29 липня 2025 року
м. Київ
справа № 322/767/25
провадження № 51 - 2908 впс 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження (справа №322/767/25), за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191, ч.ч. 1, 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК); ОСОБА_10 - за ч.ч. 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 407 КК; ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 364 КК; ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК; ОСОБА_11 - за ч. 1 ст. 366 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
До Касаційного кримінального суду Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 із Новомиколаївського районного суду Запорізької області до місцевого суду м. Дніпро.
Клопотання мотивовано тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024080100001577 від 24 лютого 2024 року направлено до Новомиколаївського районного суду Запорізької області з порушенням правил територіальної підсудності. На думку обвинуваченого, найтяжчий із інкримінованих злочинів, а саме за ч. 5 ст. 191 КК - було вчинено на території м. Дніпро, оскільки саме там розміщувалися грошові кошти на банківських рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. 93-ї Холодноярської Бригади, 1). У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_8 просить направити кримінальне провадження на розгляд місцевого суду м. Дніпро.
Перевіривши доводи наведені у клопотанні, заслухавши думку захисників та обвинуваченого, які заперечували проти його задоволення, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Положеннями ч. 1ст. 34 КПК передбачено, що кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до матеріалів провадження за клопотанням, до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024080100001577 від 24 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .
Із інформації наданої вказаним судом, вбачається, що підготовче судове засідання у цьому провадженні відкладено на 07 серпня 2025 року.
Зі змісту обвинувального акту слідує, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК; ОСОБА_10 - за ч.ч. 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 407 КК; ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 364 КК; ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК; ОСОБА_11 - за ч. 1 ст. 366 КК.
Згідно з положеннями ст. 12 КК, більш тяжким злочином, інкримінованим у межах цього провадження, є діяння, передбачене ч. 5 ст. 191 КК, яке полягає у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Склад злочину, передбачений у ст. 191 КК визначений законодавцем як матеріальний і вважається закінченим за ознакою «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем» (що в даному випадку і інкримінується обвинуваченим) з моменту отримання можливості винною особою розпорядитися ним на власний розсуд.
У клопотанні обвинувачений зазначає, що, на його думку, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заволоділи бюджетними коштами, які перебували на казначейському рахунку військової частини НОМЕР_1 , розташованої в місті Дніпрі, у зв'язку з чим обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні повинен розглядатися місцевим судом м. Дніпро.
Разом з тим, у обвинувальному акті не зазначено де саме, за версією сторони обвинувачення, відбулося безпосереднє заволодіння майном або отримана можливість розпоряджатися ним. Відтак, встановити точне місце вчинення інкримінованого обвинуваченим злочину неможливо.
Крім того, слід врахувати й те, що обвинувачені мали можливість розпоряджатися такими коштами в будь-якому місці, з використанням відповідних сучасних програмно-технічних засобів і банківських сервісів.
З огляду на викладене, підстав для направлення зазначеного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 32, 34 КПК, Верховний Суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження (справа №322/767/25), за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_3