Справа № 127/10545/25
Провадження № 2/127/2003/25
30 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 в розмірі 9555,84 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 10.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір №311937548 у формі електронного документа шляхом заповнення анкети-заявки та надіслання повідомлення про успішне підписання кредитного договору. Даний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим персональним ідентифікатором MNV2Q26M. Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит на суму 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов зазначених у цьому договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Востаннє укладення додаткової угоди мало місце 31 грудня 2023 року, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. Відповідно до умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №166 від 28.12.2021 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 в загальній сумі 9555,84 грн. ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклавши договір факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 зі змінами, відповідно до якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 9555,84 грн. В свою чергу, 06.03.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем був укладено договір факторингу №060325-У відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 в загальній сумі 9555,84 грн.
Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вищевказаним договором, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань. При цьому, вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 в розмірі 9555,84 грн, а також 2422,40 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Відповідач була повідомлена про розгляд справи, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що є належним повідомлення, на що вказував Верховний Суд в постанові від 13 травня 2024 року в справі №755/4829/23.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 10.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір №311937548, відповідно до умов якого товариство зобов'язувалося надати відповідачу кредит на суму 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання (п. 1.1 Договору).
Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору кредит надається строком на 70 (сімдесят) днів. Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 1.4 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - «Дисконтна процентна ставка»).
На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - «Базова процентна ставка») (п. 1.5 Договору).
Так, згідно п 1.6. Договору, умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує за Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
Повернення частини Кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування Кредитом. Рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору) (п. 1.7 Договору).
Проценти за користування Кредитом, в розмірі передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами починаючи з першого дня користування Кредитом, відповідно до суми Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у Позичальника (п. 1.9 Договору).
У випадку не повернення будь-якого з платежів, у строки передбачені Графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець, за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника (п. 1.10 Договору).
Отже, умовами договору передбачені різні процентні ставки за користуванням кредитом, а саме дисконтна та базова процентна ставки.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне виконання умов кредитного договору згідно Графіку платежів, а саме здійснення відповідачкою чергових платежів після настання дати платежу - 22.10.2021 та надалі, тому нарахування відсотків здійснюється на умовах визначених в п. 1.4 -1.6 кредитного договору, а саме за період з 09.10.2021 по 22.10.2021 - за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,69% в день від суми кредиту, а з 23.10.2023 (наступний день за датою платежу) - за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,30 відсотків в день на фактичний залишок суми Кредиту у розмірі 6542,48 грн, що становить різницю між сумою кредиту (10000,00 грн) та повернутою частиною кредиту (966,00 грн +806,68 грн).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua.
Як слідує з матеріалів справи спірний договір підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV2Q26M, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання договору між його сторонами.
На підтвердження укладення договору позивач надав паспорт споживчого кредиту, заявку на отримання грошових коштів в кредит від 10.09.2021, яка містить відомості про відповідача (номер телефону, електронну адресу, серію та номер паспорта, дату його видачі та РНОКПП), адресу реєстрації та проживання відповідача, номер її банківської картки, суму кредиту, строк надання кредиту, дату укладення договору та номер договору (оферти). Також надано довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в якій окрім відомостей, що містяться в заявці також зазначено, що ідентифікатор відправлено позичальнику 10.09.2021 о 20:02:38 год., ідентифікатор введено позичальником 10.09.2021 о 20:05:15 год., а перерахування грошових коштів позичальнику мало місце 10.09.2021 о 22:05:25 год.
Факт отримання коштів позичальником підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 10.09.2021 та електронним повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» №3980/47.1.БТ від 08.08.2024 з додатком.
Позичальник свої зобов'язання належними чином не виконує.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що заборгованість за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 становить 9555,84 грн, з яких: 6542,48 грн - тіло, 3013,36 грн - сума нарахований процентів.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого неодноразово продовжувався, в останнє до 31 грудня 2024 року, про що свідчать додаткові угоди №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року.
Редакція вищевказаного договору факторингу неодноразово змінювалась, в останнє була викладена в новій редакції 31 грудня 2020 року шляхом укладенням між товариствами додаткової угоди до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено в новій редакції. Відповідно до умов якого, клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (п. 2.1 договору факторингу).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, наявне право переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Сторони договору факторингу підписали реєстр прав вимоги.
Згідно витягу з реєстру боржників №166 від 28.12.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 становить 9555,84 грн, з яких: 6542,48 грн - заборгованість по основному боргу, 3013,36 грн - заборгованість по відсоткам.
Отже, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 в загальному розмірі 9555,84 грн.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а останній їх приймає та зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановлені у відповідному додатку.
Сторони договору факторингу підписали реєстр прав вимоги.
Згідно витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 становить 9555,84 грн, з яких: 6542,48 грн - заборгованість по основному боргу, 3013,36 грн - заборгованість по відсоткам.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» здійснено оплату на користь ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 та договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 у розмірі 6238410,72 грн, про що свідчить платіжна інструкція №5703 від 26.02.2024.
06 березня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №060325-У відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження позивачу за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити позивачу право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.
06 березня 2025 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №060325-У від 06 березня 2025 року.
Згідно витягу з реєстру боржників від 06 березня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 становить 9555,84 грн, з яких: 6542,48 грн - заборгованість по основному боргу, 3013,36 грн - заборгованість по відсоткам.
ТОВ «Юніт Капітал» здійснено оплату на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за право грошової вимоги згідно Договору факторингу №060325-У від 06.03.2025 у розмірі 237368,20 грн, про що свідчить платіжна інструкція №315 від 10.03.2025.
Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право кредитора за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021, що підтверджується дослідженими судом доказами.
Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.
Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 заборгованість становить 9555,84 грн, з яких: 6542,48 грн - заборгованість по основному боргу, 3013,36 грн - заборгованість по відсоткам.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитними коштами. При цьому звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору та в межах строку користування. Так умовами договору передбачені різні процентні ставки за користуванням кредитом, а саме дисконтна та базова процентна ставки. Однак, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне виконання умов кредитного договору згідно Графіку платежів, а саме здійснення відповідачкою чергових платежів після настання дати платежу - 22.10.2021 та надалі, тому нарахування відсотків здійснюється на умовах визначених в п. 1.4 -1.6 кредитного договору, а саме за період з 09.10.2021 по 22.10.2021 - за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,69% в день від суми кредиту, а з 23.10.2023 (наступний день за датою платежу) - за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,30 відсотків в день на фактичний залишок суми Кредиту у розмірі 6542,48 грн, що становить різницю між сумою кредиту (10000,00 грн) та повернутою частиною кредиту (966,00 грн +806,68 грн).
Суд також відмічає, що відповідач доказів на спростування розміру суми заборгованості не надала, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що відповідно до ст. 131 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
Позивачем заявлено про врахування понесених судових витрат (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правничої допомоги №№10/03/25-02 від 10.03.2025, протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10.03.2025 та акт прийому-передачі наданих послуг на суму 6000,00 грн.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10.03.2025.
З акту прийому-передачі наданих послуг від 10.03.2025 слідує, що АБ «Тараненко та партнери» надало позивачу наступні правові та юридичні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №311937548 від 10.09.2021 (2 год.) - 5000,00 грн, вивчення матеріалів прави про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 (2 год.) - 1000,00 грн.
Сторони погодили вартість послуг (протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10.03.2025), зокрема: вивчення матеріалів 1 год. - 500,00 грн, складання позовної заяви 1 год. - 2500,00 грн.
При розподілі цього виду судових витрат, суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/ 16-ц.
При цьому враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Надаючи оцінку наданим доказам та зважаючи на відсутність заперечень зі сторони відповідача, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах цієї цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням обставин справи. За наведеного суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами та стягнути з позивача на користь відповідача 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 259, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №311937548 від 10.09.2021 у сумі 9555,84 грн (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят чотири копійки), з яких: 6542,48 грн - заборгованість по основному боргу, 3013,36 грн - заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору та 6000,00 грн (шість тисяч гривень) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф. 10, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна