Іменем України
30 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1129/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
26 травня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області або відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж роботи за юридичної спеціальністю, необхідний для зайняття посади судді - юрисконсульта Кремінського ВУ ВКГ з 11 лютого 1998 року по 01 червня 1998 року та адвокатської діяльності у складі Луганської обласної колегії адвокатів з 01 червня 1998 року по 29 серпня 2000 року (2 роки 6 місяців 21 день);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж роботи за юридичною спеціальністю, необхідний для зайняття посади судді - юрисконсульта Кремінського ВУ ВКГ з 11 лютого 1998 року по 01 червня 1998 року та адвокатської діяльності у складі Луганської обласної колегії адвокатів з 01 червня 1998 року по 29 серпня 2000 року (2 роки 6 місяців 21 день);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з дати звернення із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді - з 01 травня 2025 року.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач перебувала на посаді судді Луганського апеляційного суду, звідки звільнена у зв'язку із поданням заяви про відставку.
09 травня 2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до розпорядження від 23.05.2025 №045550029852 Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м.Дніпрі ОСОБА_1 призначено з 01.05.2025 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 56%, виходячи із стажу роботи на посаді судді, що становить 23 роки 6 місяців і 1 день.
При цьому, відповідачем до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 не зараховано стаж роботи у галузі права (2 роки 6 місяців 21 день).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначено таке.
З 01.05.2025 позивачу було призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII (далі - Закон № 1402 - VIII) від 02.06.2016 року.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді (01.11.2001) питання визначення стажу, який давав право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ № 584/95).
Згідно із частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, чинного на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
З огляду на зазначене вище, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, від 30.04.2025 №04.1-03/83/2025, який виданий Дніпровським апеляційним судом робота на посаді юрисконсульта Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (з 11.02.1995 по 01.06.1998), адвокатська діяльність (з 01.06.1998 по 29.08.2000) зараховано ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді тільки для права на відставку та отримання щомісячного грошового утримання.
Порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402-VIII. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
До стажу судді зараховано періоди роботи суддею Перевальського районного суду Луганської області (01.11.2001-10.01.2007), суддею апеляційного суду Луганської області (11.01.2007-18.06.2019), суддею Луганського апеляційного суду (19.06.2019-19.08.2022), суддею Дніпровського апеляційного суду (23.08.2022-30.04.2025).
З огляду на зазначене, на думку відповідача, стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, розраховано відповідно до норм чинного законодавства. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що відповідачем жодним чином не порушені права ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 10.08.2022 №1202-5001984536/14915, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними на ім'я позивача паспортом, карткою платника податків та довідкою про взяття на облік ВПО.
Указом Президента України від 15.10.2001 №975/2001 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Перевальського районного суду Луганської області строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України від 21.12.2006 №516-V ОСОБА_1 обрана на посаду судді апеляційного суду Луганської області.
Рішенням Вищої Ради правосуддя від 11 червня 2019 року №1590/0/15-19 позивачка переведена на посаду судді Луганського апеляційного суду.
Рішенням Голови Верховного Суду від 12 серпня 2022 року №376/0/149-22 ОСОБА_1 відряджена до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя.
Рішенням Вищої Ради правосуддя від 29.04.2025 № 873/0/15-25 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Луганського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Наказом Дніпровського апеляційного суду від 29.04.2025 №106/к позивача відраховано із складу суддів Дніпровського апеляційного суду.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та сторонами не оспорюються.
09.05.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із наданням необхідного переліку документів через електронний кабінет веб порталу Пенсійного Фонду України.
23.05.2025 відповідно до розпорядження 045550029852 Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м.Дніпрі ОСОБА_1 призначено з 01 травня 2025 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 56%, виходячи із стажу роботи на посаді судді, що становить 23 роки 6 місяців і 1 день.
Водночас, відповідачем не зараховано до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 , стаж роботи у галузі права, що становить 2 роки 6 місяців 21 день.
Не погоджуючись із розрахунком відповідачем стажу судді та, відповідно, із визначним розміром щомісячного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон № 1402-VIII.
Відповідно до положень статті 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За приписами частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із положеннями статті 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Таким чином, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Як встановлено судом, рішенням Вищої Ради правосуддя № 873/0/15-25 від 29.04.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Луганського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Спірним питанням у цій справі є не зарахування до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду роботи з 11.02.1998 по 29.08.2000 - 2 роки 6 місяців 21 день (стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді), зокрема стаж роботи на посаді консультанта Кремінського ВУ ВКГ Г з 11.02.1998 по 01.06.1998 та адвокатська діяльність у складі Луганської обласної колегії адвокатів з 01.06.1998 по 29.08.2000.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21.
Закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19).
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19.
Отже, при здійсненні обрахунку стажу обов'язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді статус суддів визначав Закон № 2862-XII, відповідно до частини 1 статті 7 якого (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Згідно із записами трудової книжки позивача вбачається, що після здобуття юридичної освіти і до призначення на посаду судді ОСОБА_1 працювала юрисконсультом Кремінського виробничого управління ВКГ (з 11 лютого по 01 червня 1998 року).
Також згідно довідки ГУ ДФС у Луганській області вбачається, що з 01.06.1998 по 29.08.2000 ОСОБА_1 здійснювала адвокатську діяльність.
Загальний стаж роботи в галузі права становить 2 роки 6 місяців 21 день.
Зазначений стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді Вища рада правосуддя зарахувала ОСОБА_1 як період з 11.02.1998 до 01.06.1998 на посаді юрисконсульта Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, а також з 01.06.1998 по 29.08.2000 - адвокатська діяльність і такий стаж підлягає зарахуванню до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, до стажу роботи позивача на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - з 11.02.1998 до 01.06.1998 на посаді юрисконсульта Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, а також з 01.06.1998 по 29.08.2000 - адвокатська діяльність.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області згідно розпорядження 045550029852 від 23.05.2025 безпідставно не зарахувало вказані вище періоди роботи ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді та відповідно невірно обчислило відсотковий розмір довічного грошового утримання судді, який за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років - збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Оскільки загальний стаж роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового утримання, складає 26 повних років, позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% (50% за 20 років + 12% за 6 років) грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Матеріалами справи встановлено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 01.05.2025 призначено ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до Закону №1402-VIII без зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи у галузі права, що становить 2 роки 6 місяців 21 день.
Не зарахувавши спірний період до стажу роботи на посаді судді позивача відповідач діяв протиправно і це вплинуло на правильність визначення стажу роботи позивача на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з позицією Верховного Суду (постанови від 4 вересня 2018 року у справі №826/1934/17, від 9 листопада 2018 року у справі №823/217/17 та від 11 грудня 2018 року у справі №826/8837/17) справи, які розглядаються за правилами адміністративного судочинства, повинні максимально відповідати принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права, оскільки основна ідея/мета системи адміністративних судів полягає у тому, щоб захистити "малу людину" від "великої держави", в особі її багаточисленних суб'єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.
Таким чином, вимога стосовно ефективності повинна максимально враховуватися при розгляді зразкових справ.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 13 зазначеної Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та адекватним наявним обставинам.
Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття та зазначеній нормі міжнародного права. Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
З огляду на протиправність дій відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді періоду роботи у галузі права, що становить 2 роки 6 місяців 21 день, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи в галузі права, а також щодо здійснення перерахунку і виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.05.2025 виходячи із 26 повних років суддівського стажу в розмірі 62% суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно матеріалів справи при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посаді юрисконсульта Кремінського ВУ ВКГ з 11 лютого 1998 року по 01 червня 1998 року та адвокатської діяльності у складі Луганської обласної колегії адвокатів з 01 червня 1998 року по 29 серпня 2000 року, що становить 2 роки 6 місяців 21 день.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді юрисконсульта Кремінського ВУ ВКГ з 11 лютого 1998 року по 01 червня 1998 року та адвокатської діяльності у складі Луганської обласної колегії адвокатів з 01 червня 1998 року по 29 серпня 2000 року, що становить 2 роки 6 місяців 21 день.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.05.2025 виходячи із 26 повних років суддівського стажу в розмірі 62% суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Є. Петросян