Справа № 485/708/25
Провадження №2/485/343/25
іменем України
31 липня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя Соловйов О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати,
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є власницею земельної ділянки кадастровий номер 4825710100:07:000:0005, площею 9,75 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Снігурівської міської ради. Зазначена земельна ділянка відповідно до договору оренди від 25 листопада 2014 року була передана в оренду ФОП ОСОБА_2 . Розмір орендної плати, обумовленої сторонами в договорі, становить 4506,17 грн, яка вноситься орендарем протягом терміну дії договору не пізніше як до 30 грудня кожного року. Незважаючи на умови договору відповідачем не сплачена орендна плата за 2022-2024 роки, внаслідок чого виникла заборгованість з урахуванням індексу інфляції: за 2022 рік у розмірі 13607,44 грн, за 2023 рік - 17227,00 грн, за 2024 рік - 18105,57 грн, а всього 48940,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, як суттєві порушення умов договору оренди земельної ділянки, позивач просить розірвати договір оренди землі від 25 листопада 2014 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований у ДРРП 26 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право 7882331, та стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 13607,44 грн, за 2023 рік - 17227,00 грн, за 2024 рік - 18105,57 грн, всього 48940,00 грн, та сплачений судовий збір.
У відзиві на позовну заяву, представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвокат Козирєва А.В. просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що починаючи з 19 березня і по 11 листопада 2022 року Снігурівська міська територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації військ російської федерації та відносилася до територій, на яких ведуться активні бойові дії, що в свою чергу, через дію форс-мажорних обставин виключало можливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки. Після деокупації території громади, орендовані відповідачем землі, в тому числі й спірна земельна ділянка, були забруднені вибухонебезпечними предметами, їх розмінування і передача відповідачу здійснено лише у грудні 2024 році - січні 2025 року. Умовами договору оренди зазначено, що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 617 та ч. 6 ст. 762 ЦК України відповідач має бути звільнений від відповідальності та від сплати орендної плати за весь час, протягом якого він не міг користуватися майном через обставини, за які він не відповідає. Також у відзиві вказано, що відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, оскільки договором оренди землі встановлена орендна плата в розмірі 4506,17 грн на рік, її розмір не переглядався. У відзиві на позов також вказано, що на даний час проводиться обробіток розмінованих земель для подальшого використання відповідно до договору оренди землі.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.
Позивачка в позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі.
Представник відповідача - адвокат Козирєва А.В. також згідно поданої письмової заяви просиа розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника, позов не визнають, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 036020 виданого Снігурівською міською Радою народних депутатів 12 лютого 2001 року, належить земельна ділянка кадастровий номер 4825710100:07:000:0005, площею 9,75 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Снігурівської міської ради (а.с. 7).
25 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, який відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зареєстрований у ДРРП 26 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право - 7882331 (а.с. 8-10).
Відповідно до умов вище зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825710100:07:000:0005, загальною площею 9,75 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Снігурівської міської ради. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 150205,64 грн.
Строк дії договору визначено пунктом 8 договору, відповідно до якого договір укладено з 25 листопада 2014 року по 25 листопада 2029 року, з правом пролонгації.
Пунктом 9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4506,17 грн. Орендна плата вноситься у грошовому та натуральному еквіваленті.
Згідно п. 10 договору, орендна плата вноситься орендарем протягом терміну дії договору не пізніше, як до 30 грудня кожного року.
Відповідно до п. 36 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Як зазначає позивач, орендну плату за 2022-2024 роки відповідач не сплатив, тому вона змушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
За розрахунками позивача, заборгованіть зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції складає: за 2022 рік у розмірі 13607,44 грн, за 2023 рік - 17227,00 грн, за 2024 рік - 18105,57 грн, всього 48940,00 грн (а.с. 11-12).
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
За змістом абзацу 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Абзацом 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
Позивачка, звертаючись до суду, зазначила, що порушення її прав відповідачем полягає у систематичній несплаті орендної плати за договором оренди належної їй земельної ділянки.
Відповідач не заперечив доводів позивачки про те, що орендна плата за період 2022-2024 роки їй не сплачувалася. Проте зазначив, що несплата орендної плати сталася виключно через військову агресію Російської Федерації проти України, що унеможливило використання земельної ділянки у зазначений період та відповідно виконання зобов'язання за договором.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час.
Після введення на території країни воєнного стану, Торгово промисловою палатою України усім зацікавленим особам надіслано листа від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України.
У листі Торгово промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
07 жовтня 2022 року Миколаївською обласною радою прийнято рішення №9 "Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких дій", якими рада визнала обставини, що склалися на території Миколаївської області, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення.
До переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, включені юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими товаровиробниками та місцезнаходження яких станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано у межах території Миколаївської області.
За наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Снігурівська міська територіальна громада, в межах якої розташована земельна ділянка, належна позивачці, віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період з 19 березня по 11 листопада 2022 року.
Наступним наказом Міністерства розвитку громад і територій України № 376 від 28 лютого 2025 року "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Снігурівську міську територіальну громаду, після деокупації, починаючи 11 листопада 2022 року віднесено до територій, на яких ведуться можливі бойові дії.
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Сторони у договорі не визначили перелік форс-мажорних обставин.
За змістом п. 40 спірного договору оренди землі, сторонами узгоджено сторона, яка порушила зобов"язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Отже, враховуючи зміст договору та загальновідомі обставини, які в силу частини 3 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, а також не вимагають від орендаря їх додаткового доведення за допомогою сертифікатів Торгово-промислової палати чи будь-яких інших доказів, слід дійти висновку, що починаючи з 24 лютого 2022 року на території України, зокрема, на території Снігурівської міської територіальної громади, межі якої включають належну позивачці земельну ділянку, настали обставини непереборної сили, які унеможливили виконання орендарем своїх обов'язків за договором, зокрема з використання землі за призначенням та сплаті ним на користь орендодавця орендної плати.
Тобто, відповідач не використовував земельну ділянку у 2022 році за цільовим призначенням з причин, що не залежали від його волі. Абсолютна неможливість використання орендарем спірної земельної ділянки у 2022 році стала наслідком окупації території військовими формуваннями держави-агресора Російської Федерації, на якій така розташована.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №740 від 07 червня 2024 року про "Деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами" затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якій відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС).
За даними Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) територія Снігурівської територіальної громади, в межах якої знаходиться земля, належна позивачці, є досі місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Статтями 283.1 та 283.2 Податкового Кодексу України, з відсиланням саме на такий порядок, що встановлений Кабінетом Міністрів України, у розрізі прийняття рішень з метою надання суб'єкту господарювання податкових пільг, безальтернативно визначено статус такого об'єкта оподаткування, яким є земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, та вказують на період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, який починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
При тому порядок надання таких пільг пов'язаний зі зверненням платника податку та прийняттям відповідного рішення органом місцевого самоврядування чи військової адміністрації про встановлення податкових пільг, період надання яких завершується фактом обстеження території операторами протимінної діяльності та визнання земельної ділянки придатною для використання.
Сам факт прийняття органом місцевого самоврядування чи військовою адміністрацією рішення про надання чи відмову у наданні податкових пільг не є свідченням зміни статусу земельної ділянки, що знаходилася в межах окупованих територій, з місця, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, до статусу її визнання придатною до використання, в тому числі і підтвердженням факту здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності на таких землях, які перебували в окупації до їх обстеження операторами протимінної діяльності з визнанням придатними для використання.
Відповідно до статей 76, 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнані загальновідомими не потребують доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач звертався до Снігурівської міської ради з заявою від 15 червня 2023 року щодо надання довідки про землі орендовані ним, які заміновані та не підлягають використанню, у зв"язку з чим надавав перелік земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів та площ, де в списку за№ 4 значиться також земельна ділянка належна позивачці (а.с. 30-32).
08 травня 2024 року відповідачем було укладено з ТОВ "Українські сервіси рнозмінування" договір № NTO-7 про надання послуг з нетехнічного обстеження територій на наявність вибухонебезпечних предметів на земельних ділянках орієнтовною площею 206, 88 га, в тому числі належної позивачці за спірним договором оренди землі (а.с. 34-39).
Розмінування та передача відповідачу орендованих ним земель, в тому числі й належної позивачці за спірним договором оренди землі, здійснено у грудні 2024 року - січні 2025 року, що підтверджується сертифікатом № 170 про передавання відповідальності щодо очищеної/розмінованої території, виданим 31 грудня 2024 року Центром протимінної діяльності, та Актом приймання-передачі наданих послуг від 22 січня 2025 року (а.с. 40-44).
Тому аналізуючи наведені обставини та норми матеріального і процесуального права, суд вважає встановленим, що спірна земельна ділянка в період 2023-2024 років віднесена органами ДСНС в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Керуючись нормами матеріального права, що регулюють визначення та віднесення земель до статусу місць, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що виключало можливість використання орендарем предмета оренди за призначенням та за умовами договору є непереборною обставиною, на яку орендар не має впливу.
Підпунктом 3 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану.
Зміст цього підпункту узгоджується та відповідає положенням частини 6 статті 762 ЦК України, за яким наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Враховуючи наведене, слід визначити, що земельна ділянка, яка знаходиться в межах громади, що визнана, як місце забруднення чи імовірного забруднення вибухонебезпечними предметами, не могла бути використана орендарем за умовами договору оренди також в період 2023-2024 років, внаслідок чого відповідач, як орендар та наймач майна звільняється від орендної плати за цей час, як з підстав, визначених законом, так і за умовами договору оренди, які узгоджені та акцептовані його сторонами.
Суд також встановив, дії орендаря за цей час є добросовісними, оскільки він не лише вживав заходів, звертаючись до компетентних органів з питань обстеження ділянок для проведення господарської діяльності, самостійно вживав заходи щодо здійснення розмінування орендованих ним земель, а ще і регламентував свою діяльність відповідним чином, не ухиляючись свідомо від виконання умов договору оренди.
Як вже згадувалося вище, статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до пункту (д) частини 1 статті 141 Земельного Кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Оскільки за встановлених судом в сукупності вище обставин, відповідач в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнений від обов'язку сплати орендної плати за період з 2022 по 2024 року включно, суд не вбачає систематичності несплати орендної плати саме з вини відповідача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди даної земельної ділянки задоволенню не підлягають.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, за відмови у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 31 липня 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов