31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 752/21620/24
провадження № 61-9399ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,
У жовтні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до
ОСОБА_1 , в якому просив:
- усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 943602380000, номер запису про право власності 14892039);
- усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва - садовий будинок та тимчасові споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3768697, 30.5212560).
24 лютого 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради та Національного природного парку «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський»), в просив:
- визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок НПП «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року
№ 69/7406 у частині земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30 грудня 2016 року у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року;
- припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки
із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11533016800000);
- відмовити у задоволенні первісного позову.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року, відмовлено в прийнятті та об'єднанні в одне провадження з первісним позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - НПП «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, зустрічного позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, НПП «Голосіївський» про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та їх обтяжень на земельну ділянку.
Роз'яснено, що із заявленими позовними вимогами, викладеними у зустрічній позовній заяві, відповідач може звернутися до суду для самостійного розгляду.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що задоволення зустрічного позову не виключить ні повністю, ні частково задоволення первісного позову, оскільки власником земельної ділянки залишиться Київська міська рада та при цьому належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності визначається законом і не залежить від факту реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
20 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 липня 2025 року (надійшла до суду 22 липня 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви. Також просить направити справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про повернення зустрічного позову, оскільки первісні й зустрічні позовні вимоги між собою взаємопов'язані і їх спільний розгляд є доцільним. Зазначає, що суд навмисно порушує його право на звернення до суду і на судовий розгляд його зустрічної позовної заяви.
Розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).
У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс 19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду
з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі
№ 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність з первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі
№ 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19) вказано, що зустрічний позов
є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
Суди попередні[інстанцій встановили, що заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради
з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом:
- припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим будинком
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 943602380000, номер запису про право власності 14892039);
- зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва - садовий будинок та тимчасові споруди, що розташований по
АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3768697, 30.5212560).
Як на підставу своїх вимог посилався на порушення відповідачем прав держави в особі Київської міської ради, як власника земельної ділянки. Тобто вимоги первісного позову виникли з питання усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок НПП «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року
№ 69/7406 у частині земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30 грудня 2016 року у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року;
- припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки
із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11533016800000).
Зустрічна позовна заява мотивована порушенням порядку державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 в Державному земельному кадастрі. ОСОБА_1 вважав, що проектом відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський», затвердженого рішенням Київської міської ради
№ 69/7406 від 26 січня 2012 року, в межі земельної ділянки № 1 незаконно включено міські землі, не надані у власність чи користування, площею 13,79 га та незаконно надано парку у постійне користування земельну ділянку № НОМЕР_1 у зазначеній частині,
а отже рішення Київської міської ради № 69/7406 від 26 січня 2012 року в оскаржуваній частині, державна реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація речових прав на цю земельну ділянку робить неможливим реалізацію позивачем за зустрічним позовом права на оформлення у власність (користування) земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві власності садовий будинок.
Тобто, у зустрічному позові зазначено, що при його розгляді мають бути встановлені обставини, пов'язані з державною реєстрацією земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Таким чином, встановленню та доведенню за зустрічним позовом підлягають обставини, які не пов'язані із спором за позовом прокурора, оскільки останній в своїй позовній заяві доводить обставини порушення прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки, та фактично вимагає від відповідача усунення перешкод в реалізації такого права власності шляхом знесення самочинного будівництва.
За таких обставин, суди передніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного є недоцільним, обидва позови не взаємопов'язані, зокрема, вони не виникають з одних правовідносин, а задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем у первісному позові є держава в особі Київської міської ради, в інтересах якої заявлено вимоги про усунення їй, як власнику, перешкод
у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. При цьому, в зустрічному позові визначено два відповідачі: Київську міську раду та НПП «Голосіївський». Однак, відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду. Проте, ОСОБА_1 цю вимогу не дотримано, та визначено інше коло відповідачів, з яких НПП «Голосіївський» у первісному позові є третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Верховний Суд зазначає, що повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд не порушив право заявника на звернення до суду, оскільки відмова у прийнятті зустрічного позову не перешкоджає зверненню з ним до суду на загальних підставах шляхом пред'явлення окремого позову.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 28 травня 2024 року
у справі № 308/17019/21 (провадження № 61-6904ск24) та від 06 червня 2024 року
у справі № 185/9703/23 (провадження № 61-8063ск24), від 21 жовтня 2024 року
у справі № 305/1670/24 (провадження № 61-13537ск24), від 05 червня 2025 року у справі № 369/12078/20 (провадження № 61-6796ск25).
Доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Аргументи заявника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на судові рішення попередніх інстанцій, є необґрунтованою. Правильне застосовування частини третьої статті 194 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення,розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник