Справа № 295/8622/24 Головуючий у 1-й інстанції: Стрілецька О.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
29 липня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Біла О.О.,
представника позивача: Рябчук О.Д.,
представника відповідача: Юхимчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.06.205 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області №1819130100015571 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким зобов'язано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусово повернутися до країни походження або третьої країни.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13.02.2022 прибув на територію України через пункт пропуску «Бориспіль» за закордонним паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , що підтверджується відміткою в паспорті (а.с. 7).
Строк дії закордонного паспорта громадянина російської федерації ОСОБА_1 був визначений до 11.12.2022 (а.с. 6).
На звернення ОСОБА_1 до Верховної Ради України щодо набуття громадянства України, 22.04.2022 Міністерство закордонних справи України листом №71/19-091-27997 повідомило заявника, що йому необхідно звернутись до Управління ДМС України в Житомирській області, роз'яснений порядок набуття громадянства України особами українського походження, наведений перелік документів, які необхідно подати для набуття громадянства (а.с.15).
Згідно з наказом Управління державної міграційної служби України в Житомирській області №16 від 02.03.2022 закінчено з 02.03.2022 простій, оголошений наказом УДМС у Житомирській області від 25.02.2022 №15 «Про зупинення роботи УДМС в Житомирській області»; відновлено з 03.03.2022 надання адміністративних послуг підрозділам УДМС у Житомирській області, в тому числі видачу документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу та її спеціальний статус (а.с. 43).
09.05.2024 начальник Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Шушпан В. направив до органу міграційної служби подання №3724/55/105/01-2024 про примусове повернення з території України іноземця, особи без громадянства та про порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України щодо ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 порушив норми чинного законодавства України, відповідно до яких регламентований порядок законного перебування іноземця на території України, перебуває на території України нелегально, а відтак ініційовано питання про притягнення його до адміністративної відповідальності та про його примусове повернення за межі території України (а.с. 38-39).
09.05.2024 начальник Житомирського відділу у місті Житомирі УДМС в Житомирській області Андрійчук С.Д. прийняв постанову серії ПН МЖТ №001643 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн (а.с. 41).
Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25.07.2024 відмовлено в задоволенні позовної заяви Рябчун О.Д., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ПН МЖТ №001643 від 09.05.2024 (а.с. 86-87).
09.08.2024 ОСОБА_1 сплатив штраф в розмірі 3400,00 грн, що підтверджується змістом платіжної інструкції на переказ готівки №09-1185860/1 (а.с. 88).
09.05.2024 головним спеціалістом Житомирського відділу у місті Житомирі Головного Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області Кучеренко Т. постановлено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №1819130100015571, яким встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив встановлений строк перебування на території України більше, як на 30 днів, та вирішено примусово повернути його до російської федерації, зобов'язано його покинути територію України у термін до 05.06.2024 (а.с. 14).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Нормами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Положенням частини 2 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає та встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеною їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частинами 1-3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно із частини 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КАбінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012, іноземці, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Положеннями пунктів 4 та 5 розділу І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України №353/271/150 від 23 квітня 2012 року (далі - Інструкція) встановлено, що іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусове видворення на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
У розглядуваній справі встановлено, що ОСОБА_1 13.02.2022 прибув на територію України через пункт пропуску «Бориспіль» за закордонним паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , що підтверджується відміткою в паспорті (а.с.7).
Строк дії закордонного паспорта громадянина російської федерації ОСОБА_1 був визначений до 11.12.2022 (а.с. 6).
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 09.05.2024 підставою його прийняття слугувало незаконне перебування на території України громадянина ОСОБА_1 , оскільки він перевищив встанвлений строк перебування на території України більш як на 30 днів.
Крім того, перевищення ОСОБА_1 встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЖТ №001643 від 09.05.2024.
Відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25.07.2024 відмовлено в задоволенні позовної заяви Рябчун О.Д., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ПН МЖТ №001643 від 09.05.2024 (а.с. 86-87). 09.08.2024 ОСОБА_1 сплатив штраф в розмірі 3400,00 грн, що підтверджується змістом платіжної інструкції на переказ готівки №09-1185860/1 (а.с. 88).
Отже, позивач перевищив дозволений термін перебування на території України, чим порушив вимоги міграційного законодавства.
Відтак, позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що у відповідності до положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Підстав для заборони примусового повернення або примусового видворення позивача, встановлених статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що чинним законодавством України не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність родичів (матері) не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України. При цьому факт наявності у позивача матері громадянки України не спростовує встановлені відповідачем порушення в його діях та не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення вимог Закону №3773-VІ.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 343/2242/16-а, від 12 серпня 2020 року у справі № 755/14023/17, від 18 березня 2021 року у справі №522/14416/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 211/1113/18 (2- а/211/91/18), від 28 жовтня 2020 року у справі №274/7478/19.
Варто також додати, що саме по собі проживання особи на території України протягом тривалого часу та факт наявності близьких осіб, які є громадянами України, за обставин цієї справи, не означає автоматично що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов'язань держави відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тобто мова йде про відповідальність самого позивача, який був свідомий того, що його міграційний статус робить збереження сімейного життя сумнівним з огляду на нелегальне перебування на території України.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.08.2024 у спарві №522/8660/23.
Також, в своєму позові позивач посилається на те, що повернення на територію країни-агресора - це фактично ризик для його життя і здоров'я, і що позивач не підтримує країну-агресора.
Проте, дакі доводи позивача не підтверджені жодними належними, допустимими і достовірними доказами в розумінні статей 73, 74, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, на підтвердження наявності в нього будь-яких обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань або зазнати нелюдського, або такого, що принижує гідність поводження чи покарання, в разі повернення до країни походження.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до переконання, що оскаржене позивачем рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни прийняте щодо нього 09 травня 2024 року посадовими особами Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області є законним і обґрунтованим, тому визнанню протиправним в скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, а тому можуть бути підставою для його скасування.
У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області задовольнити повністю.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.