вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"31" липня 2025 р. Справа№ 910/14042/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Коробенка Г.П.
секретаря судового засідання Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 31.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат
подану за наслідками розгляду апеляційної скарги Адвокатського бюро «Киченок Андрія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 (повний текст складено і підписано 07.04.2025)
у справі № 910/14042/24 (суддя - Карабань Я.А.)
за позовом Адвокатського бюро «Киченок Андрія»
до Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство»
про стягнення 692 400,00 грн.
та
за зустрічним позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство»
до Адвокатського бюро «Киченок Андрія»
про визнання договору розірваним та зобов'язання повернути документи
Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (далі відповідач) коштів в сумі 692 400,00 грн., які становлять вартість наданих позивачем за первісним позовом (далі позивач/адвокатське бюро) у серпні-жовтні 2024 року за укладеним з відповідачем за первісним позовом (далі відповідач/клієнт/фонд) договором про надання правничої допомоги №09-08/2024 від 09.08.2024, але неоплачених послуг.
Зустрічний позов заявлено про визнання договору про надання правничої допомоги №09-08/2024 від 09.08.2024 розірваним з 07.10.2024, а також зобов'язання відповідача повернути отримані документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншим особам в ході виконання доручення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24:
- первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 30 258,06 грн. основного боргу та 363,10 грн. судового збору, у задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24 залишено без змін.
08.07.2025 до суду від Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» надійшла заява про розподіл судових витрат у справі № 910/4042/24, в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 910/14042/24, яким стягнути з Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на користь Благодійної організації «Благодійний Фонд «Охматдит - Здорове дитинство» понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи № 910/14042/24 у Північному апеляційному господарському суді у розмірі 70 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2025 заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат у справі № 910/14042/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/14042/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з розглядом заяви Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат у справі № 910/14042/24, до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
21.07.2025 матеріали справи № 910/14042/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 № 09.1-08/1684/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14042/24 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 справа № 910/14042/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 справу № 910/14042/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.), заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат у справі № 910/14042/24 призначено до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2025 о 10:10 год.
28.07.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких заявник просить:
- відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі;
- у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача до розумного та співмірного розміру, який, на думку позивача, з урахуванням обставин справи та судової практики (зокрема, справи №907/568/22), не повинен перевищувати 15 000,00 грн.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 № 09.1-08/1829/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14042/24 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 31.07.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 справа № 910/14042/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 справу № 910/14042/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.), учасників справи повідомлено, що розгляд заяви Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат у справі № 910/14042/24 відбудеться у раніше визначені дату та час 31.07.2025 о 10:10 год.
В судове засідання відповідач представників не направив.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення заяви Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат у справі № 910/14042/24 заперечив, просив залишити її без задоволення, а у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до мінімальної суми.
Дослідивши матеріали заяви Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат та заперечень позивача, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що:
- відповідач у відзиві на апеляційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, вказавши, що такі витрати є витрати на професійну правничу допомогу сума яких становить 70 000,00 грн., а також зазначив про те, що за умови відмови у задоволенні апеляційної скарги позивача відповідачем буде подана окрема заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/14042/24 щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції: витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 70 000,00 грн., з наданням (долученням) підтвердних документів
- заява про розподіл судових витрат до якої додані докази понесення судових витрат, надійшли до суду 09.07.2025, а сформована в системі «Електронний суд» 08.07.2025, тобто у строк, який не перевищує п'ять днів (з урахуванням вихідних днів) з дня ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у цій справі (03.07.2025);
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем долучено до матеріалів справи копії:
- укладеного між відповідачем (клієнтом) та адвокатом Єлєніним С.М. (адвокатом) договору про надання правової (адвокатської) допомоги б/н від 07.02.2025 (далі Договір) та додаткової угоди № 2 від 27.05.2025
- акту здачі-приймання юридичних послуг від 04.07.2025 року (далі Акт).
Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.
У додатковій угоді № 2 від 27.05.2025 сторонами погоджено, що:
- клієнт доручив адвокату надати юридичні послуги з представництва його інтересів у Північному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції від 25.03.2025 у справі 910/14042/24 (п. 1);
- сторони домовилися, що розмір винагороди адвоката визначається на умовах фіксованої оплати і становить суму у розмірі 70 000,00 грн. (п. 3).
Адвокатом надано наступні послуги:
- вивчення та аналіз апеляційної скарги, кількість затрачених годин - 4;
- складання відзиву на апеляційну скаргу, кількість затрачених годин - 10;
- представництво клієнта в Північному апеляційному господарському суді в судовому засіданні, кількість затрачених годин - 1.
У пункті 4 акту приймання-передачі зазначено, що підписання цього акту клієнт підтверджує прийняття юридичних послуг, факт надання йому юридичних послуг якісно та в повному обсязі, відсутність претензій до виконавця щодо якості наданих юридичних послуг.
Доказів оплати вказаних послуг матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19;
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатом послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом апеляційної інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У поданих до суду апеляційної інстанції запереченнях позивач зазначає про те, що:
- справа на етапі апеляційного провадження не становила жодної виняткової юридичної чи фактичної складності, оскільки апеляційна скарга базувалася на тих самих аргументах і доказах, які вже були предметом ретельного дослідження у суді першої інстанції, а правова позиція відповідача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, повністю дублювала позицію, яка вже сформульована, обґрунтована та успішно захищена в суді першої інстанції. Вказане свідчить про те, що адвокату не потрібно було проводити нове глибоке дослідження законодавства, збирати нові докази чи розробляти принципово нову стратегію захисту;
- адвокат Єлєнін С.М. представляв інтереси відповідача в суді першої інстанції, а тому був досконало обізнаний з усіма матеріалами та аргументами. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу в таких умовах не могла об'єктивно потребувати 10 годин роботи;
- сума у 70 000,00 грн. за 15 годин роботи означає, що ефективна вартість однієї години роботи адвоката становить 4 667,00 грн., проте така ставка є не просто високою, а надмірною та економічно необґрунтованою для справи, яка не мала ані суспільного резонансу, ані виняткової складності, ані нововиявлених обставин;
- у цій справі «ціною» апеляційного перегляду для відплвідача було уникнення стягнення додаткових 662 142,00 грн., одна сума у 70 000,00 грн., що становить понад 10% від цієї суми, за відносно простий обсяг роботи є завищеною та неспівмірною;
- встановлення фіксованого розміру гонорару не звільняє суд від обов'язку перевірити його співмірність. При цьому фіксована сума у 70 000,00 грн. є неспівмірною з усіма об'єктивними критеріями.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.
За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Колегія суддів частково погоджується з доводами позивача та зазначає про те, що з матеріалів справи слідує, що правова позиція відповідача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатом, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи.
З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати відповідача у загальній сумі 15 000,00 грн.
Таким чином заява Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат задовольняються частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1 Заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині вимог заяви Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про розподіл судових витрат відмовити.
4. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду Київської області.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 31.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
Г.П. Коробенко