Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2384/25
31.07.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Надопта А.А.,
секретар судового засідання - Стрижак О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,67 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Закарпатська область, Берегівський район, на території Неветленфолівської сільської ради, контур № 116, кадастровий номер: 2121282400:03:003:0020, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 011936 від 24.11.1998 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 567. Позивачка вказує, що прийняла спадщину, оскільки на день відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем. У визначений законом строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Стойки С.М. із заявою про прийняття спадщини, де нотаріус завела спадкову справу, однак листом - роз'ясненням від 14.04.2025 за вих. № 207/02-14, повідомила позивачку, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, належні чоловіку позивачки ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає можливості, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Разом з цим правостановлюючих документів на житловий будинок спадкодавцем за життя виготовлено не було, а оригінал правовстановлюючого документа на земельну ділянку втрачено, у позивачки наявна тільки його копія. В зв'язку з цією обставиною позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через органи нотаріату та змушена звернутися до суду з даним позовом. Відповідачем по справі позивачка визначила свого сина та сина спадкодавця - ОСОБА_2 та зазначила, що відповідач претензій на спадкове майно не заявляє та не заперечує проти визнання права власності на спадковий житловий будинок та земельну ділянку за позивачкою, своєю матір'ю.
Позивачка ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явилися, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду письмову заяву, згідно якої вимоги позивачки визнає повністю та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з30 вересня 1989 року позивачка ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 30.09.1989.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13 серпня 2024 року.
Останнім місцем проживання померлого було АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою виконкому Пийтерфолвівської сільської ради від 17.12.2024 за № 03.5-17/837.
Заповіту ОСОБА_3 не залишив, а тому спадкування проводиться в порядку спадкування за законом.
Після смерті ОСОБА_3 спадщина, до складу якої входить наступне нерухоме майно:
1) житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,на який не виготовлено правовстановлюючі документи та який рахується за померлим на підставі записів у погосподарській книзі згідно довідки виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 28.04.2025 р. № 03.5-17/192;
2) земельна ділянка площею 0,67 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Закарпатська область, Берегівський район, на території Неветленфолівської сільської ради, контур № 116, кадастровий номер: 2121282400:03:003:0020, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 011936 від 24.11.1998 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 567.
У відповідності до положень ст.1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина, позивачка по справі ОСОБА_1 , а також їх син, відповідач ОСОБА_2 .
Відповідач претензій на спадкове майно не заявляє та не заперечує проти визнання права власності на спадковий житловий будинок та земельну ділянку за позивачкою, про що подав до суду відповідну заяву.
Інших спадкоємців немає.
Суд констатує, що позивачка після смерті свого чоловіка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, як спадкоємець за законом спадщину прийняла, оскільки на день смерті спадкодавця проживала та була зареєстрована разом з спадкодавцем в житловому будинку, здійснювала за ним догляд, а також після його смерті вступила у володіння спадковим майном, обробляла земельну ділянку, що стверджується довідкою виконкому Пийтерфолвівської сільської ради від 17.12.2024 за № 03.5-17/838.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Для оформлення спадщини після смерті спадкодавця позивачка звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Стойки С.М., яка завела спадкову справу, однак листом - роз'ясненням від 14.04.2025 за вих. № 207/02-14, повідомила позивачці, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, належні її чоловіку ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає можливості, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Разом з цим з матеріалів справи встановлено, що правостановлюючих документів на житловий будинок спадкодавцем за життя виготовлено не було, а оригінал правовстановлюючого документа на земельну ділянку втрачено, у позивачка наявна тільки його копія.
В зв'язку з цією обставиною позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через органи нотаріату.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Технічну інвентаризацію спадкового житлового будинку проведено.
Так, відповідно до відомостей технічного паспорта та довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» від 01.05.2025 № 415, житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , будівництвом завершений. Рік будівництва будинку - 1991. Його вартість станом на квітень 2025 року становить 524 737 грн (п'ятсот двадцять чотири тисячі сімсот тридцять сім гривень). Загальна корисна площа житлового будинку становить 105,3 м. кв., в тому числі житлова площа 39,6 м. кв.
Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 року на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи не оформлені.
Згідно довідки виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 28.04.2025 р. № 03.5-17/192, житловий будинок в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідка видана на підставі записів по господарської книги с. Ботар № 8 (2016-2023 роки), номер об'єкта по господарського обліку 01-0761-1, аркуш 45.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, позивачка в порядку спадкування за законом успадкувала житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Неветленфолівської сільської ради, контур № 116, кадастровий номер: 2121282400:03:003:0020, після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , які згідно положень закону належать позивачці з часу відкриття спадщини, однак не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачкою вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачкою на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканкою АДРЕСА_1 , право власності в цілому на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканкою АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,67 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Закарпатська область, Берегівський район, на території Неветленфолівської сільської ради, контур № 116, кадастровий номер: 2121282400:03:003:0020, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийА. А. Надопта