справа№380/7122/25
30 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату лейтенанту ОСОБА_1 за період з 22 лютого 2022 року по 19 травня 2023 усього грошового забезпечення, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших), що виплачувались в цей період, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ), здійснити перерахунок та виплату лейтенанту ОСОБА_1 за період з 22 лютого 2022 року по 19 травня 2023 усього грошового забезпечення, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших), що виплачувались в цей період, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що під час проходження ним військової служби у спірний період (з 24.02.2022 по 19.05.2023) відповідач протиправно нараховував та виплачував йому грошове забезпечення, виходячи із заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, в розмірі 1762,00 грн.
Позивач стверджує, що така практика є незаконною, оскільки пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) та «прив'язано» розрахунки до показника 2018 року, визнаний протиправним та скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Відтак, на думку Позивача, з 29.01.2020 відновила свою дію редакція пункту 4 Постанови № 704, яка прямо передбачала, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач посилається на численну практику Верховного Суду, яка підтверджує цей висновок, та вважає, що відповідачі були зобов'язані застосовувати при розрахунку його грошового забезпечення за 2022 рік прожитковий мінімум, встановлений станом на 01.01.2022, а за 2023 рік - станом на 01.01.2023. Оскільки цього зроблено не було, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
Щодо доводів Відповідача-1 про те, що він є неналежним відповідачем, Позивач зазначає, що на момент звернення із вимогою про перерахунок (15.03.2025) та на момент остаточного розрахунку при переведенні (16.03.2025) він перебував на фінансовому забезпеченні саме у Відповідача-1, який, відповідно до Інструкції № 558, був зобов'язаний здійснити повний та остаточний розрахунок, усунувши всі порушення, допущені за попередні періоди служби.
Ухвалою від 14 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, виклали свою позицію у відзивах та поясненнях, яка зводиться до наступних ключових аргументів.
По-перше, щодо неналежного відповідача. Відповідач-1 (Кінологічний навчальний центр) вважає себе неналежним відповідачем за період з 24.02.2022 по 27.03.2023, оскільки у цей час Позивач проходив службу та перебував на фінансовому забезпеченні в інших військових частинах (Відповідач-2 та Відповідач-3). Відповідач-1 стверджує, що відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції № 558, грошове забезпечення виплачується за місцем служби, а отже, кожна військова частина несе відповідальність лише за той період, коли військовослужбовець перебував у її штаті.
По-друге, щодо правомірності нарахувань. Відповідач-3 ( НОМЕР_5 прикордонний загін), чию позицію по суті підтримують інші відповідачі, стверджує, що нарахування грошового забезпечення Позивачу здійснювалося у повній відповідності до норм чинного на той час законодавства. Цей довід ґрунтується на тому, що пункт 4 Постанови № 704, у редакції, яка діяла у спірний період, прямо та недвозначно встановлював, що розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. Відповідачі наголошують, що вони, як суб'єкти владних повноважень, зобов'язані діяти виключно на підставі та у спосіб, передбачений законом, а отже, не мали права ігнорувати пряму норму чинного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України.
Щодо рішення у справі № 826/6453/18, відповідачі вважають, що воно не підлягало застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосувалося виключно перерахунку пенсій для осіб, звільнених з військової служби, і не впливало на порядок нарахування грошового забезпечення діючим військовослужбовцям.
Також відповідачі посилаються на Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким було виключено мінімальну заробітну плату як розрахункову величину, та на постанову КМУ від 12.05.2023 № 481, яка, на їхню думку, ретроспективно підтвердила правильність застосування саме величини 1762 грн, встановивши її як фіксовану розрахункову величину.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року, враховуючи доводи Відповідача-1 та періоди проходження служби Позивачем, на підставі статті 48 КАС України до участі у справі як співвідповідачів залучено ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - Відповідач-2) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) (далі - Відповідач-3). Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року, постановленою в порядку письмового провадження, у задоволенні клопотання Відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
Позивач, ОСОБА_1 , призваний на військову службу за мобілізацією 24.02.2022. У спірний період, що є предметом позовних вимог (з 24.02.2022 по 19.05.2023), він послідовно проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у трьох різних військових частинах, які є відповідачами у даній справі. Ці обставини підтверджуються записами у військовому квитку Позивача серії НОМЕР_6 , а також витягами з наказів відповідних командирів про зарахування та виключення зі списків особового складу, долученими до матеріалів справи. Зокрема, встановлено такі періоди служби:
з 24.02.2022 по 10.03.2022 - у ІНФОРМАЦІЯ_6 (Відповідач-2);
з 10.03.2022 по 27.03.2023 - у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Відповідач-3);
з 27.03.2023 по 16.03.2025 (включно з частиною спірного періоду до 19.05.2023) - у Кінологічному навчальному центрі (Відповідач-1).
З наданих до матеріалів справи особистих карток на грошове забезпечення та архівних відомостей за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, які не заперечувалися відповідачами, судом встановлено, що протягом усього спірного періоду нарахування основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та додаткових (надбавки, премії, допомоги) видів грошового забезпечення здійснювалося усіма відповідачами із застосуванням єдиної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у фіксованому розмірі 1762,00 грн.
Судом встановлено, що 15.03.2025 представник Позивача, адвокат Мацепура В.С., звернувся до Відповідача-1 (Кінологічного навчального центру), де Позивач на той час проходив службу, з вимогою №35 про перерахунок та виплату недоплаченого грошового забезпечення за весь період з 24.02.2022, пропонуючи застосувати актуальні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року.
Листом від 17.03.2025 № 10/1637-25 вих Відповідач-1 офіційно відмовив у задоволенні вимоги представника Позивача. Відмова обґрунтована тим, що нарахування здійснювалося відповідно до чинної на той момент редакції пункту 4 Постанови № 704, яка прямо вказувала на застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14.03.2025 № 127-ОС Позивача з 16.03.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з переведенням до іншої військової частини. Саме 16.03.2025 з Позивачем було проведено остаточний розрахунок у цій військовій частині.
При вирішення спору, суд керувався наступними нормами.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначалось відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020 - 2023 роках.
Таке правове регулювання мало місце до 12 травня 2023 року.
В подальшому, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши його в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 12.05.2023 розмір посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача повинен розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ».
Отже пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
Таким чином, відповідачі, нараховуючи Позивачу грошове забезпечення у 2022 та 2023 роках із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762,00 грн) замість прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн), діяли протиправно.
Доводи відповідачів щодо постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 є безпідставними, оскільки ця постанова набрала чинності після закінчення спірного періоду та не має зворотної дії в часі.
Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є базовими складовими грошового забезпечення, їх протиправне заниження призвело до недоплати всіх інших щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги тощо), які розраховуються у відсотковому відношенні до цих базових окладів.
Отже, бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є протиправною, а право Позивача на отримання недоплачених сум підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідачів здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Щодо належних відповідачів та розподілу обов'язку, суд зазначає наступне. Початково позов було пред'явлено лише до ІНФОРМАЦІЯ_8 (в/ч НОМЕР_1 ) як до останнього місця служби, де Позивач звертався з вимогою про перерахунок. Однак, обов'язок з нарахування та виплати грошового забезпечення є нерозривно пов'язаним з тим суб'єктом владних повноважень, у штаті якого та на фінансовому забезпеченні якого військовослужбовець перебував у конкретний період часу. Це прямо випливає з пункту 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 № 558, згідно з яким «грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату».
Таким чином, кожна з військових частин, де Позивач проходив службу, несе самостійну відповідальність за правильність нарахування та повноту виплати грошового забезпечення за відповідний період. Залучення судом ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) та НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) як співвідповідачів на підставі статті 48 КАС України спрямоване на забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права Позивача в рамках одного судового провадження. Відповідно, обов'язок здійснити перерахунок та виплату має бути покладено на кожного зі співвідповідачів пропорційно до періоду проходження Позивачем служби у кожній з цих військових частин.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Підсумовуючи викладене у мотивувальній частині, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення. Цей висновок ґрунтується на комплексному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У даній справі суд встановив факт порушення майнових прав Позивача з боку відповідачів, що вимагає втручання суду для їх ефективного захисту.
Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідачі, застосовуючи положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка базувалася на скасованому пункті 6 Постанови № 103, діяли всупереч цьому принципу, оскільки застосували підзаконний акт, що суперечив актам вищої юридичної сили - Законам України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», якими встановлювалися актуальні розміри прожиткового мінімуму. Суд, натомість, застосовує норми законів, які мають вищу юридичну силу.
Принцип змагальності сторін, закріплений у частині першій статті 9 КАС України, був реалізований шляхом надання сторонам можливості подати всі наявні докази та викласти свої позиції. Однак, ключовим для цієї справи є положення частини другої статті 77 КАС України, яке встановлює: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача». Суд констатує, що відповідачі не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності своєї бездіяльності щодо непроведення перерахунку та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі. Їхні посилання на чинну редакцію Постанови № 704 спростовуються сталою практикою Верховного Суду, яка є обов'язковою для врахування відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнає доводи Позивача переконливими, а заперечення відповідачів - необґрунтованими. Докази, надані Позивачем (копії наказів, особистих карток, відповідь на вимогу), є належними та достатніми для підтвердження факту порушення його права, тоді як відповідачі не надали доказів, які б спростовували ці обставини.
Окремо суд зазначає про необхідність виходу за межі початкових позовних вимог. Позивач просив зобов'язати вчинити дії лише одного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_9 (в/ч НОМЕР_1 ). Однак, суд встановив, що порушення права Позивача було допущено трьома різними суб'єктами владних повноважень у різні періоди.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України: «Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод, інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять». Для того, щоб забезпечити реальний та повний захист права Позивача на отримання грошового забезпечення за весь спірний період, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та покласти обов'язок здійснити перерахунок та виплату на кожного з належних співвідповідачів за відповідний період проходження служби. Такий підхід забезпечить ефективне виконання судового рішення та остаточне поновлення порушеного права Позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки Позивач на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 122, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди проходження служби з 24.02.2022 по 19.05.2023 із застосуванням для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; адреса: АДРЕСА_3 ) за період служби з 24 лютого 2022 року по 10 березня 2022 року, грошове забезпечення, в тому числі одноразові види грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших), що виплачувались в цей період, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ; адреса: АДРЕСА_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; адреса: АДРЕСА_3 ) за період служби з 10 березня 2022 року по 27 березня 2023 року, грошове забезпечення, в тому числі одноразові види грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших), що виплачувались в цей період, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ; адреса: АДРЕСА_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; адреса: АДРЕСА_3 ) за період служби з 27 березня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошове забезпечення, в тому числі одноразові види грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших), що виплачувались в цей період, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30.07.2025 року.
Суддя Коморний О.І.