ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про повернення апеляційної скарги
31 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2306/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19»
на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 (суддя Волков Р.В.)
у справі №916/2306/25
за позовом Керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19»
про стягнення 1 469 512,37 грн,
28.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», в якій Апелянт просить скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/2306/25, якою було залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» про зупинення провадження у справі №916/2306/25; зупинити провадження у справі №916/2306/25 до вирішення іншої справи №420/20112/25 (набрання законної сили судовим рішенням у цієї справі), що розглядається в порядку адміністративного судочинства за позовом ТОВ «ПМК-19» до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про визнання протиправними та скасування пункту п.1.4 Розпорядження Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області «Про затвердження актів про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавств» № 937 від 15.10.2024.
Крім того, 29.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» надійшло клопотання про долучення матеріалів справи доказів сплати судового збору.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення містяться у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Крім того, доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
За змістом ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
У постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 26.02.2019 у справі №910/12099/17, від 11.09.2018 у справі №916/1461/16, від 24.02.2020 у справі №905/639/19 зазначено, що визначений ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.
Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Так, на розгляді суду першої інстанції перебувало клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №916/2306/25 до вирішення іншої справи №420/20112/25 (набрання законної сили судовим рішенням у цієї справі), що розглядається в порядку адміністративного судочинства за позовом ТОВ «ПМК-19» до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області.
Як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії протоколу судового засідання від 16.07.2025 протокольною ухвалою було залишено без задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, як стосовно задоволення заяв/клопотань (вчинення судом процесуальних дій), так і стосовно відмови у задоволенні таких заяв/клопотань, вчинення дій (так звані "дзеркальні ухвали"). З аналізу даної норми Господарського процесуального кодексу України випливає, що в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена Кодексом.
При цьому, ухвали про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі вказаний перелік не містить.
Закріплені в ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2019 у справі №904/421/19 зроблено висновок, що системне тлумачення ст. 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Заперечення щодо такої ухвали, відповідно до приписів ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення.
Даний висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.04.2024 у справі №904/5514/23.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За вказаних обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/2306/25 про залишення без задоволення клопотання про зупинення провадження не приймається до розгляду і повертається Скаржнику.
Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, сторона по справі має право включити заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги на судове рішення, яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов'язаним із такою ухвалою.
Згідно частини 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
З огляду на те, що оскарження протокольної ухвали місцевого господарського суду, якою залишено без задоволення клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 254, 255, п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/2306/25 не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19».
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених статтями 286-291 ГПК України.
Головуюча суддя Н.М. Принцевська
Судді: Н.С. Богацька
А.І. Ярош