про відмову у забезпеченні позову
30 липня 2025 р. № 400/8064/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
прозаява про забезпечення позову,
29 липня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 по взяттю на військовий облік 11.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача, направлення на медичний огляд (ВЛК) для визначення придатності до військової служби;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести інформацію з військового обліку про виключення позивача із військового обліку з внесенням відомостей до відповідних реєстрів;
зобов'язання військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби позивача як особу, яка не є військовозобов'язаною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2019 він був виключений ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовозобов'язаного, який вчинив тяжкий або особливо тяжкий злочин. Однак, 11.07.2025, коли він рухався з м. Львова, позивач був зупинений у м. Тернополі працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , які його під конвоєм був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Там його було поставлено на військовий облік, визнано військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) придатним до військової служби та 12.07.2025 направлено до навчального центру військової частини НОМЕР_1 . На переконання позивача, вищевказані дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправними, оскільки вони не мали права його поновлювати на військовому обліку з таких причин:
він проживає у м. Миколаєві, а не в м. Тернополі;
він не писав заяви про своє бажання стати військовослужбовцем і ВЛК не проходив;
чинним законодавством не передбачено можливості поновлення на військовому обліку осіб, які були виключені з нього на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією, призовом, направленням подальшого на проходження військової служби до інших військових тощо структур Міністерства оборони України позивача на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі за поданою позовною заявою.
Заяву про забезпечення позову він умотивував тим, що наступним етапом проходження ним військового навчання буде вручення мобілізаційного розпорядження для відправлення до військової частини. У разі задоволення позову, а також призову його на військову службу, у нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного та військовослужбовця. Відтак не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Позивачем обрано спосіб забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, пов'язані з його:
1) мобілізацією та призовом;
2) направленням подальшого на проходження військової служби до інших військових тощо структур Міністерства оборони України позивача на військову службу по мобілізації.
Однак, у позовній заяві позивач стверджує, що він з 12.07.2025 перебуває у навчальному центрі військової частини НОМЕР_1 . А це, у свою чергу, свідчить, що він вже є призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та є військовослужбовцем, що унеможливлює забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії з мобілізацією та призовом.
Щодо заборони направляти його до інших військових частин, то обравши вищезазначений спосіб забезпечення позову, позивач намагається в межах інституту забезпечення позову визначити, по суті, зручне для себе місце проходження військової служби - у навчальному центрі.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову:
по-перше, є неспівмірним заявленим позовним вимогам;
по-друге, є втручанням у повноваження військової частини, яка входить до складу Збройних Сил України.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо застосування заходів забезпечення позову, саме таким шляхом, оскільки вважає неприпустимим втручання у повноваження військової частини як структурного підрозділу Збройних Сил України, тим більше під час дії в Україні воєнного стану.
Суд також відхилив як необґрунтоване твердження позивача про те, що його переведення до іншої військової частини унеможливить ефективний захист порушених прав, оскільки задоволення позову матиме своїм наслідком протиправність усіх прийнятих в подальшому індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень щодо проходження позивачем військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 25.07.2025 про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ярощук Василь Григорович