вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2025 р. Справа№ 910/2639/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025, повний текст якого складений 16.04.2025,
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025
у справі №910/2639/24 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД»
про стягнення 267 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» про стягнення 267 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №070623-1 від 07.06.2023 позивачем було сплачено відповідачу аванс у розмірі 267000 грн. Позивач зазначає, що відповідачем мало бути підготовлено завдання на проектування та надіслано позивачу на затвердження, проте відповідачем вказаний обов'язок не виконав. Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №03/01-2 від 03.01.2024, у якій позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору №070623-1 від 07.06.2023 та вимагав повернути здійснену попередню оплату в розмірі 267 000,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись, зокрема, на положення статей 849, 1212 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 267 000,00 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, вказавши, що умови договору чітко передбачено, що вихідні дані, завдання на проектування повинні бути надані безпосередньо самим позивачем. Крім того, відповідач вказав на те, що ним були розпочаті та виконані роботи за договором. Підтвердженням цього є листування, акти виконаних робіт та проектна документація.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/2639/24 задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» заборгованість у розмірі 267 000,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 005,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв'язку із розірванням договору №070623-1 від 07.06.2023 у відповідача припинився обов'язок з виконання проектних робіт (розробки проекту в одну стадію Робочий проект), тому підстава для утримання відповідачем грошових коштів у сумі 267 000,00 грн, які були сплачені позивачем, як авансовий платіж за договором відпала, а відтак відповідач зобов'язаний повернути позивачу вказану суму грошових коштів.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати (повернення) грошових коштів у розмірі 267 000,00 грн станом на дату розгляду справи, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» подано апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також апелянт зазначив, що позовна заява та додатки до неї були підписані з боку позивача із застосуванням факсиміле, що свідчить про невиконання вимог щодо належного оформлення позовної заяви згідно з положеннями ГПК України.
Скаржник зауважив, що з боку позивача під час подачі результатів експертизи взагалі не заявлялося клопотання про поновлення строку для подачі таких доказів, а також обґрунтування неможливості їхньої подачі ні на перше, ні на друге судове засідання, тобто результати експертизи були подані через чотири місяці після початку розгляду справи за правилами загального позовного провадження та після проведених двох судових засідань.
Апелянт також вказав, що обов'язок здійснити передпроектні роботи саме відповідачем не передбачені умовами договору та ст. 888 ЦК України. Він приступив до виконання робіт з урахуванням тих даних, що були ним отримані вже в процесі погоджень та листувань, виходячи з чого і виконав відповідну проектну документацію (томи проекту № № 2, 3, 4).
Крім того, апелянт звернув увагу, що позивач заявив про односторонню відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України (вимога від 03.01.2024 за № 03/01-2 є додатком до позовної заяви та міститься в матеріалах справи), положення якої передбачає наявність однієї з двох умов: підрядник не приступив до виконання підрядних робіт або підрядник повільно виконує такі роботи, у зв'язку з чим такі роботи не будуть виконані в строк. На думку, апелянта, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач або не приступив до виконання робіт, або виконує їх повільно, оскільки це спростовується численним листуванням та надісланням результатів робіт, а також не забезпеченням відповідача повною інформацією щодо вихідних даних.
Скаржник зауважив, що позивач у позові покликається на застосування ч. 2 та ч. 4 ст.849 ЦК України, які є окремими підставами для односторонньої відмови від договору підряду з різним предметом доказування та правовими наслідками.
Також апелянт зазначив, що представником позивача стосовно витрат на правову допомогу не заявлялося відповідного клопотання на стадії судових дебатів, тому відсутні правові підстави для розгляду питання щодо витрат на правову допомогу.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 19.05.2025, зазначив, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Позивач вказав, що апелянт не надав обгрунтування, які саме обставини, що мають значення для справи не були з'ясовані, які висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та які норми процесуального і матеріального права були порушені та неправильно застосовані.
Також позивач зауважив, що судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального прави, оскільки відповідач не міг приступити до виконання робіт без погодженого останнім завдання на проектування. Суд правильно застосував норми права та зробив висновок, що у позивача були наявні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, у зв'язку із відсутністю погодженого відповідачем завдання на проектування, як цього вимагає чинне законодавство України. Відсутність погодженого відповідачем завдання на проектування та інші порушення законодавства в сфері будівництва, свідчить про бажання останнього затягнути процес з яким законодавство пов'язує початок виконання проектних робіт. А передання частини проектної документації без погодженого, завантаженого відповідачем в Єдину інформаційну систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ) завдання на проектування та розробка, передання проектної документації без погодженого відповідачем завдання на проектування, та без дотримання порядку завантаження такої проектної документації в ЄДЕССБЕ, що, на думку позивача, суперечить законодавчо встановленим вимогам здійснення проектно діяльності.
Крім того, позивач звернув увагу, що висновок експерта є підтвердженням того, що проектна документація в частині наявності вихідних даних, зокрема, враховуючи відсутність погодженого підрядником та затвердженого замовником завдання на проектування не відповідає вимогам діючих нормативних актів у галузі будівництва, а також без наявності достатніх вихідних даних, зокрема, враховуючи відсутність погодженого підрядником та затвердженого замовником завдання на проектування, неможливо визначити якість проектних рішень проектної документації. Такі докази відповідають критеріям, встановленим ст.ст.73-74, 76-79 ГПК України, а тому правомірно були прийняті судом до уваги. Натомість відповідач, на виконання свого обов'язку з доказування, жодним чином не підтвердив ані виконання взятих на себе зобов'язань належними доказами, ані не надав доказів, які це спростовують.
Позивач також зазначив, що позовна заява підписана власноруч, без використання факсимільного відтворення підпису, тому дане твердження скаржника є безпідставним.
Крім того, позивач зауважив, що висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1194/024 від 23.09.2024 був приєднаний на етапі попереднього судового засідання, тобто з дотриманням вимог процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі №910/2639/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі №910/2639/24 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінченням процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/2639/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2023 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт №070623-1 (далі - договір) відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку проекту в одну стадію РП (робочий проект «Реконструкція приміщень крохмального цеху та складу під цех по виробництву DDGS по вул. Заводська, 1 в с-ще. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області». (п.1.1. Договору)
Термін виконання робіт: 120 днів починаючи з дати, яка наступить після авансової оплати у відповідності до п.2.1.1. договору та отримання виконавцем усієї необхідної документації у відповідності до положень 1.5. договору. А також за умови надання замовником виконавцю документів, визначених положеннями п.1.6. договору, належним чином та у належні строки. (п.1.3. договору)
Відповідно до п.1.5. договору замовник передає підряднику завдання на проектування (додаток №1), схема генерального плану (додаток №2), перелік основного технологічного обладнання (додаток №3), схема технологічного процесу (додаток №4), які є невід'ємною частиною цього договору, а також вихідні дані, необхідні для розробки документації згідно ДБН А.2.2-3-2014 в повному обсязі, перелік обладнання з технічними характеристиками та інші документи (додаток №7) щодо об'єкта проектування.
Замовник передає підряднику містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, діючі договори або технічні умови на забезпечення об'єкта проектування необхідними енергоресурсами (енергопостачання, газопостачання) протягом 60 календарних днів починаючи з дати, яка наступить після авансової оплати у відповідності до п.2.1.1. договору та отримання виконавцем усієї необхідної документації у відповідності до положень п.1.5. договору. (п.1.6. договору)
Згідно із п.1.7. договору зміст та терміни виконання основних етапів виконання проектно-кошторисної документації визначаються календарним план-графіком (додаток №5 до договору)
Пунктом 2.1. договору визначено, що за виконану роботу згідно цього договору замовник оплачує виконавцю загальну суму в розмірі 890 000,00 грн в т.ч. ПДВ. 30% загальної вартості робіт підлягає оплаті авансом протягом 10 робочих днів з дати надання рахунку. (п.2.1.1.) 60% загальної вартості робіт підлягає оплаті відповідно до акту виконаних робіт протягом 3-х робочих днів. (п.2.1.2.) 10% загальної вартості робіт підлягає оплаті після повного виконання всіх етапів додатку №5, експертизи проекту (при необхідності) та передачі повного комплекту проектно-кошторисної документації відповідно до п.3. та додатку №5 цього договору. (п.2.1.3.)
Відповідно до п.5.1. договору замовник замовляє у виконавця вищезазначені роботи та зобов'язується передати виконавцю всю необхідну документацію належним чином і провести відповідну оплату у відповідності до положень цього договору.
Виконавець надає вичерпний перелік вихідних матеріалів необхідних йому для виконання проектно-кошторисних робіт по об'єкту, а також зобов'язується своєчасно та якісно виконувати роботи, згідно з завданням на проектування та календарним планом і передавати роботи замовнику по накладній на отримання документації. (п.5.9 та п.5.10. договору)
Додатком №5 до договору сторони визначили Графік передачі проектно-кошторисної документації, з якого вбачається, зокрема, що термін виконання передпроектних робіт (І етап), а саме завдання на проектування, схема розпланування, схема вертикального планування території, схема ГП (посадка будівель на топографо-геодезичне знімання 1:500) становить 2 тижні.
Приміткою 2 додатку №5 передбачено, що сторони домовились, що у разі не отримання виконавцем від замовника належної документації, строки виконання робіт можуть змінюватися.
Додатком №6 до договору сторонами визначено графік платежів.
Додаток №7 до договору сторонами визначено найменування вихідних даних.
Статтею 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було сплачено на користь відповідача авансовий платіж в сумі 267 000,00 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №1554 від 25.07.2023 із призначенням платежу «розробка проекту в одну стадію, згідно рахунку №31 від 21.07.2023, згідно договору №070623-1 від 07.06.2023, сума 267 000,00 грн, ПДВ (20%) 44 500 грн».
Листом №22-11 від 22.11.2023 відповідач повідомив позивача про те, що останнім не було надано всі необхідні вихідні дані, в тому числі, завдання на проектування.
Електронним листом від 29.11.2023 позивач надіслав відповідачу завдання на проектування та протокол зустрічі між ТОВ «ГК» ПРОМІНВЕСТБУД» та ТОВ «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» зі своїми коментарями. Також у вказаному листі позивач просив відповідача надати коментарі для підготовки фінальної версії завдання на проектування.
30.11.2023 позивач надіслав електронною поштою шість додатків, з урахуванням потрібної інформації відповідачу для виконання робіт.
07.12.2023 відповідач за результатами опрацювання отриманих документів та вищевказаного протоколу надав позивачу свої зауваження (коментарі).
Листом №0712-2023 від 07.12.2023 відповідачем надано позивачу калькуляцію додаткових робіт, які не увійшли до діючого договору та зазначено проектування, які виконуються.
Листом №0712/1-2023 від 07.12.2023 відповідач просив позивача здійснити оплату по ІІІ та ІV етапу проектних робіт відповідно до додатку №5 до договору.
Електронним листом від 08.12.2023 відповідачем було надіслано позивачу рахунок на оплату №50 від 08.12.2023 та акт надання послуг №23 від 08.12.2023 по етапам ІІІ та ІV за договором на загальну суму 311500 грн, вказавши, що роботи по цим етапам були виконані і матеріали передано відповідачу в електронному вигляді.
Електронним листом від 27.12.2023 відповідачем було надіслано позивачу завдання на проектування і проект додаткової угоди на додаткові роботи, які не передбачено договором.
У відповідь на лист відповідача №0712/1-2023 від 07.12.2023 позивач своїм листом №15/122 від 15.12.2023 повідомив про те, що відповідачем не було передано на затвердження Замовнику завдання на проектування (частина етапу І), а відтак завдання на проектування, як додаток №1 до договору не затверджено Замовником та не було передано для відповідача. Позивач також вказав щодо неможливості виконання відповідачем етапів ІІІ та ІV без належного виконання етапу І та ІІ, а тому позивач не може підписати акт виконаних робіт за етапами ІІІ та ІV.
У своєму листі №03/01-1 від 03.01.2024 позивач вказав, що ним, як замовником не вносились зміни в завдання на проектування чи вихідні дані, завдання на проектування взагалі не розроблено та не погоджено відповідачем та не надано позивачу на затвердження, підстави для зміни додатку №5 та викладення його в новій редакції відсутні, а також не зазначив про неприйняття пропозиції відповідача щодо підписання проекту додаткової угоди №1 до договору.
Також з матеріалів справи вбачається, що 08.01.2024 (поштове відправлення №2900108073274) на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу №03/01-2 від 03.01.2024 у якому позивач повідомив відповідача про відмову від договору та просив повернути суми здійсненої попередньої оплати в розмірі 267 000,00 грн за договором протягом 7 днів з дати отримання даної вимоги.
Вказаний лист-вимогу №03/01-2 від 03.01.2024 отримано відповідачем 10.01.2024.
18.01.2024 відповідачем було надіслано позивачу акт виконаних робіт (надання послуг) №2 від 17.01.2024 на суму 645 250,00 грн, том №3 «конструкції залізобетонні», том №4 «конструкції металеві», №2 «Генеральний план» та №4 «пристосування генеральної схеми»
Листом №31/01-01 від 31.01.2024 позивач вказав, що відповідачем, як виконавцем не передано на затвердження замовнику завдання на проектування погоджене відповідачем, тому позивачу не зрозуміло, відповідно до яких даних відповідачем здійснювались роботи з проектування. А також позивач, посилаючись на лист №03/01-2 від 03.01.2024 про відмову від договору зазначив, що від відповідача не надходили листи із запереченнями щодо односторонньої відмови позивача від договору, зобов'язання за договором є припиненими, а відтак у позивача відсутній обов'язок з прийняття робіт.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилаючись, зокрема, на положення статей 849, 1212 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 267 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору №РЛ-110422 від 11.04.2022, який за своєю природою є договором підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною першою статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору №070623-1 від 07.06.2023, позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у сумі 267 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1554 від 25.07.2023.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст.599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
Відповідно до положень статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержуватися вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Частиною 9 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
Таким чином, законодавством встановлено, що обов'язковою умовою здійснення проектування та будівництва є вихідні дані до складу яких віднесено зокрема і завдання на проектування.
Підпунктом 4.1. пункту 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.05.2011 №45, передбачено, що завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).
Згідно з п.3.5 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» завдання на проектування - обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва, які складаються з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень
Складовими вихідних даних є: - містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; - технічні умови; - завдання на проектування (додаток Б); - інші вихідні дані (додаток А). (п.4.3.) ДБН А.2.2-3:2014
Приміткою 1 додатку Б ДБН А.2.2-3:2014 визначено, що завдання на проектування (або коригування проекту) затверджується замовником та погоджується проектувальником.
Так, враховуючи, зокрема, вказані норми чинного законодавства України та умови укладеного між сторонами договору, зокрема, п.1.5. договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» було зобов'язане передати затверджене ним завдання на проектування Товариству з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОМІНВЕСТБУД», яке в свою чергу за відсутності недоліків та зауважень, мало погодити отримане від позивача завдання на проектування.
Як вбачається з матеріалів справи, завдання на проектування за підписом директора ТОВ «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» В.С. Івахів та печаткою підприємства в графі «Затверджую» було передано відповідачу електронним листом від 29.11.2023, разом із протоколом зустрічі між ТОВ «ГК «ПРОМІНВЕСТБУД» та ТОВ «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» від 29.11.2023. У вказаному листі позивач також просив відповідача надати коментарі для підготовки фінальної версії завдання на проектування.
07.12.2023 електронним листом відповідачем було надано позивачу власні коментарі до протоколу, а також в подальшому електронним листом від 27.12.2023 відповідач передав позивачу проект завдання на проектування з внесеними зауваженнями на затвердження.
Доказів підготовки, затвердження та передачі позивачем відповідачу для погодження фінальної версії завдання на проектування матеріали справи не містять.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не затверджено, а відповідачем не погоджено остаточної редакції завдання на проектування.
Щодо виконання відповідачем робіт по іншим (наступним) етапам, судом першої інтанції вірно встановлено, що за відсутності затвердженого та погодженого завдання на проектування, відповідач не повинен був, і не міг приступати до їх виконання.
Крім того, із змісту статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов'язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції вірно враховано наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1194/024 від 23.09.2024, яким встановлено відсутність затвердженого замовником та погодженого підрядником завдання на проектування, та неможливість фактичного виконання підрядником інших етапів робіт та розробки проекту в цілому за договором.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує обов'язок відповідача повернути сплачені на користь відповідача на підставі договору кошти на загальну суму в 267 000,00 грн на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може буде виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, від 16.03.2020 у справі №910/2051/19).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 08.01.2024 направив на адресу відповідача вимогу №03/01-2 від 03.01.2024 про відмову від договору №070623-1 на виконання проектних робіт від 07.06.2023 на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України та повернення передоплати у розмірі 267 000,00 грн, протягом семи днів з дня отримання даної вимоги.
Отже, позивачем реалізовано його право як замовника щодо відмови від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що під час односторонньої відмови від договору позивач здійснив посилання на ч.4 статті 849 ЦКУ, оскільки зазначене не відповідає дійсності та інформації, яка визначена у листі позивача №03/01-2 від 03 січня 2024 року, в якому підставою для розірвання договору є ч.2 статті 849 ЦКУ.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Оскільки у зв'язку із розірванням договору №070623-1 від 07.06.2023 у відповідача припинився обов'язок з виконання проектних робіт (розробки проекту в одну стадію Робочий проект), підстава для утримання відповідачем грошових коштів у сумі 267 000 грн, які були сплачені позивачем як авансовий платіж за договором відпала, а відтак відповідач зобов'язаний повернути позивачу вказану суму грошових коштів.
Доказів сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 267 000 грн матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних у повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що позовна заява та додатки до неї були підписані з боку позивача із застосуванням факсиміле, що свідчить про невиконання вимог щодо належного оформлення позовної заяви згідно з положеннями ГПК України, колегією суддів відхиляються, оскільки жодним доказом не підтвержені.
Також колегія суддів зазначає, що висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1194/024 від 23.09.2024 був приєднаний на етапі попереднього судового засідання, тобто з дотриманням вимог процесуального права. Позивачем було надано обгрунтування необхідності долучення цього висновку в тому числі під час судового засідання 25.09.2024 (протокол судового засідання від 25.09.2024). Висновком експерта визначалася не тільки якість робіт але й чи відповідає проектна документація розроблена без погодженого відповідачем завдання напроектування вимогам діючих нормативно-правових актів в сфері будівництва, що дозволяє зробити висновок, про те чи міг відповідач приступити до виконання робіт за договором без погодженого відповідачем встановленого порядку завдання на проектування.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялися клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що представником позивача не заявлялося відповідного клопотання стосовно витрат на правову допомогу на стадії судових дебатів, тому відсутні правові підстави для розгляду питання щодо витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву (у позовній заяві), що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані суду у строк, встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України, надавши договір про надання правничої допомоги №13/07/23 від 13.07.2023.
У частині розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції зважає на те, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У даному випадку суд вважає за доцільне звернутись до правової позиції, викладеної в додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 873/26/20, від 01.02.2022 у справі № 873/213/21, зокрема, до таких правових висновків Верховного Суду: "Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".
Місцевим господарським судом, з урахуванням положень ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу - договір №13/07/23 про надання правової (правничої) допомоги від 13.07.2023, додаткову угоду №1 від 19.02.2024 до договору, додаток від 03.06.2024 до додаткової угоди №1.
Згідно з п.1 додаткової угоди №1 від 19.02.2024 сторони встановили, що за надання правової (правничої) допомоги пов'язаної із юридичним супроводом господарської справи в суді першої інстанції за позовом ТОВ ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» до ТОВ «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» про стягнення коштів, розмір гонорару становить суму 9 000,00 грн при умови розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторони погодили, що у випадку розгляду судом позовної заяви за правилами загального позовного провадження - розмірі гонорару підлягає перегляду, про що сторонами укладається додаток до цієї додаткової угоди.
Додатком від 03.06.2024 до додаткової угоди №1 від 19.02.2024 передбачено, що у зв'язку із прийняттям ухвали суду від 30.05.2024, якою призначено розгляд справи №910/2639/24 за правилами загального позовного провадження, керуючись п.1 додаткової угоди №1 до договору №13/07/23 від 13.07.2023 сторони дійшли згоди викласти п.1 додаткової угоди №1 від 19.02.2024 договору в наступній редакції: «Сторони встановили, що за надання правової (правничої) допомоги пов'язаної із юридичним супроводом господарської справи в суді першої інстанції за позовом ТОВ «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» до ТОВ «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» про стягнення коштів, розмір гонорару є фіксованою сумою в розмірі 19 000,00 грн та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правової (правничої) допомоги».
Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об'єм та вид роботи проведеної адвокатом та наявність заперечень відповідача, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами понесеними позивачем на оплату адвокатських послуг, а відтак судом правомірно обмежено розмір покладених витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 10 000,00 грн.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Аргументи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства. Водночас, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом першої інстанції під час розгляду справи.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі №910/2639/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі №910/2639/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі №910/2639/24 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ПРОМІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі №910/2639/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі №910/2639/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/2639/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім