30 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28226/24
(суддя Озерянська С.І., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28226/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» 22 жовтня 2024 року звернулось до суду з позовом до Київської митниці згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000036/2 від 11.09.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000613.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не було доведено правильність оскарженого рішення.
Декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права; неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не аналізував висновок експерта на предмет дотримання вимог нормативно-правових актів; суд не досліджував той факт, що джерела коригування взяті на умовах FOB, а не СРТ; декларантом не було надано додаткових документів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 02.03.2023 року між ТОВ «Інженерні світлотехнічні технології» (покупець) та DERNEK GRUP ELECTRIК ELECTRONIK DIS TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI (постачальник) укладено договір поставки № 303.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець замовляє, а постачальник постачає товар на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 3.4. договору ціну товару за цим договором сформовано згідно з умовами поставки, які зазначено в рахунках на відповідну партію товару. В ціну товару включені вартість тари та упаковки.
Згідно з пунктом 4.1. договору поставка товару буде здійснюватися партіями, які узгоджуються з покупцем на умовах CPT-Дніпро, Україна (Incoterms 2010).
На виконання умов договору від 02.03.2023 року компанією «DERNEK GRUP ELECTRIК ELECTRONIK DIS TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI» було здійснено поставку товарів.
10.09.2024 року позивачем було подано до Київської митниці електронну митну декларацію №24UA100330516555U5, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару позивач надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних систем, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності.
Декларанту сформовано електронне повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості на умовах поставки СРТ. У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного Кодексу України декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару: 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; 6) якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; 7) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (в т.ч. договір мультимодального перевезення); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 11) за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митниці позивачем в листі від 11.09.2024 року зазначено про те, що не має можливості надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний, з декларантом проведено процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 - митна декларація від 14.08.2024 №24UA100330514810U6 (вартість згідно джерела інформації - 2,52 дол.США/кг), товар № 2 - митна декларація від 04.03.2024 №24UA100330503854U5 (вартість згідно джерела інформації - 2,52 дол. США/кг), товар № 3 - митна декларація від 14.08.2024 №24UA100330514810U6 (вартість згідно джерела інформації - 3,68 дол.США/кг), товар № 4 - митна декларація від 03.02.2023 №23UA100330132294U6 (вартість згідно джерела інформації - 1,96 дол. США/кг), товар Nє 5 - митна декларація від 22.03.2023 №23UA100330136084U1 (вартість згідно джерела інформації - 2,78 дол. США/кг), товар № 6 - митна декларація від 04.03.2024 №24UA100330503854U5 (вартість згідно джерела інформації - 2,52 дол.США/кг), товар № 7 - митна декларація від від 04.03.2024 №24UA100330503854U5 (вартість згідно джерела інформації - 2,89 дол. США/кг), товар № 9 - митна декларація від 11.08.2024 №24UA408020040437U3 (вартість згідно джерела інформації - 3,77 дол.США/кг), товар № 10 - митна декларація від 03.09.2024 №24UA100310211049U4 (вартість згідно джерела інформації - 9,18 дол.США/кг).
Київською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000036/2 від 11.09.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000613 від 11.09.2024, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів за МД №24UA100330516555U5 від 10.09.2024 року.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв протиправно.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з оскарженим рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття є те, що відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути підтверджена, у зв'язку з ненаданням позивачем коносаменту та сертифікату про походження відповідно вимог пункту 2.3 міжнародного договору; не підтвердження документально числових значень складових митної вартості на умовах поставки СРТ.
Між тим, судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що за умовами договору №303 від 02.03.2023 року, інвойсом №219/1 від 12.07.2024 року та специфікацією №2 від 12.07.2024 року товар постачався на умовах СРТ Дніпро, а умовами поставки СРТ передбачено зобов'язання продавця щодо оплати витрат на перевезення товару до названого пункту призначення, отже позивач не несе витрат на транспортування товару і такі витрати включено до ціни товару.
Таким чином, у декларанта відсутній обов'язок з надання документів, що підтверджують витрати на транспортування товару, передбачений статтею 58 Митного кодексу України, оскільки витрати не включено до ціни товару.
Крім того колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача щодо необхідності надання коносаменту та сертифікату про походження товару, оскільки такі документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару.
При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив на тому, що наявність у зовнішньоекономічному договорі (контракті) умови про те, що продавець передає покупцю разом з товаром коносамент та сертифікат про походження не визначає обов'язок позивача надавати ці документи відповідачу, оскільки процедура митного декларування та список необхідних документів регулюється саме нормами Митного кодексу України, а не умовами контракту.
Водночас є необґрунтованими зауваження митного органу щодо не зазначення в інвойсі від 12.07.2024 року складових які включено до ціни товару, оскільки чинне законодавство не містить вимог до форми інвойсу, рахунку фактури чи рахунку-проформи та порядку їх заповнення. Між іншим, наданий позивачем інвойс містить всі необхідні та достатні дані, як то номер та дату, умови постання та розрахунку, назву товару, кількість, вартість та інше.
Враховуючи правильне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та надання спірним правовідносинам правильної оцінки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару позивача за ціною договору.
Під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Відповідачем не спростовано, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.
Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни заявленого до декларування товару по спірному рішенню і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що свідчить про відсутність підстав передбачених ч.2 ст.53 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у декларанта.
На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, або підстав вважати що вони містять розбіжності та в них наявні ознаки підробки.
Поданих позивачем документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч.1 ст.53 МК України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, тому оскаржуване рішення митниці не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскарженого рішення про коригування митної вартості товару та похідної від нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Щодо доводів відповідача, як аргументу у скасування оскарженого судового рішення про те, що суд першої інстанції не аналізував висновок експерта на предмет дотримання вимог нормативно-правових актів, слід зазначити, що предметом спору у цій справі є правомірність рішення та картки відмови відповідача, а не висновок експерта.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії», згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача та відповідача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв'язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, так як суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28226/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 липня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов