30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 754/1282/25
провадження № 61-9808зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Крата В. І., Дундар І. О., Пархоменка П. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальність «Київські енергетичні послуги» про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до «Київські енергетичні послуги» та просив стягнути 9 020,28 грн, сплачені ним за незаконні вимоги ТОВ «Київські енергетичні послуги» та моральну шкоду в розмірі 9 020,28 грн, що разом становить 18 040,56 грн.
Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 28 березня 2025 року, яке залишив без змін постановою Київський апеляційний суд від 25 червня 2025 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Київські енергетичні послуги» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за послуги відновлення постачання електроенергії в розмірі 2 917,96 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі № 754/1282/25 відмовив.
Верховний Суд ухвалою від 22 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів, які входять до складу колегії: Крата В. І., Дундар І. О., Пархоменка П. І., передав судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
29 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 22 липня 2025 року.
У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 заявляє відвід суддям Верховного Суду: Крату В. І., Дундар І. О., Пархоменку П. І., мотивуючи тим, що він указаним суддям не довіряє і це його право, передбачене статтею 21 Конституції України, з яким зобов'язані рахуватися, бо це право вище за рангом виконання, ніж усі статті ЦПК України і це є конституційним принципом верховенства права. ОСОБА_1 у заяві вказує, що указані судді раніше постановили незаконні ухвали у цій справі і постановлять ухвалу, що свої дії «вигородити», тому ОСОБА_1 заявляє суддям відвід. Указані судді Верховного Суду порушили його права та свій конституційний обов'язок.
Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2025 року визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід, заяву передав для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2025 року вказану заяву передано для вирішення судді Верховного Суду Грушицькому А. І.
Заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (частина восьма статті 40 ЦПК України).
Необхідності вирішувати питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи не встановлено.
Обґрунтовуючи заяву про відвід колегії суддів Крата В. І., Дундар І. О., Пархоменка П. І., ОСОБА_1 вказував про те, що він не довіряє указаним суддям, оскільки постановляючи незаконну ухвалу, ця колегія суддів порушила його права та свій конституційний обов'язок.
Зазначені обставини викликали в нього сумніви в неупередженості суддів.
Підстави для відводу судді передбачені, зокрема частиною першою статті 36 ЦПК України, згідно із якою суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 ЦПК України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Крім того, статтею 37 ЦПК України передбачені випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, зокрема суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
ЄСПЛ в своїй практиці також звертав увагу, що той факт, що суддя не відмовився від розгляду цивільного позову в апеляційному порядку після його попередньої участі в іншому пов'язаному цивільному провадженні, не є необхідним доказом упередженості судді (див. рішення у справі Golubovic v. Croatia, § 52).
На час вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід відсутні підстави вважати, що судді Верховного Суду Крат В. І., Дундар І. О., Пархоменко П. І. виявляють особисту упередженість та/або мають пряму чи побічну заінтересованість у результаті розгляду справи № 754/1282/25.
Незгода заявника з ухваленим колегією суддів процесуальним рішенням не може бути підставою для відводу судді, що прямо передбачено положеннями частини четвертої статті 36 ЦПК України.
Оцінивши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Крата В. І., Дундар І. О., Пархоменка П. І. вважаю, що передбачені процесуальним законом підстави для задоволення заяви відсутні, оскільки доводи заявника не свідчать про існування обставин, які б виключали участь суддів Верховного Суду Крата В. І., Дундар І. О., Пархоменка П. І. у розгляді в касаційному порядку заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 754/1282/25, зокрема таких обставин, які б викликали сумнів в їх неупередженості або об'єктивності або свідчили б про порушення принципу недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді справи є порушенням права на справедливий суд.
Отже, оскільки під час розгляду заяви ОСОБА_1 передбачені законом підстави для відводу колегії суддів Крата В. І., Дундар І. О., Пархоменка П. І. не встановлені, у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд, у складі судді Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Крата В. І., Дундар І. О., Пархоменка П. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальність «Київські енергетичні послуги» про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький