30 липня 2025 рокусправа № 380/10884/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом № 45 від 02.05.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.04.2025 та додані до неї документи з врахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що чинним законодавством не забороняється отримувати відстрочку студентам, які навчаються у закордонних вищих навчальних закладах, однак, нормативно-правовими актами не передбачено документів, які можуть бути надані закордонними ВНЗ чи іншими уповноваженими особами та підтверджують послідовність освіти. Оскільки позивач є студентом денної форми навчання для здобуття ступеня магістра за спеціальністю «Внутрішня безпека» у Вищій школі внутрішньої безпеки в м. Лодзь, та цей навчальний заклад не має доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України та не може сформувати довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560, тому позивач не може бути позбавлений права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відтак вважає, що рішення відповідача про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 04.06.2025 в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
23.06.2025 за вх.№51593 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивачем не було долучено довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти), яку необхідно подавати разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскільки така довідка не була надана, тому комісією дотримано порядок та вимог щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Крім цього, зазначив, що відповідачем було зроблено запит до Міністерства освіти і науки України та отримано відповідь про те, що громадяни які здобувають освіту в іноземному навчальному закладі не користуються правом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Просить у задоволенні позову відмовити.
23.06.2025 за вх.№51595 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
24.06.2025 за вх.№52104 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Вважає, що представником відповідача пропущено строк для подання відзиву на позовну заяву. Також зазначив, що позивач вважає, що надані ним документи містить відомості, які містить довідка про здобувача освіти (додаток 9 Порядку №560),а сформувати довідку в ЄДЕБО за встановленою формою іноземний заклад освіти не має можливості. Проте, неможливість навчального закладу сформувати довідку в ЄДЕБО не може позбавляти позивача право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Просить позовні вимоги задовольнити.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 21.04.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом із поданою заявою позивачем було надано:
- копію паспорта громадянина України позивача;
- нотаріально посвідчена копія ідентифікаційного коду;
- нотаріально посвідчена копія військово-облікового документа серії НОМЕР_3 від 10.05.2020;
- військово-обліковий документ з Резерв+ ОСОБА_1 від 11.07.2024 та 09.01.2025;
- нотаріально посвідчений переклад свідоцтва про зарахування іноземного громадянина на навчання від 25.09.2024;
- нотаріально посвідчений переклад рішення про зарахування на навчання від 25.09.2024;
- нотаріально посвідчений переклад свідоцтва про статус студента від 25.09.2024;
- нотаріально посвідчена копія Диплома бакалавра НОМЕР_4 № НОМЕР_5 та додатка до диплома від 16.02.2021;
- виписка з реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про вищу освіту №214409 від 23.09.2024;
- копія контракту на навчання за програмою «Подвійний диплом» у Вищій Школі Внутрішньої Безпеки в м. Лодзь (Польща) від 02.09.2024;
- копія умови про надання освітніх послуг від 02.09.2024;
- копія рахунків та квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки №ПН3862722 від 15.08.2024 та №ПН3862369 від 14.08.2024.
Листом від 19.05.2025 №6479, відповідач повідомив представника позивача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: відсутність довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою відповідно до додатку 9 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Не погоджуючись з рішенням Комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
За приписами ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до вказаної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).
Згідно з п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Таким чином, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є міжвідомчою комісією без статусу юридичної особи, до складу якої входять як представники центрального органу влади (керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу)), так і відповідного місцевого органу державної влади (представники районної (міської) державної (військової) адміністрації), і яка діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Як установлено судом, позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що навчається на денній формі навчання ступеня магістра за спеціальністю «Внутрішня безпека» у Вищій школі внутрішньої безпеки в м. Лодзь.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи по суті поставленого військовозобов'язаним питання, відповідачем відмовлено у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із відсутністю довідки з ЄДЕБО.
Так, згідно пункту 62 Прядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Отже, наведеною нормою для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560.
Форма даної довідки є додатком № 9 до Порядку № 560.
Суд зауважує, що саме з Додатку 9 до Порядку №560 можливо встановити, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
За приписами ч. 2 ст. 74 КАС України, яка закріплює правила допустимості доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, оскільки за правилами п. 62 Порядку № 560 єдиним документом, який здобувач освіти додає до заяви про надання відстрочки, і який підтверджує дотримання послідовності здобуття освіти, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, форма якої є додатком до Порядку № 560, єдиним допустимим доказом в сенсі ч. 2 ст. 74 КАС України дотримання позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної в ст. 10 ч. 2 Закону України «Про освіту», є саме зазначена довідка.
Як вже зазначалось судом, позивачем не надано довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а тому у відповідача була відсутня будь-яка можливість встановити інформацію про порушення/відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти.
На переконання суду, відповідач не вправі вживати додаткових заходів щодо встановлення послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 ч. 2 Закону України «Про освіту», а тому єдиним законним рішенням з боку відповідача, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.
На переконання суду, зважаючи на подання позивачем до відповідача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» без усіх необхідних документів, а саме без відповідної довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, зі змісту якої встановлюється послідовність здобуття освіти відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», відмова позивачу в надані відстрочки на військову службу за мобілізацією є правомірною та обгрунтованою, у відповідності до вимог п. 62 Порядку №560.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна