Справа № 420/22005/25
29 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 з відмови ОСОБА_1 , листом №943/12397 від 23.06.2025 року, у наданні оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з розрахунком надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за класну кваліфікацію, премії, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, станом на 01 січня 2023 року, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО99020 від 10.10.2024 року.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати, ОСОБА_1 , та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, оновлену довідку про розмір мого грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з розрахунком надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за класну кваліфікацію, премії, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, визначених станом на 01 січня 2023 року, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО99020 від 10.10.2024 року.
Ухвалою суду від 10.07.2025 р. позовну заяву залишиено без руху та надано позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із обов'язковим зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, або докази дотримання строку звернення до суду.
16.07.2025 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій вказує, що оскаржувану довідку № ЮО99020 від 10.10.2024 року позивач отримав на початку грудня 2024 року, після чого в травні 2025 року звернувся до відповідача заявою про виправлення невірно розрахованих складових грошового забезпечення та видачею оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року. Отримавши від відповідача відмову, оформлену листом №943/12397 від 23.06.2025 року, звернувся до суду . Таким чином вважає, що правовідносини з оскарження відмови у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, виникли у червні 2025 року, з отриманням листа-відмови Відповідача №943/12397 від 23.06.2025 року, а відтак ним був дотриманий встановлений 6-ти місячний строк зверненян до суду.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В ухвалі суду від 10 липня 2025 року про залишення позову без руху вже зазначалось, що предметом оскарження є незгода позивача із діями відповідача щодо визначенння у довідці № ЮО99020 від 10.10.2024 року спірних видів додаткових видів грошового забезпечення станом на 01.01.2023, а тому звернувшись до суду 07.07.2025 р., позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Як вбачається із заяви про усунення недоліків, позивач стверджує, що оскаржувану довідку отримав лише в грудні 2024 року, разом з тим на підтвердження вказаних обставин позивач не надав жодних доказів, більш того, навіть якщо припустити, що оскаржувану довідку позивач отримав саме в грудні 2024 року, то звернувшись до суду з даним позовом 07.07.2025 р. позивач всеодно пропустив строк звернення до суду.
Щодо посилення представником позивача, в якості підстави щодо обізнаності позивача про порушення його прав на лист відповідь відповідача 23.06.2025 р., суд зауважує, що отримання відповіді на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Стосовно посилань позивача на позицію Верховного Суду наведену у постанові від №420/13948/20 від 07.02.2022, з якою позивач пов'язує дотримаення строку звернення з позовом, то суд зауважує що згадана практика Верховного Суду не є релевантною до предмету даного спору та не спростовує вищенаведений висновок суду .
Таким чином, вказана заява про поновлення пропущеного строку зводиться до незгоди висновку суду щодо пропуску строку звернення до суду з вказаними вимогами та не містить вказівку на обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежить від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду 31.03.2021 року справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. ( постанова).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява не містить підстав пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна