про повернення апеляційної скарги
Справа № 120/484/25
29 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 08 липня 2025 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги.
18 липня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, задоволено частково та продовжено військовій частині НОМЕР_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
25 липня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Досліджуючи вказану заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак, скаржник не надає доказів вжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, тобто відсутні докази того, що протягом нового строку судовий збір буде сплачено.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк.
Отже, у встановлений строк, недоліки, які були підставою для залишення апеляційної скарги без руху, скаржником не усунуто, а отже з вказаних підстав заява про продовження строку для усунення недоліків та/або відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по справі, задоволенню не підлягає.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалою від 21.07.2025 надавав апелянту додатковий строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Також, згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, відповідно до яких Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про продовження строку для усунення недоліків за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Станом на 29.07.2025 вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху в повному обсязі апелянтом не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надано, ні через канцелярію суду, ні поштовим зв'язком.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, відмовити.
2. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.