Справа № 320/38612/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Лисенко В.І.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
29 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Оксененка О.М., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ ГРУПП» до Київської митниці Держмитслужби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМ ГРУПП» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВМ ГРУПП») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі по тексту - відповідач) в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості від 28.06.2024 №UA 100000/2024/000110/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року значений позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.11.2022 року між ТОВ «ВМ ГРУПП» та постачальником - підприємством з виробництва стрейч-плівкиPLUS. zo.o. (Республіка Польща) укладено контракт № 01 на поставку товару - стрейч-плівки, відповідно до положень якого найменування, кількість, ціна за одиницю, дата оплати і дата поставки вказуються в Специфікації, яка оформлюється на кожну поставку та є невід'ємною частиною контракту. Специфікацією сторони погодили вважати погоджене замовлення. Валюта контракту - Євро. Умови оплати - відповідно до рахунків-проформ.
Умови поставки (п.5.1 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 12.12.2022р.) - FCA м. Глогув Малопольски/Двожиско/Жешув.
Відповідно до п.5.4. контракту, разом з товаром продавець надає покупцеві на англійській мові наступні документи: митну декларацію; рахунок-фактуру; пакувальний лист; сертифікат походження товару EUR.1.
18.06.2024 року постачальником за контрактом № 01 було виписано проформу-інвойс на попередню оплату №ZS-37/06/2024/EXRG на суму 28 296.00 EUR на поставку 21 600 кг стрейч-плівки у джамбо-рулонах 20мкм х 500мм х 50кг, чорної, вартість 1,31 Євро за кг.
Позивачем платіжною інструкцією №64 від 19.06.2024р. було оплачено 28 296.00 EUR, що підтверджується платіжним документом SWIFT на суму 28 296.00 EUR від 20.06.2024р.
При формуванні проформи-інвойс на попередню оплату, умовно, вважається, що джамбо-рулон має вагу 50кг., як і зазначається у проформі-інвойс.
За проформою-інвойс від 18.06.2024р. №ZS-37/06/2024/EXRG на суму 28 296.00 EUR на поставку 21 600 кг стрейч-плівки у джамбо-рулонах 20мкм х 500мм х 50кг, чорної, вартість 1,31 Євро за кг, відповідно до фактично сформованої партії товару було складено специфікацію №24 від 25.06.2024р. на поставку 21 611 кг стрейч плівки, вартістю 1.31 Євро/кг та загальною вартістю 28 310.41 Євро та інвойс від 25.06.2024р. №(S)FSE-44/06/2024/EXRG на суму 28 310.41 Євро. Тобто, фактично було відвантажено товару на 11 кг більше.
Відвантаження товару відбулось за пакувальним листом до інвойсу від 25.06.2024p. №(S)FSE-44/06/2024/EXRG.
До партії товару надано сертифікат EUR1 No 0138211 та сертифікат якості №(S)FSE-44/06/2024/EXRG від 26.06.2024.
Вказана партія товару було оформлена експортною декларацією країни відправлення №24PL402010E0717712 від 25.06.2024р.
До документів на товар позивачем було додано інформацію біржових організацій.
Розрахунки з постачальником відображені у обліку позивача, зокрема у картці рахунку 632.
Доставка товару здійснювалась експедитором ТОВ «РВ ДАФ+» за договором-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №050623/1 від 05.06.2023, за п. 1.1. якого ТОВ «РВ ДАФ+» вправі залучати до перевезення інших осіб.
Замовлення перевезення здійснювалось за заявкою від 24.06.2024.
До перевезення експедитор залучив третіх осіб за договором №2517 від 19.06.2024.
На підтвердження транспортних витрат ТОВ «ВМ ГРУПП» надано наступні документи:
- копію договору з експедитором, заявку на перевезення;
- копію договору між експедитором та безпосереднім перевізником;
- довідку про транспортні витрати від 25.06.2024 на суму 5000.00грн. до митного кордону;
- рахунок на оплату №2853 від 25.06.2024 та автотранспортну накладну б/н від 25.06.2024р.
Також, ТОВ «ВМ ГРУПП» до митного оформлення було подано митну декларацію №24UA1000602185355U4 та документи, що вказані відповідачем у картці відмови №UA100000/2024/000488: Сертифікат якості (Certificate of quality) від 26.06.2024 №(S)FSE-44/06/2024/EXRG, Пакувальний лист (Packing list) від 25.06.2024 №(S)FSE-44/06/2024/EXRG, Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 18.06.2024 № ZS-37/06/2024/EXRG, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 25.06.2024 № (S)FSE-44/06/2024/EXRG, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. I (Movement certificate EUR. 1) від 25.06.2024 №PL/MF/AU0138211, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 64 від 19.06.2024, Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №SWIFT від 20.06.2024, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2853 від 25.06.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 25.06.2024, Документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 14.06.2021, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаток №l) від 12.12.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Специфікація №24) від 25.06.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01 від 02.11.2022, Договір (контракт) про перевезення № 050623/1 від 05.06.2023, Договір (контракт) про перевезення № 2517 від 19.06.2024, Інші некласифіковані документи (Заявка на перевезення б/н) від 24.06.2024, Копія митної декларації країни відправлення № 24PL402010E0717712 від 25.06.2024.
27.06.2024 о 19:38:25 год. Київською митницею було направлено повідомлення декларанту з наступними зауваженнями:
1) «надані банківські платіжні документи на суму 28 296 євро, проте сума інвойсу від 25.06.2024 № (S)FSE-44/06/2024/EXRG становить 28310,41 євро.
Враховуючи, що Специфікацією від 25.06.2024 № 24 (яка є невід'ємною частиною контракту) визначено 100% передплату, за результатами митного контролю встановлено розбіжність з порушеного питання. Таким чином, відомості щодо ціни, яка сплачена, не підтверджені документально та не піддаються обчисленню та перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 4, 21 ст. 58 Кодексу»;
2) «Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA - Glogow Malopolski» (Польша) декларантом надано довідку про транспортні витрати рахунок, які видані ТОВ «РВ ДАФ+».
Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 25.06.2024 № б/н, перевізником товарів виступає інша особа. Слід зазначити, що вищевказана автотранспортна накладна містить виправлення, які не завірені у встановленому порядку. Декларантом до митного оформлення не надано документи, передбачені Наказом МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення»: транспортний договір заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг, рахунки на оплату; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури»;
3) «Відповідно до пакувального листа від 25.06.2024 № (S) FSE-44/06/2024/EXRG код товару згідно УКТ ЗЕД - 3920102490, відповідно до інвойсу - 3920102899. Заявлено до митного оформлення товар за кодом згідно УКТЗЕД - 3920102800»;
4) «Відповідно до Специфікації від 25.06.2024 № 24 умови поставки FCA - Глаголов Малопольски або FCA - Жешув. Проте, наданий інвойс не містить визначеної географічної точки згідно міжнародних правил Інкотермс»;
5) « У п. 2.2 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2024 №2517 зазначено, що «Заявка (контракт-заявка) подається Перевізнику не пізніше ніж за 48 годин до початку завантаження..». Проте, заявка подана до митного органу, датована 24.06.2024, що в свою чергу порушує вимоги вищевказаного договору»;
6) «До митного органу зовнішньоекономічний договір та додатки до нього подано російською мовою»;
7) «До митної вартості товарів оцінюваної партії товарів не включена така її складова як експедиторська винагорода, оскільки виконавцем не розподілені витрати на транспортно-експедиційні послуги, понесені до та після перетину митного кордону України»;
8) «Відповідно до копії митної декларації країни відправлення вартість оцінюваної партії товару у польських злотих становить 121 234 PLN, проте інвойс від 25.06.2024 № (S) FSE-44/06/2024/EXRG складений на суму 122 295,31 PLN. Таким чином, встановлено розбіжність щодо вартості оцінюваної партії товару»;
Окрім того, митним органом зазначено, про наявність інформації щодо вищої митної вартості подібного товару.
Керуючись положеннями частин 2,3 ст. 53, ст. 54 МК України відповідач повідомив про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності):
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (від безпосереднього виконавця послуги);
- виписку з бухгалтерської документації; - прейскуранти (прайс-листи), калькуляцію від виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- документ WZE-44/06/2024/EXRG, відомості про який, як «related documents», міститься у інвойсі.
28.06.2024 позивачем було направлено відповідачу копію листа відправника щодо помилкового вказання у пакувальному листі від 25.06.2024 № (S)FSE-44/06/2024/EXRG коду товару згідно УКТ ЗЕД - 3920102490, та зазначено правильний код товару: 3920102899. Окремо декларантом було направлено відповідь на повідомлення по усім пунктам зауважень відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем була видана картка відмови №UA100000/2024/000483 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 28.06.2024 №UA100000/2024/000110/2 (далі по тексту - оскаржуване рішення)
В порядку ч.7 ст.55 МКУ відповідач за зверненням позивача випустив товари, що декларуються, у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою позивачем та сумою митних платежів, обчисленою відповідачем. Товар був оформлений за МД №24UA 100060218492U2.
Позивачем в результаті коригування митної вартості було надмірно сплачено митні платежі в сумі: 44 535,20 грн.
Враховуючи викладене, митним органом було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (1,66 дол. США/кг) на підставі даних митної декларації від 24.06.2024 №UA100180/2024/8114) із застосуванням другорядного (резервного) методу, в результаті чого рівень митної вартості відповідачем визначено у розмірі 1,553 євро/кг.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся до суду з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивачем на підтвердження здійснення витрат на транспортування товару під час митного оформлення надавались наступні документи, а саме :
- транспортний договір від 05.06.2023 № 050623/1;
- заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг;
- рахунок на оплату;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (на дату митного оформлення не підписано за відсутності факту завершення надання послуги);
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури - відсутні, оскільки умовами п.4.1. договору від 05.06.2023р. № 050623/1 передбачено, що плата за надані транспортні послуги за цим Договором здійснюється не пізніше другого робочого дня з дати вивантаження вантажу на складі отримувача.
Згідно п.3.2 договору від 05.06.2023р. № 050623/1 з ТОВ «РВ ДАФ +», ціни на послуги встановлюються в заявках, яка також була надана до митного оформлення та в повній мірі ідентифікує перевезення.
Право залучати інших виконавців передбачене п. 1.1 договору від 05.06.2023р. № 050623/1. Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2024 № 2517, укладений між ТОВ «Лано Логістик Груп» (перевізник) та ТОВ «РВ ДАФ+» (експедитор), який отримано відповідачем, у повній мірі ідентифікував безпосереднього перевізника.
Вартість послуг експедитора відображена у рахунку, довідці та заявці, у т.ч. з доставки вантажу до митного кордону України.
Суд приймає до уваги, що позивач не вступав у господарські відносини з безпосереднім перевізником ТОВ «Лано Логістик Груп», експедитор самостійно здійснював розрахунки з залученими ним іншими особами, тому вимога відповідача надати документи, що стосуються взаємовідносин та розрахунків між третіми особами, не ґрунтується на дійсних обставинах справи та є недоведеними.
Щодо тверджень митного органу про недоліки, викладені в пакувальному листі від 25.06.2024 №(S) FSE-44/06/2024/EXRG, суд вказує на їх необґрунтованість, оскільки, у пакувальному листі відправником допущено саме описку та про усунення даної описки позивачем було надано відповідачу лист постачальника.
Крім того, відповідно до інвойсу код товару зазначено 3920102899. Код згідно УКТЗЕД - 3920102800 відповідає коду 3920102899 за відсутності в УКТЗЕД коду - 3920102899, про що, зокрема, відомо відповідачу, тому дана підстава для коригування митної вартості є необґрунтованою.
Враховуючи викладене, декларування позивачем товару з вказаним відправником кодом 3920102899 відповідає коду УКТ ЗЕД 3920 10 28 00.
Щодо посилань відповідача на недоліки інвойсу від 25.06.2024p. №(S)FSE-44/06/2024/EXRG, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є помилковими, оскільки вказаний інвойс на суму 28 310.41 Євро містить географічну точку місця відправлення - прямо посередині інвойсу: FCA - Глогув Малопольски, а не «FCA - Глаголов Малопольски».
Стосовно доводів відповідача про експедиторську винагороду, суд зазначає, що вказана винагорода експедитора в Україні є об'єктом оподаткування ПДВ, тому позивачем правомірно не включена до митної вартості, у відповідності до пп. ж) п. 186.3 ст. 186 ПК України, оскільки включення її до митної вартості не відповідатиме приписам п.5 ч. 10 ст.58 МК України.
Щодо доводів відповідача про розбіжність вартості оцінюваної партії товару з посиланням на те, що в митній декларації країни відправлення вказана вартість у польських злотих становить 121 234 PLN, а інвойсом від 25.06.2024 М. (S) FSE-44/06/2024/EXRG зазначена вартість на суму 122 295,31 PLN, суд вказує на їх безпідставність, оскільки вказані припущення митного органу спростовуються наданими декларантом первинними документами. Крім того, митна вартість товару вказана у Євро, а не у злотих, та така вартість у Євро, що є основою митної вартості, не містить розбіжностей.
Так, змістом декларації країни відправлення, у ній відображена статична вартість товару, яка не завжди відповідає фактурній вартості, зазначеній у митній декларації. При цьому, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.
У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ «ВМ ГРУПП» надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов'язковими, відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.
На думку відповідача, оскільки декларант не надав всі документ, які зазначені в електронному повідомленні, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновки відповідача про те, що є ймовірність не включення до митної вартості товару інших складових митної вартості (без визначення яких саме), оскільки висновки митного органу мають бути чіткими та обґрунтованими, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткові документи декларант зобов'язаний надати за наявності, у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тому, витребувані відповідачем додаткові документи можуть бути витребувані за наявністю розбіжностей та надані декларантом виключно за їх наявності.
При цьому, п. 5 ст. 53 МК України встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до митного органу були надані всі необхідні документи для підтвердження числові значення складових митної вартості.
Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність необхідних умов, передбачених статтею 59 МК України, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати, у зв'язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).
Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 року по справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
У зв'язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 28.06.2024 №UA 100000/2024/000110/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами заявлена митна вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо доводів апелянта про неспівмірність та зменшення стягнутих судом першої інстанції судових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, а стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. співмірними, оскільки позивачем під час розгляду справи надано докази вказаних витрат в розмірі 20000,00 грн., які зменшені судом за клопотанням відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 29.07.2025 року