Справа №523/13567/25
Провадження №1-кс/523/4717/25
28 липня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного, розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 22025160000000230 від 09.04.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, який зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України КК України,
Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22025160000000230 від 09.04.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що на виконання затвердженої вищим військово-політичним керівництвом російської федерації політики ведення підривної діяльності проти України, на початку 2025 року (але не пізніше липня 2025 року, більш точну дату та час досудовим розслідування не встановлено), невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації, знаходячись у невстановленому місці на території російської федерації або на окупованій російською федерацією території України, розробив і почав реалізовувати план вчинення диверсій, шляхом вчинення з метою ослаблення держави вибуху, спрямованих на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення
Реалізуючи власний злочинний умисел, направлений ведення підривної діяльності проти України шляхом вчинення на території України диверсій, на початку липня 2025 року (більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації в ході спілкування в месенджері (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) «Viber», який був авторизований у зазначеному месенджері за абонентським номером НОМЕР_1 , із громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживав у м. Ізмаїл Одеської області і також був авторизований у зазначеному месенджері за абонентським номером НОМЕР_2 під іменем « ОСОБА_7 », звернувся до останнього із пропозицією і вказівками вчиняти на території м. Одеси і Одеської області диверсії шляхом вчинення вибухів, за грошову винагороду. На вказану пропозицію і вказівки ОСОБА_6 відповів згодою, тим самим вступив з невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації у злочинну змову, направлену на вчинення диверсій із застосуванням саморобного вибухового пристрою. При цьому, невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації повідомив ОСОБА_6 , що до його функціональної ролі у вчиненні диверсій входитиме прибуття до міста Одеси, отримання саморобного вибухового пристрою, який заздалегідь знаходився у т.зв. «тайнку» (схроні) на території міста Одеси.
На виконання спільного злочинного умислу, направленого на вчинення в м. Одесі і Одеській області диверсій, ОСОБА_6 діючи за вказівками невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації і згідно з його інструкціями, приїхав 25.07.2025 з м. Ізмаїл Одеської області до міста Одеси на таксі, за грошові кошти, які надіслав йому зазначений невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації.
Надалі, ОСОБА_6 , продовжуючи діяти за вказівками невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, заселився у житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, ОСОБА_6 використовуючи власний мобільний телефон марки «iPhone» моделі «12» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 із сімкартою всередині НОМЕР_2 , постійно підтримував контакт та отримав інструкцію щодо місцезнаходження т.зв. «тайнику» (схрону), в якому знаходився саморобний вибуховий пристрій, для вчинення диверсії.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 25.07.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_6 , перебуваючи за тимчасовим місцем свого проживання у житловому приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , діючи за вказівками невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, направився до місцезнаходження т.зв. «тайника» (схрону), в якому знаходився саморобний вибуховий пристрій, який знаходився біля адреси: м. Одеса, вул. Мечникова, за орієнтовними географічними координатами 46.4914017, 30.7183729 (більш точна адреса досудовим розслідуванням не встановлено), для подальшого використання вищевказаного саморобного вибухового пристрою для вчинення диверсії, який мав призвести до зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
В подальшому, отримавши усі необхідні інструкції, 25.07.2025 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 , перебуваючи біля місцезнаходження т.зв. «тайника» (схрону) біля адреси: м. Одеса, вул. Мечникова, за орієнтовними географічними координатами 46.4914017, 30.7183729 (більш точна адреса досудовим розслідуванням не встановлено) із сумкою синього кольору, всередині якого знаходився саморобний вибуховий пристрій, маючи умисел на вчинення диверсії шляхом вчинення вибуху і переслідуючи протиправну мету направлену на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення громадської безпеки від проявів диверсій, які мали призвести до зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, настання інших тяжких наслідків, направився до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою отримання подальших вказівок від невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації по застосуванню зазначеного саморобного вибухового пристрою.
Прибувши 25.07.2025 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно, але не пізніше 22 год. 00 хв., ОСОБА_6 отримав вказівку від невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації направитись до залізничних колій, які знаходились біля вулиць Житомирська та Подільська у місті Одеса.
Отримавши всі детальні інструкції від невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, ОСОБА_6 викликав таксі та направився до залізничних колій біля вулиць Житомирська та Подільська у місті Одеса.
Прибувши до залізничних колій біля вулиць Житомирська та Подільська у місті Одеса, ОСОБА_6 використовуючи власний мобільний телефон марки «iPhone» моделі «12» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 із сімкартою всередині НОМЕР_2 , в якому був завантажений та авторизований мессенджер «Viber» (сервіс для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) за допомогою якого останній, підтримував контакт із невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації та отримував інструкції щодо належного виконання диверсії, в режимі реального часу, за допомогою аудіодзвінка у мессенджері «Viber».
Завершуючи спільні протиправні дії по вчиненню терористичного акту, приблизно о 23 год. 15 хв. 25.07.2025 невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації, знаходячись у невстановленому місці на території російської федерації або на окупованій російською федерацією території України, надав вказівку ОСОБА_6 в мессенджері «Viber» (сервіс для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) вказівку залишити саморобний вибуховий пристрій, до якого був прикріплений магніт та мобільний телефон (як засіб віддаленого приведення в дію зазначеного вибухового пристрою), прикріпив до залізничної колії, яка знаходилась на 4 км пакету № 7 перегону «Застава 1 - Одеса-Західна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка знаходилась у місті Одеса, біля вулиць Житомирська та Подільська, вчинив закінчений замах на диверсію, але злочинний умисел ОСОБА_6 направлений на вчинення диверсії шляхом вибуху спрямований на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення не був доведений ним до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки о 23 год. 30 хв. 26.07.2025 співробітниками Управління Служби безпеки України в Одеській області затримано громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з викладеними фактичними обставинами, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України - диверсія, за ознаками: закінчений замах на диверсію, тобто вчинення з метою ослаблення держави вибуху, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб.
26.07.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
26.07.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Клопотання вмотивоване тим, що існують ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України, тому просив застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, надавши пояснення аналогічні змісту клопотання.
Підозрюваний заявив, що не хоче щоб його утримували під вартою.
Захисник ОСОБА_4 погодилась з думкою свого підзахисного.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того статтею 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Крім того, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», суд зазначив, що «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться». Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а таким чином підозрюваний усвідомлює тяжкість вчинених діянь, суворість можливого покарання за їх вчинення.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ГВ КР Управління СБ України в Одеській області № 65/1/1-3997 від 26.07.2025 (рапорт уповноваженої особи № 65/1/1-3996 від 26.07.2025), про обставини вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом огляду місця події від 26.07.2025, згідно з яким оглянуто місце події - ділянку залізниці: 4 км пакету № 7 перегону «Застава 1 - Одеса-Західна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»;
- показами підозрюваного ОСОБА_6 про детальні обставини вчинення ним кримінального правопорушення;
- іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.
Так, ОСОБА_6 підтримував зв'язок із представником спеціальних служб Російської Федерації, вчинив кримінальне правопорушення в умовах російського військового вторгнення в Україну та ведення Російською Федерацією війни проти України, що у свою чергу свідчить про обґрунтовані підстави вважати, що у розмірі застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу чи внесення ним визначеного слідчим суддею розміру застави, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; проживанням в м. Одесі, яке розташоване поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою; відсутністю в нього постійних джерел існування; зв'язком з розвідувальним органом держави-агресора Російської Федерації і пов'язаною з цим можливістю незаконно перетнути державний кордон України і переховуватися на території інших держав; обізнаністю із заходами конспірації протиправної діяльності; здобутими за період планування і підготовки до вчинення кримінального правопорушення злочинними навичками;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується мотивом його протиправної діяльності - створення загрози національній безпеці в економічній і воєнній сферах, а також державній власності; зв'язком з розвідувальним органом держави-агресора Російської Федерації і бажанням виконувати його протиправні вказівки щодо вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України дозволяє обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_6 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Висновки органу досудового розслідування щодо причетності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Таким чином, враховуючи особу підозрюваної, її характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 ст. 176 КПК України - тримання під вартою.
Відповідно до положення ст. 183 КПК України - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжких злочинів, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, відсутність вагомих стримуючих факторів, застосування менш суворих запобіжних заходів, зокрема і застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 309 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування №22025160000000230 від 09.04.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 24.09.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1