Справа №478/779/25
пров. №2/478/373/2025
29 липня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді Сябренко І.П.
за участю: секретаря Крюкової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04 липня 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 04 грудня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №Z41.22254.006039654. Відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 12720 грн, строком до 04 грудня 2021 року, а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. Банк на виконання умов Договору кредиту виконав свої зобов'язання, зокрема надав Позичальнику грошові кошти у сумі 12720 грн. ОСОБА_1 не виконувала взятих на себе обов'язків за кредитним договором, не здійснювала погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
У зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 отриманих коштів за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року, станом на 19 грудня 2023 року (дата відступлення), заборгованість становить 33246 грн 87 коп., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 11659 грн 57 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 грн 85 коп., заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 21583 грн 45 коп.
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу №19/12-2023. Відповідно до п. 2.1. договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених договором факторингу. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
У свою чергу, 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» прийняв права вимоги за кредитним договором. Відповідно до п.2.1. за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором. На виконання вимоги даного договору, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11861032 грн 61 коп. та, відповідно, було здійснено передачі реєстру боржників. За таких обставин, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», починаючи з 22 грудня 2023 року, відповідно до Договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року, який укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року у розмірі 33246 грн 87 коп., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 11659 грн 57 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 грн 85 коп., заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 21583 грн 45 коп., судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000 грн та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 3028 грн.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час, дату і місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.ст.628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку .
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що 04 грудня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №Z41.22254.006039654 (а.с.5-16).
Підпунктом 1.1. п.1 Договору визначено, що Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 12720 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Згідно п.п.1.2 п.1 Договору Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника, вказаний в Заявкі-Анкеті Позичальника на отримання кредиту.
Відповідно до п.п.1.3. п.1 Договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту.
Підпунктом 1.4. п.1 Договору передбачено, що за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірі відповідно до Графіку щомісячних платежів.
Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2019 року по 19 грудня 2023 року, вбачається здійснення операцій за рахунком відповідача з 04 грудня 2019 року по 04 березня 2020 року з погашення кредитної заборгованості (а.с.20-21).
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу №19/12-2023. Відповідно до п.2.1. Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених договором факторингу (а.с.26-32, 33-35, 36-37).
Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» прийняв права вимоги за кредитним договором (а.с.38-42).
Відповідно до п. 2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно з положенням п. 2.2. цього договору, права вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників (а.с.43-45).
На виконання вимоги даного договору, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11861032 грн 61 коп. (а.с.46).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
За таких обставин, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», починаючи з 22 грудня 2023 року, відповідно до Договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року, який укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
Станом на 19 грудня 2023 року (дата відступлення) заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року становить 33246 грн 87 коп., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 11659 грн 57 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 грн 85 коп., заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 21583 грн 45 коп. (а.с.22).
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У ч.1 ст.612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Відповідач в порушення умов кредитного договору не виконала зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 33246 грн 87 коп., так відповідач порушила вимоги ст.ст.526, 530 ЦК України відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором строк.
Що стосується вимоги щодо стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту 21583 грн 45 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
З урахуванням вимог ст.ст.549-552, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, належить зробити висновок, що наслідками укладення договору позики є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачу ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
З урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку, що оскільки банком у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, то з відповідача не підлягає стягненню заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту.
За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року у розмірі 11663 грн 42 коп., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 11659 грн 57 коп. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 грн 85 коп.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно зі ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
У п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ч.1 ст.26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що з аналізу ч.3 ст.141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» та Адвокатським об'єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», в особі директора Разумного Є.М., укладено Договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року, згідно умов якого об'єднання бере на себе зобов'язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правничої допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов'язується прийняти надану йому правничу допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору (а.с.47-50).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що за Договором про надання правничої допомоги в суді першої інстанції Клієнт сплачує на користь Об'єднання винагороду, розмір якої визначається та фіксується Сторонами додатково в Акті прийому-передачі наданої правничої допомоги в залежності від строків вирішення спірних правовідносин, ступені важкості справи, обсягу правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта.
Додатковою угодою №1/1 до Договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року сторони дійшли взаємної згоди щодо доповнення п.3.1. Договору підпунктом 3.1.1. Договору та викладення його в такій редакції: «3.1.1. За Договором про надання правової допомоги, що полягає у вчиненні Об'єднанням дій, передбачених п.1.1.1 цього Договору, Клієнт додатково сплачує на користь Об'єднання винагороду у розмірі 7000 грн (а.с.51).
Згідно акту №1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 14 травня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року, Адвокатським об'єднанням по 21 боржнику, в тому числі, і щодо боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року, виконано наступний обсяг робіт: проведено консультації з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проект позовної заяви для направлення до суду. Розмір винагороди становить 7 000 грн (а.с.53).
Відповідно до платіжної інструкції №1395 від 05 червня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було здійснено оплату за надання АО «ПРАВОВИЙ КУРС» правничої допомоги по Договору №02-24 від 01 липня 2024 року (а.с.55).
Беручи до уваги те, що розмір понесених ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» витрат на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, відсутність клопотання відповідача про зменшення таких витрат, виходячи з критеріїв їх реальності та співмірності із складністю справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» на 35.08%, тому він має право на відшкодування з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35,08%, а саме в сумі 2455 грн 60 коп.
При звернені до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було сплачено 3028 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №13721 від 15 травня 2025 року (а.с.1).
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1062 грн 22 коп. (11663 грн 42 коп. х 100 : 33246 грн 87 коп. = 35.08%, 3028 грн х 35.08% = 1062 грн 22 коп.).
Керуючись ст.ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. №8, код ЄДРПОУ 39992082, рах.№ НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код Банку 322001) в рахунок відшкодування заборгованості за Кредитним договором №Z41.22254.006039654 від 04 грудня 2019 року у розмірі 11663 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн 42 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом - 11659 грн 57 коп. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 грн 85 коп.
В останній частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 2455 грн 60 коп. та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1062 грн 22 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_1 протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Повний текст заочного рішення складено 29.07.2025 року.
Суддя І.П. Сябренко