справа №380/7122/25
провадження № П/380/8281/25
з питань залишення позовної заяви без розгляду
29 липня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 380/7122/25 за позовом ОСОБА_1 .
16 липня 2025 року від представника співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Клопотання обґрунтоване тим, що Позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022). Заявник клопотання зазначає, що оскільки Позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, він мав можливість і повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання виплат у належному розмірі в момент отримання кожної такої виплати. Відтак, тримісячний строк звернення до суду щодо кожної щомісячної виплати, на думку відповідача, сплив.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, суд зазначає, що спір у цій справі стосується стягнення належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення, що за своєю правовою природою є аналогічним спору про стягнення заробітної плати. Правовий статус військовослужбовців хоч і є спеціальним, проте у питаннях соціального захисту та оплати праці до них застосовуються загальні принципи та гарантії, встановлені трудовим законодавством, якщо інше прямо не передбачено спеціальними законами.
До 19 липня 2022 року частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) прямо передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Ця норма була винятком із загального правила про тримісячний строк і відображала особливий соціальний характер права на оплату праці.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, цю норму було виключено, а частину першу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що невиплата належних сум грошового забезпечення є триваючим правопорушенням. Право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі виникає у військовослужбовця щомісяця. Відповідно, і порушення цього права відбувається щомісяця, коли здійснюється виплата у заниженому розмірі.
Однак, суд не може погодитися з доводами відповідача, що Позивач, отримуючи щомісяця розрахунковий лист, повинен був дізнатися про порушення свого права. Питання правильності застосування розрахункової величини (прожиткового мінімуму) для обчислення посадового окладу є складним юридичним питанням, яке потребує аналізу змін у законодавстві, ієрархії нормативно-правових актів та судової практики, зокрема рішень щодо скасування підзаконних актів Уряду. Очікувати від військовослужбовця, який не має спеціальних юридичних знань, що він самостійно здійснить такий глибокий правовий аналіз та виявить помилку у розрахунках, є необґрунтованим.
Моментом, коли особа реально дізналася про порушення свого права, є момент, коли вона отримала чітку та однозначну інформацію про це. У даній справі таким моментом є отримання Позивачем листа-відповіді від Відповідача-1 від 17.03.2025 № 10/1637-25 вих, в якому йому було офіційно відмовлено у здійсненні перерахунку. Саме з цієї дати Позивач достеменно дізнався про позицію військових частин та про остаточне порушення свого права на отримання грошового забезпечення у належному розмірі.
Звернувшись до суду 10 квітня 2025 року, Позивач дотримався тримісячного строку, який почав свій перебіг 17 березня 2025 року.
Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, згідно з якою «поняття "дізнався" треба тлумачити як доконаний факт обізнаності позивача про порушення його прав. Натомість поняття "повинен був дізнатися" необхідно тлумачити як неможливість незнання, високу вірогідність, очевидність знання про порушення прав». У даній справі очевидність знання про порушення прав у момент щомісячної виплати відсутня.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду Позивачем не пропущено.
Керуючись статтями 122, 123, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Коморний О.І.