справа№380/18579/24
30 липня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії -,
Позивач - Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяву-розрахунок №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024 подану відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;
- Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до Заяви розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Львівській області відмовлено в прийняті Заяв-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891 2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891 2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891 2024-121 від 07.08.2024, про здійснення фінансування-оплати для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, страхових виплат поданої ВП Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України що затверджений постановою ФСС від 19.07.2018 р. № 12 (далі Постанова № 12). Підставою відмови зазначено: «По підприємству відсутня сплата ЄСВ (за останні 12 міс стаж менше 12 місяців). Середньоденну допомогу необхідно обмежувати мінімальною з/п, згідно п. 4 ст. 12 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV»
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що за приписами частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
У випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 09.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
За даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивачем на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України сформовано заяви-розрахунки №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 37.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024 для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності.
У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж у переважній більшості працівників, включених позивачем до заяв-розрахунків №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5, відсутній.
Відповідно, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності таким особам слід було здійснювати із застосуванням обмежень, встановлених частиною 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV: 6700 грн: 30,44=220,11 грн (для випадків, які настали в 2023 році) та 7100 грн: 30,44=233,25 грн (для випадків, що настали в 2024 році).
Відповідач зазначає, що страхувальником у заявах-розрахунках №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024 в розрахунковому періоді страховий стаж у переважній більшості працівників невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, що суперечить нормам Закону.
Також відповідач зазначає:
До заяв-розрахунків включено допомогу по тимчасовій непрацездатності, обчислену із нарахованої заробітної плати, що в розрахунку на місяць перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку:
- по заяві-розрахунок №26359891-2024-109 від 07.08.2024:
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-109 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року) та у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року).
У заяву-розрахунок включено 51 застраховану особу по 60 листках непрацездатності на 275 календарних днів на суму 188627,60 грн.
У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (6700 грн: 30,44=220,11 (для випадків, що настали в 2023 році) та 7100,00 грн: 30,44=233,25 грн (для випадків, що настали в 2024 році), 220,11X12+233,25X263=64143,75 грн).
Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 188627,60 грн за 275 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 124641,53 грн.
- по заяві-розрахунок №26359891-2024-112 від 07.08.2024:
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-112 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали з у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по листопад 2023 року) та в лютому 2024 року (розрахунковий період з лютого 2023 року по січень 2024 року).
У заяву-розрахунок включено 36 застрахованих осіб по 41 листках непрацездатності на 218 календарних днів на суму 185634,45 грн.
У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X218 = 50848,50 грн).
Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-112 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 185634,45 грн за 218 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 134785,95 грн.
- по заяві-розрахунок №26359891-2024-114 від 07.08.2024:
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-114 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страховий випадок згідно поданого електронного листка непрацездатності настав у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року).
У заяву-розрахунок включено 1 застраховану особу по 1 листку непрацездатності на 3 календарні дні на суму 2449,95 грн.
У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X3=699,75грн).
Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-114 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 2449,85 грн за 3 календарні дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 1750,20 грн.
- по заяві-розрахунок №26359891-2024-115 від 07.08.2024:
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-115 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданого електронного листка непрацездатності настав у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року) та у лютому 2024 році (розрахунковий період з лютого 2023 року по січень 2024 року).
У заяву-розрахунок включено 44 застраховані особи по 47 листках непрацездатності на 281 календарні дні на суму 255641,00 грн.
У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X281=65543,25 грн).
Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-115 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 255641,00 грн за 281 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 190097,75 грн.
- по заяві-розрахунок №26359891-2024-121 від 07.08.2024:
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-121 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданого електронного листка непрацездатності настав у лютому 2024 року (розрахунковий період з лютого 2023 року по січень 2024 року).
У заяву-розрахунок включено 2 застраховані особи по 3 листках непрацездатності на 7 календарних днів на суму 5016,26 грн.
У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X7=1632,75 грн).
Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-121 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 5016,26 грн за 7 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок становить 3383,51 грн.
- по заяві-розрахунок №26359891-2024-200 від 07.08.2024:
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-200 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страховий випадок згідно поданого паперового листка непрацездатності настав у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року).
У заяву-розрахунок включено 1 застрахована особа по 1 листку непрацездатності на 3 календарні дні на суму 2690,34 грн
У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X3=699,75 грн).
Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-200 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 2690,34 грн за 3 календарні дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 1990,59 грн.
Вказані заяви-розрахунки подані засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України та опрацьована в умовах екстериторіального розподілу за принципом «Єдиної черги».
Зазначені обставини стали причиною відмови відповідача в прийняті згаданих заяв.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у прийнятті вказаних заяв-розрахунків.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної відмови з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV .
Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску
Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Суб'єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом
Згідно із ст. 11 цього ж Закону, страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно із ч. 1 ст. 12 цього ж Закону, право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч. 4 ст. 12 цього ж Закону, застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 13 цього ж Закону, за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 14 цього ж Закону, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:
ТП = Св:В,
де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;
Св - сума єдиного внеску, сплаченого за відповідний місяць;
В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 15 цього ж Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; догляд за хворою дитиною.
Згідно із ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з уповноваженим органом управління
Згідно із ст. 25 цього ж Закону, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМ України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» №1266 від 26.09.2001.
Згідно із п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010.
При цьому, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 32, 33 Порядку №1266 передбачено, що Середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.
У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.
При цьому, пунктом 29 вказаного Порядку передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку; допомоги по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
У розглядуваному випадку згідно відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування є відсутніми дані про повну сплату ЄСВ в розрахунковому періоді (із дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку оплачені не всі).
У дані й справі має місце ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.
Відповідач не заперечує той факт, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.
Суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.
Відповідач навів наступну причину відхилення заяв-розрахунків №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024: «Потребує уточнення щодо визначення розміру допомоги по тимчасові непрацездатності без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норм пункту 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105-XIV». Суд з цього приводу зазначає таке.
Порядок ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовує Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Згідно із ст. 1 цього Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, сплачуються їх роботодавцями.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій форм,
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ч. 1, 3, 6, 10 ст. 20 Закону ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 20 Закон ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно із ч. 6 ст. 20 Закон ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із ч. 10 ст. 20 Закон ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч. 12 ст. 20 цього ж Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із ст. 106 цього ж Закону, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Тобто, із аналізу наведених норм слідує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі №242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі №242/1871/17 та №423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
На підставі викладеного, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій позивача.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платіж зарахований пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості. Згідно довідки від 03.09.2024 виданої відокремленим підрозділом «Шахта Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» заборгованість з виплати заробітної плати працівникам шахти станом на 01.02.2024 року не має.
Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у п.п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (80000, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,- задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяви-розрахунок №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024 подані відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до заяв-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (80000, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, ЄДРПОУ 32323256) 4844,80 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 30.07.2025.
Суддя Гавдик З.В.