Справа № 607/25832/24Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 22-з/4817/49/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
30 липня 2025 р.м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Храпак Н.М.
розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Людмили Станіславівни про забезпечення позову у справі №607/25832/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року у справі за позовом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне некомерційне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини», Комунальний заклад Тернопільської міської ради «Тернопільський міський центр соціальних служб», ОСОБА_3 про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року, яке набрало чинності, вказаний позов задоволено.
Відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення їх батьківських прав.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь законного представника, опікуна або закладу, де буде перебувати дитина, чи на особистий рахунок дитини, відкритий у банківській установі, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь законного представника, опікуна або закладу, де буде перебувати дитина, чи на особистий рахунок дитини, відкритий у банківській установі, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
11 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до Тернопільського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Л.С. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року, в якій також порушується питання поновлення строку апеляційного оскарження.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року - залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання ухвали для належного оформлення апеляційної скарги.
29 липня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Л.С. через підсистему "Електронний суд" до Тернопільського апеляційного суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій міститься прохання про заборону виконавчому комітету Тернопільської міської ради вживати заходи щодо влаштування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу до набрання рішенням суду законної сили.
Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що скаржнику відомо, та може бути підтверджено патронатним вихователем ОСОБА_3 , що на даний момент орган опіки та піклування здійснює заходи, спрямовані на влаштування дочки ОСОБА_1 в сім'ю до чужих дитині людей, намагається встановити контакт з чужими дитині людьми, привозять їх до дитини на огляд, який відбувся 17.07.2025 року, одразу після прийняття рішення про надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування.
Звертає увагу на те, що такі дії позивач вчиняє, незважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, яка ними отримана через електронний суд.
Вважає, що дії органу опіки та піклування, передбачені ст. 6 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» є передчасні та суперечать інтересам дитини, оскільки рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року у справі №607/25832/24 не набрало законної сили.
Вважає, що влаштування ОСОБА_5 в сім'ї громадян України на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу може травмувати малолітню дитину, якій виповнилось всього два повних роки від народження, оскільки остання потребує стабільності.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Перелік видів забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, не є вичерпаним, отже суд може вжити й інші заходи, які б відповідали предмету позову у справі.
Умовою застосування заходів забезпечення позову у справі є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, предметом даного позову є відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
На підтвердження обґрунтувань заяви про забезпечення позову представником заявника було долучено копію рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №959 від 15.07.2025 року, згідно якого ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, як органом опіки та піклування здійснюються заходи, спрямовані на влаштування дочки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ї громадян України на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї чи дитячі будинки сімейного типу і що такі дії суперечать інтересам дитини.
Сам факт прийняття виконавчим комітетом Тернопільської міської ради рішення №959 від 15.07.2025 року, яким ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, з урахуванням того, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року на даний момент є таким, що набрало законної сили (питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі не вирішено) не дає підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду чи порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Більше того, апеляційний суд вважає, що оскільки рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року на даний момент є таким, що набрало законної сили, заходи забезпечення, які просить застосувати заявник (який є відповідачем у даній справі, не пред'являв зустрічного позову і по даний час проходить військову службу) мають на меті не забезпечення позову в розумінні ст. 149 ЦПК Україні, а по суті утруднення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Людмили Станіславівни про забезпечення позову слід відмовити.
Поряд з цим, апеляційний суд роз'яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись ст. ст.149-153, 260, 261 ЦПК України, апеляційний суд, -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Людмили Станіславівни про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Храпак Н.М.