вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" липня 2025 р. Справа№ 910/16059/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Державної митної служби України
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025
у справі №910/16059/24 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Приватного підприємства «АНКОРБУД»
до Державної митної служби України
та до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення 138 011,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року Приватне підприємство "АНКОРБУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної митної служби України та до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення майнової шкоди заподіяної позивачу внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності органа державної влади при здійсненні ними своїх повноважень у розмірі 138 011,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що йому завдана майнова шкода, у зв'язку із незаконними діями Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, які полягали у незаконному складанні картки відмови у митному оформленні (випуску) товару, внаслідок чого митне оформлення товару було проведено з порушенням законодавчо встановленого строку - не 01.09.2023, а лише 22.08.2024, оскільки, за цей час, позивач поніс пов'язані із перевезенням та зберіганням товару додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АНКОРБУД" майнову шкоду у розмірі 138 011,00 грн.
Стягнуто з Державної митної служби України на користь Приватного підприємства "АНКОРБУД" 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого статтею 1173 Цивільного кодексу України, а саме: протиправність дій органу державної влади (відповідача); наявність шкоди (у т.ч. її розмір) і причинного зв'язку між протиправними діями та завданою шкодою стосовно вимог про стягнення з Держави суми у розмірі 138 011,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна митна служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На думку апелянта, митну декларацію № UA100160/2023/236745 від 31.08.2023 було подано позивачем з порушенням вимог ст. 257 МК України, Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 в частині заявлення точних відомостей про товар, у зв'язку із чим, митне оформлення не могло бути завершеним, а тому за результатом її перевірки Київською митницею була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244 від 06.09.2023.
Скаржник вважає, що митний орган, відмовляючи у митному оформленні товару за МД № UA100160/2023/236745 від 31.08.2023 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені МК України, а також, що усі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань митної справи.
Також, апелянт зазначає, що відсутні докази існування прямого причинно - наслідкового зв'язку між заявленими витратами, господарськими правовідносинами між сторонами договору та діями Держмитслужби.
Апелянт зауважує, що у рішенні суду не доведено жодного з елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких стала би підставою для притягнення саме Держмитслужби до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
Крім того, апелянт зазначає, що спірні взаємовідносини виникли не за участі Держмитслужби, остання не є учасником спірних правовідносин, а отже безпідставно визначена відповідачем-1 у даній справі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 19.05.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач вважає, що твердження Державної митної служби України у своїй апеляційній скарзі про те, що митну декларацію № UA100160/2023/236745 від 31.08.2023 було подано з порушенням вимог чинного законодавства України судом до уваги братися не можуть, адже рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 620/16182/23 стосовно позивача вже встановлено, що при поданні цієї декларації з боку ПП «АНКОРБУД» порушень чинного законодавства України допущено не було. Посилання відповідача-1 на складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2023/000244 від 06.09.2023 теж позбавлені будь-якого сенсу, оскільки цю картку відмови вже визнано протиправною та скасовано в судовому порядку, рішення суду набрало законної сили, а отже, на даний час, цієї картки взагалі не існує.
Позивач вважає, що відповідач-1 у своїй апеляційній скарзі фактично висловлює свою незгоду із набравшим законної сили рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 620/16182/23, намагається надати йому переоцінку, що в свою чергу суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, є з його боку неприпустимим, оскільки спір (спірні правовідносини), як щодо змісту та повноти поданих позивачем з метою митного оформлення документів, так і щодо складеної Київською митницею картки відмови, судом вже вирішені, рішення у справі набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, а повторне ініціювання та розгляд цього спору є неможливим, чиним законодавством України не передбачено.
Також позивач наголошує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що наявні усі три наведені вище елементи, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
На думку позивача, судом першої інстанції вірно встановлено, що в частині причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою остання полягає у тому, що понесені позивачем додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн є прямим та об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а саме наслідком незаконного складання Київською митницею наведеної вище картки відмови, оскільки за відсутності останньої позивачем не було б понесені витрати з перевезення та зберігання товару. Суб'єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади.
Крім того, позивач зауважує, що Київська митниця не є самостійним суб'єктом господарювання та не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, яка є юридичною особою, тому відповідно Державна митна служба України є належним відповідачем у даній справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/16059/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/16059/24 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/16059/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, 21.04.2023 між Компанією HAINING HISENER TRADE CO., LTD, Китай, (постачальник) та ПП «Анкорбуд» (покупець) укладено контракт № 21/04/2023 за умовами п. 1.1 якого постачальник бере на себе обов'язок доставити, а покупець організовує і гарантує прийняття та оплату товару в кількості, якості, асортименті та на умовах, зазначених у рахунку, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно із рахунком інвойсу № 23HS05074F від 26.06.2023 позивачу мало бути поставлено, болти, гайки, гвинти в асортименті загальною вартістю 9472,45 доларів США. Відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 09.05.2023 №2 та від 07.07.2023 №6 ПП «Анкорбуд» сплатило постачальнику за цей товар грошові кошти у сумі 9472,45 доларів США.
31.08.2023 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару особою, уповноваженою на декларування ТОВ «Ламан Шипінг» за дорученням позивача до відділу митного оформлення №3 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці шляхом електронного декларування було подано митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0.
Разом з митною декларацією, з метою митного оформлення даного товару представником позивача до Київської митниці було подано контракт від 21.04.2023 № 21/04/2023, рахунок - інвойс (COMMERCIAL INVOICE) від 26.06.2023 № 23HS05074F, коносамент (Bill of lading) KYGDAH2300207 від 04.07.2023, пакувальний лист (PACKING LIST) від 26.06.2023, сертифікат про походження товару (CERTIFICATE OF ORIGIN OF THE PEOPLE S REPUBLIC OF CHINA) від 14.07.2023 № 23C3304A1377/00833, а також видані постачальником -Компанією HAINING HISENER TRADE CO., LTD, Китай, та виробником цього товару -Компанією HISENER INDUSTRIAL CO., LTD, Китай, сертифікати якості (MILL TEST CERTIFICATION) на усі поставлені позивачу за контрактом товари №№МТС23050740624001, МТС23050740624002, МТС23050740624003, МТС23050740624004, МТС23050740624005, МТС23050740624006, МТС23050740624007, МТС23050740624008, МТС23050740624009, МТС23050740624010, МТС23050740624011, МТС23050740624012, МТС23050740624013, МТС23050740624014.
Крім того, до митного оформлення було подано такі документи: декларацію (Declaration), сертифікат ISO 9001:2015 Компанії HISENER INDUSTRIAL CO, LTD від 07.12.2022, лист Компанії HAINING HISENER TRADE CO., LTD від 05.09.2023, які підтверджують, що адреса виробника товару - Компанії HISENER INDUSTRIAL CO, LTD, змінилася, її старою адресою було: Republic of China, Zhejiang, Haining, Dingqiao, Liangfeng Village, Mijiachang, № 31, а її новою адресою є: № 1, Gushan Road, Changqiangshan Industrial Park, Ganpu, Haiyan City, 314300, Zhejiang, China.
Позивачем у порядку попередньої оплати було сплачено на рахунок Державної митної служби України митні платежі у загальній сумі 326 361,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією ПП «Анкорбуд» від 25.08.2023 № 2920.
Натомість, позивачу було відмовлено в оформленні, про що Київською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA100160/2023/000244, у якій вказано на порушення вимоги п. 5 ч. 8, ст. 257, ч. 1 ст. 266 МКУ, Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651. Помилки в графі 31 ЕМД від 31.08.2023 № UA100160/2023/236745 не вказано межу міцності на розтягування по товару № 5, що не дає змогу перевірити правильність класифікації цього товару згідно УКТЗЕД.
У картці відмови було вказано вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання митної декларації, заповненої належним чином з урахуванням вимог наказу Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 «Про затвердження порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» із зазначенням вірної митної вартості товару.
Вказані вище обставини були встановлені при розгляді справи № 620/16182/23 та зазначені в рішенні Чернігівського окружного адміністративний суду від 08.01.2024, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024.
Між ТОВ «Ламан Шипінг», як представником, та ПП «Анкорбуд», як клієнтом, укладено договір від 01.06.2023 № 01/06 про надання послуг митного брокера, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Представник приймає на себе зобов'язання здійснити від імені, за рахунок та за дорученням клієнтів митні операції відповідно до чинного митного законодавства України товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (п. 1.1 договору від 01.06.2023).
Пунктом 2.1 договору від 01.06.2023 передбачено, що представник зобов'язаний у тому числі проводити наступні операції з митного оформлення з товарами і транспортними засобами : декларування товарів і транспортних засобів.
З огляду на те, що позивачу було відмовлено в оформленні, про що Київською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA100160/2023/000244, останній звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив:
1. Визнати протиправною та скасувати складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р.
2. Зобов'язати Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай, товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р., за цією митною декларацією.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р., адміністративний позов Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 та зобов'язано Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023, за цією митною декларацією.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №620/16182/23 за позовом Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
У рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 620/16182/23 судом встановлено наступне: «З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що, оскільки подана відповідачу з метою митного оформлення, купленого ПП «Анкорбуд» у Компанії HAINING HISENER TRADE CO., LTD товару митна декларація типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та додані до неї документи містили усі відомості про товар № 5 (гвинти з чорних металів), передбачені п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу Україна та Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, у тому числі відомості про міцність цього товару на розтягування, та надавали можливість митному органу належним чином перевірити правильність класифікації товару згідно УКТЗЕД, твердження у картці відмови про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та неможливість перевірити правильність класифікації цього товару згідно УКТЗЕД не відповідає фактичним обставинам справи.
Судом також встановлено, що з метою митного оформлення вказаного вище товару, позивач у якості попередньої оплати сплатив митні платежі на загальну суму 326 361,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією ПП «Анкорбуд» від 25.08.2023 № 2920 (а.с. 86)».
Позивач зазначив, що митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 з метою митного оформлення вказаного вище товару було подано 31.08.2023 р. о 18 год. 06 хв., рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №620/16182/23 встановлено протиправність картки відмови, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) цих товарів за цією митною декларацією, відповідно митне оформлення даного товару мало бути завершене Київською митницею не пізніше 01.09.2023.
Водночас, митне оформлення цього товару з вини Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, фактично було завершене майже через рік, а саме 22.08.2024, тобто з порушенням митним органом строків, встановлених ст. 255 Митного кодексу України.
Відповідно до листа Київської митниці від 24.09.2024 р. № 7.8-3/28-06-03/8.19/17788 остання повідомила, що Київською митницею не здійснювалось зберігання товару «болти, гайки, гвинти з чорних металів в асортименті», що надійшов на адресу ТОВ «Анкордбуд».
З огляду на вказане, позивач зазначив, що протягом усього часу товар знаходився під митним контролем, перебував у митному режимі «митний склад» та був розміщений на зберігання на митному складі (МС «Ламан Шипинг» Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8б).
01.06.2023 між ПП «АНКОРБУД», як клієнтом, та ТОВ «Транслогістик-ЮА», як експедитором, укладено договір про транспортно - експедиторське обслуговування №010623, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно - експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно - імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно - експедиторські послуги клієнту за згодою сторін (п. 1.1. договору №010623).
Позивач зазначає, що на підставі зазначеного вище договору ТОВ «Транслогістик-ЮА» надало ПП «АНКОРБУД» послуги з морського перевезення вантажу за межами державного кордону, з перевезення вантажу наземним (авто) транспортним засобом у міжнародному на внутрішньому сполученні, експедирування, до якого увійшли послуги з оформлення, вантажно - розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, понаднормативне використання контейнерного обладнання, понаднормативне використання автотранспортного засобу.
Крім того, ТОВ «Транслогістик-ЮА» забезпечило доставку вказаного вище товару з Китаю в Україну, а також забезпечувало його перевезення по території України та зберігання на митному складі в м. Вишневому Київської області.
Також, ТОВ «Транслогістик-ЮА» після подання позивачем митної декларації від 31.08.2023 забезпечило подання транспортних засобів під навантаження товару з метою його перевезення з Київської митниці до м. Чернігів, але оскільки митне оформлення товару у встановлені строки проведено не було, а 06.09.2023 було складено картку відмови, в наслідок цього мало місце понаднормове використання автомобільного транспорту.
Позивач зазначив, що 14.08.2024 ТОВ «Транслогістик-ЮА» забезпечило доставку товару з митного складу в м. Вишневе Київської області до митного поста «Київ центральний» Київської митниці, м. Київ, але митне оформлення цього товару на підставі рішення суду було завершене лише 22.08.2024, внаслідок чого також мало місце понаднормове використання автомобільного транспорту.
Зокрема, позивач вказав, що за період часу з 02.09.2023 по 22.08.2024 з вини Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, поніс пов'язані з перевезенням та зберіганням товару додаткові витрати:
- 90 574,00 грн за зберігання товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO, LTD згідно інвойс № 23HS05074F на митному складі в м. Вишневе, Київської області з 07.09.2023 по 14.08.2024 (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 № 4579951 на суму 90 574,00 грн, лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 № 3572 на суму 90 574,00 грн, платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 № 1118 на суму 90 574,00 грн та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024);
- 9 700,00 грн за розвантаження товару для зберігання та його завантаження для подальшого розмитнення за рішенням суду згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «АНКОРБУД» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 № 4582900 на суму 9 700,00 грн, лист роз'яснення № 2 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 № 230824-2, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 № 3584 на суму 9 700,00 грн, платіжна інструкція ПП «АНКОРБУД» від 23.08.2024 № 1163 на суму 9 700,00 грн та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 №09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024);
- 10 000,00 грн за перевезення товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO., LTD згідно інвойс № 23HS05074F з м/п Вишневе на м/п Київ Центральний та в м. Чернігів (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 № 4580822 на суму 10 000,00 грн, лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3573 на суму 10 000,00 грн, платіжна інструкція ПП «АНКОРБУД» від 23.08.2024 № 1117 на суму 10 000,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 №09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024);
- 16 000,00 грн за понаднормове використання транспорту у зв'язку з розмитненням вантажу у період з 15.08.2024 по 22.08.2024 згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «АНКОРБУД» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 № 4582898 на суму 16 000,00 грн, лист роз'яснення № 1 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 № 230824, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 № 3583 на суму 16 000,00 грн, платіжна інструкція ПП «АНКОРБУД» від 23.08.2024 № 1164 на суму 16 000,00 грн та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 №09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024);
- 11 737,00 грн за понаднормове використання транспорту у період з моменту подання декларації від 31.08.2023 до складання картки відмови та розміщення 07.09.2023 товару на митному складі в м. Вишневе Київської області згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «АНКОРБУД» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 11.09.2023 № 4506868 на суму 11 737,00 грн, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2024 № 1612 на суму 11 737,00 грн, платіжні інструкції ПП «АНКОРБУД» від 01.03.2024 № 254 на суму 4 846,55 грн, від 05.04.2024 № 360 на суму 6 890,45 грн та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024).
З огляду на викладене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача майнової шкоди, заподіяної йому незаконними діями Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, які полягали у незаконному складанні картки відмови у митному оформленні (випуску) товару, в наслідок чого митне оформлення товару було проведено з порушенням законодавчо встановленого строку - не 01.09.2023, а лише 22.08.2024, водночас за цей час позивач поніс пов'язані із перевезенням та зберіганням товару додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
За приписами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №620/16182/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024, адміністративний позов Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 та зобов'язано Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «АНКОРБУД» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 , за цією митною декларацією.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №620/16182/23 за позовом Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Таким чином, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 620/16182/23, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1, що суд у адміністративній справі скасовуючи картку відмови у справі №620/16182/23, посилаючись на «надмірний формалізм митного органу» не навів нормативних актів, які б дозволяли в митній декларації не заявляти відомості які необхідні для класифікації товару. Також відповідач-1 висловлює свою незгоду із рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 620/16182/23, намагаючись надати йому переоцінку.
Стосовно заперечень відповідача-1, що між Держмитслужбою та позивачем у контексті заявлених позовних вимог не існує жодних матеріально-правових відносин, оскільки Державна митна служба відповідно до своїх повноважень безпосередньо не здійснює митні формальності та не порушувала своїми діями чи бездіяльністю законних інтересів та прав позивача. З огляду на що, спірні правовідносини виникли не за участі Держмитслужби, остання не є учасником спірних правовідносин, а отже безпідставно визначена відповідачем у даній справі, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Статтею 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91 ЦК України).
Статтею 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.
Отже, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
В силу положень статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва виступають лише як відокремлені частини юридичної особи, що їх створила та не мають статусу самостійної юридичної особи.
Суд звертає увагу на приписи ч. 2, 3 ст. 211 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Київська митниця не може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві, адже не є самостійним суб'єктом господарювання та не має статусу юридичної особи, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відокремлений підрозділ, відтак, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не може бути самостійною стороною у судовому процесі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №907/670/18. При цьому, колегія суддів звертає, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі №760/32455/19 встановлено, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач обрав належного відповідача, а саме Державну митну службу України.
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При цьому, збитками є майнові втрати потерпілої особи, що відшкодовується у випадках завдання майнової шкоди.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
В свою чергу, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
У відповідності до ч. 6 ст. 321 МК України, перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується : у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
В силу приписів ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р., адміністративний позов Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та зобов'язано Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р., за цією митною декларацією.
У рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, судом встановлено наступне: «З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки подана відповідачу з метою митного оформлення купленого ПП «АНКОРБУД» у Компанії HAINING HISENER TRADE CO., LTD товару митна декларація типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 та додані до неї документи містили усі відомості про товар № 5 (гвинти з чорних металів), передбачені п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу Україна та Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, у тому числі відомості про міцність цього товару на розтягування, та надавали можливість митному органу належним чином перевірити правильність класифікації товару згідно УКТЗЕД, твердження у картці відмови про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та неможливість перевірити правильність класифікації цього товару згідно УКТЗЕД не відповідає |фактичним обставинам справи».
З огляду на викладене, оскільки митне оформлення товару було завершене 22.08.2024 та Чернігівським окружним адміністративним судом від 08.01.2024 у справі № 620/16182/23 встановлено неправомірні дії Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем підтверджено першу умову, а саме - неправомірні дії органу.
Стосовно другої та третьої умови - наявності шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що за період часу з 02.09.2023 р. по 22.08.2024 з вини Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, поніс пов'язані з перевезенням та зберіганням товару додаткові витрати:
- 90 574,00 грн. за зберігання товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO., LTD згідно інвойс № 23HS05074F на митному складі в м. Вишневе, Київської області з 07.09.2023 по 14.08.2024 (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 № 4579951 на суму 90 574,00 грн, лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 р. № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 № 3572 на суму 90574,00 грн, платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 № 1118 на суму 90574,00 грн та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024);
- 9 700,00 грн за розвантаження товару для зберігання та його завантаження для подальшого розмитнення за рішенням суду згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «АНКОРБУД» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 № 4582900 на суму 9 700,00 грн, лист роз'яснення № 2 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 № 230824-2, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024. № 3584 на суму 9700,00 грн., платіжна інструкція ПП «АНКОРБУД» від 23.08.2024 № 1163 на суму 9700,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024);
- 10 000,00 грн. за перевезення товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO., LTD згідно інвойс № 23HS05074F з м/п Вишневе на м/п Київ Центральний та в м. Чернігів (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 р. № 4580822 на суму 10 000,00 грн, лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 р. № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 № 3573 на суму 10000,00 грн., платіжна інструкція ПП «АНКОРБУД» від 23.08.2024 № 1117 на суму 10000,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024);
- 16 000,00 грн за понаднормове використання транспорту у зв'язку з розмитненням вантажу у період з 15.08.2024 по 22.08.2024 згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «Анкорбуд» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 № 4582898 на суму 16 000,00 грн, лист роз'яснення № 1 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 230824, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 № 3583 на суму 16000,00 грн, платіжна інструкція ПП «АНКОРБУД» від 23.08.2024 № 1164 на суму 16000,00 грн та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024
- 11 737,00 грн за понаднормове використання транспорту у період з моменту подання декларації від 31.08.2023 до складання картки відмови та розміщення 07.09.2023 товару на митному складі в м. Вишневе, Київської області згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «АНКОРБУД» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 11.09.2023 № 4506868 на суму 11 737,00 грн, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2024 № 1612 на суму 11 737,00 грн, платіжні інструкції ПП «АНКОРБУД» від 01.03.2024 № 254 на суму 4846,55 грн., від 05.04.2024 № 360 на суму 6 890,45 грн та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.).
Внаслідок складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023, позивач у період з 02.09.2023 по 22.08.2024 був позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися належним йому товаром, який весь цей час продовжував знаходитись під митним контролем, а відтак пов'язані з перевезенням та зберіганням даного товару на митному складі додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн. підтверджуються зазначеними вище доказами.
В частині причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, остання полягає у тому, що понесені позивачем додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн. є прямим та об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а саме наслідком незаконного складання Київською митницею наведеної вище картки відмови, оскільки за відсутності останньої позивачем не було б понесені витрати з перевезенням та зберіганням товару.
Суб'єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади.
Митний орган - державний орган, основним призначенням діяльності якого є сприяння реалізації громадянами та суб'єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб'єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики.
Підставою для стягнення збитків, завданих в результаті застосованих митних процедур, є наявність доказів успішного оскарження дій чи бездіяльності митних органів у порядку адміністративного судочинства. Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом визнано доведеними всі складові: неправомірна поведінка посадових осіб митного органу, заподіяння шкоди юридичній особі та причино- наслідковий зв'язок між такою поведінкою і шкодою.
Доводи апелянта не спростовують висновку суду про наявність підстав для повного задоволення позову з огляду на вищевикладене.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у статті 1173 Цивільного кодексу України, а саме: протиправність дій органу державної влади (відповідача), наявність шкоди (у т.ч. її розмір) і причинного зв'язку між протиправними діями та завданою шкодою стосовно вимог про стягнення з держави суми в розмірі 138 011,00 грн., що є витратами позивача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/16059/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/16059/24 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/16059/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/1240/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/16059/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім