Справа № 560/613/25
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
30 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2024 №30686/2201-0701, №30687/2201-0701, №30688/2201-0701.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення прийняті на підставі помилкових висновків про безоплатне одержання ТОВ "Старокостянтинівцукор" коштів від контрагентів, щодо заниження податку на прибуток в розмірі 6491286 грн у зв'язку з помилковим висновком про те, ТОВ "Старокостянтинівцукор" нібито занижено інші доходи в сумі 36 062 700 грн (36 062 700 грн: х 48% податку на прибуток = 6 491 286 грн), в тому числі за: півріччя 2021 в сумі 1 576 000 грн три квартали 2021 року в сумі 19090300 грн, 2021 рік в сумі 33675700 грн; 1 квартал 2022 року в сумі 2387000 грн, півріччя 2022 року в сумі 2387000 грн, три квартали 2022 року в сумі 2387000 грн, 2022 рік в сумі 2387000 грн. в результаті не віднесення до їх складу доходу від нібито безоплатно одержаного активу - грошових коштів, перерахованих для ТОВ "Старокостянтинівцукор" покупцями цукру.
Позивач зауважив, що відмовляючи повністю у задоволені позову, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні мотивовано правомірність висновків про одне порушення, яке нібито встановлено відповідачем в Акті перевірки щодо заниження інших доходів на загальну суму 36 062 700 грн. Тобто, Хмельницький окружний адміністративний суд зробив висновок тільки про правомірність спірного ППР № 30686/2201-0701 в частині заниження податку на прибуток в сумі 6 491 286 грн. (36 062 700 грн. х 18% податку на прибуток = 6 491 286 грн.), але при цьому відмовив у задоволені позову ціною 79 373 308,50 грн повністю, не згадавши жодного разу про мотиви відхилення аргументів позивача та обґрунтованість висновків відповідача щодо нарахування грошових зобов'язань на суму 72 882 022,50 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому підстави для скасування таких рішень - відсутні.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Старокостянтинівцукор» за результатами якої складено акт від 29.10.2024 № 23866/22-01-07-01/36397241.
У ході перевірки виявлені та зафіксовані порушення ТОВ «Старокостянтинівцукор» вимог:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.2. п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (ПК України); п. 2 ст. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV); п. 2.1., п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 73 456 622 грн, за рахунок наступних порушень:
- заниження інших доходів (р.2240 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2)) на загальну суму 36 062 700 гр., в результаті не віднесення до їх складу доходу від безоплатно одержаного активу - грошових коштів у відповідній сумі;
- заниження показників рядка 2.1.3 «Сума витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» додатку РІ декларації з податку на прибуток в загальній сумі 372 029 644 грн, за рахунок не включення до їх складу витрат від списання дебіторської заборгованості за договорами прощення поворотної фінансової допомоги;
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. «і» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 866 278 грн., у т.ч. за: квітень 2023 року на суму 854 074 грн., травень 2023 року на суму 12 204 грн., що виникло за рахунок завищення податкового кредиту квітня 2023 року на загальну суму 950 400 грн., внаслідок віднесення до його складу ПДВ, не підтвердженого належним чином оформленою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податковою накладною;
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. «і» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларацій з ПДВ) за березень 2024 року на суму 84 122 грн., що виникло за рахунок завищення податкового кредиту квітня 2023 року на загальну суму 950 400 грн., внаслідок віднесення до його складу ПДВ, не підтвердженого належним чином оформленою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податковою накладною.
ТОВ «Старокостянтинівцукор» подано заперечення від 20.11.2024 №20-11/01 до акту документальної планової виїзної перевірки від 29.10.2024 № 23866/22-01-07-01/36397241.
Згідно відповіді Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 6378/10/22-01-07-10-09 від 04.12.2024, за наслідками розгляду заперечення, висновки акту перевірки є правомірними та відповідають вимогам Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення від 10.12.2024:
- форми «Р» № 30686/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 78 336 280,70 грн, з яких 73 456 622,00 грн за податковим зобов'язанням та 4 879 658,70 за штрафними санкціями;
- форми «Р» № 30687/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 952 905,80 грн, з яких 886 278,00 грн за податковим зобов'язанням та 86 627,80 грн за штрафними санкціями;
- форми «В» № 30688/2201-0701 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на 84 122,00 грн.
Позивач не погодився з такими рішеннями та звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду справи відповідач довів обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, а позивачем не доведено протилежного.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 10.12.2024 №30686/2201-0701 прийнято на підставі висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на 73 456 622 грн шляхом:
1) заниження інших доходів (р. 2240 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2)) на загальну суму 36 062 700 грн., в тому числі за: півріччя 2021 в сумі 1 576 000 грн., три квартали 2021 року в сумі 19 090 300 грн., 2021 рік в сумі 33 675 700 грн., 1 квартал 2022 року в сумі 2 387 000 грн., півріччя 2022 року в сумі 2 387 000 грн., три квартали 2022 року в сумі 2 387 000 грн., 2022 рік в сумі 2 387 000 грн. в результаті не віднесення до їх складу доходу від безоплатно одержаного активу - грошових коштів у відповідній сумі;
2) заниження показників рядка 2.1.3 «Сума витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу ІІІ ПК України)» додатку РІ декларації з податку на прибуток в загальній сумі 372 029 644 грн., в тому числі за: 9 місяців 2021 рік в сумі 22 857 150 грн., 2021 рік в сумі 106 904 996 грн., за 2022 рік в сумі 141 710 148 грн. за перший квартал 2023 в сумі 52 734 200 грн., за півріччя 2023 року 52 734 200 грн., за 9 місяців 2023 року в сумі 52 734 200 грн., за 2023 рік в сумі 123 414 500 грн. за рахунок не включення до їх складу витрат від списання дебіторської заборгованості за договорами прощення поворотної фінансової допомоги.
За змістом акту перевірки, вказаних висновків про заниження податку на прибуток в розмірі 6 491 286 грн відповідач дійшов з огляду на те, що ТОВ «Старокостянтинівцукор» занижено інші доходи (р. 2240 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2)) в сумі 36 062 700 грн. (36 062 700 грн. х 18% податку на прибуток = 6 491 286 грн.), в результаті не віднесення до їх складу доходу від безоплатно одержаного активу - грошових коштів, перерахованих для ТОВ «Старокостянтинівцукор» наступними покупцями цукру: СФГ «НЕЧЕПОРУК РАЇСА МИКОЛАЇВНА» (ідентифікаційний код 21310265) в розмірі 3 234 000 грн. в т.ч. ПДВ - 539 000 грн.; ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖИСТІК МЕНЕДЖМЕНТ» (ідентифікаційний код 39074923) в розмірі 2 310 000 грн. в т.ч. ПДВ - 385 000 грн.; ТОВ «МАКРОН» (ідентифікаційний код 39792641) в розмірі 2 387 000 грн. в т.ч. ПДВ - 397 833,33 грн.; ТОВ «ПРОДАГРО ГРУП» (ідентифікаційний код 43323571) в розмірі 1 623 600 грн. в т.ч. ПДВ - 270 600 грн.; ТОВ «МІЛОПІТА» (ідентифікаційний код 43494801) в розмірі 5 414 200 грн. в т.ч. ПДВ - 902 367 грн.; ТОВ «ІМІДЖ ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 43567235) в розмірі 1 675 100 грн. в т.ч. ПДВ - 279 183 грн.; ТОВ «КОМА ІНУ» (ідентифікаційний код 43864046) в розмірі 937 200 грн. в т.ч. ПДВ - 156 200 грн.; ТОВ «ТФ АВТОТРЕЙДІНГ ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код 43907058) в розмірі 2 783 000 грн. в т.ч. ПДВ - 463 833 грн.; ТОВ «МІАТРІКС АЛЬЯНС» (ідентифікаційний код 43946647) в розмірі 1 070 000 грн. в т.ч. ПДВ - 178 333,33 грн.; ТОВ «МАРТЕС» (ідентифікаційний код 44027482) в розмірі 6 499 000 грн. в т.ч. ПДВ - 1 083 666,67 грн.; ТОВ «ЛАВЕРНО» (ідентифікаційний код 44182697) (ТОВ «БУЛС ТОРГ ОПТ») в розмірі 1 574 000 грн. в т.ч. ПДВ - 252 333,33 грн.; ТОВ «СПЕКТР ТОП» (ідентифікаційний код 44372745) в розмірі 6 555 600 грн. в т.ч. ПДВ - 1 092 600 грн.
Вказані висновки обґрунтовані тим, що встановлені обставини свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами з постачання цукру, а саме:
1) згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних та фінансової звітності контрагентів позивача встановлено відсутність факту реалізації покупцями придбаного у позивача цукру та відсутність його у залишках;
2) в місцях розвантаження, зазначених в товарно-транспортних накладних, у контрагентів позивача - покупців відсутні об'єкти нерухомості;
3) недостовірність внесених відомостей у товарно-транспортні накладні та не підтвердження факту транспортування цукру.
З такими висновками відповідача беззаперечно погодився суд першої інстанції вказавши, що наведені факти у своїй сукупності свідчать, що ТОВ «Старокостянтинівцукор» цукор контрагентам фактично не поставляло, натомість первинні документи були оформлені формально для надання податкової вигоди третім особам.
Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками, з огляду на наступне.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції. Будь-які документи, в тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей бухгалтерського обліку.
Щодо висновків акту перевірки та суду першої інстанції про недостовірність внесених відомостей у товарно-транспортні накладні та не підтвердження факту транспортування цукру, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування вказаних висновків не зазначено які саме відомості, що внесені до товарно-транспортних накладних - недостовірні, на підставі яких доказів встановлено недостовірність відомостей кожної товарно-транспортної накладної, а також не зазначає, яким саме вимогам чинного законодавства не відповідають товарно-транспортні накладні.
Також вказані висновки ґрунтуються виключно на даних податкової інформації про контрагентів, сумнівів щодо репутації контрагентів позивача та відомостях у документах, які надавались контрагентами позивача, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряючому періоді саме для позивача, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.
У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.
Такі ж висновки зробив Верховний Суд в постанові від 10.11.2020 у справі № 640/25738/19, на яку суд першої інстанції посилається в оскаржуваному рішенні, але з невідомих причин Хмельницький окружний адміністративний суд не враховує таких висновків.
Крім того, відповідачем та судом першої інстанції не досліджено та враховано умови укладених з вказаними контрагентами договорів поставки, зокрема щодо умов передачі товару, визначених у розділах 4-5 договорів поставки та узгоджених специфікацій, а саме: пунктом 4.1. більшості вищевказаних договорів поставки та у підписаних специфікаціях до договорів поставки сторони визначили, що Товар поставляється Покупцеві за місцем знаходження Товару: склад Постачальника за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, провулок Гольдфадена, 10, блок 3 (поставка на умовах FCA автомобільним транспортом) в порядку, що визначається Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 р.), якщо інший базис поставки не вказаний у Специфікації.
Термін Франко перевізник (FCA) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 р.) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
Вибір місця поставки впливає на зобов'язання по навантаженню й розвантаженню товару в даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець відповідає за відвантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи мультимодальні перевезення.
Таким чином, визначені договорами поставки умовами передбачали, що зобов'язання ТОВ «Старокостянтинівцукор» вважаються виконаними, коли товар завантажено на транспортний засіб перевізника в узгодженому сторонами місці.
Відповідно до наданих позивачем товаро-транспортних накладних, які підписані та скріплені печатками сторін, перелік яких також вказано в акті перевірки, замовниками перевезення виступають саме покупці цукру.
Тому, факт транспортування чи не транспортування цукру взагалі не має значення для встановлення факту виконання позивачем зобов'язань з поставки, адже згідно вищевказаних умов договорів поставки, позивач відповідальний лише за завантаження цукру, а обов'язки з транспортування та подальшого розвантаження цукру покладені на покупців.
Відповідно до ст.51 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу.
Вантажовідправник зобов'язаний вносити до товаро-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості, а Вантажоодержувач зобов'язаний надати Вантажовідправнику інформацію для формування ТТН.
Із вказаною нормою узгоджуються пункти 5.10, 5.11. договорів поставки.
Згідно із п. 3.7. наказу Мінінфраструктури від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник перевезення надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Правил).
Із такою нормою узгоджуються розділи 4-5 договорів поставки.
У заявці Замовник зазначав місце завантаження та розвантаження Товару. Такі Заявки для оформлення товаро-транспортних накладних вантажоодержувачі - Покупці (згідно з умовами договорів поставки) надали вантажовідправнику - Постачальнику.
Встановлено, що фактично ТОВ «Старокостянтинівцукор» знаходиться за адресою: 31102, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, провулок Гольдфадена, 10. За цією ж адресою знаходиться цілісний майновий комплекс ТОВ «Старокостянтинівцукор» з виробничим обладнанням, на якому здійснюється виробництво, фасування, зберігання та відвантаження цукру. Дана обставина підтверджується також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням наведеного до товарно-транспортних накладних відомості (зокрема про перевізника, водія, транспортні засоби, місце розвантаження) вносились позивачем як вантажовідправником, на підставі заявок покупців, які і були замовниками перевезень та відповідальними за транспортування отриманого вантажу.
Колегія суддів зауважує, що зобов'язання ТОВ «Старокостянтинівцукор» вважаються виконаними з моменту завантаження товару на наданий покупцями автотранспорт за місцезнаходженням постачальника: 31102, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, провулок Гольдфадена, 10, що підтверджується наданими товарно-транспортними накладними про відвантаження товару на підставі заявок покупця, оформленими згідно договорів поставки та до яких додані довіреності від покупців на водіїв, водійські посвідчення з свідоцтвами про реєстрацію автомобілів, а покупці з цього моменту набули права власності на товар, що підтверджується також видатковими накладними.
При цьому, господарська операція з поставки цукру для ТОВ «МІАТРІКС АЛЬЯНС» здійснювалась згідно договору та специфікації на умовах EXW, склад Постачальника, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Вапняна, 87/1.
Як пояснив позивач, реалізований для ТОВ «МІАТРІКС АЛЬЯНС» цукор знаходився на складі згідно договорів зберігання, укладених з ТОВ «МОНСАР» № 30/1-07/19 від 30.07.2019 та № 28/1-10/19 від 28.10.2019, відповідно до яких ТОВ «МОНСАР» зберігало належний ТОВ «Старокостянтинівцукор» цукор в кількості 1006 тон за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 87/1.
Із 1006 тон цукру, що зберігалось за вказаною адресою, ТОВ «Старокостянтинівцукор» передало у власність для ТОВ «МІАТРІКС АЛЬЯНС» 50 тон по ціні 21 400,00 грн. за 1 тонну з ПДВ, загальною вартістю 1 070 000,00 грн., і, з моменту оплати вартості цукру та підписання видаткової накладної, відносини між позивачем та ТОВ «МІАТРІКС АЛЬЯНС» припинились.
У свою чергу, з метою зменшення кількості цукру, яке зберігач ТОВ «МОНСАР» зобов'язано було повернути для ТОВ «Старокостянтинівцукор» по договорах зберігання або передати вказаній ТОВ «Старокостянтинівцукорк» особі, оскільки 50 тон реалізовано для ТОВ «МІАТРІКС АЛЬЯНС», позивачем підписано з ТОВ «МОНСАР» відповідні акти прийому-передачі.
Відтак, подальші дії щодо відвантаження цукру або його зберігання, мали узгоджуватись покупцем - ТОВ «МІАТРІКС АЛЬЯНС», зі зберігачем - ТОВ «МОНСАР», та не стосуються ТОВ «Старокостянтинівцукор».
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд вважає, що ТОВ «Старокостянтинівцукор» не порушено вимоги законодавства про автомобільні перевезення, позивачем належним чином виконані умови договорів поставки та ТОВ «Старокостянтинівцукор» не може нести відповідальність і наслідки за відомості, які надані вантажоодержувачами - покупцями згідно сформованих товарно-транспортних накладних, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.
У разі якщо покупці цукру надали позивачу у своїх заявках недостовірні відомості щодо перевізника або місця розвантаження, позивач не може нести відповідальність за недостовірність таких відомостей, надаючи при цьому також інші докази, які підтверджують завантаження цукру на автотранспорт покупців. Це узгоджується і з висновком, вказаним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, яку висловив Верховний Суд в постанові від 4 червня 2020 року у справі № 340/422/19.
Так, у даному випадку до товарно-транспортних накладних позивач самостійно вносив лише відомості про місце завантаження, дату та час завантаження і вагу товару, а решту відомостей позивач вносив на підставі даних, вказаних у заявках покупців на відвантаження, достовірність яких позивач не був зобов'язаний перевіряти, адже це не мало жодного значення для виконання обов'язків по договорах поставки, покладених на позивача. При цьому, позивач перевіряв відомості про автотранспорт та водія на підставі наданих водійських посвідчень та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
Крім того, як доречно зауважив позивач в апеляційній скарзі, встановлені судом першої інстанції обставини відсутності факту реалізації цукру покупцями придбаного у позивача цукру та відсутність його у залишках, а також відсутність у контрагентів позивача об'єктів нерухомості в місцях розвантаження, зазначених в товарно-транспортних накладних, не мають жодного значення для встановлення факту виконання позивачем обов'язків з відвантаження цукру та відображення в обліку таких операцій з поставки цукру, оскільки:
- виходячи з вищевказаних умов договорів поставки, з моменту завантаження ТОВ «Старокостянтинівцукор» товару на автотранспорт, наданий Покупцями цукру, зобов'язання ТОВ «Старокостянтинівцукор» з поставки товару припинені, а покупці товару набули всіх правомочностей власника майна - товару за договорами поставки, щодо володіння, розпорядження та користування придбаним майном;
- подальші дії покупців з придбаним у ТОВ «Старокостянтинівцукор» товаром не стосуються прав та обов'язків ТОВ «Старокостянтинівцукор», а неналежне використання чи розпорядження покупцями придбаним товаром, зокрема подальша реалізація, знищення, пошкодження тощо, не може призводити до негативних наслідків для постачальника (Позивача) - ТОВ «Старокостянтинівцукор».
Як вказав Верховний Суд в постанові від 19 червня 2023 по справі № 810/1577/17 невиконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відсутність його за місцезнаходженням не є безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
У постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19 Верховний Суд зробив висновки, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим права платника податків, тобто позивача, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Нереальність господарських операцій з реалізації платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства, відсутністю у контрагента можливостей зберігати товар або відсутністю подальшої реалізації контрагентами позивача товару. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
Вказані висновки підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.
У постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18 Верховний Суд зазначав, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними.
З урахуванням наведеного, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача інформація та включення покупців цукру позивача до переліку ризикових платників, не може слугувати підтвердження нереальності операцій з купівлі такими контрагентами цукру у позивача.
Більш того, рішення про включення покупців цукру позивача до переліку ризикових платників прийняті вже після здійснення господарських з ТОВ «Старокостянтинівцукор», і позивачу не могло бути відомо про можливе прийняття таких рішень відносно покупців у майбутньому.
Таким чином, апеляційний суд вважає помилковими висновки відповідача та суду першої інстанції щодо нереальності господарських операцій з реалізації цукру вартістю 36 062 700 грн, що спростовує висновок перевірки про заниження ТОВ «Старокостянтинівцукор» інших доходів розмірі 36 062 700 грн та свідчить також про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2024 №30686/2201-0701 у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 6 491 286 грн.
Висновок перевірки про заниження податку на прибуток в розмірі 66 965 335,92 грн ґрунтуються на тому, що у ході перевірки встановлено, що ТОВ «Старокостянтинівцукор» занижено показники у рядку 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до ПК України» в загальній сумі 372 029 644 грн внаслідок невідображення в рядку 2.1.3. витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів, за наслідками прощення суми поворотної фінансової допомоги, наданої ТОВ «Старокостянтинівцукор» позичальникам: ПрАТ «Красилівський цукровий завод», ТОВ «Шепетівкацукор» (ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат»), ТОВ «Аспік Груп» та ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач».
Щодо списання вказаної дебіторської заборгованості апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.1.11, 14.1.36, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це:
- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно із п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
9.3. Погашення одержаних позик.
9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають
ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).
9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до
положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
9.6. Балансова вартість валюти.
Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно із п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Пунктом 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318, визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Пунктом 29 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318, визначено, що до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:
- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);
- втрати від зменшення корисності необоротних активів;
- втрати від безоплатної передачі необоротних активів;
- втрати від неопераційних курсових різниць;
- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);
- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;
- інші витрати діяльності.
Відповідно до п.139.2.1 п. 139.2 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується:
- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Відповідно до п. 4 положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 №237 (далі НП (с) БО 10) визначає:
- безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
- дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
- дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
- поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
- сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
- чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Пунктом 7 НП (с) БО 10 визначено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.
Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Пунктом 10 НП (с) БО 10 визначено, що нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Пунктом 11 НП (с) БО 10 визначено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
Встановлено, що ТОВ «Старокостянтинівцукор» як Кредитором укладено з Боржниками: ПрАТ «Красилівський цукровий завод», ТОВ «Шепетівкацукор» (ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат»), ТОВ «Аспік Груп» та ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач», договори про припинення зобов'язань прощенням боргу, чим ТОВ «Старокостянтинівцукор» звільнив Боржників від сплати заборгованості в сумі 372 029 644,55 грн, а саме:
- згідно договору від 30.09.2021, Позивачем звільнено ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 20 154 650,00 грн.;
- згідно договору від 30.09.2021, Позивачем звільнено ТОВ «АСПІК ГРУП» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 702 500,00 грн.;
- згідно договору від 27.12.2021, Позивачем звільнено ПрАТ «Красилівський цукровий завод» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 24 613 030,00 грн.;
- згідно договору від 30.12.2021, Позивачем звільнено ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та договорами про відступлення прав вимоги, за якими до Позивача перейшло право вимоги по договорах поворотної фінансової допомоги, в розмірі 59 434 816,13 грн.;
- згідно договору від 30.12.2022, Позивачем звільнено ПрАТ «Красилівський цукровий завод» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та договорами про відступлення прав вимоги, за якими до Позивача перейшло право вимоги по договорах поворотної фінансової допомоги, в розмірі 2 289 100,00 грн.;
- згідно договору від 30.12.2022, Позивачем звільнено ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 486 000,00 грн.;
- згідно договору від 31.12.2022, Позивачем звільнено ТОВ «Шепетівкацукор» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та договорами про відступлення прав вимоги, за якими до Позивача перейшло право вимоги по договорах поворотної фінансової допомоги, в розмірі 138 935 048,42 грн.;
- згідно договору від 31.03.2023, Позивачем звільнено ПрАТ «Красилівський цукровий завод» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 52 734 200,00 грн.;
- згідно договору від 30.12.2023, Позивачем звільнено ПрАТ «Красилівський цукровий завод» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 11 988 300,00 грн.;
- згідно договору від 31.12.2023, Позивачем звільнено ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 710 000,00 грн.;
- згідно договору від 31.12.2023, Позивачем звільнено ТОВ «АСПІК ГРУП» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 000 000,00 грн.;
- згідно договору від 31.12.2023, Позивачем звільнено ТОВ «Шепетівкацукор» від сплати заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 56 982 000,00 грн.
Варто зауважити, що відповідач не обґрунтував наявності ознак на підставі яких списану Позивачем дебіторську заборгованість можна було б віднести до сумнівної чи безнадійної заборгованості.
В акті перевірки не встановлено щодо якої дебіторської заборгованості минув строку позовної давності та в який момент дебіторська заборгованість Позивача набула ознак сумнівної чи безнадійної, у зв'язку з чим у Позивача виник обов'язок створити резерв сумнівних боргів.
Відповідачем не враховано, що за вказаними договорами поворотної фінансової допомоги, позовна давність не минула, оскільки по таких договорах не розпочався перебіг позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Законодавство не передбачає максимального строку, на який можна укласти договір про поворотну фінансову допомогу (за суттю - договір позики), незалежно від того, хто є сторонами такого договору. Сторони на власний розсуд визначають або конкретну дату повернення, або строк із моменту першої вимоги надавача фіндопомоги (позики) повернути надану допомогу (протягом 30 календарних днів із дня пред'явлення вимоги відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
У ході перевірки не враховано того, що коли закінчувались строки повернення позик, сторонами укладені угоди про припинення зобов'язань прощенням боргу, чим ТОВ «Старокостянтинівцукор» перевів поворотні фінансові допомоги на суму 372 029 644,55 грн в статус безповоротних, відповідно, за домовленістю сторін зобов'язання припинені.
Таким чином, не було допущено порушення прав ТОВ «Старокостянтинівцукор» як позикодавця та не розпочався перебіг позовної давності.
Відтак, заборгованість в сумі 372 029 644,55 грн не містила ознак безнадійної чи сумнівної заборгованості, а тому у позивача не виникло обов'язку на створення резерву сумнівних боргів, оскільки сумнівних боргів не існувало.
Відповідач також зазначає, що дебіторська заборгованість в сумі 372 029 644 грн. не характеризується жодною з ознак наведених в п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
За приписами підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів,
робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.
Безповоротна фінансова допомога надана ПрАТ «Красилівський цукровий завод», ТОВ «Шепетівкацукор» (ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат»), ТОВ «Аспік Груп» та ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач», які не відносяться до позичальників, перелік яких вказаний в підпункті 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України.
Варто зауважити, що сума поворотної фінансової допомоги, яка змінена на безповоротну фінансову допомогу, у надавача включається до складу витрат звітного періоду, а у одержувачів - до складу доходів. Витрати класифікуються як інші витрати операційної діяльності і відображуються на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».
Надання безповоротної фінансової допомоги враховується платником податку у витратах звітного періоду і впливає на розрахунок фінансового результату до оподаткування.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 травня 2023 року у справі №580/3758/19.
З урахуванням наведеного, ТОВ «Старокостянтинівцукор» вірно включено прощені суми поворотної фінансової допомоги до витрат, а одержувачі такої безповоротної фінансової допомоги: ПрАТ «Красилівський цукровий завод», ТОВ «Шепетівкацукор» (ПрАТ «Шепетівський цукровий комбінат»), ТОВ «Аспік Груп» та ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач», зобов'язані були включити вказані суми отриманих коштів до складу доходів.
Як наслідок, безпідставним є висновок перевірки про заниження ТОВ «Старокостянтинівцукор» інших доходів розмірі 66 965 335,92 грн шляхом невідображення в рядку 2.1.3. витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів, за наслідками прощення суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 372 029 644 грн. Наведене також свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.12.2024 №30686/2201-0701 також й у цій частині.
Податкові повідомлення-рішення від 10.12.2024 № 30687/2201-0701 та № 30688/2201-0701 прийняті відповідачем з огляду на висновки перевірки про порушення ТОВ «Старокостянтинівцукор» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. «і» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Так, з огляду на висновок відповідача про те, що позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 866 278 грн., у т.ч. за: квітень 2023 року на суму 854 074 грн., травень 2023 року на суму 12 204 грн., що виникло за рахунок завищення податкового кредиту квітня 2023 року на загальну суму 950 400 грн., внаслідок віднесення до його складу ПДВ, не підтвердженого належним чином оформленою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податковою накладною, прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2024 № 30687/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 952 905,80 грн., з яких 866 278,00 грн. за податковим зобов'язанням та 86 627,80 грн. за штрафними санкціями.
На підставі висновку відповідача про те, що позивачем завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларацій з ПДВ) за березень 2024 року на суму 84 122 грн., що виникло за рахунок завищення податкового кредиту квітня 2023 року на загальну суму 950 400 грн., внаслідок віднесення до його складу ПДВ, не підтвердженого належним чином оформленою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податковою накладною, на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2024 № 30688/2201-0701 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на 84 122,00 грн.
Згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статі 201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Відповідно до абзацу першого п. 198.1. статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій зокрема з придбання товарів.
Згідно із абзацом першим п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням виготовленням товарів.
Абзацом п'ятим п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16 вказав, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
В акті перевірки вказано, що в порушення вимог п.п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. «і» п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ «Старокостянтинівцукор» завищено податковий кредит квітня 2023 року в сумі 950 400 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних виписаних постачальником СТОВ «Заслуч» (ПН 31819534) із номенклатурою постачання «Цукор білий кристалічний в мішкотарі» з кодом УКТ ЗЕД 1701999000 з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, оскільки не вірно зазначений основний реквізит у податковій накладній «код товару згідно УКТ ЗЕД».
При цьому, відповідач не заперечує факту реєстрації податкової накладної та не заперечує фактичного здійснення господарської операції з придбання ТОВ «Старокостянтинівцукор» цукру у СТОВ «Заслуч».
Разом з цим, за змістом пункту 187.1 статті 187 ПК України та абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України саме придбання товару є першочерговою підставою для отримання права на податковий кредит.
Відповідно до положень ст. 198 ПК України, в першу чергу підставою для віднесення до складу податкового кредиту є факт придбання товару і як наслідок
При цьому, саме продавець реєструє податкову накладну, а не покупець.
В даному випадку сума податкового кредиту підтверджена як зареєстрованою податковою накладною, так і первинними бухгалтерськими документами на підтвердження факту поставки товару для ТОВ «Старокостянтинівцукор».
Також суд зауважує, що згідно положень п. 201.1. ст. 201 ПК України, код УКТ ЗЕД є лише одним із реквізитів у податковій накладній але не «основний» реквізит серед інших реквізитів податкової накладної. Жодний з реквізитів не має переваги один над одним, а ідентифікувати товар можливо також і за найменуванням товару. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді, з подальшим зупиненням реєстрації та/або прийняття рішення про відмову у реєстрації такої податкової накладної.
До того ж, структура десятизначного цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Так, згідно із п. 1 Розділу «Основні правила інтерпритації УКТ ЗЕД» додатку до Закону України «Про Митний тариф України» класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється зокрема за таким правилом: для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбаченого іншого.
В даному випадку товар відноситься до товарної позиції 1701 «Цукор з цукрової тростини або з цукрових буряків і хімічно чиста цукроза, у твердому стані». До товарної категорії з кодом УКТ ЗЕД «1701 9910 00» відноситься «цукор білий», а товаром по вказаній податковій накладній був «цукор білий кристалічний в мішкотарі», тому і вказано код «1701 99 90 00» - інші товарної позиції «Цукор», що не відноситься до цукру-сирця чи тростинного цукру, таке ж найменування товару вказано у видаткових накладних.
Водночас, юридичне значення для правомірності реєстрації податкової накладної продавцем товару, мають лише чотири перших цифри відповідного коду, а саме товарну позицію, що в даному випадку були цифри - 1701.
Крім того, вказуючи на необхідність виправлення помилки шляхом складання постачальником розрахунку коригування до таких податкових накладних, відповідач не зазначає норми ПК України, яким передбачено такий обов'язок.
Відтак, найменування товару в податковій накладній, що збігається з найменуванням у наданих позивачем документах первинного бухгалтерського обліку, достатні для ідентифікації фактично здійсненої господарської операції, що є підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.
Таким чином, висновки перевірки про недотримання позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. «і» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України суд вважає безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 10.12.2024 № 30687/2201-0701 та № 30688/2201-0701 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За результатом розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 75700 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 10.12.2024 № 30686/2201-0701, №30687/2201-0701, №30688/2201-0701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" судові витрати на сплату судового збору у розмірі 75700 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.