Справа № 298/988/25
Номер провадження 3/298/647/25
31 липня 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали об'єднаної справи №298/988/25 (провадження 3/298/647/25), які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Красноперекопськ, Автономної Республіки Крим, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, за ч.1 ст.185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП, -
До суду одночасно надійшло дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених за ч.1 ст. 185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Постановою суду від 31 липня 2025 року справи: №298/988/25 (провадження №3/298/647/25) та №298/989/25 (провадження №3/298/648/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10, ч.2 ст. 204-1 КУпАП об'єднано в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно номер №298/988/25 (провадження №3/298/647/25).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №146913 від 6 липня 2025 року, 6 липня 2025 року близько 6 год. 55 хв. на околиці населеного пункту Кострино (територія Костринської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, на напрямку 42 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_2 було виявлено і затримано гр.України ОСОБА_1 , який рухаючись в пішому порядку шляхом обходу контрольних постів Держприкордонслужби використання рельєфу місцевості для унеможливлення свого виявлення у складі групи осіб, спільно з гр. України ОСОБА_3 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №146914 від 6 липня 2025 року, 6 липня 2025 року близько 06 год. 55 хв. на околиці населеного пункту Кострино (територія Костринської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, на напрямку 42 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_2 був виявлений та затриманий гр.України ОСОБА_1 . Під час затримання здійснив непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону України, а саме: законну, неодноразово повторену вимогу ОСОБА_2 припинити рух в напрямку державного кордону, зупинитися та пред'явити для перевірки документи, що посвідчують особу, відкрито відмовився виконувати та вдався до втечі, під час затримання чинив опір. Своїми діями порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про державну прикордонну службу України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання SMS-повідомлення згідно поданої ним заяви на отримання електронних повісток.
Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №146913 від 6 липня 2025 року, та протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №146914 від 6 липня 2025 року складених стосовно ОСОБА_1 , містяться підписи останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.
Крім цього, у матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП та ч.1 ст.185-10 КУпАП відбудеться у Великоберезнянському районному суді за адресою: с-ще Великий Березний, вул. Шевченка, 22. Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 в якій він просить суд розглянути матеріали справи про адміністративне правопорушення без його участі у зв'язку з сімейними обставинами.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За змістом ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 204-1 КУпАП та ст. 185-10 КУпАП не є обов'язковою.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у вчиненні такого і чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №146913 від 6 липня 2025 року, ОСОБА_1 інкриміновано спробу незаконного перетинання державного кордону України, в пішому порядку, поза пунктами пропуску через державний кордон, з України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб, в умовах воєнного стану, і такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Положеннями ч.2 ст.204-1 КУпАП встановлено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті..
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Разом з цим, у протоколі складеному відносно ОСОБА_1 не вказано, в чому саме полягає суть вчиненого ним правопорушення, не зазначено в чому саме полягали дії ОСОБА_1 з кваліфікуючою ознакою вчинення правопорушення в складі групи осіб, не наведено, які саме дії здійснював останній, не вказано жодної дії, вчиненої ОСОБА_1 , яка б відповідала об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Суддя зауважує, що наведення в описовій частині протоколу відомостей про виявлення та затримання ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску в складі групи осіб, без зазначення в чому саме виразились дії ОСОБА_1 щодо вчинення такої спроби, є неконкретним формулюванням обвинуваченням.
Крім цього, ставлячи ОСОБА_1 в провину вчинення правопорушення в складі групи осіб, до матеріалів справи не додано належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення групою осіб, зокрема пояснення особи, спільно з якою намагався перетнути кордон ОСОБА_1 , протокол про адміністративне затримання цієї особи тощо, матеріали справи взагалі не містять відомостей про зазначену в протоколі особу.
Матеріали справи не містять належних даних щодо умисних дій ОСОБА_1 спрямованих на спробу перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску.
Зазначаючи у протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 було виявлено та затримано під час спроби незаконного перетину державного кордону, до матеріалів не долучено жодного доказу того, що даного громадянина було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону.
Перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України.
Сам по собі факт присутності особи у населеному пункті поряд із державним кордоном, не доводить умислу цієї особи на незаконний перетин кордону і факт спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Доказів про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон, матеріали справи не містять. Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 .
Доказів, які б беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, матеріали справи не містять.
Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 6 липня 2025 року близько 06 год. 55 хв. на околиці населеного пункту Кострино (територія Костринської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, на напрямку 42 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_2 був виявлений та затриманий. Під час затримання здійснив непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону України, а саме: законну, неодноразово повторену вимогу ОСОБА_2 припинити рух в напрямку державного кордону, зупинитися та пред'явити для перевірки документи, що посвідчують особу, відкрито відмовився виконувати та вдався до втечі, під час затримання чинив опір.
З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень за ч. 2 ст. 204-1, ч. 1 ст.185-10 КУпАП, посадовою особою до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне затримання від 6 липня 2025 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 6 липня 2025 року; копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон виданого на ім'я ОСОБА_4 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 6 липня 2025 року; заяву ОСОБА_1 від 6 липня 2025 року, в якій він повідомив, що відмовляється від послуг адвоката з центру безоплатної вторинної правової допомоги та від повідомлення близьких родичів; довідку про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів, що «поза розумним сумнівом» не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.
За змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злісної непокори військовослужбовцю ОСОБА_2 разом з цим, матеріали справи взагалі не містять відомостей у підтвердження факту перебування (виконання службових повноважень) ОСОБА_2 в день події за складеним щодо ОСОБА_1 протоколом. Крім цього до матеріалів справи не долучено ні рапорту, ні письмових пояснень вказаного військовослужбовця, з приводу події, яка являється предметом судового розгляду.
Матеріалами справи не доведено, що вчинені ОСОБА_1 дії свідчать про вчинення злісної непокори, зокрема, не виконання законної вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 . Не надано жодних доказів щодо того, що ОСОБА_1 вчиняв дії, які б були виражені в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду та їм передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень. Більше того, як слідує з письмових пояснень ОСОБА_1 він на вимогу представника ДПСУ пред'явив документи для перевірки.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, як зазначено у протоколі, та наявності умисної форми вини у діях ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на інспектора прикордонної служби групи моніторингу обстановки 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_1 (тип Б) ОСОБА_2 , який склав протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суд приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 185-10, ч. 2 ст.204-1, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.