. 29 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6603/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 до його стажу служби в поліції періоду служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.08.2000 по 15.02.2003;
??? зобов?язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_2 до його стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу у Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.08.2000 по 15.02.2003.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем вчинено, на думку позивача, протиправні дії щодо відмови у зарахуванні до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, періодів служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.08.2000 по 15.02.2003
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлена обставина, що позивач у період з 12.08.2000 по 15.02.2003 ОСОБА_2 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, а саме:
Наказом Полтавського слідчого ізолятора (№ 23) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області №46 о/с від 11.08.2000 ОСОБА_1 призначено на посаду контролера відділу режиму та охорони Полтавського слідчого ізолятору (Nє 23), присвоївши йому спеціальне звання молодший сержант внутрішньої служби з 12.08.2000.
Наказом Полтавського слідчого ізолятору (№ 23) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області № 10 о/с від 15.02.2003 ОСОБА_2 звільнено з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму та охорони Полтавського слідчого ізолятору (№ 23), з 15.02.2003, за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
На момент звільнення позивач мав вислугу років, що в календарному обчисленні складає 02 (два) роки, 06 (шість) місяців 03 (три) дні, в пільговому обчисленні 03 (три) роки, 04 (чотири) місяці, 04 (чотири) дні, що підтверджується: копією трудової книжки; ??копією наказу про прийняття на службу № 46 о/с від 11.08.2000; копією наказу про звільнення зі служби № 10 о/с від 15.02.2003; ??копією послужного списку наданого ДУ «Полтавська УВП (№ 23)»; ??копією довідки про проходження служби № 15/05-9/2958/Чр від 08.04.2025; копією довідки № 15/05-9/2957/Чр-25 від 08.04.2025.
14.04.2025 позивач направив рапорт до Головного управління Національної поліції в Полтавській області з вимогою щодо зарахування до його стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України (наказ ГУНП № 9 о/с від 07.11.2015) вислугу років за період з 12.08.2000 по 15.02.2003, що в календарному обчисленні становить 02 (два) роки, 06 (шість) місяців 03 (три) дні у Державній кримінально-виконавчій службі України.
30.04.2025 у відповідь на вищезазначений рапорт Відповідачем надано лист за № 87914-2025, яким позивачу відмовлено у зарахуванні до вислуги років у поліції стажу у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 02 липня 2015 №580-VIII “Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами ст.78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною 2 ст.78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Спірні правовідносини між сторонами склались щодо не зарахування стажу роботи в Державній пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України “Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Водночас ч.5 ст.23 Закону України від 23 червня 2005 №2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - ЗУ №2713-IV) визначає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, ч.1 ст.6 ЗУ №2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Усі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Положеннями підп.підп. 3-6 ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», який набрав чинності 29.12.2015 року, пункт 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію».
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд неодноразово вже надавав свою оцінку.
Служба в Державній пенітенціарній службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII повинна зараховуватись до стажу служби в поліції.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що на позивача, під час проходження ним служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції.
Усі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Для вирішення спору суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 щодо подібних правовідносин.
Так, аналізуючи вказані вище норми законодавства, а саме ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, ч.5 ст.23 ЗУ №2713-IV Верховний Суд зазначив, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України “Про міліцію» та відповідні норми Закону України “Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Аналогічний висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 року у справі №240/30024/21, від 06.02.2025 у справі №140/856/24.
Відмова відповідача у зарахуванні позивачу до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 12.08.2000 по 15.02.2003 у Державній кримінально-виконавчій службі не відповідає вказаним вище нормам законодавства.
Порушення заявленого права позивача допущено відповідачем шляхом бездіяльності щодо зарахування позивачу до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 12.08.2000 по 15.02.2003 у Державній кримінально-виконавчій службі.
Така бездіяльність є протиправною, а позовна вимога підлягає задоволенню у вказаній частині.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для належного та ефективного способу захисту прав позивача необхідно визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.08.2000 по 15.02.2003 та зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Полтавській області зарахувати позивачу до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.08.2000 по 15.02.2003.
Враховуючи зазначене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Ю.Матвійчука, буд. 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.08.2000 по 15.02.2003.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.08.2000 по 15.02.2003.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Полтавській області (вул. Ю.Матвійчука, буд. 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова