30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 127/7813/25
провадження № 61-9650ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сахарова Марія Андріївна, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 03 квітня 2025 року позовну заяву прийняв до розгляду в загальному позовному провадженні.
21 травня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя із заявою про поновлення строку подання зустрічного позову, яка мотивована зміною представника відповідача та укладенням договору 18 квітня 2025 року.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 21 травня 2025 року відмовив в задоволенні заяви представника відповідача про поновлення строку для подання зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та заяву про забезпечення позову в ній повернув.
Вінницький апеляційний суд постановою від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сахарової М. А. залишив без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для подання зустрічного позову залишив без змін.
25 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сахарова М. А., через систему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким поновити строк для подання зустрічного позову та прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову продовжити пропущений процесуальний строк (пункт 10 статті 353 ЦПК України), та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами її перегляду, оскарженню у касаційному порядку не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року в частині оскарження судового рішення щодо відмови у поновленні процесуального строку необхідно відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки оскарження ухвал суду першої інстанції щодо відмови продовжити пропущений процесуальний строк, після її перегляду в апеляційному порядку, статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
Щодо оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року в частині повернення зустрічної позовної заяви слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Реалізація конституційного права на судовий захист ставиться у залежність від положень національного законодавства, зокрема процесуального закону, яким у цивільному праві є Цивільний процесуальний кодекс України.
Так, за приписами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, пропорційність, обов'язковість судового рішення, неприпустимість зловживання процесуальними правам.
Частиною першою статті 13 ЦПК України також унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ЦПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами, а також відповідачу надане право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 частини 1 статті 193 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно з частиною сьомою статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 191 ЦПК України).
Частиною другою та третьою статті 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, який подається у строк для подання відзиву та заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої
статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194
ЦПК України).
Вказаною нормою права визначено обов'язок суду першої інстанції повернути зустрічну позовну заяву заявникові, у випадку, якщо остання подана з порушенням процесуального строку на її подання.
Таким чином, встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву є процесуальним строком, встановленим судом, який трансформується у процесуальний строк, встановлений законом щодо пред'явлення зустрічного позову.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Встановлення процесуальних строків законом або судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Судами встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11:00 год на 30 квітня 2025 року. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали суду від 03 квітня 2025 року та копія позовної заяви з додатками, отримано представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Байдаком В. Г. 10 квітня 2025 року.
Установлено, що в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сахарової М. А. про ознайомлення з матеріалами справи, яке зареєстроване судом 29 квітня 2025 року, та з якого слідує, що у зв'язку з укладенням договору про надання правничої допомоги № 20/25 від 18 квітня 2025 року між Адвокатським об'єднанням «Брилянт Ло Груп» та ОСОБА_1 , адвокат Сахарова М. А. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 127/7813/25. З метою здійснення якісного та ефективного представництва інтересів ОСОБА_1 просила надати можливість ознайомитись з матеріалами справи №127/7813/25.
З матеріалами справи адвокат Сахарова М. А. ознайомилась 07 травня 2025 року.
21 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сахарова М. А. подала зустрічний позов, в якому просила поновити строк для подання зустрічного позову та прийняти даний зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 127/7813/25.
В обґрунтування поважності пропущеного строку посилалась на те, що 18 квітня 2025 року між Адвокатським об'єднанням «Брилянт Ло Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги № 20/25 від 18 квітня 2025 року. Оскільки попередній представник ОСОБА_1 припинив представництво інтересів, адвокатом Сахаровою М. А. було отримано документи довірительки та подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 29 квітня 2025 року. У зв'язку з тим, що договір про правничу допомогу укладено після відкриття провадження у справі, а також враховуючи заміну представника та необхідність ознайомлення з матеріалами справи, вважає причини пропуску строку поважними, тому просила його поновити.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання зустрічного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд виходив із того, що зміна представника не зупиняє та не перериває строки визначені судом для подання відзиву на позовну заяву.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 , так як останній подано з пропуском процесуального строку, встановленого статтею 193 ЦПК України.
Верховний Суд також зазначає, що правова позиція стосовно подання зустрічної позовної заяви з пропуском строку, встановленого для подання відзиву,
є достатньою підставою для її повернення та узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 920/342/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 918/361/18, від 29 липня 2019 року у справі № 925/872/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 910/16837/18,
від 07 листопада 2019 року у справі № 910/2892/19, від 08 грудня 2023 року
у справі № 606/1497/23.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: «право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику».
Відтак, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ЦПК України в оскаржуваних судових рішеннях у справі, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з судовими рішеннями суду попередніх інстанцій, висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому не можуть бути підставою для їх скасування.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів також ураховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє осіб права пред'явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сахарова Марія Андріївна, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко