31 липня2025 року
м. Київ
справа №175/1895/16-ц
провадження № 61-7253ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня
2024 року, додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська районна адміністрація Дніпропетровської області в особі відділу Державної Реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Садівниче товариство «Оріль-6» про скасування державних актів на права власності на землю та відновлення меж між ділянками,
06 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вдруге направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року, додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року.
У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Верховного Суду виправленої касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статей 389, 392 ЦПК України, та згідно з частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник подала заяву про усунення недоліків, в якій вказала, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заявник узагальнено посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак належним чином не зазначає яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, застосували суди в оскаржуваних судових рішеннях.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Зі змісту уточненої касаційної скарги вбачається, що заявник належним чином не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та не вказує конкретну норму (норми) матеріального права щодо яких відсутній такий висновок.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
ОСОБА_1 не виконала повністю вимоги ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року, додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 14 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська районна адміністрація Дніпропетровської області в особі відділу Державної Реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Садівниче товариство «Оріль-6» про скасування державних актів на права власності на землю та відновлення меж між ділянками, визнати неподаною та повернути.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко