Справа№ 151/479/24
Провадження № 2/151/15/25
31 липня 2025 року селище Чечельник
Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді Токарчук Л.Г.
за участю:
секретаря судових засідань Добровольської М.С.
прокурора Онуфрієнко Н.В.
представника Головного управління Держгеокадастру у
Вінницькій області Рябцуна С.В.
представника НПП "Кармелюкове Поділля" Ярославської М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області клопотання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про зупинення провадження у цивільній справі за позовом виконуючої обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Ірини Кічук в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницька обласна військова адміністрація) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Стратіївський агроресурс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницької обласної військової адміністрації), Національний природний парк "Кармелюкове Поділля", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, усунення перешкод шляхом зобов'язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки,
У провадженні Чечельницького районного суду на розгляді перебуває вищезазначена справа.
15 липня 2025 року на адресу Чечельницького районного суду надійшло клопотання від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2025 прийнято до розгляду справу №367/8835/16-ц. Предметом розгляду даної справи є вимоги позивачів усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння. Позов по даній справі мотивовано тим, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно заповідного фонду, а саме національного природного парку "Голосіївський". Підставою для передачі справи №367/8835/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало наступне: Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, погодився з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими витребувано із незаконного володіння земельну ділянку, такого ж висновку щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права - витребування земельної ділянки - дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 911/3447/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" (постанова від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17). Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (яка передавала справу на розгляд Великої Палати) вважала, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки у контексті зазначених обставин справи спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку. За таких обставин, враховуючи природу спірних правовідносин, задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади, як вказує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду. В ухвалі від 18.06.2025 Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2025 року, такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 3 ст 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень ЦК України та визначення належного способу захисту прав власника на землі природо-заповідного фонду. Відповідно до п.10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01.07.2025 у справі №151/469/24 зупинено апеляційне провадження у аналогічній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №367/8835/16-ц. Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що правовідносини у справі №151/479/24 та у справі №367/8835/16-ц за характером спору, сферою правового регулювання та ключовою правовою проблемою є подібними, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №367/8835/16-ц має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, а тому є наявність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №367/8835/16-ц.
У судовому засіданні представник головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області Рябцун С.В. підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі, з мотивів правильного вирішення даного спору, оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2025 у подібних правовідносинах у справі №367/8835/16-ц матиме важливе значення для вирішення заявлених вимог. Звернув увагу суду, що мова йде про землі природно-заповідного фонду, як і у справі яка прийнята Великою Палатою Верховного Суду. Крім того, зазначив, що застосуванню підлягає саме остання практика, а вона на даний час є різною, у зв'язку із чим Верховний Суд має вирішити питання єдності такої практики. Також наголосив, що у Вінницькому апеляційному суді перебуває аналогічна справа Чечельницького районного суду №151/469/24 у якій ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01.07.2025 зупинено апеляційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №367/8835/16-ц. Наполягав на задоволенні їхнього клопотання та зупинення провадження по справі.
Прокурор Онуфрієнко Н.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання, оскільки як убачається зі змісту ухали Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 367/8835/16-ц, на яку як підставу для зупинення розгляду справи № 151/479/24 посилається представник ГУ Держгеокастру у Вінницькій області, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 403 ЦПК України, зокрема для відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 911/3315/17, від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17, від 29.01.2019 у справі № 911/3447/17, щодо способу захисту права власності держави на земельні ділянки, що знаходяться в межах земель природно-заповідного фонду. Так, у практиці Касаційного цивільного та Касаційного господарського судів у складі Верховного Суду за подібної природи спірних правовідносин має місце неоднакове застосування положень ЦК України щодо обраного прокурором способу захисту, то з метою забезпечення єдності судової практики колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати справу № 367/8835/16-ц для відступу від висновків, викладених у вказаних вище постановах і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та вказати, що: "зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов". Разом з тим, на розгляд Великої Палати Верховного Суду вже передавалася цивільна справа № 554/10517/16-ц (провадження № 14- 76цс22) для відступу від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформульованого у постанові від 26.02.2020 у справі № 911/2325/18 щодо належного способу захисту прав власника землі природно-заповідного фонду. За результатами розгляду касаційної скарги у цивільній справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 20.06.2023 (провадження № 14-76цс22), у пунктах 7.29, 7.30 якої сформувала такі висновки: "Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-ХІІ потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов". У пункті 8.6 постанови від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок, наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 911/2325/18, та вказала, що зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не пов'язане із позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) вже сформувала висновок щодо належного способу захисту прав власника на землі природно-заповідного фонду та сформулювала висновок про те, що належним способом захисту у подібних спорах є саме негаторний позов, а не віндікаційний. При цьому, зауважила, що Гайсинська окружна прокуратура у позовній заяві в обґрунтування своєї правової позиції щодо обраного способу захисту посилається, серед іншого також на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній вище справі № 554/10517/16-ц. Відтак вважає, що оскільки Великою Палатою Верховного Суду у справі № 554/10517/16-ц уже сформульовано висновок про належний спосіб захисту у подібних справах, та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2025 у справі № 367/8835/16-ц, не ставиться питання про відступ від висновків, вкладених раніше Великою Палатою Верховного Суду у справі № 554/10517/16-ц, підстави для зупинення провадження відсутні, тому просить відмовити у задоволенні клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про зупинення провадження.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача НПП "Кармелюкове Поділля" Ярославська М.Ю. підтримала думку прокурора та заперечувала проти зупинення провадження по справі.
Представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доставкою електронного документу.
Представник Вінницької обласної військової адміністрації Хомеренчук Ю.О. у судове засідання не з'явилася, проте 24 липня 2025 року через систему "Електронний суд" надала клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, у вирішенні клопотання про зупинення розгляду справи покладається на розсуд суду.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, проте 23.06.2025 надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник ТОВ "Стратіївський агроресурс" у судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницької обласної військової адміністрації) у судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доставкою електронного документу.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заслухавши думку учасників, дослідивши зміст клопотання, суд приходить до такого висновку.
18 квітня 2025 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 367/8835/16-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі такої справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України.
Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц (провадження № 61-21333св21) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський", в якій прокурор просив витребувати земельну ділянку, оскільки вона відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку "Голосіївський", вказано, що: "зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.
[…] вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі ст. 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника.
[…] обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові".
Аналогічного висновку дійшла колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, вказавши, що задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади.
Разом з цим у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест", треті особи: які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку "Голосіївський", Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння касаційний суд вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України. Спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на підставі статті 388 ЦК України.
Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку "Голосіївський", Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Коцюбинської селищної ради, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, погодився з судовими рішенням судів попередніх інстанцій, яким витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 93 711,00 грн.
Такого ж висновку щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права - витребування земельної ділянки - дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 911/3447/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" (постанова від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17).
У вказаних справах господарської юрисдикції (№ 911/3315/17, № 911/3312/17, № 911/3447/17) та цивільної юрисдикції (№ 367/4128/16, № 367/4140/16-ц) однакові підстави позову.
Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки у контексті зазначених обставин справи спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку.
За таких обставин, враховуючи природу спірних правовідносин, задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади, як вказує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Оскільки у практиці Касаційного цивільного та Касаційного господарського судів у складі Верховного Суду за подібної природи спірних правовідносин має місце неоднакове застосування положень ЦК України щодо обраного прокурором способу захисту, то з метою забезпечення єдності судової практики колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати цю справу для відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17 та вказати, що: "зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов".
18 червня 2025 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду вказану справу та призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 10 вересня 2025 року.
Вирішуючи питання щодо заявленого представником Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання, з урахуванням думки учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження у цій справі з огляду на таке.
У п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 10 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Предметом позову у справі, що розглядається Чечельницьким районним судом є, зокрема, вимоги позивача про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом зобов'язання особи повернути у державну власність земельну ділянку.
Враховуючи наведене, правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у справі № 367/8835/16-ц, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/8835/16-ц.
Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252, п. 14 ч. 1 ст. 253, ст. 260 ЦПК України,
Клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Рябцуна Сергія Вікторовича про зупинення провадження задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 151/479/24 за позовом виконуючої обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Ірини Кічук в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницька обласна військова адміністрація) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Стратіївський агроресурс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницької обласної військової адміністрації), Національний природний парк "Кармелюкове Поділля", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, усунення перешкод шляхом зобов'язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/8835/16-ц.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Людмила ТОКАРЧУК