29 липня 2025 року справа №320/15129/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Рівненської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 21.02.2025 №UA204150/2025/000019/1 про коригування митної вартості товарів.
Позивач зазначає, що митна вартість імпортованих ним товарів - ґрунтофрез - була визначена митним органом за резервним методом без належних правових підстав, що призвело до безпідставного збільшення суми податку на додану вартість на 495 287,07 грн.
Позивач стверджує, що при поданні митної декларації №25UA204150000452U4 від 21.02.2025 позивач визначив митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору, надавши повний пакет документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Зокрема, були надані: контракт з продавцем, комерційний інвойс, платіжні інструкції, митна декларація країни відправлення, сертифікат походження, транспортні документи, рахунки-фактури за перевезення, довідка про транспортні витрати тощо. Загальна сума оплати за товар склала 114 540 доларів США, що повністю відповідає зазначеній у комерційному інвойсі вартості.
Позивач вказує, що митний орган, не надавши обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості, витребував додаткові документи, які не входять до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України, зокрема: виписку з бухгалтерської документації продавця, переклад митної декларації країни відправлення, пакувальний лист, сертифікат якості, специфікацію до інвойсу тощо. Позивач наголошує, що відповідно до частини 5 статті 53 МК України заборонено вимагати документи, не передбачені цією статтею.
Крім того, позивач зазначає, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідач не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про наявність розбіжностей у наданих документах, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Також не було наведено обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, та не зазначено джерел інформації, які використовувалися для визначення скоригованої вартості.
Позивач також вказує, що в спірному рішенні відповідач не навів обґрунтованого математичного розрахунку митної вартості, не зазначив характеристик товарів, які були взяті за основу для порівняння, не вказав обсяг партії та комерційні умови. Відтак, на думку позивача, рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог статей 53 та 55 МК України.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд скасувати рішення Рівненської митниці як протиправне.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від позивача та відповідача. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
05.05.2025 через підсистему "Електронний Суд" позивачем подано додаткові пояснення, згідно з якими Приватне підприємство "Будпостач" на виконання ухвали суду надало додаткову інформацію щодо умов поставки, складових митної вартості імпортованого товару та обґрунтування заявленої митної вартості. Позивач зазначає, що 07.11.2023 між ним та компанією WEIFANG SHENGFENGYI MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD було укладено прямий контракт №1712, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку та комплектуючі. Умови поставки визначені за правилами Інкотермс 2020, зокрема - FOB порт Ціндао, Китай.
Позивач вказує, що на підставі комерційного інвойсу №20240921 від 21.09.2024 загальна вартість товару склала 114 540,00 доларів США. У вказаній сумі враховано всі витрати продавця до моменту передачі товару на борт судна в порту відвантаження, як це передбачено умовами FOB. Доставка товару здійснювалася через порт Гданськ у Польщі, що підтверджується коносаментом APU087827 від 27.12.2024.
Позивач зазначає, що до митної вартості товару було додано витрати на транспортування до митної території України в розмірі 486 381,81 грн та 5 706,67 доларів США, що підтверджується довідкою експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 04.02.2025 №40. До цих витрат включено також операційні послуги в порту Гданськ, зокрема вивантаження, навантаження на залізничний транспорт та інші супутні послуги. Крім того, позивач включив до витрат суму 4 800,00 доларів США за залізничне перевезення територією Польщі, яку було відображено у графі 21 декларації митної вартості (ДМВ) як частину витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, оскільки технічно внести її окремо до графи 20 ДМВ було неможливо через обмеження програмного забезпечення митного органу.
Позивач наголошує, що митна вартість товарів була визначена за основним методом - за ціною договору, відповідно до статті 58 Митного кодексу України. Загальна митна вартість, заявлена у графі 47 митної декларації, становила 5 504 467,74 грн, з яких: 4 779 937,4640 грн - вартість товару за інвойсом; 486 381,81 грн - витрати на водне перевезення; 238 148,4698 грн - витрати на навантаження, вивантаження, обробку та залізничне перевезення.
Позивач стверджує, що всі документи, необхідні для підтвердження митної вартості, були надані до електронної митної декларації, зокрема: контракт, інвойси, довідка про транспортні витрати, коносамент, платіжні документи, що підтверджують фактичну сплату вартості товару та послуг. Всі розрахунки були здійснені на підставі об'єктивних, документально підтверджених даних, як того вимагає частина 9 статті 58 МК України.
Позивач також звертає увагу, що митний орган, скоригувавши митну вартість за резервним методом, визначив її на рівні 191 243,62 доларів США, виходячи з ваги товару 86 720 кг та ставки 2,2053 дол. США/кг, що призвело до збільшення митної вартості до 7 980 903,09 грн за курсом НБУ на дату оформлення. На думку позивача, таке коригування є необґрунтованим, оскільки не враховує фактичні умови поставки, документи, надані декларантом, та суперечить положенням Митного кодексу України.
09.05.2025 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, за участі представника відповідача.
Також 09.05.2025 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано відзив на позовну заяву, в якому Рівненська митниця заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2025 №UA204150/2025/000019/1 правомірним, обґрунтованим і таким, що прийняте в межах наданих повноважень. Відповідач зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №25UA204150000452U4, було виявлено розбіжності та неповноту відомостей у поданих декларантом документах, що викликало обґрунтовані сумніви в достовірності заявленої митної вартості.
Зокрема, відповідач звертає увагу, що відповідно до умов контракту №1712 від 07.11.2023, проформа-інвойс є невід'ємною частиною контракту, однак вона не була надана до митного оформлення. Також не було надано пакувального листа, сертифікатів якості, специфікації до інвойсу, а також перекладу митної декларації країни відправлення. Крім того, платіжні інструкції, надані декларантом, не містили посилання на конкретні інвойси, що унеможливлює їх ідентифікацію з оцінюваним товаром.
Відповідач також зазначає, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України у разі наявності розбіжностей або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, митний орган має право витребувати додаткові документи. З цією метою декларанту було направлено електронне повідомлення з вимогою надати, зокрема, висновки експертних організацій, бухгалтерські документи продавця, проформу-інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, специфікацію до інвойсу та переклад митної декларації. Однак, як зазначає відповідач, декларант відмовився надати ці документи, що унеможливило підтвердження заявленої митної вартості.
У зв'язку з відсутністю достатніх документальних підтверджень, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору, а також інших методів, передбачених статтями 58 - 63 МК України. Відтак, митна вартість була визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, з використанням найнижчого рівня митної вартості, наявного в базі даних ЄАІС Держмитслужби, а саме - 2,2053 дол. США/кг, що застосовувався при оформленні ідентичного товару за митною декларацією від 30.07.2024 №UA902080/2024/802747.
Відповідач зазначає, що числове значення митної вартості товару становило 191 243,62 дол. США, що за курсом НБУ на дату оформлення дорівнює 7 980 902,25 грн. На підставі цього було прийнято рішення про коригування митної вартості, а декларант подав нову митну декларацію №25UA204150000456U0 та сплатив додаткові митні платежі в сумі 495 287,07 грн.
Рівненська митниця підкреслює, що діяла відповідно до вимог Митного кодексу України, зокрема статей 52 - 55, та в межах повноважень, передбачених статтею 19 Конституції України. Відтак, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
07.11.2023 між Приватним підприємством "Будпостач" та компанією WEIFANG SHENGFENGYI MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD (Китай) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1712 на поставку сільськогосподарської техніки - ґрунтофрез для тракторів різних моделей (Ф-125, Ф-140, Ф-150, Ф-160) загальною кількістю 420 одиниць. Умови поставки визначені за правилом FOB порт Ціндао, Китай, відповідно до Інкотермс 2020.
21.09.2024 продавцем було виставлено комерційний інвойс №20240921 на загальну суму 114 540,00 доларів США. У вказаній сумі враховано всі витрати продавця до моменту передачі товару на борт судна в порту відвантаження. Доставка товару здійснювалась морським транспортом через порт Гданськ (Польща), що підтверджується коносаментом APU087827 від 27.12.2024.
05.12.2024 була оформлена експортна митна декларація країни відправлення №431020240000288133.
04.02.2025 експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" видав довідку №40 про витрати на транспортування товару до митної території України, які склали 486 381,81 грн та 5 706,67 доларів США. Окремо було сплачено 4 800,00 доларів США за залізничне перевезення територією Польщі.
21.02.2025 позивач подав до Рівненської митниці митну декларацію №25UA204150000452U4, в якій визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору, відповідно до статті 58 Митного кодексу України. До декларації було додано: контракт, інвойс, коносамент, платіжні документи, довідку про транспортні витрати, митну декларацію країни відправлення, а також інші документи, що підтверджують витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку товару. Загальна митна вартість, заявлена позивачем, склала 5 504 467,74 грн.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості посадовою особою Рівненської митниці (у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000047) було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості. Зокрема, не було надано проформи-інвойсу, пакувального листа, сертифікатів якості, специфікації до інвойсу, перекладу митної декларації країни відправлення, а також платіжних документів, які б дозволили однозначно ідентифікувати оплату за конкретну партію товару.
У зв'язку з цим 21.02.2025 митницею було направлено позивачу електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. У переліку запитуваних документів були: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виписка з бухгалтерської документації продавця, пакувальний лист, проформа-інвойс, сертифікат якості, специфікація до інвойсу, переклад митної декларації країни відправлення.
У відповідь на зазначену вимогу позивач 21.02.2025 направив лист, в якому повідомив про відмову в наданні додаткових документів, вважаючи вимогу митниці необґрунтованою, а подані документи - достатніми для підтвердження митної вартості.
У зв'язку з відсутністю документального підтвердження заявленої митної вартості та неможливістю застосування основного та альтернативних методів визначення митної вартості (статті 58 - 63 МК України), Рівненська митниця 21.02.2025 прийняла рішення №UA204150/2025/000019/1 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні відповідача зазначено, що підставою для коригування митної вартості стало неподання декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митним органом відповідно до частин 2 - 4 статті 53 МК України. Зокрема, відповідач вказав на наявність розбіжностей та неповноти у поданих документах, що, на її думку, створює ризики заявлення недостовірних або неповних відомостей щодо умов придбання товару, у тому числі числових значень складових митної вартості.
Згідно з пунктом 1.2 контракту №1712 від 07.11.2023 найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість, умови та строки поставки товару визначаються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Проте проформа-інвойс до митного оформлення не була надана. Також, відповідно до пункту 3.4 контракту, партія товару мала супроводжуватися пакувальним листом, який також не був наданий. Крім того, пункт 2.1 контракту передбачає, що якість товару має підтверджуватися сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, однак такі сертифікати до митного оформлення не подавалися.
Відповідач також зазначив, що у графі 24 транспортних накладних УМВС від 09.02.2025 №2151564484, №2151564591, №2151564674 та №2151564740 зазначено, що відправником додано специфікацію до інвойсу, однак вона також не була надана. Подані платіжні інструкції від 04.10.2024 №253 та від 18.12.2024 №312 містили лише реквізити контракту, без посилання на конкретні інвойси, що, на думку митного органу, унеможливлює їх зв'язок із оцінюваним товаром. Крім того, копія митної декларації країни відправлення (Китай) від 05.12.2024 №431020240000288133 була подана без перекладу, що унеможливило перевірку її змісту.
У зв'язку з виявленими обставинами, митниця витребувала у декларанта додаткові документи, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації продавця; пакувальний лист; проформу-інвойс; сертифікат якості (відповідності); специфікацію до інвойсу; переклад митної декларації країни відправлення.
Оскільки зазначені документи не були надані, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, а також альтернативних методів, передбачених статтями 59 - 63 МК України. Зокрема, було зазначено, що відсутня прийнятна інформація щодо ідентичних або подібних товарів, достовірна інформація для застосування методу віднімання вартості (стаття 62 МКУ), а також дані виробника для методу додавання вартості (стаття 63 МКУ).
У зв'язку з цим митна вартість товару була визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України. Як джерело інформації митниця використала дані про митне оформлення ідентичного товару за митною декларацією від 30.07.2024 №UA902080/2024/802747, де митна вартість становила 2,2053 дол. США/кг. Враховуючи загальну вагу товару 86 720,0 кг, митна вартість була визначена на рівні 191 243,62 дол. США, що за курсом НБУ на дату подання митної декларації становило 7 980 902,25 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ МК України.
Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі статтею 374 МК України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 2 статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 МК України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з частиною 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).
Згідно з правилами частин 3 - 6 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митною декларацією, за якою відповідачем було прийнято спірне рішення.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, в яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000019/1 від 21.02.2025, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA204150/2025/000019/1 від 21.02.2025 відповідач зазначив низку обставин, які, на думку відповідача, свідчили про неможливість визнання митної вартості, заявленої позивачем. Суд дослідив кожну з наведених підстав окремо, оцінив їх у контексті приписів законодавства, наданих сторонами доказів, і дійшов таких висновків.
Суд не бере до уваги послання відповідача на пункт 1.2 контракту №1712 від 07.11.2023, згідно з яким проформа-інвойс є невід'ємною частиною договору та містить найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, умови та строки поставки, оскільки проформа-інвойс є попереднім документом, який використовується на етапі погодження умов поставки і не є обов'язковим для митного оформлення, якщо надано остаточний комерційний інвойс. У даному випадку позивач надав інвойс №20240921 від 21.09.2024, який містить усі істотні умови поставки, включаючи кількість, ціну, загальну вартість, умови FOB, реквізити сторін та дату. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України інвойс є належним документом для підтвердження митної вартості. Відсутність проформи-інвойсу не є підставою для сумніву в достовірності заявленої вартості, якщо остаточний інвойс відповідає умовам контракту.
Також судом не враховується твердження відповідача про те, що згідно з пунктом 3.4 контракту партія товару повинна супроводжуватися пакувальним листом.
Суд встановив, що надані документи (інвойс, коносамент, транспортні накладні) містять повну інформацію про кількість, вагу, найменування та маркування товару. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.01.2021 у справі №826/11112/17, відсутність пакувального листа не є безумовною підставою для відмови у визнанні митної вартості, якщо інші документи дозволяють ідентифікувати товар. У даному випадку митниця не довела, що відсутність пакувального листа унеможливила перевірку заявлених відомостей.
Крім того, суд акцентує, що сертифікати якості підтверджують відповідність товару технічним вимогам, але не є документами, які прямо впливають на визначення митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України сертифікати якості не входять до переліку обов'язкових документів для підтвердження митної вартості. Відтак, їх відсутність не може бути підставою для сумніву в достовірності заявленої вартості, якщо інші документи підтверджують ціну договору.
Також суд встановив, що комерційний інвойс містить деталізований перелік товарів із зазначенням типу, кількості, вартості кожної одиниці, загальної суми, умов поставки. Ці дані збігаються з інформацією в коносаменті та транспортних документах. Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 10.06.2021 у справі №640/17410/19), специфікація не є обов'язковим документом, якщо інвойс містить повну інформацію. Відтак, відсутність окремої специфікації не є підставою для коригування митної вартості.
Суд не погоджується з твердження відповідача щодо того, що платіжні інструкції не містять посилань на конкретні інвойси, оскільки платіжні документи містять реквізити контракту, суму платежу, дату, реквізити сторін, що дозволяє ідентифікувати платіж як такий, що здійснений у межах відповідного зовнішньоекономічного договору. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України платіжні документи є належним доказом сплати, навіть якщо не містять номера інвойсу, за умови, що інші документи підтверджують зв'язок між оплатою та товаром. Відповідачем не доведено, що надані платіжні документи є фіктивними або не стосуються цієї поставки.
Водночас суд не бере до уваги позицію відповідача стосовно того, що подана копія митної декларації КНР не була перекладена. Відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларант має право, а не обов'язок подавати додаткові документи. Якщо митний орган вважав переклад необхідним, він мав право витребувати його окремо або здійснити переклад самостійно. Відсутність перекладу не є підставою для автоматичного невизнання митної вартості, якщо інші документи є достатніми.
Суд не погоджується також із застосуванням відповідачем резервного методу, посилаючись на митну декларацію іншого суб'єкта від 30.07.2024 №UA902080/2024/802747, враховуючи, що відповідно до статті 64 МК України резервний метод може застосовуватись лише в разі неможливості застосування інших методів, і лише за умови обґрунтованого порівняння з ідентичними або подібними товарами. Митниця не надала доказів ідентичності товару, умов поставки, обсягу партії, комерційних умов, що є обов'язковими елементами для такого порівняння. Відсутність такого аналізу свідчить про формальний підхід до визначення митної вартості та порушення принципу обґрунтованості адміністративного акта.
Отже, вказані твердження відповідача є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд також враховує правові позиції Верховного Суду, зокрема постанови від 21.01.2021 у справі №826/11112/17, від 10.06.2021 у справі №640/17410/19, від 23.03.2023 у справі №640/2955/20, в яких наголошено, що митний орган зобов'язаний наводити конкретні, документально підтверджені підстави для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, а також забезпечити належне обґрунтування застосування резервного методу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Рівненської митниці №UA204150/2025/000019/1 від 21.02.2025 є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного обґрунтування та з порушенням прав позивача на справедливий захист його прав.
Щодо посилання митного органу у відзиві на позовну заяву на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд бере до уваги таке.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткові документи, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини 3 статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа №809/857/17 від 02.03.2021; справа №804/150/16 від 05.07.2022 .
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Своєю чергою декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа №803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару, зазначену позивачем, та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості №UA204150/2025/000019/1 від 21.02.2025, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Частиною 3 статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При цьому частиною 1 статті 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2 статті 64 МК України).
Згідно з частиною 3 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.
Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару №UA204150/2025/000019/1 від 21.02.2025 вбачається, що джерелом інформації для визначення скоригованої митної вартості слугували дані про митне оформлення товарів, які вже були здійснені іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, у рішенні митного органу зазначено, що митна вартість товару була визначена на підставі інформації, отриманої з митної декларації №UA902080/2024/802747 від 30.07.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становила 2,2053 дол. США за кілограм.
Водночас з метою належного обґрунтування застосування резервного методу відповідно до вимог статті 64 та пункту 4 частини 2 статті 55 МК України, митний орган зобов'язаний не лише вказати джерело інформації, на підставі якого здійснено коригування митної вартості, а й надати порівняльний аналіз характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу. Такий аналіз повинен включати, зокрема: технічні характеристики товару (тип, модель, функціональне призначення); умови поставки (FOB, CIF, EXW тощо), які безпосередньо впливають на склад митної вартості; обсяг партії, оскільки ціна за одиницю товару може змінюватися залежно від кількості; країну походження товару, що має значення для митної оцінки; комерційні умови, включаючи наявність або відсутність зв'язку між продавцем і покупцем, а також можливість застосування знижок.
У рішенні про коригування митної вартості №UA204150/2025/000019/1 від 21.02.2025 Рівненська митниця обмежилася лише посиланням на митну декларацію №UA902080/2024/802747 від 30.07.2024 як джерело інформації, не надавши жодного аналізу вищезазначених параметрів. Відсутність такого аналізу свідчить про формальний підхід до застосування резервного методу та порушення принципу обґрунтованості адміністративного акта. Такий підхід суперечить вимогам пункту 4 частини 2 статті 55 МК України, згідно з яким рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення скоригованої вартості та фактів, які вплинули на її визначення.
Таким чином, митний орган не виконав обов'язку з належного порівняльного аналізу, що є самостійною підставою для визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 по справі №1.380.2019.004890, від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.
Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі №380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД №UA902080/2024/802747 від 30.07.2024.
Відповідно до частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені частиною 1 статті 45 Митного кодексу України.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованих товарів визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Рівненською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що рішення митного органу №UA204150/2025/000019/1 від 21.02.2025 було прийняте з порушенням вимог статей 53, 54, 57 та 64 МК України, без належного обґрунтування та з перевищенням повноважень щодо витребування документів, не передбачених законом. Митниця не довела наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, не здійснила належного аналізу комерційних умов поставки, не навела джерел інформації, які б підтверджували застосовану ставку 2,2053 дол. США/кг, та не забезпечила дотримання принципу пропорційності при втручанні у права декларанта.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: "У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів".
Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржених рішень є підставними та підлягають задоволенню.
За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим пунктами 1 та 3 частини 2 статті 2 КАС України. Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги статті 18 Конституції України та частини 2 КАС України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами частин 1 та 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 7 429,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.03.2025 №2176 (а.с. 15).
Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 7 429,31 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 21.02.2025 №UA204150/2025/000019/1 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці (ідентифікаційний код 43958370) на користь Приватного підприємства "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110) судовий збір у розмірі 7 429,31 грн (сім тисяч чотириста двадцять дев'ять грн 31 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.