Справа № 147/690/25
Провадження № 2/147/327/25
29 липня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Редіною А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
30 квітня 2025 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Стислий виклад позиції позивача.
23.04.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено у електронному виді договір №585811, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту 37500,00 грн, строк кредиту - 1096 днів з кінцевим терміном повернення 23.04.2024. Нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного цим кредитним договором, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний у Графіку платежів, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені кредитним договором.
Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Відповідач же не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує.
31 січня 2025 року укладено договір № 31012025, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №585811 від 24.04.2021.
Заборгованість відповідача за договором №585811 від 24.04.2021 становить 73117,93 грн, з яких 34594,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38523,37 грн - заборгованість за процентами.
Тому просить суд стягнути відповідача вказану заборгованість, а також стягнути понесені ними судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 25000 грн.
Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, одночасно з позовом представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 (61-10261св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» або «відмова від отримання» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).
Крім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 17 липня 2025 року та 29 липня 2025 року через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження (а.с. 97, 109). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно із ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали Договір №585811 про надання споживчого кредиту від 23.04.2021, за умовами якого Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2). Сума кредиту складає 37500,00 грн (п. 1.3). Строк кредиту 1096 днів з кінцевим терміном повернення 23.04.2024 (включно). Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти за процентною ставкою, яка залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом - 25% в день (9125%), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня й до кінця строку надання кредиту - 85 % річних (п. 1.5). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 39500, 00 грн за реківзитами (а.с. 30-31).
В матеріалах справи також наявні: Заява - анкета, додаток №1 до Договору - Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №585811 та Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), які також підписані ОСОБА_1 (а.с. 40, 41, 42).
Порядок надання фінансових послуг ТОВ «Слон Кредит» визначений у Правилах надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (а.с. 43-46).
На підставі укладеного Договору №585811 про надання споживчого кредиту від 23.04.2021 ТОВ «Слон Кредит» перерахувало на користь ОСОБА_1 30000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №5153 від 23.04.2021 (а.с. 47).
Згідно із розрахунком заборгованості, який проведений ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», станом на 25.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором №585811 від 23.04.2021 становить 73117,93 грн, з яких 34594,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38523,37 грн - заборгованість за процентами (а.с. 48).
31 січня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) було укладено договір надання послуги з факторингу №31012025, за умовами якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1). Права вимоги вважаються відступленими (переданими) клієнтом та набутими (прийнятими) фактором в день належного підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників для друку, за умови виконання фактором вимог щодо договору щодо перерахування суми грошових коштів фінансування, передбачені Розділом 6 договору (п. 4.2.3) (а.с. 6-12).
Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників для друку за договором надання послуг з факторингу №31012025 від 31.01.2025 і платіжною інструкцією кредитного переказу коштів, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передав, а ТОВ «ФАКТОР ПАРТНЕРС» прийняв Реєстр боржників для друку та здійснив сплату згідно договору факторингу №31012025 від 31.01.2025 (а.с. 22).
Відповідно до Реєстру боржників для друку (та витягу з нього), який є додатком №1-1 до договору надання послуги з факторингу №31012025 від 31.01.2025, до ТОВ «ФАКТОР ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №585811 від 24.04.2021 на загальну суму 73117,93 грн, з яких 34594,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38523,37 грн - заборгованість за процентами (а.с. 23-25, 26).
Як вбачається із розрахунку заборгованості, який проведений ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №585811 від 23.04.2021 становить 73117,93 грн, з яких 34594,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38523,37 грн - заборгованість за процентами (а.с. 5).
Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Як встановлено 23.04.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №585811, який позичальником власноруч підписано.
31.01.2025 право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору про відступлення прав вимоги №31012025.
Відповідно до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1 і 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 договору кредиту, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення правонаступнику ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору. Крім того, відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не надала та не представила суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статтей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги №02/07/2024 від 02.07.2025 (а.с. 35-36), прайс-лист на послуги (а.с. 37), заявку на надання юридичної допомоги №892 від 01.03.2025 (а.с. 38); витяг акта №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 на суму 25000 грн (а.с. 39).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, такі висновки знайшли своє підтвердження в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
Таким чином, оскільки позивач скористався допомогою адвоката, а заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Керуючись ст. 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором№585811 про надання споживчого кредиту від 23 квітня 2021 року у загальному розмірі 73117 (сімдесят три тисячі сто сімнадцять) гривень 91 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати, що складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422 (три тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на правову допомогу в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно із вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ - 42640371, адреса місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, місто Київ, 03150;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 31 липня 2025 року.
Суддя О. Г. Борейко