СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7196/25
пр. № 2/759/4102/25
29 липня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
при секретарі Кульбовської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Представник позивача ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_1 07.04.2025 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, яким просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову, зазначила, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.12.2021 року було розірвано.
13.01.2023 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , після реєстрації якого зміни прізвище на ОСОБА_9 .
Відповідно до судового наказу від 21.10.2021 року виданого Херсонським міським судом Херсонської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28.09.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Зазначила, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з 12.10.2021 року по 31.03.2025 року становить 175364,78 грн.
Крім того, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_6 , про що в свідоцтві про народження у графі батько вказано ОСОБА_2 .
Зазначила, що відповідач участі у вихованні дітей з 2020 року не бере, не спілкується з ними, матеріально їх жодним чином не підтримує, не цікавиться їх станом здоров'я, навчанням, психологічним станом, і взагалі їх існуванням.
Крім того, зазначила, що жодних перешкод з її боку вона не чинить у спілкуванні батька з дітьми, проте ОСОБА_2 не виявляє бажання виконувати покладенні на нього обов'язки як на батька.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.04.2025 року було відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за загальними правилами позовного провадження.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача до суду надійшла заява, якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за її відсутності.
Відповідач в судове засіданні не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05.10.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.12.2021 року по цивільній справі № 766/17493/21 було розірвано (а.с. 7-8).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 20-22).
12.10.2021 року Херсонським міським судом Херсонської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 28.09.2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 15).
Згідно довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів виданої Корабельним відділом державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість зі сплати аліментів за судовим наказом № 766/17486/21 за період з 12.10.2021 року по 31.03.2025 року становить 175364,78 грн. (а.с. 19).
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.01.2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до висновку Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування № 107-3118 від 28.04.2025 року вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, в судовому засіданні підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої батьківські обов'язки, здоров'ям дітей не цікавиться, матеріально не утримує та не займається їх вихованням і розвитком.
З огляду на зазначене, суд вважає, що ОСОБА_2 самоухилився від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, не брав та не бере участі в утриманні та вихованні дітей, не проявляє до дітей батьківської турботи та підлягає позбавленню батьківських прав.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів судом встановлено наступне.
Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з матір'ю.
Обов'язки по утриманню дитини в однаковій мірі мають нести як батько, так і матір дитини.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У відповідності до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наведені обставини є підставою для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина, а саме слід стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 07.04.2025 року і до досягнення сином повноліття.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 19, 150, 155, 164, 165, 180-182, 184, 191 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року№789-ХІІ Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 19, 81, 141, 223, 258-260, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення сином повноліття, починаючи стягнення з 07.04.2025 року.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.В. П'ятничук