29 липня 2025 року справа №320/26679/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №75535/0902 від 30.11.2023, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» було нараховано штрафні санкції у розмірі 500 000, 00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №75633/0902 від 30.11.2023, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» було нараховано штрафні санкції у розмірі 1 261 970, 00 грн.
Ухвалою від 09.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
У судовому засіданні 08.07.2025 судом вирішено здійснювати подальший розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2023 року представниками ГУ ДПС у м. Києві було розпочато фактичну перевірку ТОВ «Головна Мануфактура».
За результатами фактичної перевірки було складено акт фактичної перевірки №66242/ж5/26-15-09-02 від 16.10.2023, в якому вказано на порушення пп. 212.1.15 п. 212.1, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - реалізація пального без реєстрації платником акцизного податку.
Не погоджуючись із висновками наведеними в акті фактичної перевірки, 06.11.2023 представником ТОВ «Головна Мануфактура» було подано заперечення на акт фактичної перевірки.
За результатами розгляду заперечень від 06.11.2023 ГУ ДПС у м. Києві надіслало відповідь про результат розгляду заперечень від 23.11.2023, в якій було залишено без задоволення заперечення, а акт перевірки залишено без змін.
У зв'язку з цим, ГУ ДПС у м. Києві було складено:
- податкове повідомлення-рішення №75535/0902 від 30.11.2023 щодо порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000, 00 грн.
- податкове повідомлення-рішення №75633/0902 від 30.11.2023 щодо порушення пп. 212.1.15 п. 212.1., пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 261 970, 00 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Так, відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності визначених законом підстав.
Зважаючи на положення абзацу 2 п.81.1 ст.81 ПК України, такий наказ повинен містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Отже, норами ПК України визначено, що саме наказ, а не будь-який інший документ повинен містити інформацію про найменування та реквізити суб'єкта, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо сам наказ ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2023 №4392-5 не містить інформації про найменування та реквізити суб'єкта, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Такі відомості викладені у Додатку 5 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2023 №4392-5, хоч сама норма абзацу 2 п.81.1 ст.81 ПК України не передбачає такої можливості.
Відповідно до абзацу 2 п.81.1 ст.81 ПК України наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
В той же час Додаток 5 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2023 №4392-5 не містить підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та не скріплений печаткою контролюючого органу, що також є самостійним порушенням вимог абзацу 2 п.81.1 ст.81 ПК України.
Так, у постанові від 11.09.2018 по справі №826/14478/17 Верховний Суд звернув увагу, що оскільки додаток до наказу про проведення перевірки, який є невід'ємною його частиною, не містить печатки (ні гербової, ні печатки без зображення герба), не містить підпису уповноваженої особи, то такий Додаток до наказу оформлено з порушенням вимог законодавства, які ставляться до наказу.
Таким чином, зважаючи на положення абзацу 2 п.81.1 ст.81 ПК України, додаток 5 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2023 №4392-5, так само як і сам наказ від 12.09.2023 №4392-5 не можуть вважатися належними підставами для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки не містять усіх, визначених законом як обов'язкові, реквізитів.
Відповідно до абзацу 1 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу.
В той же час, посадовими особами відповідача, в порушення абзацу 1 п. 81.1 ст. 81 ПК України, ні перед перевіркою, ні під час проведення перевірки, ні навіть після проведення перевірки таке направлення не надавалося.
Вказана обставина відповідачем за час розгляду справи заперечена не була.
Як зазначено в акті від 16.10.2023, перевірка була проведена посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві:
- ГДІ Захаров Іван, направлення №16815/26-15-09-02 від 21.09.2023, дійсне протягом 10 діб;
- ГДІ Щур Вячеслав, направлення №16816/26-15-09-02 від 21.09.2023, дійсне протягом 10 діб.
Обидва направлення від 21.09.2013 із строком дії 10 діб, тобто, строк дії направлень на проведення фактичної перевірки позивача сплив 02.10.2023, в той час як фактична перевірка позивача була розпочата лише 06.10.2023, тобто вже після спливу строку дії направлень.
Норми ПК України, обмежуючи строки проведення виїзних податкових перевірок, тим самим встановлюють межі контролю з боку фіскального органу за господарською діяльністю платників та забезпечують паритет публічного та приватноправового інтересу учасників економічної діяльності.
З настанням та закінченням строку закон пов'язує виникнення, зміну та припинення суб'єктивних прав та обов'язків сторін, а тому сплив законодавчо установленого строку є юридичним фактом, що припиняє відповідне правовідношення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.10.2019 по справі №815/8539/13-а.
У контексті правовідносин, що склалися в межах даної справи закінчення строку дії направлень на проведення фактичної перевірки означає, що посадові особи відповідача фактично втратили свої повноваження на проведення перевірки.
Отже, зважаючи на те, що строк дії направлень на проведення фактичної перевірки Позивача на момент проведення перевірки вже сплив, то фактична перевірка позивача була проведена поза межами законодавчо визначеного строку проведення перевірки, тобто з порушенням процедури її проведення.
У постанові від 03.06.2021 по справі №822/1660/18 Верховний Суд сформував висновок, що акт перевірки, отриманий в результаті перевірки проведеної з порушенням процедури її призначення та проведення, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
З огляду на це, а також зважаючи на викладені вище порушення процедури проведення перевірки і невідповідності наказу про проведення фактичної перевірки позивача та додатку до нього вимогам законодавства, складений на підставі цієї перевірки акт від 16.10.2023 року є недопустимим доказом, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Як встановила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Враховуючи встановлені вище порушення порядку проведення перевірки позивача, суд вважає такі порушення вимог ПК України таким, що об'єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами фактичної перевірки позивача та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки оскаржуваних рішень, оскільки у випадку дотримання відповідачем наведених вимог ПК України, вказана перевірка взагалі б не мала місця у період її фактичного проведення.
У даному контексті суд окремо звертає увагу на те, що у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 429, 55 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправного рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» (03039, місто Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14; код ЄДРПОУ 42293604) до Головного управління ДПС у м. Києві(04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.11.2023 №75535/0902 та №75633/0902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» понесені останнім судові витрати у розмірі 26 429, 55 грн (двадцять шість тисяч чотириста двадцять дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.