Справа № 478/289/25 Провадження № 2/478/191/2025
31 липня 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Луговської А.І.,
прокурора Мачушенка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Казанка Миколаївської області цивільну справу за позовною заявоюКерівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, поданув інтересах держави до Казанківської селищної ради та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, -
Керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської областізвернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області, в інтересах держави з позовною заявою до Казанківської селищної ради та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ХХІІІ сесії 7 скликання Казанківської селищної ради було прийнято рішення № 568/23 від 12.03.2020 року «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для введення особистого селянського господарства із земель комунальної власності» на підставі якого ОСОБА_1 було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га (кадастровий номер: 4823685700:12:000:0275) у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності.
У подальшому відповідачем - Казанківською селищною радою на ІІ сесії 8 скликання було прийнято рішення № 58/2 від 15.12.2020 року, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га у власність громадянина ОСОБА_1 та передано у власність останньому земельну ділянку за кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275.
На підставі вказаного рішення, Державним реєстратором виконавчого комітету Казанківської селищної ради було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275 за ОСОБА_1 .
Натомість, як зазначається в позовній заяві, земельна ділянка за кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275 повністю входить в межі об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський», які не можуть передаватися у приватну власність в силу земельного законодавства.
Крім того, як зазначає позивач, земельній ділянці за кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275, яка є об'єктом природно-заповідного фонду, було незаконно змінено цільове призначення при її передачі у власність громадянину ОСОБА_1 , а при погодженні проєкту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки не було забезпечено обов'язкового погодження такого проєкту Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації.
Виходячи з наведеного, позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункти 40.3 та 56 рішення ІІ сесії 8 скликання Казанківської селищної ради № 58/2 від 15.12.2020 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності не наданих у власність» щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,0000 га (кадастровий номер: 4823685700:12:000:0275) та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,0000 га (кадастровий номер: 4823685700:12:000:0275) для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності з земельної ділянки з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0900, площею 56.2785 га;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Казанківській об'єднаній територіальній громаді Баштанського району Миколаївської області в особі Казанківської селищної ради земельну ділянку, площею 2,0000 га із кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275;
- визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 4823685700:12:000:0275, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;
- стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
Ухвалою суду від 27.03.2025 року провадження у справі було відкрито, призначено підготовче судове засідання, запропоновано учасникам справи подати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення та докази на підтвердження власних позицій по суті справи.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року провадження у цивільній справі за позовом Керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, поданув інтересах держави до Казанківської селищної ради та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, закрито в частині позовних вимог до ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позові.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, були обізнані про дату, час та місце проведення судового засідання.
Згідно наданого суду клопотання від 16.06.2025 року відповідач просив проводити судове засідання без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Представник третьої особи про причини неявки до суду не повідомив.
Клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходили.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності учасників справи, які не прибули у судове засідання.
Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Так, відповідно до клопотання Національного природного парку «Бузький Град» Державної служби заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 14.06.2010 року № 126, адміністрація вказаної установи звернулась на адресу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, де просила розглянути питання про створення в Казанківському районі Миколаївської області ландшафтного показника місцевого значення «Лагодівський», що дозволить підвищити екологічний баланс, зберегти рідкісні види рослин і тварин та їх місця перебування, мальовничі ландшафти (а.с. 20).
Згідно з відповіддю Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області за № 01-04/3978-04 (лист серпня 2010 року) Національний природний парк «Бузький Град» було повідомлено про схвалення клопотання про створення ландшафтного показника місцевого значення «Лагодівський» в межах Казанківського району Миколаївської області та визначено наступний крок у його створенні - розробка Проєкту його створення та погодження з власниками та первинними користувачами включення земельних ділянок до складу об'єкту природно-заповідного фонду (а.с. 21 на звороті).
Проєкт створення ландшафтного показника місцевого значення «Лагодівський», в межах територій Лагодівської та Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району Миколаївської області був розроблений НПП «Бузький Гард» на підставі замовлення Головного управління економіки Миколаївської облдержадміністрації в 2011 році (а.с. 16-25).
Листом від 31.01.2012 року № 67/5/01-24 Казанківська районна держана адміністрація Миколаївської області, за результатами розгляду Проєкту створення ландшафтного показника місцевого значення «Лагодівський» погодила включення земельних ділянок, розташованих в межах територій Лагодівської та Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району Миколаївської області в склад ландшафтного заказника «Лагодівський» орієнтованою площею 138,16 га, без вилучення з господарського використання (а.с. 26).
Своїми листами № 470/02-17 (лист 2011 року) Лагодівська сільська рада Миколаївської області та від 478/03-09 від 23.12.2011 року Троїцько-Сафонівська сільська рада Миколаївської області погодили включення земельних ділянок до складу ландшафтного заказника орієнтованими площами 8,53 га та 129,63 га відповідно (а.с. 26 на звороті та а.с. 27).
Рішенням Х сесії 6 скликання Троїцько-Сафонівської сільської ради Миколаївської області від 04.01.2012 року № 70/10 «Про погодження створення ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський» було погоджено створення вказаного заказника без вилучення у користувачів на орієнтовну площу 130 га за умови збереження місцевим населенням права на традиційну господарську діяльність (а.с. 27 на звороті).
Аналогічно, рішенням Х сесії 6 скликання Лагодівської сільської ради Миколаївської області від 22.12.2011 року № 74 «Про погодження включення земельних ділянок в склад ландшафтного заказника «Лагодівський» було погоджено включення земельних ділянок в склад ландшафтного заказника «Лагодівський» орієнтовною площею 8,53 га без вилучення з господарського використання (а.с. 29).
В подальшому, листом Казанківської районної державної адміністрації № 01-16/22/991 (в липні 2016 року) було погоджено включення земельних ділянок розташованих в межах території Лагодівської та Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району Миколаївської області в склад ландшафтного заказника «Лагодівський» орієнтованою площею 138,16 га, без вилучення з господарського використання (а.с. 29 на звороті).
Таким чином, до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський» увійшли землі, розташовані в межах Лагодівської та Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району Миколаївської області, про що було складено відповідний Склад земель із ситуаційною схемою розміщення заказника (а.с.31-33).
Як вбачається з наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.06.2019 року № 3807/0/14-19-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» територіальній громаді сіл, в особі Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області було передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 509.0660 га (а.с. 44).
З акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 19.06.2019 року та доданого до нього переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що зареєстровані на території Казанківської об'єднаної територіальної громади Казанківського району Миколаївської області вбачається передання в комунальну власність - Казанківській селищній об'єднаній територіальній громаді земельних ділянок державної власності, в тому числі: земельних ділянок за кадастровими номерами: 4823685700:12:000:0900, площею 56.2785 га, та 4823685700:11:000:0900, площею 79.2680, розташованих в межах території Троїцько-Сафоновської сільської ради (а.с. 44-46).
Судом встановлено, що пунктом 1 рішення 28 позачергової сесії 7 скликання Миколаївської обласної ради від 18.09.2019 року № 5 «Про оголошення ландшафтних заказників місцевого значення у Миколаївській області» було оголошено об'єктом природно-охоронного фонду місцевого значення ландшафтний заказник «Лагодівський», площею 138,16 га на землях державної власності у межах Троїцько-Сафонівської та Лагодівської сільських рад Казанківського району Миколаївської області (а.с. 15).
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено наявність у межах Троїцько-Сафонівської та Лагодівської сільських рад Казанківського району Миколаївської області земельних ділянок, визначених об'єктом природно-охоронного фонду місцевого значення ландшафтний заказник «Лагодівський», загальною площею 138,16 га.
Як також встановлено судом, на підставі заяви громадянина ОСОБА_1 від 11.02.2020 року (а.с. 59) та п. 4.24 витягу з рішення ХХІІІ сесії 7 скликання Казанківської селищної ради від 12.03.2020 року № 568/23, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2.0 га із земель колективної власності, не наданих у власність та користування в межах Казанківської селищної ради (а.с. 62).
В 2020 році ОСОБА_1 замовив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистих селянських господарств із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Казанківської селищної ради (ОТГ) Казанківського району Миколаївської області (за межами населеного пункту с. Троїцько-Сафонове) на підставі заяви та укладеного договору від 02.06.2020 року № 147-06/20, який було складено ФОП ОСОБА_2 (а.с. 53-105).
Як вбачається з листа від 20.10.2020 року № 06/594 Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації повідомила Казанківську селищну раду, Лагодівську сільську раду та Троїцько-Сафонівську сільську раду про необхідність врахування при прийнятті рішення про затвердження документації землеустрою та наданні дозволів на розробку документації із землеустрою перелік земельних ділянок, які потрапляють до території природно-охоронного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський» в межах Казанківського району Миколаївської області (а.с. 41-42).
З додатку, що додається до наведеного вище листа вбачається, що в межах Троїцько-Сафонівської сільської ради до Списку земельних ділянок, що потрапляють в межі заказника станом на 19.10.2020 року включено земельну ділянку за кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275, площею 2.0 га (а.с. 42-43).
Згідно з пунктами 4.24 та 56 рішення чергової ІІ сесії 8 скликання Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області від 15.12.2020 року № 58/2 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності не наданих у власність (із земельної ділянки, кадастровий номер: 4823685700:11:000:0900, площею 79.268 га, категорія угідь - пасовища), громадянам, в тому числі - ОСОБА_1 (а.с. 37-42), земельну ділянку, площею 2.0000 га, кадастровий номер: 4823685700:12:000:0275 та передано вказаним у рішенні громадянам безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області.
З матеріалів справи також вбачається, що на замовлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації та згідно договору від 17.04.2020 року та додаткової угоди від 12.11.2020 року було розроблено Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський» в межах території Лагодівської та Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району Миколаївської області (а.с. 110-146).
Судом встановлено, що за фактом зловживання посадовими особами та депутатами Казанківської селищної ради Миколаївської області, які всупереч закону 2020 року передали у приватну власність громадянам земельні ділянки для ведення селянського господарства із земель природно-заповідного фонду на території Казанківської ОТГ, на яких створено ландшафтний заказник місцевого значення «Лагодівський», площею 138.16 га, внаслідок чого порушено кримінальне провадження № 4202115114000005 від 11.03.2021 року, за ч. 2 ст. 364 КК України (а.с. 48).
В ході проведеного досудового розслідування, 10.07.2023 року було проведено огляд місцевості за допомогою відеосканера, а саме: земельної ділянки, загальною площею 71.1986 га, та за результатами проведених замірів складено схему (план горизонтальної зйомки) на якій відображено межі ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський» (контур 2) із межами земельних ділянок громадян, на яких здійснюється сільськогосподарська діяльність, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0266 (а.с. 49-52).
Оцінюючи встановлені обставини, суд враховує наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
З огляду на ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
За змістом ч. ст. 84 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема: в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначені законом України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон України № 2456-XII).
У преамбулі до вказаного закону зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 7 Закону України № 2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій, як земель природно-заповідного фонду є незмінним (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 року в справі № 910/2323/18).
Згідно зі ст. 9 Закону України № 2456-XII території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об'єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об'єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (ст. 150 ЗК України), відтворення та використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту, про що зроблений висновок у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19.
Пунктом «г» ч. 1 ст. 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Отже, системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв'язку з формуванням на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (постанова Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року, справа № 554/10517/16-ц).
Крім того, суд враховує, що ч. 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.
За ст. 3 указаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У ст. 4 цього Закону зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об'єктів.
Що стосується зміни цільового призначення земельної ділянки, то суд зауважує, що незважаючи на те, що передача ОСОБА_1 земельної ділянки відбулося для ведення ним особистого селянського господарства, то ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об'єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов'язаний із фактом знаходження на ній об'єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.
Отже, не зважаючи на передачу земельної ділянки в приватну власність її особливий статус та правовий режим не змінюється.
Також суд враховує, що порядок затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на момент правовий режим переданої громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки на момент затвердження документації землеустрою відповідачем - Казанківською селищною радою, було визначено ч. 3 ст. 186-1 ЗК України, відповідно до якого, передбачалось, що проєкт землеустрою природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Таким чином, проєкт землеустрою природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, в тому числі, земельної ділянки підлягав погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації.
Як було встановлено судом, рішенням Миколаївської обласної ради від 18.09.2019 року було створено об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтний заказник «Лагодівський», площею 138.16 га, на землях державної власності у межах Троїцько-Сафонівської та Лагодівської селищних рад Казанківського району Миколаївської області. В подальшому зазначені землі природно-заповідного фонду були передані в комунальну власність відповідачу - Казанківській селищній раді, що підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.06.2019 року № 3807/0/14-19-СГ, актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 19.06.2019 року та списком земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що зареєстровані на території Казанківської селищної об'єднаної територіальної громади Казанківського району Миколаївської області, загальною площею 509.0660, в тому числі: земельна ділянка за кадастровим номером: 4823685700:11:000:0900, площею 79.2680 га, розташована в межах Троїцько-Сафонівської сільської ради.
Рішенням відповідача - Казанківської селищної ради від 12.03.2020 року № 568/23 було надано дозвіл громадянам на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства із земель комунальної власності (за межами населеного пункту с. Троїцько-Сафонове), зокрема ОСОБА_1 , орієнтовною площею 2.0 га, а вже рішенням відповідача - Казанківської селищної ради від 15.12.2020 року № 58/2 (пункт 40.3) було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2.0 га, у власність ОСОБА_1 (із земельної ділянки з кадастровим номером: 4823685700:11:000:0900 площею 79.268 га) та передано громадянам у власність земельні ділянки.
В результаті, ОСОБА_1 отримав земельну ділянку за кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275.
В той же час, судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275, площею в 2.0000 га, входить в межі об'єкта природно - заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський», що вбачається зі Списку доданого до листа Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 20.10.2020 року № 06/594, протоколу огляду від 10.07.2023 року та проєкту землеустрою організації і встановлення меж території ПЗФ ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський» з наявними у ньому планів меж та списком власників, земельні ділянки яких включаються в межі ПЗФ.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованою позовну заяву позивача по справі, оскільки правовий режим земель об'єкту природно - заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський» не підлягали передачі в приватну власність в силу наведених вище законодавчих норм.
Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог позивача, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Способи захисту суб'єктивних земельних прав слід розуміти як закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об'єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлено законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід'ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб'єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об'єкти цивільних прав від об'єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.
При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправного передання цих об'єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їхній правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 року у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об'єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є Казанківська об'єднана територіальна громада Баштанського району Миколаївської області в особі Казанківської селищної ради, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Земельна ділянка з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275 наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 47) № 414848436 від 24.02.2025 року. Проте вказана земельна ділянка не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним на підставі ч. 1 ст. 155 ЗК України.
Отже, з наведеного вище слід дійти висновку, що обраний позивачем спосіб захисту щодо скасування рішення відповідача - Казанківської селищної ради, в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер: 4823685700:12:000:0275 є ефективним способом захисту.
Що стосується позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275 та державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням права власності на неї та виключенням відповідних відомостей стосовно ОСОБА_1 , суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього жодних прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються.
У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Указані положення узгоджуються з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У постанові Верховного Суду від 11.10.2023 року у справі № 734/1560/20 судом наголошено, що задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду без скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на неї не є ефективним способом захисту.
Також, за ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.
Положеннями ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав та інтересів позивача в даному випадку є скасування відповідної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку та її реєстрацію в Державному земельному кадастрі, наслідком чого й буде відповідне припинення права приватної власності на спірну земельну ділянку та виключення відповідних відомостей з Державного земельного кадастру.
Що стосується позовної вимоги про скасування пункту 56 рішення відповідача - Казанківської селищної ради від 15.12.2020 року № 58/2 то суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки за даним пунктом земельні ділянки були передані у власність невизначеному колу громадян, а отже його скасування призведе до позбавлення права власності громадян на земельні ділянки, правомірність передачі яких у власність взагалі не оспорюється та судом не оцінюється у даній справі. Натомість, скасування пункту 40.3, що стосується конкретної земельної ділянки та її приватного володільця призведе до того, що пункт 56 рішення не поширюватиметься на земельну ділянку з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині, яка буде ефективним способом захисту про що наведене вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7267,20 грн підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 178, 203, 215, 316, 317, 321, 328, 391 ЦК України, ст. ст. 19, 21, 43-44, 84, 118, 122-123, 149-150, 152 ЗК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 89, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд -
Ухвалив:
Позовні вимоги керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області (Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, пров. Пожежний, 3, ЄДРПОУ 02910048), поданув інтересах держави до Казанківської селищної ради (Миколаївська область, Баштанський район, с-ще Казанка, вул. Миру, 228, ЄДРПОУ 04375292), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Миколаївська область, м. Миколаїв, пр-т. Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404), про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації, задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати пункт 40.3 рішення ІІ сесії 8 скликання Казанківської селищної ради № 58/2 від 15.12.2020 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності не наданих у власність» щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,0000 га (кадастровий номер: 4823685700:12:000:0275) та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,0000 га (кадастровий номер: 4823685700:12:000:0275) для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності з земельної ділянки з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0900, площею 56.2785 га.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 4823685700:12:000:0275.
Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 4823685700:12:000:0275.
Стягнути з Казанківської селищної ради (Миколаївська область, Баштанський район, с-ще Казанка, вул. Миру, 228, ЄДРПОУ 04375292) на користь Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області (Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, пров. Пожежний, 3, ЄДРПОУ 02910048) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7267,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31.07.2025 року.
Суддя