простроченої заборгованості за кожні 30 календарних днів прострочення сплати заборгованості і застосовується правлінням до співвласників, які порушують терміни сплати внесків.
Перебіг строку починається з дня виникнення простроченої заборгованості, а нарахування штрафу здійснюється через кожні 30 календарних днів від цієї дати. Перебіг строку закінчується в день зарахування коштів на відповідний рахунок Об'єднання та при наявності на цю дату простроченої заборгованості при сплаті співвласником за цей час простроченої заборгованості та при відсутності простроченої заборгованості на дату нарахування першого штрафу штраф не нараховується.
Відповідно до п. 5.7 додатку № 1 до Статуту, пеня застосовується як вид забезпечення виконання зобов'язання співвласників Об'єднання у вигляді неустойки (суми коштів в грошовому еквіваленті), яка становить відсоткове значення 0,1% від несвоєчасно сплаченого внеску (грошового зобов'язання) на утримання та обслуговування будинку, прибудинкової території та іншого спільного майна, у тому числі відрахувань до ремонтного та резервного фондів та нарахованих штрафів за кожен день прострочення виконання.
Перебіг строку для початку нарахування пені починається з дня виникнення простроченої заборгованості, тобто з першого календарного дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати грошового зобов'язання відповідно до п. 4.5 цього Порядку. Перебіг строку для завершення нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Об'єднання та погашення простроченої заборгованості.
Згідно розрахунку, пред'явленого відповідачем до сплати, сума боргу позивача зі сплати внесків на утримання та обслуговування будинку, прибудинкової території та іншого спільного майна, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів за період з 26.08.2020 до 26.08.2023 становить 20 189, 00 грн.
При цьому, згідно вказаних вище положень Статуту на вказану суму боргу нараховані 71 305, 00 грн штрафу та 21 161, 00 грн пені.
Позивач зауважує, що борг виник у зв'язку з невідображенням відповідачем у розрахунку суми понесених витрат позивача на ремонт покрівлі в розмірі 17 800 , 00 грн. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення технічного стану спільного майна, покрівля будинку зазнала руйнування. Враховуючи невідкладність ситуації, позивачем самостійно проводився ремонт.
Підвставою для звернення до суду з позовом, на думку позивава, є те, що п.п 5.3, 5.6 та 5.7 Статуту ОСББ порушують норми чинного законодавства.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Зазначений Закон визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За приписами частини 4 статті 4 вищевказаного Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №462/2646/17.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
За приписами частини 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Типовий статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 №238.
Типовий статут містить загальні положення, які мають бути відображені у ньому, форма складення та зміст статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є вичерпним, щодо положень, викладених у ньому, а може бути конкретизований та доповнений. Проте, не повинен суперечити загальним вимогам.
Так, відповідно до абзацу 3 пункту 8 Типового статуту рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів.
Частиною 14 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Таким чином, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та відповідно обов'язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними, зокрема, через об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, створене в цьому будинку.
Водночас, визначення порядку управління багатоквартирним будинком, є невід'ємною складовою реалізації прав та виконання обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.
Разом з цим, якщо положення статуту ОСББ як акта, який визначає правовий статус цієї юридичної особи, суперечать законодавству та/або порушують права та охоронювані законом інтереси співвласників багатоквартирного будинку (в даному випадку позивача), за наявності відповідного спору окремі положення статуту можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову щодо недійсності статуту (його окремих пунктів).
В судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень статуту має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються. При цьому, задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному пункті Статуту ОСББ є:
1) права і законні інтереси позивача безпосередньо порушені пунктом Статутом;
2) у результаті визнання пункту Статуту недійсним права позивача будуть відновлені;
3) відновлення прав позивач не порушуватиме прав інших осіб.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Відтак на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Звертаючись із даним позовом, позивач зазначає, що у відповідності до ст. 7 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» статут об'єднання не може суперечити вимогам законодавства.
Разом з тим, ч. 1 ст. 548 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Водночас, законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не передбачено, ні нарахування штрафу, ні нарахування пені за несвоєчасну сплату внесків. Крім того, між відповідачем та співланиками квартир жодних договорів не укладалося.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Заперечуючи щодо позову, апелянт зауважує, що сплата внесків та платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є обов'язком співвласників, а встановлення Статутом штрафних санкцій, крім додатку № 1 до Статуту, передбачено Законом, а саме: ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, статутом визначений лише розмір пені.
Право об'єднання відповідно до законодавства та статуту встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів визначене ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників згідно зі ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників.
Згідно п. 5.3, 5.6, 5.7 додатку № 1 до Статуту, до власників та користувачів житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку Об'єднання, які не сплачують або несвоєчасно сплачують внески, визначені відповідно до розділу 3, правління ОСББ має право, в тому числі, застосовувати нарахування неустойки у вигляді штрафу та пені
Разом з цим, статтею 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання та не суперечать вимогам законодавства.
Апелянт зазначає, що ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не містить імперативної норми про заборону встановлення штрафних санкцій за порушення строків сплати внесків у Статуті ОСББ.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 551 Цивільного кодексу визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Натомість, Статут ОСББ, не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, є локальним нормативним актом, тому, якщо його положення суперечать закону, слід керуватися саме нормами закону.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, сторони не укладали договір, не узгоджували умови щодо відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді штрафу та пені за несвоєчасну сплату внесків. При цьому, такого права ОСББ актами цивільного законодавства не встановлено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 5.6 Додатку № 1 до Статуту встанволено, що штраф застосовується як вид забезпечення виконання зобов'язання співвласників з першого календарного дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати грошового зобов'язання у розмірі 10% від несплаченого або несвоєчасно сплаченого внеску за кожні 30 календарних днів прострочення сплати заборгованості. Нарахування штрафу полягає в збільшенні простроченої заборгованості на суму 10% від несплаченої заборгованості за кожні 30 календарних днів прострочення сплати. Перебіг строку починається з дня виникнення простроченої заборгованості, а нарахування штрафу здійснюється через кожні 30 днів від цієї дати.
Тобто, даною нормою передбачено накладення штрафу не тільки на суму заборгованості, а і на суму штрафу. При цьому, здійснюється щомісячне повторне накладення штрафу на одну і ту суму заборгованості за попередніми періодами.
Крім того, пунктом 5.7 Додатку № 1 до Статуту передбачено застосування пені у сумі 0,1 % від несвоєчасно сплаченого внеску та нарахованих штрафів за кожен день прострочення виконання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчилюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, нарахування пені на штраф суперечить вимогам Цивільного кодексу України.
Крім того, місцевий господарський суд обгрутовано зазначив, що відпвоідачем не дотримано принципу «справедливої рівноваги», так як оскаржувані пункти Статуту створили надмірний майновитй тягар та спричинили негативні майнові наслідки для позивача без об'єктивного і розумного обгрунтування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуванні пункти Додатку № 1 до Статуту ОСББ є такими, що суперечать актам цивільного законодавста, а тому суд першої інтснації прийшов до обгрунтованих висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» на рішення Господарського Сумської області від 23.04.2025 у справі № 920/1331/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2025 у справі № 920/1331/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім - Суми» на рішення Господарського Сумської області від 23.04.2025 у справі № 920/1331/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2025 у справі № 920/1331/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 920/1331/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич
Дата підписання 31.07.2025